Рішення № 80958743, 01.04.2019, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3835/18

провадження у справі № 2/0285/159/19

01 квітня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.

сторони у справі: позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк»),

відповідач – ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

АТ КБ «ПриватБанк» – позивач у справі, звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 - відповідача у справі, заборгованість у розмірі 11942 грн. 62 коп. за кредитним договором № б/н від 03.03.2007 року та судові витрати у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч умовам Договору № б/н від 03.03.2007 року, укладеного між ним та відповідачем, останній своїх договірних зобов’язань належним чином не виконував, у зв’язку з чим перед АТ КБ "ПриватБанк" виникла заборгованість у розмірі 11942 грн. 62 коп., з яких: 1967,81 грн. – тіло кредиту, 8129,92 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 800,00 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф ( фіксована частина ), 544,89 грн. - штраф (процентна складова). А тому змушений звернутися до суду з даним позовом.

У судове засідання представник позивача не з’явився, у письмовому клопотанні про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, які просив задовольнити/а.с.25/.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, вказав на те, що його довіритель кредитного договору не підписував. Разом з тим, не заперечував, що відповідач є клієнтом банку, користується послугами банку з обслуговування його заробітної картки. Вказує на те, що кредитної заборгованості перед позивачем не має, оскільки борг за кредитною карткою автоматично списувався з заробітної картки відповідача. Відповідач кредитною карткою не користується.

Заслухавши представника відповідача, з’ясуваши обставини,на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання кредитних коштів, у зв’язку з чим оформив заяву № б/н від 03.03.2007 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2242,80 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок /а.с.10/. Відповідно до підписаної заяви відповідач погодився вважати ОСОБА_2 - заяву позичальника, разом із запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, Договором про надання банківських послуг ( далі - Договір) /а.с.11-16/.

Доказів того, що відповідач не підписував дану заяву суду не надано, зокрема: ні від відповідача ні від її представника у порядку, передбаченому ЦПК України, до суду клопотань про призначенням по справі почеркознавчої експертизи не надходило.

При укладанні Договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України, за якою договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторони не може запропонувати свої умови договору.

В порушення умов Договору відповідач своєчасно не повертав АТ КБ “ПриватБанк” кредитні кошти, своєчасно не сплачував відсотки за його користування та ухилявся від виконання зобов’язань по Договору.

З розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача за Договором № б/н від 03.03.2007 року станом на 31.08.2018 року становить у розмірі 11942 грн. 62 коп., з яких: 1967,81 грн. – тіло кредиту, 8129,92 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 800,00 грн. - заборгованість за пенею, 500 грн. - штраф ( фіксована частина ), 544,89 грн. - штраф (процентна складова) /а.с.5-9/.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення суми кредиту, що залишилася, є право заявника вимагати розірвання договору та повернення суми кредиту і сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України (ч.2 ст.1050 та ч. 2 ст.1054 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання та зобов’язання має виконуватися належним чином та у встановлений термін його виконання.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Відтак, суд задовольняє вимоги позивача у частині стягнення тіла кредиту у повному обсязі, зокрема, у розмірі 1967,81 грн.

Разом з тим, з урахування того, що відповідач є військовослужбовцем те перебуває на службі з 22.07.2005 року по теперішній час, що слідує із довідки військовій частині А 2076 № 1129 від 09.11.208 року, та того, що з 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, суд рахує за необхідне заявлені вимоги щодо заборгованість по відсоткам за користування кредитом задовольнити у розмірі 146,45 грн., нарахованих до 18.03.2014 року, згідно поданого розрахунку /а.с.5-9/.

Цивільно-правова відповідальність – це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме п.п. 1.1.5.21 та 2.1.1.12.6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення .

У той самий час, згідно з пунктами п.п. 2.1.1.12.7.4 та п. 2.1.1.12.8.1 Умови і правил надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Оскільки відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором – свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2018 року у справі № 206/931/16-ц провадження № 61-3056ск18.

Тому суд, у відповідності до вимог Закону, рахує за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 800,00 грн. нарахованої пені за невиконання умов кредитного договору, та з метою уникнення подвійної відповідальності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку в частині стягнення з відповідача нарахованих штрафів (500 грн. - штраф ( фіксована частина ), та 544,89 грн. - штраф (процентна складова)).

На підставі вище викладеного суд задовольняє позов частково. Зокрема, стягує з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у загальній сумі 2914,26 грн., яка складається з наступного: 1967,81 грн. – тіло кредиту, 146,45 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 800,00 грн. - заборгованість за пенею.

У решті частині вимог – відмовляє.

У свою ж чергу, суд не бере до уваги доводи представника відповідача у частині того, що у відповідача перед позивачем відсутня кредитна заборгованості, оскільки доказів з цього приводу останнім не надано. Зокрема, суду не надано відповідної довідки з цього приводу.

Що стосується клопотання представника відповідача з приводу витребування у позивача кредитного договору, то суд залишив його без розгляду, оскільки останнім не дотримано порядку подання клопотання, визначеного ЦПК України. Суд звернув увагу представника відповідача на те, що відповідачем не подавалося, у відповідності до вимог ЦПК України, заперечення про розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд також стягує з відповідача на користь позивача, сплачений ним при подачі позову до суду судовий збір в сумі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням /а.с.1/.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 – 89, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2914 ( дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять) грн. 26 коп. заборгованості за кредитним договором № б\н від 03.03.2007 року та 1762 ( одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судових витрат, а всього, 4676 ( чотири тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 26 коп.

У решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Дата складення повного судового рішення – 05.04.2019 року.

Головуюча – суддя: А.В.Михайловська