Рішення № 80957117, 20.03.2019, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1907/18

Провадження №2/190/150/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року м.П»ятихатки

Дніпропетровська область

П’ятихатський районний суд

Дніпропетровської області

в складі головуючого-судді Митошоп В.М.

за участі секретаря Пронської Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.П»ятихатки цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” доАбрамова ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

АТ КБ“ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 02.08.2011 року між банком та ОСОБА_2, укладено кредитний договір (підписана заява) б/н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до умов договору, відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.11.2018 року утворилась прострочена заборгованість по кредиту, а саме:

-2831,86 грн. - заборгованість по тіло кредиту;

-782,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

-14522,78 грн. - заборгованість за пенею;

-500,00 грн.- штраф (фіксована складова);

-906,87 грн.- штраф (процентна складова).

Загальна сума заборгованості складає 19544 грн. 21 коп., яку просять стягнути з відповідача в примусовому порядку. Крім того просять стягнути з відповідача 1921 грн.00 коп. сплаченого судового збору.

Представник позивача в судове засідання не явився. про розгляд справи повідомлений належним чином, надав до матеріалів поовної заяви клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязів.( а.с.56)

Відповідач ОСОБА_2,двічі (повторно) підряд в судові засідання не явився. про розгляд справи повідомлений належним чином, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.08.2011 року між АТ КБ “Приватбанк” та ОСОБА_2, укладено кредитний договір б\н, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 2000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, «Правилами користування платіжною карткою», та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Договір складається із заяви кредитора, умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

( а.с.11-46,52-53).

Згідно розрахунку наданого позивачем заборгованість за кредитним договором від 02.08.2011 року станом на 12.11.2018 року складає 19544 грн.21 коп., з яких: 2831,86 грн. - заборгованість по тіло кредиту; 782,70 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом; 14522,78 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн.- штраф (фіксована складова); 906,87 грн.- штраф (процентна складова). (а.с.7-8,9-10)

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою є штраф або пеня, та право на неї виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно правової позиції ВС України у справі № 6-100 цс 14. за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Згідно ст. 1049 ЦК України - позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, відповідачем було порушено вимоги Умов та правил надання банківських послуг, тобто кредитного договору, та ст.ст. 1049,1054 ЦК України, а саме: прострочено повернення заборгованості по кредиту і не виконано обов'язків позичальника, а отже ним було порушено умови кредитного договору, в зв'язку з чим, позивач має право вимагати погашення наданого відповідачу кредиту, відсотків, комісії та пені за останняй рік до подання позову до суду, оскільки відповідачем заявлено, про застосування строків позовної давності до вимог щодо стягнення пені.

Однак, відповідно до ст. 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій. При порушенні позичальником строків виконання зобов'язання позивачем була застосована подвійна цивільно-правова відповідальність одного й того ж виду.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Дані положення також викладені в правовій позиції Постанови Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, а тому, вимоги позивача щодо стягнення штрафу, та всієї суми пені не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити, оскільки позивачем вказана сума яка підлягає стягненню з відповідача у розмірі 19544 грн.21 коп., не співпадає з наданим розрахунком заборгованості за кредитом від 02.08.2011 року станом на 12.11.2018 року згідно якого прохають сятягнути : 2831,86 грн. - заборгованість по тіло кредиту;782,70 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14522,78 грн. - заборгованість за пенею;500,00 грн.- штраф (фіксована складова);906,87 грн.- штраф (процентна складова), а згідно наданого розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості за вказаним кредитом складає 22 796 грн.41 коп, з яких: 2831,86 грн. - заборгованість по тіло кредиту; 1497 грн.14 коп., грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17060,54 грн. - заборгованість за пенею;500,00 грн.- штраф (фіксована складова);906,87 грн.- штраф (процентна складова), що унеможливлює перевірити дійсність нарахованої суми позивачем до стягнення з відповідача.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати позивача в сумі 1921,00 грн. не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.10,12,80,81,141,263-265 ЦПК України, суд, –

вирішив:

В позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через П’ятихатський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя