Ухвала суду № 80971276, 05.04.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5372/19

Провадження № 1-кс/643/2140/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2019 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

Слідчого судді Кононенко Т.О.,

за участю секретаря Тугайбей В.В.,

прокурора Шандули Л.О.,

слідчого Мірошниченко Т.В.

захисника ОСОБА_1.,

підозрюваного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в м. Харкові клопотання по кримінальному провадженню внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220470001231 від 11.03.2019 року, старшого слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, раніше судимого:

1) 28.05.1997 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 років, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 45 КК України з іспитовим строком 2 роки;

2) 16.06.1999 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 145, ч. 2 ст. 215-3, 42 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців;

3) 29.12.1999 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 183, 43 КК України (в ред. 1960 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки, 27.09.2003 звільнений з Олексіївської ВК Харківської області № 25 по відбуттю строку покарання;

4) 14.10.2004 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 289, 69, 70 КК України (в ред. 2001 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 7 років;

5) 07.02.2011 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 289, 69 КК України (в ред. 2001 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 3 місяці, додатковий захід – конфіскація майна, 03.10.2012 звільнений з Роменської ВК Сумської області № 56 згідно ст. 81 КК України умовно-достроково за постановою Роменського районного суду Сумської області від 25.09.2012, невідбута частина покарання – 2 місяці 9 днів;

6) 24.02.2017 Дергачівським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 289 КК України (в ред. 2001 року) до покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки; без встановленого місця реєстрації, фактично мешкає (зі слів) за адресою: АДРЕСА_1., -

ВСТАНОВИВ:

Сторона обвинувачення просить застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківському слідчому ізоляторі строком на 60 діб.

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, будучи раніше неодноразово судимий, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив і, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням на 3 роки за останнім вироком суду від 24.02.2017 року, тобто маючи не погашену і не зняту в установленому законом порядку судимість, знову вчинив умисний корисливий злочин за наступних обставин:

Так, 11.03.2019 у нічній час, приблизно в період часу з 02.00 год. до 02.20 год. ОСОБА_2 знаходився у приміщенні кафе (без назви) за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21, де в той час перебувала раніше знайома йому ОСОБА_4 ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_4 з проханням надати йому належний ОСОБА_4 мобільний телефон ТМ «Meizu М5note» в корпусі сірого кольору з метою здійснення дзвінка їх спільній знайомій. В свою чергу, ОСОБА_4, не підозрюючи про злочинний намір ОСОБА_2, передала останньому свій мобільний телефон «Meizu М5note» в корпусі сірого кольору та вони разом вийшли з приміщення кафе на вулицю. Після цього, ОСОБА_2 деякий час здійснював дзвінки (приблизно 3-4 дзвінки), однак на його дзвінки ніхто не відповідав, а телефон автоматично блокувався. В свою чергу, ОСОБА_2 після кожного дзвінка повертав мобільний телефон ОСОБА_4 для його розблокування. Після чого, приблизно о 02.20 год. ОСОБА_2 в черговий раз повернув ОСОБА_4 мобільний телефон для його розблокування, та в той час, коли потерпіла ОСОБА_4 тримала належний їй мобільний телефон «Meizu М5note» в корпусі сірого кольору у руках, ОСОБА_2, знаходячись на вулиці, поблизу входу до кафе (без назви) за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 21, діючи з корисливих мотивів, за раптово виниклим злочинним умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи відкрито для потерпілої, шляхом ривка вихопив з рук потерпілої ОСОБА_4 належний їй мобільний телефон «Meizu М5note» в корпусі сірого кольору, вартістю згідно висновку експерта № 6405 від 27.03.2019 – 2200 грн., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном за власним розсудом, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_4 на суму 2200 грн.

05.04.2019 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

Слідчий, посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого останньому кримінального правопорушення, ті факти, що останній раніше неодноразово судимий, однак знову вчинив суспільно-небезпечний корисливий злочин, перебував у розшуку, не має постійного місця реєстрації, вчинив злочин в період іспитового строку, не працює, немає постійного джерела доходу, у органа досудового розслідування є наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню та розгляду справи по суті у суді, вчинити інше кримінальне правопорушення.

З метою запобігання переліченим ризикам слідчий та прокурор просять застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В суді прокурор підтримав клопотання.

Підозрюваний заперечував проти задоволеного клопотання, оскільки в скоєні злочину вину не визнає.

Захисник посилався на необґрунтованість підозри, просив відмовити в задоволені клопотання.

Розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя встановив наступне: підозра ОСОБА_2 обґрунтована доказами, долученими до клопотання у вигляді матеріалів кримінального провадження.

Як особистість ОСОБА_2 характеризується наступним чином: одружений, офіційно непрацюючий, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше неодноразово судимий, не зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1

Враховуючи викладене, суд вважає цілком доведеним існування як ризику переховування від слідства, незаконного впливу на потерпілу та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню так і ризику вчинення ОСОБА_2 іншого кримінального правопорушення.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий, поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, підтвержують наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Недостатність застосування більш м’якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання даним ризикам є очевидною, отже клопотання має бути задоволено.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення середньої тяжкості, останній був оголошений у розшук 17.10.2018 року, скоїв новий злочин в період іспитового строку, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що ОСОБА_2 не має постійного місця роботи та офіційних джерел отримання прибутку, застосування більш м'яких запобіжних заходів, є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.

Беручи до уваги положення ч. 4, 5 статтею 182, пункту 5 частини другої статті 183 Кримінального процесуального Кодексу України, враховуючи матеріальне становище підозрюваного, класифікацію кримінального правопорушення, розмір завданої шкоди, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 38420 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Вказаний розмір застави не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 183, 193-194, 196-198, 309, 395 Кримінального процесуального Кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити та застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) строком на 60 (шістдесят) днів до 16:20 години 03.06.2019 року включно, взявши останнього під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто 16:20 години 05.04.2019 року .

Строк дії ухвали до 16:20 години 03.06.2019 року.

Зобов’язати орган досудового розслідування негайно повідомити про взяття під варту ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 родичів останнього.

Визначити суму застави у розмірі 38420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять ) гривень, які необхідно внести на депозитний розрахунковий рахунок № 37318098006674, банк отримувача Державна казначейська служба України, код отримувача (ЄДРПОУ) 26281249, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 01.04.2019 року у справі № 643/4978/19 (провадження № 1-кс/643/2013/19) відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до спливу терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз’яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Харківської установи виконання покарань (№ 27).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_2, підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_2, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_2 в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Слідчий суддя Т.О. Кононенко