Вирок № 80954125, 05.04.2019, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/9/18

Провадження № 1-кп/0158/7/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2019 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Корецької В.В.

за участі секретаря - Процик Л.В.

прокурора – Сіжука В.П.

представника потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 12017030100000786 від 30.09.2017 про обвинувачення:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до статті 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, суд,

В С Т А Н О В И В :

29.09.2017 року близько 18 год. 30 хв., обвинувачений ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», рухаючись по автомобільній дорозі другорядного значення, по вулиці Свободи в напрямку вулиці Васільєва, що в смт. Цумань, Ківерцівського району, з метою проїзду вказаної вище головної дороги, маючи об'єктивну можливість виявити інші транспортні засоби, котрі рухаються по головній дорозі, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, в результаті чого не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив зіткнення з автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998», під керуванням ОСОБА_7, котрий рухався по вулиці Васільєва в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителька смт. Цумань, Ківерцівського району, вул. Дзержинського, 1, згідно висновку судово-медичної експертизи №1145 від 22.11.2017 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці, який за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, а також пасажир автомобіля марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998», ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_7, згідно висновку судово-медичної експертизи №1146 від 22.11.2017 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: перелому 5-ї п'ясної кістки лівої кисті із задовільним стоянням відломків, різаної рани лівої щоки, забою та підшкірної гематоми лівого передпліччя та лівої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

У прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_6 п. п. 2.3. б, 2.9 а, 10.1. 16.11 Правил дорожнього руху України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме: п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій - зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну; п. 2.9 водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння; п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11 На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6, вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, показав суду, що 29.09.2017 року близько 18 год., не перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» рухався по вул. Свободи в смт. Цумань, Ківерцівського району Волинської області. Вказує, що разом з ним в автомобілі перебував пасажир ОСОБА_8 з яким вони напередодні обідали, під час обіду ОСОБА_8 вживав спиртні напої. Під'їхавши до перехрестя з головною вул. Васільєва, побачив, що з правої сторони по цій вулиці, на відстані приблизно 500 м., рухається автомобіль марки «BMW». Зазначає, що він переконавшись, що зможе проїхати вул. Васільєва, поки наблизиться автомобіль марки «BMW» та розпочав маневр, однак переїхавши лише першу смугу головної вулиці відчув сильний удар в праву сторону свого автомобіля марки «ГАЗ». Після удару автомобіль розвернуло в ліву сторону. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди тілесних ушкоджень він не отримав.

Цивільні позови, про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням за позовом потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до нього не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Не зважаючи на не визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, його вина доводиться сукупністю доказів, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_1, будучи допитана судом у судовому засіданні надала такі показання, що 29.09.2017 року близько 18 год. 30 хв., перебувала в автомобілі марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998», під керуванням її знайомого ОСОБА_7 Вказаним автомобілем вони їхали зі сторони с. Кадище Ківерцівського району в напрямку смт. Цумань по своїм власним справам. Разом з нею, крім водія в автомобілі перебували ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Зазначає, що сиділа на задньому сидінні, а поруч біля неї по ліву сторону сиділи ОСОБА_10, ОСОБА_2, на передньому сидінні біля водія сидів ОСОБА_9 У вказаний вище час вони в'їхали в смт. Цумань, Ківерцівського району та рухалися по головній вул. Васільєва зі швидкістю приблизно 60 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар. Коли вони наблизилися до повороту на вул. ОСОБА_5 з лівої сторони від автомобіля, на якому вони рухалися, виїхав автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», відповідно водій «BMW» ОСОБА_7 не встиг зреагувати в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди отримала ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки. Щодо призначення покарання для обвинуваченого, потерпіла поклалася на розсуд суду.

