Вирок № 80971180, 05.04.2019, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1324/19

Номер провадження 1-кп/629/312/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2019 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря Бєловол О.О.,

прокурора Шкребця А.Є.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження на підставі угоди про визнання винуватості за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, працюючої касиром аптеки № 5 ТОВ «Овен», зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, м-н 3АДРЕСА_1, раніше не судимої

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 згідно з наказом № 75 від 08.11.2014 перебувала на посаді касира аптеки № 5 ТОВ «Овен», яка розташована за адресою: Харківська область, м. Лозова, м-н 5, буд. 4, корпус А, відповідно до своєї посадової інструкції, зі змістом якої була ознайомлена, та при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами з вказаного аптечного пункту повинна була додержуватись встановлених правил обігу та відпуску рецептурних лікарських засобів, які містять у своєму складі наркотичні засоби.

28.12.2018 року о 10:06 год. ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву та з метою наживи, знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні вищезазначеної аптеки, яка розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, м-н 5, буд. 4, корпус А, в порушення п. п. З, 8 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, зареєстрованого 20.07.2005 в МЮУ за № 783/1 1063 та затвердженого Наказом МОЗ України № 360 від 19.07.2005, згідно з яким відпуск лікарських засобів здійснюється з урахуванням норм відпуску, визначених у п. 1.22 Правил виписування рецептів та вимог - замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, зареєстрованих в МЮУ 20.07.2005 за № 782/11062 та затверджених Наказом МОЗ України № 360 від 19.07.2005, відпустила ОСОБА_3 без рецепту 4 блістери по 10 таблеток в кожному, а всього 40 пігулок медичного препарату «Пенталгін ІС», які згідно висновку експерта № 3/58се-19 від 24.01.2019, містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено і стосовно якого допускаються виключення деяких заходів контролю - кодеїн, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 0,2731 грам, при цьому отримавши від останнього грошові кошти в сумі 74 грн. 40 коп. за відпуск вищевказаних таблеток.

Вказаними діями, ОСОБА_1 порушила п.п. 3, 8 Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів згідно з якого, відпуск лікарських засобів здійснюється з урахуванням норм відпуску, визначених у п. 1.22.2 Правил виписування рецептів та вимог замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, затверджених наказом МОЗ України від 19.07.2005 за № 360 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.07.2005 за № 782/11062, згідно з яким реалізація комбінованих наркотичних лікарських препаратів відносно яких допускаються виключення деяких заходів контролю, в склад яких входить наркотична речовина кодеїн, що не повинна перевищувати 0,2 грама (25 таблеток) в одні руки, а також порушила Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», оскільки, відповідно до таблиці III списку 1 «Переліку наркотичних засобів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, кодеїн є наркотичним засобом, обіг якого обмежено і стосовно якого законом встановлено заходи контролю.

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.320 КК України, як порушення встановлених правил відпуску наркотичних засобів

25.03.2019 року між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченою ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_2 в порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості та разом з обвинувальним актом направлена до суду.

Зі змісту даної угоди про визнання винуватості, вбачається, що під час досудового розслідування та судового провадження обвинувачена ОСОБА_1 повністю визнає винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення і прийняла зобов’язання беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні та співпрацювати з правоохоронними органами у викритті інших осіб, причетних до кримінальних правопорушень. Також сторони угоди дійшли згоди на призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 320 КК України у вигляді 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади касира аптечного пункту або аптеки, а також посади, пов’язані з відпуском лікарських засобів терміном на один рік .

Перевіривши вказану угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд доходить висновку, що зазначена угода в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вона містить всі необхідні реквізити, визначені статтею 471 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 472 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди, дата її укладення та підписи сторін.

При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.

У підготовчому судовому засіданні суд переконався, що обвинувачена ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання та розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Про це обвинувачена підтвердила суду та просила угоду затвердити.

Захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладанні даної угоди дотримані вимоги законодавства, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення, визнала повністю та пояснила обставини, за яких вона порушила встановлені правила відпуску наркотичних засобів, а саме: відпустила без рецепту 4 блістери по 10 пігулок в кожному, а всього 40 пігулок медичного препарату «Пенталгін ІС».

Отже, судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України – порушення встановлених правил відпуску наркотичних засобів, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Дослідженням особи встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судима, працює касиром аптеки № 5 ТОВ «Овен», розлучена, на обліку у лікаря нарколога, лікаря-психіатра не перебуває, має місце постійного проживання де характеризується формально.

При відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій, обставинами, які пом'якшують таке, суд визнає щире каяття у скоєному.

Судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст.469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченою, визначена у межах санкції ч. 1 ст. 320 КК України. Прокурор та обвинувачена погоджуються на призначення узгодженої ними міри та виду покарання. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа. Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_2 і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання за ч. 1 ст. 320 КК України - у виді 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади касира аптечного пункту або аптеки, а також посади, пов’язані з відпуском лікарських засобів терміном на один рік.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченої, обставин вчинення злочину і ставлення обвинуваченої до вчиненого, суд дійшов висновку про те, що її подальше перевиховання та попередження скоєння нею нових злочинів можливе при призначенні кримінального покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади касира аптечного пункту або аптеки, а також посади, пов’язані з відпуском лікарських засобів в межах розміру та строку, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 320 КК України та узгодженого сторонами.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченої витрати за проведення експертизи № 3/58се-19 від 24.01.2019 року у розмірі 1430 гривень 00 копійок.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в поряду ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.374-376, 475 КПК України, суд,-

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченою ОСОБА_1 в присутності захисника – адвоката ОСОБА_2, укладену 25.03.2019 року.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання – у виді ШТРАФУ у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1190 (одна тисяча сто дев’яносто) гривень, з позбавленням права обіймати посади касира аптечного пункту або аптеки, а також посади, пов’язані з відпуском лікарських засобів терміном на ОДИН рік.

Речові докази: 4 блістери в кожному з яких по 10 пігулок «Пенталгін ІС», які зберігаються в управлінні логістики УМЗ ГУНП в Харківській області – знищити.

-грошові кошти в сумі 25 гривень 60 копійок, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження –конфіскувати у дохід Держави.

-5 упаковок, в кожній з яких по 14 блістерів, в кожному з яких по 10 пігулок «Пенталгін ІС»; 18 упаковок в кожній з яких по 1 блістеру, в кожному з яких по 10 пігулок «Пенталгін ФС»; 1 упаковку, в якій 7 блістерів, в кожному з яких по 10 пігулок «Пенталгін ІС»; 4 упаковки, в кожній з яких по 1 блістеру, в кожному з яких по 10 пігулок «Пентасед»; х - звіт денний від 06.02.2019 року; розписку ОСОБА_6 від 06.02.2019 року, щодо наявності грошових коштів в касі аптеки; накладну на відвантаження № 22 від 04.01.2019 року; накладну на відвантаження № 64 від 11.01.2019 року; накладну на відвантаження № 65 від 11.01.2019 року; накладну на відвантаження № 52 від 09.01.2019 року; накладну на відвантаження № 51 від 09.01.2019 року; накладну на відвантаження № 97 від 16.01.2019 року; накладну на відвантаження № 92 від 15.01.2019 року; накладну на відвантаження № 91 від 15.01.2019 року; накладну на відвантаження № 116 від 18.01.2019 року; накладну на відвантаження № 115 від 18.01.2019 року; накладну на відвантаження № 135 від 22.01.2019 року; накладну на відвантаження № 134 від 22.01.2019 року; накладну на відвантаження № 152 від 25.01.2019 року; накладну на відвантаження № 151 від 25.01.2019 року; накладну на відвантаження № 178 від 30.01.2019 року; накладну на відвантаження № 173 від 29.01.2019 року; накладну на відвантаження № 172 від 29.01.2019 року; накладну на відвантаження № 2194 від 05.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2189 від 04.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2188 від 04.12,2018 року; накладну на відвантаження № 2221 від 07.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2222 від 07.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2240 від 11.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2227 від 11.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2268 від 14.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2267 від 14.12.2018 року; акт передачі від 20.12.2018 року; акт передачі від 17.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2290 від 18.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2280 від 18.12.2018 року; накладну на відвантаження 2313 від 21.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2312 від 21.12.2018 року; акт передачі від 27.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2330 від 27.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2329 від 27.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2348 від 28.12.2018 року; накладну на відвантаження № 2347 від 28.12.2018 року; акт передачі від 04.02.2019 року; накладну на відвантаження № 215 від 05.02.2019 року; накладну на відвантаження № 214 від 05.02.2019 року; накладну на відвантаження № 197 від 01.02.2019 року; накладну на відвантаження № 196 від 01.02.2019 року; акт передачі від 01.02.2019 року, які передані під зберігальну розписку ТОВ «Овен» в особі заступника директора ОСОБА_7 – повернути ТОВ «Овен».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення експертизи № 3/58се-19 від 24.01.2019 року у розмірі 1430 гривень, які необхідно стягнути на наступні реквізити: код доходів 24060300, р/р 31116115020005, код банку 37999680, МФО 899998, отримувач платежу УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, банк Казначейство України (ЕАП), стягувач Держава.

Долю речових доказів вирішити по вступу вироку в законну силу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: К.Ш.Харабадзе