Ухвала суду № 80970183, 05.04.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1334/19

н/п 1-кс/640/4571/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ Головного управління Національної поліції в Харківської області майора поліції ОСОБА_1 про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню № 12018220480002177 від 04.06.2018 за ч. 3 ст. 190 КК України, -

встановив:

Сторона обвинувачення просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) із забороною відчуження зазначеного майна та розпорядження ним.

Сторона обвинувачення на обґрунтування клопотання зазначає, що слідчими СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області 04.06.2018 до ЄРДР за № 12018220480002177 внесено відомості та розпочато досудове розслідування за ч. 1 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_3 про те, що невстановлена особа шляхом шахрайства заволоділа квартирою 11 будинку 35-А по пр. Людвіга Свободи в м. Харкові.

Постановою першого заступника прокурора Харківської області від 17.07.2018 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12018220480002177 доручено СУ ГУНП в Харківській області.

01.08.2018 у зв’язку із наявністю об’єктивних даних, які свідчать про вчинення шахрайства предметом якого є квартира АДРЕСА_2 у великих розмірах, правову кваліфікацію кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні змінено з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України.

З матеріалів кримінального провадження №12018220480002177 вбачається, що 17.05.2018 ОСОБА_3 придбав зазначену вище квартиру у громадянина ОСОБА_4, та останнім було надано під час оформлення правочину правовстановлюючі документи на квартиру. ОСОБА_3 надав слідчому копію технічного паспорту (інвентаризаційна справа №28369, реєстровий № П-7-7432) на кв.11 в житловому будинку 35-А по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові, виготовленого 10.09.2012. Іншу копію технічного паспорту (реєстровий запис № П-1-48682) на кв. 11 в житловому будинку 35-А по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові, виготовленого 24.12.2008 надано слідчому громадянкою ОСОБА_5

Допитаний під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018220480002177 ОСОБА_3 повідомив, що 17.05.2018 ним було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 з ОСОБА_4, який представився власником квартири. Однак по прибуттю у вказану квартиру, виявилося що в ній знаходяться сторонні особи – ОСОБА_6 та ще одна жінка, з якими стався конфлікт стосовно квартири. До протоколу свого допиту ОСОБА_3 надав слідчому копії документів, у т.ч. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, укладеного 17.05.2018 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, реєстровий номер №1497.

З аналізу тексту вказаного договору вбачається, що квартира №11, розташована в м. Харкові, пр. Свободи Людвіга, буд. № 35-А належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 18.01.1996 за № 7-96-57432, зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 24.01.1996 за № П-7-7432.

В ході допиту ОСОБА_5 повідомила, що з грудня 2011 року вона спільно проживала з ОСОБА_7 та його матір’ю ОСОБА_8 Після смерті останніх ОСОБА_5 звернулася до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи (спадщина – АДРЕСА_5), однак у відкритті спадкової справи ОСОБА_5 було відмовлено, оскільки в судовому порядку необхідно встановити факт спільного проживання. 23.05.2018 зі слів ОСОБА_6 ОСОБА_5 стало відомо, що до АДРЕСА_6 прибули невідомі особи, серед них був ОСОБА_3, який повідомив, що придбав зазначену квартиру у ОСОБА_4, який у свою чергу отримав кватиру у спадщину від матері, що є родичкою ОСОБА_8 Також під час допиту ОСОБА_5 повідомила, що правовстановлюючий документ на зазначену квартиру – свідоцтво про право власності №1-09-292292 від 19.01.2009, а також технічний паспорт на квартиру, знаходяться у неї.

Відповідно до інформації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради квартира АДРЕСА_7 передана у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підставі розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації від 19.01.2009 № 383 (свідоцтво про право власності від 19.01.2009 реєстр. №1-09-2992292).

Також відповідно до інформації Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради свідоцтво про право власності на житло реєстр. № 7-96-57432 від 18.01.1996 Харківським центром приватизації державного житлового фонду не видавалося. Свідоцтво про право власності на житло реєстр. № 1-09-292292 від 19.01.2009 видавалося відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації.

Згідно даних КП «Харківські теплові мережі» (лист № 74-5610 від 04.12.2018) за адресою ОСОБА_10, 35-А, кв. 11 в м. Харкові особовий рахунок відкрито на ОСОБА_11, яка померла 16.12.2017.

Допитані в якості свідків особи, що проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що в квартирі 11 вказаного будинку з 1980-х років проживає сім’я Червоних, ОСОБА_4 ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не відомий.

Слідчим у кримінальному провадженні № 12018220480002177 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова отримано дозвіл на тимчасовий доступ до документів КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що містяться в справі №274795 (П-1-48682) на кв. 11 в житловому будинку 35-А по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові та вилучено копії зазначених документів. Відповідно до вказаних документів правовстановлюючим документом на квартиру 11 в житловому будинку 35-А по проспекту Людвіга Свободи в м. Харкові є свідоцтво про право власності №1-09-292292 від 19.01.2009, видане згідно розпорядження № 383 від 19.01.2009, яке посвідчує право власності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по Ѕ частині кожного.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №161419081 від 28.03.2019, 17.05.2018 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: р. № 1497, виданий 17.05.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_14; 14.08.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстр № 4159, виданий 14.08.2018 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_15

З матеріалів кримінального провадження № 12018220480002177 вбачається, що квартира АДРЕСА_8 є об’єктом кримінально-протиправних дій, а отже відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у статті 98 КПК.

З матеріалів кримінального провадження № 120182204800002177 вбачається, що нотаріальні дії із квартирою № 11 будинку № 35-А по пр.Людвіга Свободи в м. Харкові вчинювалися із використанням документу, у якому зазначений неіснуючий факт – свідоцтва про право власності на житло, виданого Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду 18.01.1996 року за № 7-96-57432, зареєстрованого у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 24.01.1996 року за № П-7-7432.

Сторона обвинувачення зазначає, що в органу досудового розслідування є підстави вважати, що квартира АДРЕСА_9 була об’єктом кримінально протиправних дій, з метою збереження речових доказів, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

В судове засідання слідчий не з’явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 05.04.2019 надійшла заява від старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області ОСОБА_1, в якій вона просить провести розгляд клопотання без її участі. Доводи, викладені в зазначеному клопотанні підтримує. Також просить розглядати клопотання без присутності ОСОБА_2, власника АДРЕСА_10, оскільки зазначена квартира може бути відчужена з метою уникнення її арешту, що призведе до втрати речового доказу (а.с. 28).

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Неприбуття в судове засідання слідчого, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотань. Володілець майна, який не був присутнім при розгляді клопотання про арешт майна, має право заявити клопотання про скасування арешту майна в порядку та на підставах, визначених ст. 174 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні № 12018220480002177 від 04.06.2018, за ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказі.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Стороною обвинувачення доведено, що вказане майно, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотаннях обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об’єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

Тому, вказане майно підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч.1 ст.173 КПК України сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абз. 1 ч.1 ст.170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого – задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_11, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_2, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, шляхом заборони відчуження та розпорядження нею – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя С.О. Муратова