Також, в даному кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за яким просить стягнути з відповідача на її користь 246 грн 59 коп. матеріальної шкоди, яка складається з витрат понесених на лікування, а також 5000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн. у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2, будучи допитаний у судовому засіданні надав показання суду, що 29.09.2017 року близько 18 год. 30 хв., перебував в автомобілі марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998», під керуванням його знайомого ОСОБА_7 Вказаним автомобілем вони їхали зі сторони с. Кадище Ківерцівського району в напрямку смт. Цумань по власним справам. Разом з ними в автомобілі перебували ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Вказує, що сидів за водієм на задньому сидінні, а поруч біля нього по праву сторону сиділи ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на передньому сидінні біля водія сидів ОСОБА_9 У вказаний час вони в'їхали в смт. Цумань, Ківерцівського району, та рухалися по головній вул. Васільєва зі швидкістю приблизно 60 км/год. з увімкненим ближнім світлом фар. Коли вони наблизилися до повороту на вулицю ОСОБА_5 з лівої сторони від автомобіля, на якому вони рухалися, виїхав автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», відповідно водій «BMW» - ОСОБА_7 не встиг зреагувати, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому п'ясної кістки лівої кисті, різану рану лівої щоки, забій та підшкірну гематому лівого передпліччя та лівої гомілки. Щодо призначення покарання для обвинуваченого, потерпілий поклався на розсуд суду.

В даному кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за яким просить стягнути з відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 29.09.2017 року близько 18 год., керуючи автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» зі швидкістю, яка не перевищує 60 км/год, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, а саме: рухаючись по вул. Васільєва, що в смт. Цумань, з лівої сторони від нього, з вулиці ОСОБА_5, тобто другорядної дороги виїхав автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» під керуванням ОСОБА_6, який не надав йому переваги в русі внаслідок чого трапилося зіткнення. У той час в автомобілі знаходилося четверо пасажирів, а саме: ОСОБА_9 який сидів праворуч від нього на передньому пасажирському сидінні та ОСОБА_2, ОСОБА_10 ОСОБА_1 які відповідно сиділи на задніх пасажирських сидіннях. Вважає, що водій марки «ГАЗ» порушив ПДР, не надав йому переваги в русі виїжджаючи з другорядної дороги, оскільки водію марки «ГАЗ» нічого не заважало побачити його автомобіль який рухається по головній дорозі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, суду пояснив, що 29.09.2017 року близько 18 год. був пасажиром в автомобілі марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», яким керував його знайомий ОСОБА_6 Зазначив, що сидів по праву сторону від водія, їхали до місцевого магазину, що знаходиться на вулиці Свободи в смт Цумань. Також вказав, що напередодні він з ОСОБА_6 обідали, під час обіду він вживав спиртні напої, а водій ОСОБА_6 не вживав. Коли вони під'їхали до вулиці Васильєва в смт Цумань, яка є головною, то з правої сторони побачив, що на відстані приблизно 500 метрів їде автомобіль марки «BMW» темного кольору. ОСОБА_6 переконавшись в тому, що зможе пересікти вул. Васильєва поки наблизиться даний автомобіль почав їхати, однак, коли проїхали першу смугу автомобільної дороги, тобто половину вулиці Васильєва, то він відчув сильний удар в праву сторону автомобіля марки «ГАЗ». Зауважив, що коли вони переїжджали вулицю Васильєва, то автомобіль марки «BMW» наблизився до автомобіля марки «ГАЗ» так близько, що водій марки «ГАЗ» не встиг переїхати дану вулицю, хоча їм з водієм нічого не заважало дивитися в праву сторону з метою виявлення автомобілів, котрі рухаються по головній дорозі. Після удару автомобіль «ГАЗ» розвернуло в ліву сторону. Свідок ОСОБА_8 ніяких тілесних ушкоджень від цієї ДТП не отримав.

Також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9, кожен зокрема, суду пояснили, що 29.09.2017 року близько 18 год. будучи пасажирами в автомобілі марки «BMW», моделі 530, н.з. «FZD 998», під керуванням їх знайомого ОСОБА_7, їхали зі сторони с. Кадище Ківерцівського району в напрямку смт. Цумань по власним справам. Разом з ними в автомобілі перебували крім водія, ще двоє пасажирів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які сиділи на задньому пасажирському сидінні, а разом з ними ОСОБА_10 і відповідно на передньому сидінні біля водія сидів ОСОБА_9 Рухалися по головній вулиці Васільєва в смт. Цумань, Ківерцівського району зі швидкістю приблизно 60 км/год., не збільшуючи швидкість, погодні умови були без опадів, пора доби в яку ще видно. Зазначили, що коли вони наблизилися до повороту на вул. ОСОБА_5 з лівої сторони від автомобіля, на якому вони рухалися, виїхав автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», який перебував за 30-40 м. від їх автомобіля, відповідно водій марки «BMW» ОСОБА_7 не встиг зреагувати в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів «BMW» та «ГАЗ».

Свідок ОСОБА_10 вказав, що втратив свідомість тому нічого не пам'ятає.

ОСОБА_11 того, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вважають, що водій марки «ГАЗ» порушив ПДР, не надав переваги в русі виїжджаючи з другорядної дороги їх автомобілю марки «BMW», який рухався по головній дорозі, адже водію марки «ГАЗ» нічого не заважало побачити їх автомобіль який рухається поголовній дорозі. Свідки ніяких тілесних ушкоджень від цієї дорожньо-транспортної пригоди не отримали.

ОСОБА_11 показань потерпілих, свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 29.09.2017 року з додатком - схемою ДТП, проведеним оглядом встановлено: на проїзній частині асфальтованої дороги по вул. Васильєва в смт. Цумань в районі перехрестя вказаної асфальтованої дороги з вулицями: з правої сторони грунтовою дорогою по вулиці І. Франка, з лівої сторони ґрунтовою дорогою по вул. ОСОБА_5. На правій смузі руху, дещо під кутом (приблизно 35 ?) в напрямку від початку населеного пункту передньою частиною, в напрямку до центру смт. Цумань розташований автомобіль марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» передня частина якого повністю деформована. Відразу перед вказаним автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» в напрямку до смт. Цумань, посередині проїзної частини, розташований автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» з деформованою основою кузова в місці кріплення кабіни (задньої частини), також наявне пошкодження передньої правої ресори. В місці зіткнення грунтова частина дороги вул. ОСОБА_5 до проїзної частини асфальтованої дороги вул. Васильєва прилягає під кутом приблизно 60-70 ? . Асфальтоване покриття на момент огляду сухе. (а.с.96-97)

З протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 00566-02236-16 від 11.08.2016 року, а саме марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», вбачається, що зазначений автомобіль визнано технічно справним після технічного контролю, дата чергового проходження обов'язкового технічного контролю не пізніше 11.08.2018 року. (а.с.96-97)

Висновком інженерно - транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 року встановлено, що водій автомобіля марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» мав діяти у відповідності до вимог пунктів 10.1., 16.11. ПДР України, тобто, повинен був дати дорогу водію автомобіля марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998», який наближався до перехрещення проїзних частин по головній дорозі. У заданій дорожній ситуації з технічної точки зору, водій автомобіля «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» під керуванням ОСОБА_7, при умові неухильного виконання вимог пунктів 10.1., 16.11. ПДР України. (а.с.98)

Також із висновку судово-медичної експертизи № 1145 від 24.11.2017 року, вбачається, що ОСОБА_1, отримала ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місті, яке за ступенем тяжкості відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я (а.с.50)

Висновком судово-медичної експертизи № 1146 від 24.11.2017 року, встановлено, що ОСОБА_2, отримав ушкодження у вигляді перелому п'ятої п'ясної кістки лівої кисті з задовільним стоянням відломків; різану рану лівої щоки; забій та підшкірну гематому лівого передпліччя та лівої гомілки, які за ступенем тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я (а.с.38-39).

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

В статті 87 КПК України зазначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 року №7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», наголошено на тому, що згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи досудового слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, суди повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинувачення у вироку.

З врахуванням наведеного, суд не бере до уваги висновок інженерно - транспортної експертизи технічного стану ТЗ № 498 від 19.12.2017 року, оскільки відповідно до висновків вказаних в даній експертизі, щодо технічного стану робочої гальмової системи вищевказаного транспортного засобу, пошкодження виникли у момент ДТП; щодо технічного стану ходової частини, то у висновку вказано на частину пошкоджень які виникли під час ДТП, а також до ДТП. ОСОБА_11 того вказано на пошкодження які можуть бути встановлені органами слідства, оскільки експерту це не вдається можливим, водночас експерт дійшов висновку, що водій не міг виявити непрацездатність ходової частини.

Зважаючи на суперечливі, необґрунтовані висновки вказані в інженерно - транспортній експертизі технічного стану ТЗ № 498 від 19.12.2017 року, а також беручи до уваги протокол перевірки технічного стану цього транспортного засобу № 00566-02236-16 від 11.08.2016 року, яким визнано цей автомобіль технічно справним з визначеною датою чергового проходження обов'язкового технічного контролю не пізніше 11.08.2018 року, суд визнає висновок інженерно - транспортної експертизи технічного стану ТЗ № 498 від 19.12.2017 року в розумінні статті 85 КПК України, неналежним доказом.

А тому, обставину зазначену в обвинуваченні, щодо керування обвинуваченим технічно несправним автомобілем марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», яка ґрунтується на вищевказаному висновку судової інженерно-технічної експертизи технічного стану ТЗ №498 від 19.12.2017 року, слід також виключити.

Водночас, суд визнає в розумінні статті 85 КПК України, неналежною частину висновку інженерно - транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 року в якій міститься посилання на висновки інженерно - транспортної експертизи технічного стану ТЗ № 498 від 19.12.2017 року, щодо технічного стану автомобіля марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН», а саме в частині абзацу 2 частини 1 висновку, а також частини 9 вихідних даних висновку.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку інженерно-транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 року, як доказу з огляду на те, що експертиза проводилася за належними та достовірними вихідними даними наданими експерту органом досудового розслідування, оскільки обставини ДТП повністю відповідають схемі ДТП, що підтверджено показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_7 ОСОБА_9 Вказані показання є чіткими, послідовними, логічними тому в суду немає жодних сумнівів щодо їх достовірності.

ОСОБА_11 того, в судовому засіданні свідком ОСОБА_12, який є понятим, згідно протоколу огляду місця події від 29.09.2017 року показано суду, що він не був очевидцем події, однак разом із працівниками поліції проводив заміри та дав пояснення, щодо схеми ДТП, згідно яких заміри зазначені на вищевказаній схемі та положення автомобілів один відносно іншого відповідають дійсності, про що він поставив свій підпис на схемі та протоколі огляду місця події, крім того зазначив, що розміщення транспортних засобів зазначено на схемі ДТП з невеликою похибкою, а саме більше до середини проїжджої частини, а дійсно автомобілі після ДТП знаходилися близько узбіччя. Також аналогічні покази надали суду свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14

З врахування наведеного, суд не вбачає визнання зазначених вище доказів – недопустимими, оскільки заміри та розміщення автомобілів один відносно іншого, які були надані експерту відповідають дійсності.

Щодо клопотання сторони захисту про визнання направлення від 29.09.2017 року, акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння від 29.09.2017 року та висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного спяніння від 29.09.2017 року недопустимими доказами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 2, 3 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі Інструкція): огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану; ознаками алкогольного сп’яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з положеннями статті 6 Інструкції огляд на стан сп’яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров’я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Статтею 8 Інструкції визначено, що у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП), внаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у закладі охорони здоров’я.

