Рішення № 80972045, 04.04.2019, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/8684/18

№ провадження 2/646/873/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.04.19 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого судді Шелест І.М.

за участі секретаря Волошко К.І.

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: м. Харків, пр-т. Гагаріна, 244, кв. 31 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», місцезнаходження м. Харків, Гімназійна набережна, 2 про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнення моральної шкоди-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому зазначив, що 05.05.2009 вона була прийнята у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект». 31.07.2018 її із штату Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» згідно із п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін). Розрахунок з позивачем на день звільнення відповідачем не проведений, на підставі чого позивач просить стягнути на її користь заборгованість із заробітної плати в сумі 42235,75 грн., та стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 25407,84 грн., стягнути моральну шкоду в сумі 15000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 04.01.2019 провадження у справі відкрито та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, з підстав того, що ним не доведено заподіяння моральних страждань, фізичних страждань та їх глибини, душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини та моральної шкоди, що є підставою для відшкодування, просить відмовити у задоволенні позову в цій частині за недоведеністю.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 50-К від 05.05.2009 ОСОБА_1 прийнята у штат Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» комірником експлуатаційно-технічного відділу.

В подальшому відповідно до наказу № 83-к від 29.07.2009 ОСОБА_1 переведена на посаду завідувача складом Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект».

Згідно із наказом № 97-к від 02.11.2015 ОСОБА_1 переведена на посаду начальника експлутаційно-технічного відділу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект».

Відповідно до наказу від 31.07.2018 позивача звільнено з посади заступника начальника експлуатаційного відділу Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» згідно із ч. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» у день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як зазначено у позові позивачем, на момент звернення до суду із вказаним позовом, заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена. Крім того, на час розгляду справи, відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі за вересень 2017- липень 2018, яка підтверджена довідкою що видана ДПВНДІ «Укренергомережпроект» ОСОБА_1

Станом на час розгляду справи, встановлено, що Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект» (код ЄДРПОУ: 00114092) не ліквідоване.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.94. ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 05.12.2018 року) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі №4-рп/2012.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст. 238 КЗпП України).

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Розраховуючи розмір заборгованості по заробітній платі за період з 01.09.2017 по 31.07.2018, суд виходить з наступного.

Відповідно до довідки про заборгованість, сума заборгованості по заробітній платі ДПВНДІ «Укренергомережпроект» перед ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, становить за вересень 2017-3168,70 грн., за жовтень 2017- 3564,80 грн., листопад- 0,00 грн., грудень 2017-2215,64 грн., січень 2018- 2533,21 грн., лютий 2018 – 4134,00 грн., березень 2018- 3937,14 грн., квітень 2018 – 4134,00 грн., травень2018 – 4186,00 грн., червень 2018 – 3924,37 грн., липень 2018- 10437,89 грн., а всього заборгованість із заробітної плати складає 42235,75 грн.

За таких обставин сума, що підлягає стягненню з ДПВНДІ «Укренергомережпроект» на користь ОСОБА_1 - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі складає 42235 грн. 75 коп.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року, суд виходить з наступного.

Судом розраховано середню заробітну плату позивача за місяць, яка становить: (5318,18 грн. + 4875,00 грн. =10193,18 грн.) /42 = 242,69 грн. (42 - кількість робочих днів протягом червня- липня 2018 року).

Враховуючи, що за період з серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року пройшли 86 робочих днів, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за зазначений період становить 21356,72 грн. (із розрахунку 242,69 коп. х 86 днів).

В той же час позивачем у позові наведений розрахунок середнього заробітку із розрахунку середнього заробітку, отриманого шляхом ділення заробітної плати за липень за виключенням компенсації невикористаної відпустки, відповідно до якого: 5318,18 грн/18 днів = 295,44 грн. (1 день), з 1 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року 86 робочих днів, 295,44 Х 86 днів=25407,84 грн.

Проте зазначений розрахунок не відповідає правилам розрахунку середнього заробітку, визначеного відповідно до зазначеного вище Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, через що не береться до уваги судом.

Таким чином, з відповідача Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку з 01.08.2018 по 30.11.2018 у розмірі 20871,34 грн., а відповідно позов підлягає частковому задоволенню в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн., посилаючись на те, що їй були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що вона була позбавлена джерела існування, змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, через несплату відповідачем загальнообов’язкових соціальних внесків, що підтверджене відомостями про застраховану особу, вона була позбавлена можливості отримувати допомогу по безробіттю в повному обсязі та недоотримала 14888,92 грн. за період з серпня по грудень 2018 року, втратила право користування субсидією , так як вона має борги по комунальним розрахункам.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з'ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Затримка виплати заробітної плати і не проведення розрахунку при звільненні є порушенням законних прав позивача на отримання оплати за свою працю, яка сталась з вини підприємства.

Відсутність грошових коштів позбавляє особу на належне забезпечення своєї життєдіяльності, змінює спосіб його життя, вимагає докладати додаткові зусилля для влаштування свого побуту.

Однак, суд вважає, що позивач ні на стадії звернення до суду, ні в ході розгляду справи не довів розмір своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 гривень, оскільки посилання позивача на той факт, що через несплату ДПВНДІ «Укренергомережпроект» соціальних внесків (ЄСВ) вона була позбавлена можливості отримувати допомогу по безробіттю в повному обсязі, що призвело до недоотримання нею 14888,92 грн., та внаслідок невиплати заробітної плати позивач втратила право на користування субсидією через наявність боргів за комунальні послуги, документально не підтверджено, а також з огляду на те, що моральна шкода –це витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, та не втілюється у неотриманих грошових виплатах.

На підставі наведеного, керуючись принципом співмірності і справедливості, з урахуванням тривалості затримки нарахованої та невиплаченої заробітної плати суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково в сумі 3000 гривень.

Проаналізувавши встановлені конкретні обставини по справі, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд визнає, що заявлений ОСОБА_1 позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.

За правилами статті Закону України «Про судовий збір» позивачі при поданні позову про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» слід стягнути в дохід держави судовий збір у сумі 704,80 грн.

Крім того, у відповідність до положень ч.1 п.2 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у межах виплати позивачу заробітної плати за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 4, 47, 94, 115-117, 232, 233, 238 КЗпП України, п ст.ст.13, 76-80, 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» задовольнити частково.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект», (місцезнаходження: Гімназійна набережна, б. 2, м. Харків, 61050), ЄДРПОУ 00114092, р/р 260012301972300 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харкова, МФО 351005 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (яка мешкає за адресою: м. Харків, пр-т. Гагаріна, 244, кв. 31) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 42235 (сорок дві тисячі двісті тридцять п’ять) грн. 75 коп.; середній заробіток за період затримки розрахунку з 1 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року у розмірі 20871 (двадцяти тисяч вісімсот сімдесяти однієї) грн. 34 коп., моральну шкоду у розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень, а всього 66107 (шістдесят шість тисяч сто сім) грн. 09 коп.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «Укренергомережпроект» на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині- відмовити.

Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач : ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (яка мешкає за адресою: м. Харків, пр-т. Гагаріна, 244, кв. 31).

Відповідач: Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут «Укренергомережпроект», (місцезнаходження: Гімназійна набережна, б. 2, м. Харків, 61050), ЄДРПОУ 00114092, р/р 260012301972300 в ПАТ «Укрсиббанк» м. Харкова, МФО 351005.

Суддя І.М.Шелест