Постанова № 8095649, 23.12.2008, Луганський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2008 року справа № 2а-210/08

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.

при секретарі судового засідання Есауловій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-М», Приватного підприємства «Сервіспостачання» про стягнення з ТОВ «Ліга-М» коштів у розмірі 686840, 96 грн.,

За участю

представників сторін:

від позивача: Ведмеденко Р.І., довіреність від 16.11.2007 року за № 16300/9/10,

від відповідача 1: Ульянов О.В., довіреність від 03.07.2008 року,

від відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-М», Приватного підприємства «Сервіспостачання» про визнання договору б/н від 10.12.2004 року недійсним та стягнення з ПП «Сервіспостач» на користь ТОВ «Ліга-М» суми перерахованих коштів у розмірі 686840, 96 грн., а з ТОВ «Ліга-М» на користь держави поставлений товар на суму 686840, 96 грн.

22.10.2008 року представником було надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просив стягнути в доход держави кошти, одержані за нікчемним правочином, а саме: стягнути з ТОВ «Ліга-М» суми коштів у розмірі 686840, 96 грн., як кошти, отримані за нікчемною угодою (вартість товару за нікчемною угодою).

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, надав пояснення щодо суті спору.

Представник відповідача 1 позов не визнав та просив суд в відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся.

Вислухавши представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-М» укладено договір від 10.12.2004 року б/н з Приватним підприємством «Сервіспостачання» на покупку озимої пшениці. Термін дії договору з 10.12.2004 року по 10.12.2005 року.

На виконання умов договору ПП «Сервіспостачання» було поставлено озимої пшениці в кількості 823, 28 т на загальну суму 686840, 96 грн., в тому числі ПДВ - 14473, 5 грн., що підтверджується відповідними накладними.

Розрахунки проводились у безготівковій формі. В рахунок оплати за одержаний товар ТОВ «Ліга-М» перерахувало на адресу ПП «Сервіспостач» грошові кошти на загальну суму 686842 грн., в тому числі ПДВ - 114473, 5 грн., про що свідчать відповідні платіжні доручення.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Луганської області від 27.06.2006 року по справі № 8/403пн-ад на підставі створення підприємства на підставну особі, без мети займатися підприємницькою діяльністю визнано недійсним запис № 25370169ю0032744 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, здійсненний Відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 28.10.2002 року, про реєстрацію ПП «Сервіспостач» та скасовано державну реєстрацію ПП «Сервіспостач».

При розгляді вищевказаної справи свідок ОСОБА_3 пояснив, що зареєстрував ПП. «Сервіспостач» за винагороду невідомої йому особи, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем на той час. Мети займатися підприємницькою діяльністю не мав, ніякої господарської та фінансової діяльності не вів та нікому не доручав вести. Свідок вважає, що невідомі особи від його імені та імені зареєстрованого підприємства продовжують вести незаконну діяльність, оскільки у нього відсутні установчі документи і він не може самостійно вжити заходів щодо ліквідації підприємства. Згідно акту виходу на підприємство за юридичною адресою від 30.03.2006 року, складеного працівниками ГА ПМ СДПІ ВПП у м. Луганську, ПП «Сервіспостач» за адресою, зазначеною в статутних документах, не знаходиться, зареєстроване на особу, яка не має відношення до безпосередньої фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до вироку Свердловського міського суду Луганської області від 18.10.2007 року у кримінальній справі № 1-366 по обвинуваченню ОСОБА_3 - засновника та директора ПП «Сервіспостач», у вчинені злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 було визнано винним у придбанні фіктивного суб'єкту господарської діяльності та навмисному ухиленні від сплати податку на додану вартість до Державного бюджету.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, суд вважає, що договір б/н від 10.12.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-М» та Приватним підприємством «Сервіспостачання» на покупку озимої пшениці укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому є нікчемним, оскільки Приватне підприємство «Сервіспостач» було створено без наміру здійснення законної підприємницької діяльності та з метою прикриття незаконної діяльності, пов'язаної з ухиленням від сплати податків

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у ч. 2 ст 215 Цивільного кодексу України визнання такого правочину недійсним не вимагається. Тому позовні вимоги податкових органів про визнання такого господарського зобов'язання недійсним судовому розгляду не підлягає.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. За змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування передбачених нею санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Ці санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування зазначених санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Згідно зі ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки договір постачання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліга-М» та Приватним підприємством «Сервіспостачання» на покупку озимої пшениці було укладено 10.12.2004 року та виконано 09.06.2005 року, а позов Державною податковю інспекцією в Артемівському районі м. Луганська пред'явлено 05.10.2007 року, тому суд вважає, що позивачем було пропущено строк можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду для застосування адміністративно-господарських санкцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 98, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська у задоволенні позову.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.