Відповідно до розділу ІІІ статті 9 Інструкції використання в закладах охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Як слідує з наданих стороною захисту письмових доказів, щодо спростування стану сп’яніння обвинуваченого, а саме акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції то проба проводилася спеціальним технічним засобом «Алкотестер» за № 05322, яким встановлено 0,43 % алкоголю, однак використання закладом охорони здоров’я для проведення лабораторних досліджень вказаного технічного засобу підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки до технічного приладу «Алкотестер» за № 6510, тобто до іншого спеціального технічного засобу, аніж той згідно якого встановлено стан алкогольного сп'яніння обвинуваченого.

Однак, відповідно до пункту 7 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказами МВС України, МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Щодо тверджень захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_4 про те, що відповідно до відомостей Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення до переліку дозволених для застосування на території України медичних виробів «Газоаналізатори Drager Alcotest» виробництва Drager Safety AG and Co. KGaA відсутній, суд вважає необхідним зазначити, що перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Газоаналізатор Drager Safety AG KGaA, до яких належить і Drager Alcotest 6510, включені до вказаного переліку.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01.01.2016 року, засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, є законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки. До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов’язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01.01.2016 року.

Відповідно до листа (який є публічно доступним) заступника директора Українського медичного центру сертифікації МОЗ України № 45 від 18 січня 2018 року на запит Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, використання медичних виробів «Газоаналізатори Alcotest Drager №6510», які були завезені та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10 лютого 2010 року по 10 лютого 2015 року, є можливим, за умов додержання вимог щодо повірки (калібрування), що підтверджує вірність результатів вимірювання.

Окрім того, згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29.12.2014 року № 1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів» Газоаналізатори Drager Alcotest, виробник Drager Safety AG KGaA, Revalstrasse 1, 23560 Lubeck, - виробник Німеччина, мають свідоцтво про державну реєстрацію № 14455/2014, у якого необмежений строк дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що газоаналізатор виробництва Drager Safety AG KGaA до яких відноситься і газоаналізатор Drager Alcotest 6510, який використовується та перебуває в експлуатації, може експлуатуватися за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки свідчить про те, що технічний засіб, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_6 на стан алкогольного сп'яніння, на момент проведення огляду відповідав усім встановленим для його застосування вимогам та був придатний для застосування.

Також твердження захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – ОСОБА_4 про те, що обвинуваченого обстежували іншим спеціальним засобом – «Alcotest №05322», суд не бере до уваги, оскільки обстеження проводилося приладом «Alcotest Drager №6510» а зазначення іншого номеру стверджується тим, що «№05322» є черговим номером тестування (проби), а не номером газоаналізатора.

Суд також не бере до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо вживання лікарського засобу «бояришника» після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки з акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №2974 від 29.09.2017року, останній зазначив що в останнє вживав – лише «квас».

З врахуванням наведеного у задоволенні вищевказаного клопотання про визнання недопустимими доказами слід відмовити.

ОСОБА_11 того також не підлягає задоволенню клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – ОСОБА_4 про проведення слідчого експерименту за участю учасників справи, у зв’язку із наступним.

Відповідно до положень ч.3 та ч.4 ст.333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії.

Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування.

Відповідно до положень ч.1 ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що суд має усі належні фактичні дані про обставини ДТП, які зафіксовані в реальному часі на час дорожньо-транспортної пригоди із фіксацією всіх обставин ДТП, що не можна отримати в процесі слідчого експерименту, а тому підстав для проведення такого не має.

Окрім того, відповідно до положень ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що на досудовому слідстві вказане клопотання захистом не заявлялося і суду не надано жодних об'єктивних даних, які б перешкоджали захисту подати це клопотання слідчому. Заявлення даного клопотання майже через півтора роки при можливості встановити дані обставини іншим шляхом, при тому, що стороні захисту відомо про істотну зміну дорожньої обстановки на ділянці дороги, де сталось дорожньо-транспортної пригоди, що свідчить затягування розгляду справи і не сприяє завданням кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України.

Судом не береться до уваги, показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, оскільки їх показання є не послідовними, суперечливими, та не відповідають обставинам справи. Окрім того вказані свідки очевидцями дорожньо-транспортної пригоди не були.

