Рішення № 80967841, 03.04.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.04.2019 Справа № 554/803/19

Провадження № 2/554/1061/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого судді - Савченко Л.І.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврись В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3 майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, про встановлення факту постійного проживання в житловому приміщенні на законних підставах та про визнання права користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом. В обгрунтування вимог позовної заяви позивачем зазначено, що з 1980 року позивач ОСОБА_1 вселилась до квартири АДРЕСА_1 (Героїв-чорнобильців) м.Полтави до ОСОБА_4 на правах піднаймача. ОСОБА_4 проживала в кімнаті площею 19,2 кв.м. У 1981 році позивач зареєструвала своє місце проживання у вказаній квартирі. У 1986 році в неї народився син ОСОБА_2, якого згідно з рішенням суду від 05.04.2018 року визнано недієздатним, а його матір призначено опікуном. Зазначає, що рішенням виконкому Полтавської міської ради від 14.10.1992 року та рішенням виконкому Октябрської районної ради м.Полтави від 11.08.1992 року ОСОБА_1 була передана під розширення квартира, яку звільнила гр..ОСОБА_5 по вул.Чапаєва, 5, а також переоформлені особові рахунки на квартиру АДРЕСА_2 з померлої ОСОБА_4 Відповідно до технічного паспорту станом на 16.08.2018 року житлова площа квартири складає 39,3 кв.м., загальна – 51,5 кв.м. У позові зазначає, що має на меті приватизувати вказану квартиру разом із сином та зверталась з цього приводу до ОСОБА_3 майном комунальної власності міста, але для реалізації такого права у позивачів відсутній документ – копія ордеру про надання жилої площі, та для оформлення права власності на квартиру необхідно визнати право користування вищевказаною квартирою. Разом із тим, право позивачів на володіння квартирою №2 по вул.Героїв-чорнобильців, буд.5 в м.Полтаві ніхто не оспорює.

На підставі викладеного, а також з урахуванням доводів, викладених у позовній заяві та уточненнях до неї, позивач просить суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі №2 житловою площею 39,3 кв.м., загальною площею 51,5 кв.м., будинку №5 по вул.Героїв Чорнобильців в м.Полтаві на законних підставах; визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право користування квартирою №2 житловою площею 39,3 кв.м., загальною площею 51,5 кв.м., будинку №5 по вул.Героїв Чорнобильців в м.Полтаві.

05 лютого 2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків (а.с.21).

18 лютого 2019 року ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового засідання (а.с.26-27).

Від представника ОСОБА_3 майном комунальної власності міста 25.03.2019 року до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому при вирішенні позову покладався на розсуд суду, з огляду на таке. ОСОБА_3 є виконавчим органом Полтавської міської ради, і право комунальної власності належить саме територіальній громаді. Разом із тим, громадяни дійсно мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад. Також зазначає, що в даному випадку право позивача на приватизацію квартири АДРЕСА_3 ніким, зокрема ОСОБА_3, не порушується та не оспорюється. (а.с.40-42).

У судове засідання учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач ОСОБА_1 просила розглядати справу без її участі, просила позов задовольнити.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_6 надала на адресу суду заяву, у якій просила про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити позов у повному обсязі (а.с.48).

Від відповідача КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради до суду надійшла заява про розгляд без участі представника, відзив на позовну заяву не надходив, при вирішенні позову покладаються на розсуд суду (а.с. 35).

Відповідач ОСОБА_3 майном комунальної власності міста у письмовому відзиві на позовну заяву просить розглянути справу без участі представника, при вирішенні справи покладаються на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач не може реалізувати своє право на приватизацію житла без встановлення факту постійного проживання та визнання права користування житлом в судовому порядку, а тому звернувся до суду із відповідним позовом.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла. Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини право на повагу до свого житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Також ст.47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.12, ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, але у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Як вбачається із позовної заяви, позивач ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_2 проживають та зареєстровані у квартирі №2 в житловому будинку по вул.Героїв-чорнобильців, 5 в м.Полтаві на праві користування та володіння вказаним житлом, що підтверджується, зокрема, паспортними документами вказаних осіб.

Так, відповідно до копії паспорта гр.ОСОБА_1 серії КО №260646, виданого Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.07.2001 року, вбачається, що остання зареєстрована за вищевказаною адресою з 27.12.1985 року (а.с.3).

Згідно з даними паспорта гр.ОСОБА_2 серії МЕ №294776, виданого Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 18.04.2003 року, місце проживання зареєстровано з 24.05.2011 року за адресою: АДРЕСА_4 (а.с4).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії ІІ-КЕ №482125, виданого Октябрським районним у м.Полтаві відділом ДРАЦС 01.08.1986 року, ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно з рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05.04.2018 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, призначено ОСОБА_1 опікуном над недієздатним сином. Крім того, за висновком МСЕК ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (а.с.6,7).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення №1704917789, виданого 15.05.2014 року (серія ААИ №188405), гр.ОСОБА_1 є інвалідом І групи, за загальним захворюванням, довічно (а.с.5).

