Рішення № 80961205, 21.03.2019, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/858/17

Номер провадження 2/341/20/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2019 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді: Юсип І.М.

секретарів судового засідання Король І.Л., Томин Л.В., Матейко О.С.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування в трудових відносинах, зобов?язання внести записи у трудову книжку та стягнення заборгованості,-

встановив:

13.06.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування в трудових відносинах та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.09.2013 р. влаштувався на роботу до фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 на посаду менеджера – адміністратора і працював до 10.03.2017 р. В його посадові обов’язки входило: контроль за роботою прибиральників на об’єктах, які обслуговував відповідач, зокрема, торговий центр "Велмарт", забезпечення їх розхідними матеріалами, побутовою хімією, спецодягом, запчастинами до техніки. Кошти на придбання вищевказаних матеріалів та заробітну плату отримував на платіжну картку від відповідача і, заробітна плата у нього становила 4000 грн. в місяць. Графік його роботи був ненормований робочий день, однак, як правило до роботи він приступав з 08 год. до 17 год., а також при потребі працював в нічний час. За ініціативою роботодавця 10.03.2017 р. його було звільнено з роботи і, в той же день стало відомо, що у його трудовій книжці відсутній запис про те, що він перебував у трудових відносинах на даному підприємстві. Відповідач відмовився повернути йому трудову книжку та виплатити заборгованість по заробітній платі за лютий – березень 2017 р., а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку за весь час роботи у відповідача. Дії відповідача є незаконними та такі, що суперечать положенню ст. 48 КЗпП України, відповідно до якої трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п’ять років. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично допущено до роботи. Фактичний допуск його до роботи на посаді менеджера вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття його на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Заборгованість по заробітній платі складає 4000 грн. за лютий 2017 р. та 1280 грн. за березень 2017 р., а також компенсація за невикористану відпустку за весь час роботи складає 180 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) *84 дні невикористаної відпустки (8 днів за 2013 р., по 24 дні за 2014-2016 рр., 4 дні за 2017 р.)= 15120 грн. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові. Окрім того представник зазначив, що факт перебування у трудових відносинах ОСОБА_1 з відповідачем чітко підтверджується рахунками коштів, які перераховувались на платіжну картку позивача для отримання заробітної плати та придбання миючих матеріалів. Також, відповідачем надавались послуги ТОВ "Фудмережа", як замовнику, відповідно до укладеного договору за №26/07/13 від 26.07.2013 р. з якого видно, що оплата праці виконавцю проводиться на підставі Акту виконаних робіт, підписана сторонами. До Акту виконаних робіт долучається щоденний табель відповідної форми, де відповідальний представник замовника на підприємстві ставить щоденні оцінки по якості робіт. Замовник проводить інструктаж працівників виконавця на робочому місці щодо правил зовнішнього порядку на території замовника із записом в журналі. Окрім того зазначає, що ФОБ ОСОБА_4 надавав послуги ТОВ "Крістал Клін Сервіс", відповідно до договору за №1-10 від 01.06.2016 р., де видно, що виконавець взяв на себе зобов’язання надавати послуги по щоденному прибиранню об’єктів замовника, а замовник зобов’язався приймати та оплачувати надані послуги. Оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісяця на підставі акта приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг), приймання – передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акта. Позивач, дійсно працював менеджером – адміністратором і, в його обов’язки входило контроль за роботою прибиральників на об’єктах, які дійсно обслуговував відповідач і, зокрема, торговий центр в м. Івано-Франківську "Велмарт". Просив позов позивача задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4- адвокат ОСОБА_3 позовних вимог позивача не визнав і суду пояснив, що відповідач ніколи не перебував у трудових відносинах з позивачем. ОСОБА_4 дійсно перераховував грошові кошти на картку, зареєстровану на позивача, але перераховував кошти як фізична особа, а не як фізична особа – підприємець. Кошти були перераховані за ремонт техніки, яка належить відповідачу, а ніяк не виплата заробітної плати від фізичної особи – підприємця. Інші транзакції були взагалі від імені невідомих третіх осіб, які ніякого відношення до відповідача не мають. В 2014 р. перерахування коштів від імені ОСОБА_4 взагалі не проводились, в 2015 р. проводились саме за послугу фізичній особі ОСОБА_4 в розмірі 59 297 грн., а в 2016 р. перераховувались кошти в розмірі 1 171 грн. 87 коп. Такі виплати ніяк не відповідають розміру заробітної плати позивача, що також вказує про відсутність трудових відносин. Матеріали, які були долучені позивачем в судовому засіданні є неналежним підтвердженням позовних вимог, так як на жодному із них немає підпису, ні печатки фізичної особи – підприємця, що і є неналежним для доказів. Доводи позивача про те, що відповідач відмовився повернути йому трудову книжку в день звільнення є безпідставними, так як відповідач проживає в місті Харків і, це фізично було не можливо. Позивач неодноразово звертався із скаргою до Державної інспекції України з питань праці, однак інспекція праці відмовилась займатись даними скаргами оскільки відсутні повноваження щодо перевірки та встановлення факту видачі заробітної плати. Звертає увагу на те, що в квітні 2017 р. була проведена позапланова перевірка ФОП ОСОБА_4 на підставі звернень позивача і, за висновком Державної інспекції не встановлено факту укладення з позивачем трудових договорів та перерахування ним заробітної плати чи інших платежів. Вважає, що вимоги позивача про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за весь час затримки та компенсації за невикористану відпустку є необґрунтованими та безпідставними і, тому в позові позивача просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заперечення представника відповідача, пояснення свідків, дослідивши письмові докази, суд встановлює наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповіднодо п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р., укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.