Разом з тим, судом критично оцінюються показання обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він не вчиняв інкримінованого злочину, оскільки вони є суперечливими та не відповідають обставинам справи, визнаними судом доведеними, а тому такі показання обвинуваченого суд до уваги не приймає та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинення злочину.

Суд оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог статті 12 КК України, відноситься до злочинів категорії невеликої тяжкості, вчиненого з необережності, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 в силу статті 89 КК України, раніше не судимий, одружений, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване постійне місце проживання за яким характеризується позитивно.

Відповідно до вимог статті 66-67 КК України, обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено, а до обставин, що обтяжують покарання слід віднести вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.

З огляду на викладене та враховуючи позицію потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожного зокрема, які щодо призначення покарання поклалися на розсуд суду, ставлення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, шкоду потерпілим не відшкодував, обставини що пом'якшують покарання відсутні, наявність обтяжуючої обставини, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_6 покарання необхідне та достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому у виді арешту на строк в межах санкції частини 1 статті 286 КК України.

Вирішуючи питання, щодо доцільності призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд бере до уваги те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України належить до категорії злочинів невеликої тяжкості, однак з необережної форми ОСОБА_6 допустив порушення п. п. 2.3. б, 2.9. а,10.1. 16.11 ПДР України чим спричинив настання негативних наслідків, що виразилося у заподіянні середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілим, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння.

За таких обставин, суд вважає за можливе застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_6 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами терміном – 1 рік.

Щодо вирішення питання цивільних позовів потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає наступне.

Так, цивільний позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_6 на її користь 246 грн 59 коп. матеріальної шкоди, яка складається з витрат понесених на лікування, а також 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн. у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

В свою чергу, цивільний позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути із відповідача на його користь 5000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 грн. у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

Відповідно до вимог статті 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.

Згідно з частиною 2 статті 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Потерпілою ОСОБА_1 до позовної заяви додано фіскальні чеки, які підтверджують купівлю лікарських засобів, однак суд приймає до уваги лише ту частину даних доказів, зміст яких можна встановити через їх належну якість, а саме на суму - 218,16 грн.

Відшкодування моральної шкоди регулюється статтею 1167 ЦК України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Змістом статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності) володіє транспортним засобом.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого й у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Як передбачено частиною 3 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме пункт 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, необережну форму вини обвинуваченого ОСОБА_6, його майновий стан, глибину душевних страждань потерпілих, які пов'язанні із отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості, лікуванням, змінами у їх житті, а також вимоги розумності та справедливості, тому вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілих по 5000 грн. кожному у відшкодування моральної шкоди.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково, а позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди – задовольнити повністю.

Судові витрати на правничу допомогу, розмір оплати яких підтверджений цивільними позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належними письмовими доказами, в сумі по 2000 грн кожному, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на їх користь.

Процесуальні витрати на залучення експертів, за проведення інженерно-транспортної експертизи № 540 від 22.12.2017 року в сумі 1186 грн 44 коп., слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави.

Речовими доказами слід розпорядитися відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374, 394, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити покарання у вигляді 4 (чотири) місяці арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання засудженому рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 218 (двісті вісімнадцять) грн. 16 коп. у відшкодування завданої матеріальної шкоди, 5000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 5000 (п'ять тисяч) грн. у відшкодування завданої моральної шкоди та 2000 (дві тисячі) грн у відшкодування витрат понесених на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів за проведення інженерно-транспортної експертизи у розмірі 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «ГАЗ» моделі «5201», д.н.з. «АС2874АН» - залишити в розпорядженні ОСОБА_6;

- автомобіль марки «BMW», моделі «530», н.з. «FZD 998» - залишити в розпорядженні ОСОБА_7.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано набирає законної сили, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку слід негайно вручити, після його проголошення, обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку та ознайомитися з журналом судового засідання.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька