Рішення № 80954416, 26.03.2019, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/925/18

Провадження № 2/0158/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

позивача – ОСОБА_1

відповідача – ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення часток в спадщині та усунення перешкод в користуванні спадковим майном,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення часток в спадщині та усунення перешкод в користуванні спадковим майном.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.12.2004 року помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилася квартира №6, що в м. Ківерці, по вул. Визволителів, 36, Волинської області.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом №394 та №395 від 23.09.2003 року, право власності по 1/2 частині зазначеної квартири успадкували дружина спадкодавця (матір позивача) ОСОБА_6 та син (брат позивача) ОСОБА_7

Зазначає, що його матір ОСОБА_6 померла 09.02.2015 року, а брат ОСОБА_1 – 20.04.2006 року. Спадкоємцями зазначеної квартири є він, позивач по справі та відповідачі – ОСОБА_2, ОСОБА_4, які проживають у зазначеній квартирі та здійснюють перешкоди йому у користуванні даною квартирою, а саме: замінили замок на вхідних дверях, не надали йому як спадкоємцю майна після смерті матері та брата дублікат ключів від замка вхідний дверей.

З врахуванням наведеного просить визначити йому частку в спадщині в розмірі 1/2, частку спадкоємця ОСОБА_2 у розмірі 1/4, частку ОСОБА_4 – 1/4 та зобов’язати відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні спадковим майном – квартирою, холодильником, господарськими будівлями (сараями) та іншими, зобов’язати ОСОБА_2 занести з господарської будівлі (сараю) на кухню квартири холодильник, надати ключі від вхідної двері квартири, судовий збір стягнути з відповідача у його користь.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.05.2018 року по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче провадження.

30.05.2018 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останні зазначають, що ОСОБА_1 спадщину після смерті батька ОСОБА_8 у визначений законом строк не прийняв, оскільки не проживав спільно зі спадкодавцям на день його смерті та в межах шестимісячного строку не подав заяви про прийняття спадщини. Крім того, з метою оформлення своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_6 та брата ОСОБА_1, позивач не звернувся до нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа, і відповідно передчасно звернувся до суду із зазначеним позовом, а тому просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

25.06.2018 року від позивача ОСОБА_1 до суду подано відповідь на відзив, згідно якого факт проживання відповідачів в квартирі, обгрунтований фактом однієї реєстрації, не є допустимим та достовірним доказом постійного проживання відповідачів у квартирі зі спадкодавцем. Крім того зазначає, що доводи відповідачів щодо неприйняття ним спадщини після смерті батька є зловживання правом, скерованим на усунення його від спадкування.

Також, 25.06.2018 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про збільшення позовних вимог та часткове змінення підстав позову, згідно якої просить визначити його частку в спадщині в розмірі 2/3, частку спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в розмірі – 1/6.

20.07.2018 року від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до суду подано заперечення на відповідь на відзив та на заяву про збільшення позовних вимог та часткове змінення підстав позову, згідно якого зазначають, що частка квартири №6, що в м. Ківерці, по вул. Визволителів, 36, Волинської області у спадковому співвідношенні складає: 1/4 частина за ОСОБА_1, та по 3/8 частки за ними, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а тому просили відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та часткове змінення підстав позову.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.08.2018 року по даній справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2Ю та її представник, який також діє в інтересах відповідача ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні, кожен зокрема позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити, у зв’язку із їх безпідставністю, зазначивши, що спору між ними та позивачем немає, оскільки вони оформили за собою відповідні частки спадкового майна.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та її представника – адвоката ОСОБА_3, кожного зокрема, всебічно проаналізувавши та дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.

Відповідно до вимог ст. 19 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №151944, виданого відділом РАЦС Ківерцівського РУЮ Волинської області ОСОБА_5 помер 10.12.2004 року.

На підставі додаткових свідоцтв про право на спадщину за законом від 23.09.2005 року спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_5 та син – ОСОБА_7, які прийняли спадщину по 1/2 частині спадкового майна /а.с.11-12/.

