Рішення № 80964149, 27.03.2019, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

27.03.2019

ЄУН №389/1472/18

Провадження №2/389/476/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року м.Знам’янка

Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Ткаченка Б.Б.

за участю секретаря судового засідання Шевченко В.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду міста Знам'янка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання права на земельну частку (пай),

В С Т А Н О В И В :

У червні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідачів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання права на земельну частку (пай).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 26.06.1993 по 30.06.2000 позивач перебувала у трудових відносинах з колгоспом імені Леніна, що розташоване на території Суботцівської сільської ради Знам’янського району Кіровоградської області, реорганізованому в подальшому в КСП імені Леніна та селянську спілку приватних власників «Зоря України». При проведенні розпаювання землі та видачі 02.02.1998 КСП імені Леніна Державного акту на право колективної власності на землю позивач помилково не була включена в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), хоча на той час була членом КСП. У 2017 році вона письмово зверталася до Суботцівської сільської ради Знам'янського району та Знам'янської районної державної адміністрації щодо отримання права на земельну частку (пай), однак їй було рекомендовано вирішувати зазначене питання із правонаступником господарства чи у судовому порядку. За таких обставин вона вимушена звертатися до суду з даним позовом.

Просила визнати за нею право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель КСП імені Леніна за рахунок земель резервного фонду, що знаходяться на території Суботцівської сільської ради Знам'янського району.

02.07.2018 до суду від Суботцівської сільської ради Знам'янського району надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачем не доведено факт її перебування у трудових відносинах та членства у КСП імені Леніна, оскільки відповідно до архівної довідки записи про відпрацьовані позивачем дні з листопада 1996 року до 2001 року відсутні. На даний час сільська рада не володіє вільними земельними ділянками із земель резервного фонду на підвідомчій їй території. Посилаючись на пропуск строку звернення позивача до суду просив застосувати позовну давність.

04.09.2018 позивачем надано відповідь на відзив, в обгрунутування якого зазначено, що факт її перебування у трудових відносинах та членства підтверджується трудовою книжкою, де маються відповідні записи. Відсутність у архівній довідці записів про відпрацьовані дні позивачем та нарахування їй заробітної плати пояснюється тим, що згідно з відомостями ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в період часу з 1999 по 2001 роки господарство мало заборгованість по заробітній платі.

Позивач у судовому засіданні, призначеному на 26.12.2018 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Зазначила, що дійсно працювала в КСП імені Леніна в період часу з 1993 по 2000 роки, при цьому у 1996 році була переведена з посади пекаря на посаду різноробочої садового комплексу, де виконувала сезонні роботи, за відсутності таких робіт на роботу не виходила. Після проведення розпаювання у 1998 році в усному порядку зверталася до керівництва господарства щодо виділення їй земельної частки, однак її звернення було проігноровано. Раніше до суду з позовом про визнання за нею такого права не зверталася через брак коштів на оплату судового збору. На запитання щодо відсутності у архівній довідці відомостей про кількість відпрацьованих днів у 1998 році та відомостей про нарахування заробітної плати пояснила, що начебто в той період вона хворіла.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем не доведено її членство у господарстві, а також пропущено строк звернення до суду із даним позовом.

Представник відповідача - Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області у судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що з 1976 року вона працювала у садовому комплексі КСП ім.Леніна Суботцівської сільської ради Знам’янського району. Позивач також працювала комплексі, однак була в іншій бригаді. За час роботи на підприємстві, зокрема у середині 90-х років заробітну плату їй, як і іншим працівникам, іноді виплачували з незначною затримкою, однак нараховували постійно. У 1997 році вона вийшла на пенсію та використала своє право на паювання, їй було виділено земельний пай із земель КСП. Чи працювала позивач у 1998 році на підприємстві не знає, адже на той час вже звільнилася. Крім того, пояснила, що вона хоч і вийшла на пенсію у 1997 році, однак з невідомих причин у її трудовій книжці наявний запис про звільнення з КСП у 2003 році, аналогічний запис наявний у багатьох інших працівників, які також звільнилися раніше.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що з 1992 по 11.05.1998 вона працювала начальником відділу кадрів КСП ім.Леніна Суботцівської сільської ради Знам’янського району. У 1998 році відбулося паювання земель господарства, у будівлі адміністрації КСП вивішувалися списки як тих осіб, які мали право на земельну частку (пай), так і тих, які з різних причин не мали такого права. У 1996 році позивач працювала у господарстві, однак внаслідок недобросовісного виконання своїх посадових обов’язків була переведена різноробочою садового комплексу, який був структурним підрозділом підприємства. Заробітна плата у 1996-1998 р.р. нараховувалася завжди, проте були незначні затримки з її виплатою. На запитання щодо відсутності у архівних документах відпрацьованих днів позивачем у 1998 році пояснила, що даний факт свідчить про відсутність трудових відносин між позивачем та господарством.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з 1983 року по 2000 рік вона працювала у садовому комплексі КСП ім.Леніна Суботцівської сільської ради Знам’янського району, роботи виконувала постійні, протягом всього календарного року. Під час паювання земель господарства вона використала своє право на отримання земельної частки. Коли саме позивач влаштувалась на роботу у КСП та скільки часу працювала не пам’ятає. Щодо існування заборгованості по заробітній платі на підприємстві пояснила, що вона дійсно іноді виникала, однак затримка у виплаті була не більше одного місяця.

Заслухавши позивача, його представника, представників відповідачів, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки серії БТ-ІІ №3928886 26.06.1993 позивач була прийнята різноробочою в члени колгоспу імені Леніна Знам’янського району, який 10.02.1996 реорганізовано у КСП ім. Леніна, 09.09.1996 звільнена з посади пекаря і переведена робочою садового комплексу, 30.06.2000 звільнена з господарства за власним бажанням.

02.02.1998 колективному сільськогосподарському підприємству імені Леніна Суботцівської сільської ради видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КР-3 №000016, відповідно до якого передано у колективну власність 7135,2 гектарів землі в межах згідно з планом.

З листа відділу у Знам’янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №29-11-0.24-522/112-17 від 24.07.2017 вбачається, що позивач в додатку-списку членів КСП ім.Леніна Знам’янського району Кіровоградської області для розподілу земельного паю не значиться.

Відповідно до архівної довідки Знам’янської районної ради №А-103 від 14.04.2017 у документах архівного фонду колгоспу ім.Леніна с. Суботці Знам'янського району у книгах обліку заробітної плати колгоспників за 1993-2001 роки наявні відомості щодо роботи позивача за період з січня 1993 року по жовтень 1996 року. За період з листопада 1996 року по грудень 2001 року відомостей щодо кількості відпрацьованих днів ОСОБА_4 та нарахувань їй заробітної плати немає.

Листом від 10.01.2018 №01-31/1/1 Знам’янська районна державна адміністрація Кіровоградської області повідомила ОСОБА_4 про неможливість виділення земельної ділянки в натурі та рекомендувала для вирішення питання щодо визнання права на земельну частку (пай) звернутися до суду.

Відповідно до частини дев’ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз’яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

В судовому засіданні стороною позивача не доведено та в матеріалах справи відсутні належні докази щодо роботи та членства позивача у КСП ім.Леніна станом на час видачі підприємству Державного акту на право колективної власності на землю (02.02.1998).

Вимоги позивача щодо її членства у КСП ґрунтуються тільки на копії трудової книжки, в якій зазначено, що вона була прийнята в члени колгоспу імені Леніна, однак суд відзначає, що перебування у членах колгоспу не свідчить про автоматичний перехід до членів КСП. Доказів вступу та прийняття у члени КСП стороною позивача суду не надано.

Крім того, такі доводи спростовуються показаннями свідка ОСОБА_6 та архівною довідкою про стаж роботи ОСОБА_4, з якої вбачається, що на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю позивач не працювала у КСП ім.Леніна та їй не нараховувалася заробітна плата.

Таким чином судом не встановлено наявності у позивача суб'єктивного права, про захист якого вона просить.

З огляду на викладене та враховуючи, що сертифікат про право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 як члену колгоспу не видавався, до списків громадян – членів КСП ім.Леніна, що додавався до державного акта її внесено не було і такі дії підприємства позивач не оскаржувала, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Вирішуючи питання про застосування за заявами відповідачів позовної давності до вимог позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» та ст. 71 ЦК УРСР (діючих на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст.ст. 75, 76 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Відмова у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності застосовується у тих випадках, коли позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, проте позивачем було пропущено строки звернення до суду з позовом.

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у позові з підстави його необґрунтованості.

Оскільки підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 є недоведеність позовних вимог та їх необґрунтованість, відтак в даному випадку позовна давність судом не застосовується.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 75, 76, 80 ЦК УРСР, ст.ст.141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання права на земельну частку (пай), відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 03162, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Знам'янська районна державна адміністрація Кіровоградської області, місце знаходження: вул.Михайла Грушевського,17, м.Знам’янка Кіровоградської області, 27400, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04055050.

Відповідач: Суботцівська сільська рада Знам'янського району Кіровоградської області, місце знаходження: вул.Центральна,24, с.Суботці Знам’янського району Кіровоградської області, 27444, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04365106.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, місце знаходження: вул.Акалеміка Корольова,26, м.Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39767636.

Повне рішення суду складено 05 квітня 2019 року.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_8