Таким чином, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України № 58 від 29.07.1993 року трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів.

Судом встановлено, що позивач з 10.09.2013 р. по 10.03.2017 р. працював на посаді менеджера-адміністратора в фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 без укладення трудового договору. Після звільнення позивача за ініціативою роботодавця, ОСОБА_1 виявив відсутність запису щодо укладення трудового договору у його трудовій книжці. Як зазначив в судовому засіданні сам позивач, відповідач відмовився видати йому трудову книжку та виплатити заборгованість по заробітній платі, а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку за весь час роботи у відповідача. Представник відповідача заперечив наявність трудових відносин між сторонами. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що він працював менеджером – адміністратором у ФОП ОСОБА_4, а тому матеріали, які були долучені позивачем в судовому засіданні не можуть бути прийняті судом до уваги. Крім того, такі матеріали не є належним доказом на підтвердження факту трудових відносин.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що з 2015 р. працював спільно з ОСОБА_1, однак він числився в ТОВ "Фудмережа", а позивач у ТОВ "Крістал Клін Сервіс" в особі директора ОСОБА_4, де надавались послуги по прибиранню території та прибирання магазину, в обов’язки позивача якого входив контроль за роботою прибиральників на об’єктах, які обслуговувались. ОСОБА_1 вів щоденний табель відповідної форми, де він, як відповідальний представник на підприємстві ставив щоденні оцінки по якості робіт працівникам. Йому не відомо, як проводились розрахунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1З.і, чи укладались між сторонами трудові відносини.

Показаннями свідка ОСОБА_6 підтверджується, що він працював у торговому центрі "Велмарт" у ТОВ "Крістал Клін Сервіс" де і познайомився з ОСОБА_1 В його обов’язки входило прибирання території та магазину. Працював у підпорядкуванні ОСОБА_1 та надав йому свою трудову книжку для оформлення його на роботу, де останній мав трудову книжку передати у ТОВ "Крістал Клін Сервіс" для працевлаштування. Однак, ніякого трудового договору з ним укладено не було та будь-якого наказу для підписання йому ніхто не видавав. Через деякий час він звільнився, кошти йому перерахували на платіжну карточку і, трудову книжку відразу повернули. Однак, йому не відомо, як проходило працевлаштування ОСОБА_1, як і не відомо, як проводилися розрахунки між ОСОБА_1 та відповідачем.

Свідой ОСОБА_7 в судовому засіданні ствердив, що він працював керуючим у магазині "Велмарт" в м. Ужгород, а з липня 2019 р. був переведений в м. Івано-Франківськ. Позивач виконував роботу в магазині "Велмарт" в м. Івано-Франківську і, був як працівник ФОП ОСОБА_4 Він виконував перелік послуг по прибиранню приміщень, а саме, в його обов’язки входило контроль за роботою прибиральників на об’єктах, які обслуговував ФОП ОСОБА_4 Оплата робіт виконавця здійснювалась на підставі акту виконаних робіт, підписаного сторонами. До акту виконаних робіт додавався щоденний табель за встановленою формулою де відповідальний представник замовника на об’єкті ставив щоденні оцінки якості робіт. Йому не відомо, з якими суб’єктами ТОВ "Фудмережа" укладали договори.

Як вбачається з відповіді начальника Управління держпраці в Харківській області від 25.05.2017 р. за №Г-519/02.03/12.-14/5307 (а.с.20), перевірку ФОП ОСОБА_4 в даний час провести неможливо, так як у них відсутні повноваження щодо перевірки та встановлення факту перебування працівника у трудових відносинах на підприємстві та факту невиплати заробітної плати. Однак повідомляє, що в квітні поточного року проводилась позапланова перевірка ФОП ОСОБА_4 і, в ході перевірки на підставі наданих до перевірки банківських виписок про рух грошових коштів ФОП ОСОБА_4 не встановлено факту укладення з позивачем трудових договорів та перерахування позивачу заробітної плати або інших платежів. Окрім цього, копією Акту перевірки за №20-01-4201/0771 факт перебування позивача у трудових відносинах із ФОП ОСОБА_4 не встановлено. А також, в акті вказано, що при перевірці банківських виписок про рух коштів ОСОБА_4 не встановлено факту укладення з ОСОБА_1 трудових договорів та перерахування йому заробітної плати чи інших платежів. Одночасно було роз’яснено, що відповідно до п.п. 2.21 -1 Інструкції визначено,"трудові книжки працівників, які трудяться на умовах трудового договору у фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності без створення юрособи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няні, водії тощо), зберігаються безпосередньо у працівників" (а.с.49-56).

Згідно виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_4, 20.09.2007 року зареєстрований, як фізична особа підприємець (а.с.66). Крім цього, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців видно, що ТзОВ "Крістал Клін Сервіс" відомості відсутні (а.с.68-70).

Як було стверджено в судовому засіданні представником позивача, ОСОБА_4 надавались послуги ТОВ "Фудмережа", як замовнику, відповідно до укладеного договору за №26/07/13 від 26.07.2013 р. (а.с.100-104). Окрім того зазначив, що ФОБ ОСОБА_4 надавав також послуги ТОВ "Крістал Клін Сервіс", відповідно до договору за №1-10 від 01.06.2016 р., де видно, що виконавець взяв на себе зобов’язання надавати послуги по щоденному прибиранню об’єктів замовника, а замовник зобов’язався приймати та оплачувати надані послуги. Оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісяця на підставі акта приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг), приймання – передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акта (а.с.105-108). Проте, вищевказаними договорами також не підтверджено факту укладення трудових відносин між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи, а саме з копій документів "оцінки якості наданих послуг", які були надані позивачем в судовому засіданні вбачається, що відповідач надавав послуги по прибиранню в торговому центрі "Вермарт" в м.Івано-Франківськ, однак неможливо встановити хто саме керував даним об’ємом роботи (а.с.244-249).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців (ст.ст. 26, 27 КЗпП України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний: роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови/праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП України).

Частиною 6 ст. 235 КЗпП України, визначено, що при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 повинен подати відповідні докази, що він був допущений до роботи у відповідача на умовах трудового договору, як менеджер-адміністратор, працював на умовах повного робочого дня спірний період та мав зобов’язання відповідача щодо оплати праці, що підтверджує наявність саме трудових відносин з роботодавцем. Будь-яких доказів, які б вказували на існування саме трудових відносин між сторонами в спірний період на посаді менеджера-адміністратора позивачем не надано, як і не надано підтверджуючих документів такої професії.

Не заслуговують на увагу і покази допитаних в засіданні свідків, оскільки такі покази безпосередньо не підтверджують факт роботи позивача за трудовим договором. Інших доказів, які б вказували на необхідні елементи ознак трудових відносин, як то вид роботи, тривалість робочого часу, порядок оплати в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, позивачем не доведено наявність трудових відносин між сторонами за спірний період в розумінні ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а саме наявність у взаємозв’язку таких обставин, які засвідчують наявність угоди між працівником і власником підприємства, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання факту перебування у трудових відносинах з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в період з 10.09.2013 р. по 10.03.2017 р. 2017 р.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача ФОП ОСОБА_4 внести запис до трудової книжки позивача про прийняття його на роботу на посаду менеджера-адміністратора у період з вересня 2013 р. по березень 2017 р., суд приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 48 КЗпП України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено п.1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що до трудових книжок вносяться записи про роботу тих працівників, з якими підприємство, установа, організація чи фізична особа-підприємець перебуває у трудових правовідносинах.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З огляду на те, що факту перебування позивача із ФОП ОСОБА_4 у трудових відносинах з 10.09. 2013 р. по 10.03.2017 р. судом не встановлено, позовні вимоги про зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про прийняття на роботу задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_4 на його користь заборгованість по заробітній платі за лютий-березень 2017 р. в розмірі 5 440 грн., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 15120 грн., а також про стягнення з відповідача ФОП ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку за кожен день такої затримки, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 КЗпП України).

Згідно ст. 24 Закону України "Про оплату праці", виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення. Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

Згідно із абз. 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при задоволенні позову про оплату праці суд має навести у рішенняі розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для стягнення заявленої позивачем суми заборгованості по заробітній платі судом не встановлено, оскільки позивачем не доведено факту перебування у трудових відносинах з відповідачем, що не є підставою для виплати заробітної плати, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки", право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Згідно ст. 24 цього ж Кодексу, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

При цьому суд надав оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи та які були надані позивачем, де не підтверджено жодного факту перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах, тому у вимозі про компенсацію за невикористану відпустку також слід відмовити.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до положень ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, які складаються із судового збору покладаються на позивача та стягненню не підлягають.

На підставі ст.ст. 21, 24, 231, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 4, 81, 82, 141, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

у х в а л и в :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту перебування у трудових відносинах, зобов’язання внести записи у трудову книжку та стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи ( вирішення питання) без повідомлення ( виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення оголошено 01 квітня 2019 року.

Суддя:ОСОБА_8