Також з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 вбачається, що позивач ОСОБА_1 23.06.2005 року подав до нотаріальної контори заяву про те, що останній спадщину в установлений законом строк не прийняв, за продовженням цього строку до суду не звертатиметься та не заперечив, щоб свідоцтва про право на спадщину видавались матері ОСОБА_6 та брату – ОСОБА_7Є./а.с.17/.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №013346 від 21.04.2006 року виданого відділом РАЦС Ківерцівського РУЮ Волинської області, ОСОБА_7 помер 20.04.2006 року /а.с.13/.

Крім того, із свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №165559 від 10.02.2015 року, виданого відділом ДРАЦС Ківерцівського РУЮ Волинської області ОСОБА_6 померла 09.02.2015 року /а.с.14/.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Як передбачено ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Тобто, спадкоємцями майна, після смерті ОСОБА_7 є його діти, відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвами про народження серії І-ЕГ №270786 та серії ІІ-ЕГ №337805, а зміна прізвищ останніх пояснюється відповідними свідоцтвами про одруження /а.с.62-63, 66-67/.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом відповідачами у даній справі позивач зазначив ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1 ст. 51 ЦПК України).

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем спадкового майна, після смерті ОСОБА_7, крім відповідачів є також його дружина – ОСОБА_9

Тобто, звертаючись до суду із зазначеною позовною заявою позивач фактично хотів позбавити права власності на спірну спадкове майно ОСОБА_9 не зазначивши останню у справі відповідачем, оскільки її участь має побічний характер, та суд вирішує питання саме про права та обов'язки сторін, якою вона згідно позовної заяви не являється.

У судовому засіданні позивачу ОСОБА_1 було роз’яснено його права та обов’язки щодо залучення до справи співвідповідачів, однак клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача – ОСОБА_9 позивачем до суду подано не було.

Суд із-за відсутності відповідного клопотання позивача ОСОБА_1 позбавлений права і можливості відповідно до ст. 51 ЦПК України, та ненаділений такими повноваженнями про залучення відповідача у справі дружини спадкодавця ОСОБА_7– ОСОБА_9

Окрім того, у судовому засіданні встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_6, позивач ОСОБА_1 прийняв шляхом подачі заяви до Ківерцівської нотаріальної контори /а.с./.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого стеттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

В силу ч.ч. 1-3 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Як встановлено у судовому засіданні будь-якої угоди між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у нотаріальному порядку укладено не було, а тому розмір часток спадкового майна має бути рівним.

Тобто, спадкоємцями 1/2 частини квартири №6, що у м. Ківерці, по вул. Визволителів, 36, Волинської області, після смерті ОСОБА_6 за законом є її син, позивач по справі – ОСОБА_1 (1/4 частина) та за правом представлення, після смерті ОСОБА_7 – ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (по 1/8 частині), а спадкоємцями іншої 1/2 частини зазначеної квартири, після смерті ОСОБА_7 – померла ОСОБА_6, дружина ОСОБА_9 та відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_4 (по 1/8 частині).

З врахуванням наведеного, судом встановлено, що частки квартири №6, що у м. Ківерці по вул. Визволителів, 36, Волинської області у спадковому співвідношенні складають: 1/4 частини за позивачем ОСОБА_1 та по 3/8 частинах за відповідачами ОСОБА_2, та ОСОБА_4

Крім цього, як вбачається із свідоцтв про право на спадщину, після смерті ОСОБА_7 за законом від 18.12.2018 року ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видано свідоцтва про право на спадщину по 1/8 частині квартири №6, що в м. Ківерці, по вул. Визволителів, 36, Волинської області кожному.

Також, 13.03.2019 року державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області ОСОБА_10 видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2-36, після смерті ОСОБА_6, яка померла 09.02.2015 року, згідно якого право власності на 5/16 часток на квартиру у будинку №36 по вул. Визволителів (Відродження), що в м. Ківерці Волинської області зареєстровано за ОСОБА_2 Варто також зазначити, що відповідач ОСОБА_4 відмовилася від належної їй частки на користь сестри – ОСОБА_2 У даному свідоцтві вказано, що свідоцтво про право на спадщину на інші 5/16 часток спадкового майна ще не видано.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Серед способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. ст. 1296, 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Стаття 34 Закону України «Про нотаріат» передбачає вчинення такої нотаріальної дії як видача свідоцтва про право на спадщину. При цьому роль нотаріуса виявляється насамперед у тому, щоб у випадках, встановлених чинним законодавством України, забезпечити перехід прав та обов’язків спадкодавця, які не припинилися з його смертю і можуть бути об’єктом спадкування, до спадкоємців. Вчиняючи нотаріальні дії щодо оформлення спадкових прав, нотаріус унеможливлює будь - яке порушення прав спадкоємців.

За змістом ст. 66 Закону України «Про нотаріат», на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину відповідно до порядку видачі такого свідоцтва, визначеного ст. 67 цього ж Закону.

Видача свідоцтва про право на спадщину нотаріусом провадиться відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 року за № 296/5.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно - правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивачем ОСОБА_1 не надано суду обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі позивачеві свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_6

Тобто, відсутність умов для одержання позивачем у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину щодо спірного майна не підтверджена належними доказами, а саме: відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, у судовому засіданні достовірно встановлено, що спадкоємцем майна за законом після смерті ОСОБА_6 є позивач ОСОБА_1, однак, об’єктивну відсутність можливості отримання позивачем правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно як спадкове позивачем суду не доведено, тобто останній не звертався до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

Крім того, суд не вправі підміняти собою інші органи, до компетенції яких віднесено здійснення певних дій та видача документів, зокрема, повноваження і функції нотаріуса в частині видачі свідоцтва про право на спадщину щодо конкретного майна у разі відсутності відмови з боку нотаріуса у видачі такого свідоцтва, та з врахуванням наявності правовстановлюючого документа на спірне майно, виданого на ім’я спадкодавця ОСОБА_6

З врахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позивач ОСОБА_1 не звертався до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, а відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформлено право власності на зазначені частки у спадковому майні, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а тому заявлена позовна вимога щодо зобов’язання не чинити перешкод в користуванні спадковим майном є безпідставною, оскільки не доведенна належними доказами. Крім того зазначену заявлену вимогу може ставити лише власник нерухомого майна, яким позивач ОСОБА_1 не являється.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення на користь позивача ОСОБА_2 судові витрати, які складаються із витрат на правничу допомогу, розмір оплати який підтверджений належним письмовим доказом.

Так, згідно договору №106/11-18 від 28.11.2018 року, розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу та квитанції з прибуткового касового ордера №31 від 28.11.2018 року позивачем ОСОБА_2 за надання правничої допомоги адвокату ОСОБА_3 було сплачено гонорар - 6000 грн., а тому дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, як понесені нею витрати на правничу допомогу.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов’язані з оплатою судового збору залишити за позивачем – ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 209, 223, 263 265 ЦПК України, ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 1216 - 1218, 1223, ч. 1 ст. 1225, ст. ст. 1261 - 1265, 1258, 1259, 1268, 1270, 1296, 1297, ч. 1 ст. 1298 ЦК України, cт. ст. 34, 66 Закону України «Про нотаріат», суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визначення часток в спадщині та усунення перешкод в користуванні спадковим майном - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_1, Російська Федерація;

Відповідачі:

– ОСОБА_2, жителька м. Ківерці, вул. Визволителів, 36/6, Волинської області;

- ОСОБА_4, жителька м. Ківерці, вул. Визволителів, 36/6, Волинської області;

Представник відповідачів – ОСОБА_3, адреса: м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 35/5, Волинської області.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 05.04.2019 року.