Рішення № 80956711, 22.03.2019, Селидівський міський суд Донецької області

242/2671/18

2/242/248/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Владимирської І.М., при секретарі Сафроновій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове в порядку заочного загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: Перша донецька державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 05.06.2018 року звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому зазначила, що 20.07.2014 року померла ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді двохкімнатної квартири (загальною площею – 48,1 кв.м., житловою площею – 29,7 кв.м.), розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 6295, виданого ОСОБА_2 міською радою народних депутатів згідно з Розпорядження від 10.06.1996 року № 6295. 07.10.2010 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй на праві власності квартиру ОСОБА_4 Позивач з метою прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 звернулася до Першої донецької державної нотаріальної контори, але позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, оскільки спадкова справа № 282/2014 знаходиться на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьку. У зв’язку з вищевикладеним позивач вимушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. Просить суд визнати за нею право власності на двохкімнатну квартиру (загальною площею – 48,1 кв.м., житловою площею – 29,7 кв.м.), розташовану за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 08.06.2018 року цивільну справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.08.2018 року продовжено строк підготовчого провадження по справі.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 29.08.2018 року закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд у зазначеній справі.

Позивач в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. За таких обставин в порядку, передбаченого ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Третя особа в судове засідання не з’явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надано суду заяву, в якій просять суд слухати справу їх відсутність, проти задоволення позову у повному обсязі та ухвалення заочного рішення не заперечують.

Суд, дослідивши надані докази і матеріали справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, прийшов до наступного.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) № 6295 від 10.07.1996 року, виданого представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку, зареєстрованого в ОСОБА_2 бюро технічної інвентаризації за № 166 від 08.08.1996 року, квартира, що знаходиться за адресою: м. Донецьк - 50, АДРЕСА_2, належить на праві приватної власності ОСОБА_3,

Згідно технічного паспорту, посвідченого «Житлово експлутаційного об’єднання Ворошиловського району» власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3, відповідно до свідоцтва про право власності № 6295 від 10.07.1996 року.

Відповідно до заповіту від 07.10.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі № 1-514, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробила розпорядження, згідно якого належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4, заповідає – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія І-НО № 768147 від 21.07.2014 року, виданого ОСОБА_2 міський відділом державної реєстрації цивільного стану Головного управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_3 померла 20.07.2014 року, про що зроблено актовий запис № 629.

Постановою нотаріуса Першої донецька державної нотаріальної контори № 4/02-31 від 09.02.2018 року ОСОБА_4 було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спадкова справа № 282/2014 знаходиться на непідконтрольній Українській владі території, у приміщенні Першої донецької державної нотаріальної контори, у м. Донецьку.

Згідно свідоцтва про шлюб серія І-НО № 503211 від 18.08.2018 року, виданого Маріупольським міським відділом державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 18.08.2018 року, актовий запис № 586. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище «Смирна».

Згідно відповіді Першої донецької державної нотаріальної контори № 42/01-16 від 21.06.2018 року, ОСОБА_3 за життя склала заповіт, який було посвідчено Першою донецькою державною нотаріальною конторою 07.10.2010 року за реєстровим № 1-514, а також 27.10.2014 року в Першій донецькій держнотконторі було відкрито спадкову справу до майна ОСОБА_3, померлої 20.07.2014 року (спадкова справа 282/2014). Але всі справи тривалого зберігання нотконтори, а також всі документи, які зберігалися в архіві нотаріальної контори до 01.12.2014 року та всі документи Державного нотаріального архіву Донецької області передані на зберігання до 01.12.2014 року, залишилися на тимчасово окупованої території, а саме в м. Донецьку, тому доступу до них немає.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 1268 ч.5 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що містяться у листі № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оскільки позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, у зв’язку з тим, що спадкова справа щодо спадщини знаходиться на непідконтрольній території України, право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Аналізуючи вищевказані норми закону, суд вважає, що позивач позбавлений можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за заповітом, до складу якої входить нерухоме майно, а тому приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом підлягають задоволенню в порядку ст. 1216, ст. 1217, п.1 ч. 2, абз .2 ст.16 ЦК України, так як способами захисту цивільних прав та інтересів може бути шляхом визнання права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 328, 392, 1216-1217, 1233, 1268, 1296 ЦК України, ст. ст. 5, 76-81, 258, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце мешкання: 87554 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахмутська, б. 120 кв. 46, ІПН НОМЕР_1) до ОСОБА_2 міської ради (місце знаходження: 84333 Донецька область м. Краматорськ вул. Транспортна б. 2, ЄДРПОУ 26502957), третя особа: Перша донецька державної нотаріальна контора (місце знаходження: 84500 Донецька область м. Бахмут вул.. Горького б. 57, ЄДРПОУ 02888225) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на двохкімнатну квартиру (загальною площею 48,1 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м.), розташовану за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3, яка померла 20.07.2014 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Владимирська