Пунктом 5 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкту комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з п.п. 5, 6 ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських ради належить ведення обліку відповідно до закону, житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

Як слідує із матеріалів позовної заяви та не заперечується сторонами, квартира №2 за адресою: вул.Героїв-чорнобильців, буд.5 у м.Полтаві у складі двох кімнат, житловою площею 39,3 кв.м. була надана в користування ОСОБА_1 та остання вселилась до вказаного житлового приміщення у 1980 році, де раніше проживала ОСОБА_4 (а.с.9).

Після смерті ОСОБА_4 та з 11.08.1992 року особовий рахунок на вказану квартиру було переоформлено на ОСОБА_1 згідно з рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м.Полтаві ради №304 (архівний витяг з протоколу №15 засідання) від 11.08.1992 року (а.с.12).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у 1992 році ОСОБА_1 одержала під розширення суміжну квартиру площею 19,2 кв.м. в будинку по вул.Чапаєва, 5, яку звільнила гр.ОСОБА_5, що слідує, зокрема із копії рішення виконавчого комітету Полтавської міської ОСОБА_7 народних депутатів №448 (архівний витяг з протоколу №26 засідання) від 14.10.1992 року (а.с.11).

Судом встановлено, що об'єкт нерухомого майна - квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5, знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Полтави, що підтверджується копією технічного паспорту, виданого ФОП ОСОБА_8, довідкою КП «ЖЕО №2» ПМР (а.с.10, 17-18). Дана обставина не оспорюється сторонами.

Так, із наданої технічної документації вбачається, що квартира №2 (посімейного, спільного заселення), загальною площею 51,5 кв.м., що розташована по вулиці Героїв чорнобильців, буд.5 у м.Полтаві, розміщена на 1 поверсі одноповерхового будинку та складається з 2-х кімнат загальною площею 51,5 кв.м., у тому числі: 1-а кімната (3) площею 19,5 кв.м., 2-а кімната (4) площею 19,8 кв.м., тамбура (1) площею 4,6 кв.м., кухні (2) площею 7,6 кв.м., обладнана балконом, житловою площею 39,3 кв.м. (а.с.17-18).

Відповідно до ст.61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Умови договору найму жилого приміщення, що обмежують права наймача та членів його сім’ї порівняно з умовами, передбаченими законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, Типовим договором найму жилого приміщення та іншими актами законодавства Української РСР, є недійсними.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем всіма правами та несуть всі обов'язки, що витікають із договору найму житлового приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем відповідальність за обов'язками, що витікають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Копією довідки №3925, виданої КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради від 12.09.2018 року, підтверджується, що наймач квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 зареєстрована в даній квартирі з 01.07.1981 року. Станом на 12.09.2018 року, крім ОСОБА_1, у вказаній квартирі значиться зареєстрованим її син ОСОБА_2 (а.с.10).

Як було вже встановлено, особовий рахунок на вказану квартиру з попереднього наймача ОСОБА_4, яка померла, переоформлено на ОСОБА_1 (а.с.12).

Таким чином, у квартирі за адресою: АДРЕСА_6, на сьогоднішній день проживає позивач ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2, що підтверджується відмітками у паспортах громадян України, копією довідки КП «ЖЕО №2» ПМР (а.с.3,4,10).

Законність вселення позивачів у вищезазначену квартиру з 1980 року та з 1986 року відповідно, ніким, в тому числі відповідачами КП «ЖЕО №2» ПМР, ОСОБА_3 майном комунальної власності міста не оспорювалось.

Позивач із сином мають намір приватизувати вказану квартиру за адресою: АДРЕСА_6, однак при зверненні до КП «ЖЕО №2» ПМР, як організації, на балансі якої перебуває будинок, отримано відповідь про те, що в архіві ордер відсутній, крім того, вказано, що квартира не є службовою, про що свідчить копія листа №21914 від 06.08.2018 року (а.с.13).

Згідно з копією рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради №164 від 14.08.2018 року дозволено опікуну ОСОБА_1 оформити документи щодо приватизації квартири АДРЕСА_7 від імені недієздатного сина ОСОБА_2, крім того, надано відповідні роз’яснення до вказаного рішення ради (а.с.15, 16).

У судовому засіданні було з’ясовано, що без надання повного пакету документів вирішення питання про приватизацію квартири виходить за межі наданих повноважень органу приватизації (а.с.25).

Слід зазначити, що відповідно до положень ст.58 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_7 народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Стаття 59 цього Кодексу передбачає можливість визнання ордеру недійсним в судовому порядку.

Проте, як встановлено судом, виданий ордер на жиле приміщення недійсним не визнавався, доказів цьому сторонами не надано.

Пункт 69 Правил квартирного обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених ОСОБА_7 Міністрів Української РСР і Української республіканської ОСОБА_7 професійних спілок від 11.12.1984 року № 470, містить положення, відповідно до якого ордер дійсний протягом 30 днів.

Пунктом 72 цих Правил передбачено, що при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Ордер зберігається як документ суворої звітності. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордеру, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

Водночас, жодної відповідальності за порушення вимог пункту 72 Правил квартирного обліку чинним законодавством України не передбачено.

Судом встановлено, і ніким не оспорюється, що померла ОСОБА_4 проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (нині назва вулиці - Героїв-чорнобильців)АДРЕСА_8, та з 1986 року ОСОБА_1 вселилась у вказану квартиру, проживала у ній і користувалась житлом за життя ОСОБА_4

Але станом на теперішній час у позивача та її сина виникають труднощі в реалізації їх житлових прав на вказану квартиру, пов’язані із встановленням факту їх постійного проживання, визнанням за ними права користування вказаним житлом на законних підставах, та щодо можливої приватизації житла у подальшому.

В силу ст.395 ЦК України до видів речових прав на чуже майно відносяться, зокрема, право володіння, право користування (сервітуту).

Згідно з ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено, зокрема, відносно нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, а згідно із ст.402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Із наданих позивачем довідки ПАТ «Державний ощадний банк України» №1402 від 04.09.2018 року вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 в списках на приватизацію майна не значаться, житлові чеки ними не використані (а.с.14).

Як встановлено судом, ордер на квартиру за адресою: АДРЕСА_9, в житлово-експлуатаційній організації не зберігся і причини його втрати невідомі (а.с.13).

Позивачем здійснено заходи щодо встановлення письмових доказів щодо передачі зазначеної квартири у користування, однак такий розшук позитивного результату не дав, про що свідчать наявні у матеріалах справи відомості.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підстав у своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 16 ЦК України визначає, що одним з можливих способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

З огляду на те, що на вказану житлову площу, окрім позивача ОСОБА_1 та її недієздатного сина ОСОБА_2, ніхто не претендує, квартира за адресою: АДРЕСА_5 є єдиним об'єктом нерухомого майна, позивач з сином вселились у вказане житло на законних підставах і протягом тривалого часу (з 1980 та 1992 року відповідно) добросовісно використовують квартиру як єдине житло, проживаючи у ній разом однією сім’єю, та незаконність їх проживання ніхто не оспорює, але з причин, які не залежали від волі останніх, був втрачений оригінал ордеру на квартиру, тому суд дійшов до висновку про необхідність захисту житлових прав позивача та її недієздатного сина шляхом визнання права на користування вказаним житловим приміщенням на законних підставах.

Крім того, невизнання такого права за позивачами може створити у майбутньому перешкоди для реалізації їх законного права на приватизацію житла.

Отже, на підставі оцінки встановлених фактичних обставин та аналізу наведених норм матеріального права суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги про визнання за позивачами права користування житловим приміщенням.

Суд бере до уваги те, що стороною відповідача не було надано жодних належних і допустимих доказів щодо відсутності підстав або перешкод у реалізації позивачем ОСОБА_1 як її законних прав, так і прав і законних інтересів ОСОБА_2, в силу положень ст.81 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає необхідним встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаному житловому приміщенні.

Таким чином, виходячи з принципів верховенства права, змагальності сторін, а також всебічності та повноти з’ясування обставин справи, розумності та справедливості, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, та з огляду на характер спірних правовідносин, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст.61,64, 65 ЖК України, ст.ст.2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах недієздатного сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3 майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради, КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради, про встановлення факту постійного проживання в житловому приміщенні на законних підставах та про визнання права користування житловим приміщенням - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в квартирі №2 житловою площею 39,3 кв.м., загальною площею 51,5 кв.м. будинку №5 по вул.Героїв-чорнобильців в м.Полтаві на законних підставах.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) право користування на законних підставах квартирою №2 (посімейного, спільного заселення), загальною площею 51,5 кв.м., що розташована по вулиці Героїв-чорнобильців, буд.5 у м.Полтаві.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач, яка діє в своїх інтересах: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії КО №260646, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 23.07.2001 року, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

та інтересах недієздатного сина: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2; паспорт громадянина України серії МЕ №294776, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 18.04.2003 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 13961729; місцезнаходження за адресою: вул.Івана Мазепи, буд.30, м.Полтава.

Відповідач: ОСОБА_3 майном комунальної власності міста, код ЄДРПОУ 13967034; місцезнаходження за адресою: вул.Соборності, буд.36, м.Полтава.

Суддя Л.І. Савченко