Ухвала суду № 80959812, 05.04.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1962/13-ц

2-п/214/31/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року м. Кривий Ріг

Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019 року представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у цивільній справі за позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2про стягнення заборгованості.

В обґрунтування вимог заяви зазначає, що своєчасно подати заяву про перегляд заочного рішення він не мав можливості, оскільки отримав копію повного заочного рішення лише 29.03.2019 року, а вже 01.04.2019 року подав до суду вказану заяву. Вказані підстави, на його думку, є достатніми для поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, вимоги та зміст заяви про поновлення процесуального строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, суд приходить до наступного висновку.

Відповідності до ч.2 та ч.3 ст.284 ЦПК України, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Так, заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №KRXRRX03620440 від 03.02.2007 року в сумі 76595,69 грн.

У рішенні суду міститься посилання на проведення судом заочного розгляду справи, роз’яснено порядок оскарження рішення позивачем та право відповідача на подання заяви про перегляд заочного рішення у визначені законом строки.

Як видно з матеріалів справи, кредитний договір, борг за який стягнуто з відповідача, укладений ним з банком у 2007 році. При цьому, позивач звернувся до суду з вказаним позовом лише у 2013 році, тобто через шість років з моменту його укладення. Відповідно до розрахунку заборгованості за цим договором, ОСОБА_2 жодного разу не вносив необхідні кошти в рахунок погашення заборгованості, достовірно знаючи про її наявність та необхідність повернення коштів, про що свідчить власноруч зроблений ним підпис в анкеті позичальника (а.с.3, 4).

Тобто, відповідач, будучи обізнаним про наслідки неповернення кредитних коштів, передбачені укладеним ним кредитним договором, які полягають у зверненні банком до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, за період з 2007 року по 2013 рік навіть не намагався звернутися до ПАТ КБ «ПриватБанк» для з’ясування питання погашення кредиту чи з заявою про реструктуризацію боргу тощо, що на думку суду, свідчить про зловживання ним своїми правами та відсутність наміру погасити кредитну заборгованість, що виникла.

При цьому, як видно з матеріалів справи, суд направляв відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками за адресою місця його реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, відповідно до довідки з адресно-довідкового органу про реєстрацію місця його проживання (а.с.21).

Сторони зобов’язані вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку, цікавитись ходом розгляду їх справи (матеріалів), на чому також акцентує увагу Європейський суд з прав людини в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України».

Відповідно до вимог ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

На думку суду, вказані у заяві про поновлення строку обставини не є такими, що свідчать про поважність причин пропуску звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 03.10.2013 року лише в квітні 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Заявником не надано доказів, які б свідчили про поважність пропуску звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 03.10.2013 року.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Цивільним процесуальним кодексом України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

У п.47 рішення у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Враховуючи, що представником відповідача не надано доказів, які були об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд не вбачає поважних причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, тому заява про поновлення строку на перегляд заочного рішення суду від 03.10.2013 року задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.126, 127, 260, 261, 284, 354, 356 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.10.2013 року у цивільній справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Н.В. Чернова