Рішення № 80953799, 25.03.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 127/25432/17

Провадження № 2/132/43/19

РІШЕННЯ

Іменем України

25.03.2019 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:головуючого ОСОБА_1

при секретарі Олійник Т.В.

за участю адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Калинівка за правилами загального позовного провадження об’єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_5 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позові зазначає, що він з відповідачкою ОСОБА_6 перебував у шлюбі з 07.08.2001 року. Шлюб припинено 02.02.2015 року згідно рішення суду.

За час шлюбу, за спільні кошти вони придбали 1/2 квартири за адресою АДРЕСА_1. Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.07.2011 року, запису №4558666 в Державному реєстрі правочинів, ОСОБА_7 про державну реєстрацію прав за №30954778 від 12.08.2011 року право власності на вказане майно зареєстровано - 1/2 частини квартири за ОСОБА_6 Ще одним з співвласників квартири є ОСОБА_5, йому належить 1/2 частина квартири.

Оскільки, 1/2 частина квартири є спільно нажитим майном подружжя, вона підлягає розподілу в рівних частинах у відповідності до ст.ст. 60, 69 СК України. Згідно ст. 60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, відповідно до зазначеної ст.69 СК України воно вважається таким, що належить подружжю.

За вказаних обставин просить поділити майно яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві сумісної власності наступним чином: визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2, визнати за ОСОБА_6 право приватної власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2.

25.04.2018 року відповідачка за первісним позовом ОСОБА_6 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона з ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 07.08.2001 року. Шлюб припинено 02.02.2015 року.

До укладення шлюбу між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюбний договір посвідчений нотаріально, в якому було зазначено, що ОСОБА_3 у разі розірвання шлюбу, не претендуватиме на майно, яке набуте нею під час шлюбу. Однак, даний шлюбний договір приховується ОСОБА_3 і вона не має можливості його надати суду.

Разом з тим, ОСОБА_3 не має право претендувати на 1/2 її частки в квартирі АДРЕСА_3, оскільки вона купила її за свої особисті кошті. Так вона придбала 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_3 за кошти від продажу своєї двокімнатної квартири АДРЕСА_4, яку подарувала її бабуся.

Також нею було придбано дві земельні ділянки в селі Якушинці: земельна ділянка площею 0,0600 га, кадастровий номер 0520688900:01:004:0095, цільове призначення-для індивідуального дачного будівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада. Документ, що підтверджував право власності: державний акт на право власності на земельну ділянку Я3№453373, виданий Управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області 28.01.2009 року, вартістю 156000,00 гривень; земельна ділянка площею 0,0912 га, кадастровий номер 0520688900:01:004:0109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада. Документ, що підтверджував право власності: державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ №192791, виданий Управлінням Держкомзему у Вінницькому районі Вінницької області 03.06.2010 року, вартістю 237120,00 гривень.

ОСОБА_3, діючи в її інтересах на підставі довіреності, посвідченої ОСОБА_8, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 14.01.2015 року за реєстр. №1 відчужував земельну ділянку площею 0,0600 га. кадастровий номер 0520688900:01:004:0095, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада за договором купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_9, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 27.05.2015 року за реєстр. №1473.

Однак ОСОБА_3 не повідомив її про вартість відчуження земельної ділянки та не передав її грошові кошти за її продаж.

02.04.2018 року вона надіслала ОСОБА_3 вимогу про повернення довіреності та документів на земельну ділянку та видачу коштів, однак, лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Крім того, за час шлюбу було придбано меблі та побутову техніку, серед яких:

-два шкіряних дивана, два шкіряних крісла та один шкіряний пуфік жовтого кольору, вартістю - 40000,00 грн.;

-двоспальне ліжко, комод, дві тумбочки італійського виробництва, вартістю - 30000,00 грн.;

-великий обідній стіл з масиву скла і шість стільців фірми MERX, вартістю - 7000,00 грн.;

-холодильник марки Whirlpool, вартістю станом на сьогодні - 8000,00 грн.;

-пральна машина автомат, вартістю - 2000,00 грн.;

-кухонні меблі з газовою плитою, вартістю - 10000,00 грн.;

-дві шафи та два ліжка дитячих, вартістю - 10000,00 грн.; всього загальною вартістю - 107000,00 гривень.

В зв’язку з цим просить визнати за нею, згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України право особистої приватної власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5.

Поділити майно, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві сумісної власності наступним чином: визнати за ОСОБА_6, в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,0912 га, кадастровий номер 0520688900:01:004:0109, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада.

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 0520688900:01:004:0095, цільове призначення – для індивідуального дачного будівництва, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада.

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію 1/2 вартості меблів та побутової техніки в сумі 53500,00 гривень.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 земельної ділянки площею 0,0912 га, кадастровий номер 0520688900:01:004:0109, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: Вінницька область, Вінницький район, Якушинецька сільська рада.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні первісного позову до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 11.06.2018 року первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог - ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя та вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог-Шлапак ОСОБА_10 про поділ майна подружжя за зустрічним позовом об’єднано в одне провадження під номером № 127/25432/17.

Крім того, 30.07.2018 року представник ОСОБА_6 - ОСОБА_11 звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог згідно якої просить вимоги зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя читати в наступній редакції: відмовити ОСОБА_3 в задоволенні первісного позову до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя; визнати за ОСОБА_6, згідно п.3 ч.1 ст.57 СК України право особистої приватної власності на 1/2 квартири АДРЕСА_6; поділити майно, яке належить ОСОБА_6 та ОСОБА_12 на праві спільної сумісної власності наступним чином - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 компенсацію Ѕ вартості меблів та побутової техніки в сумі 53500,00 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 судові витрати.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримали з мотивів, наведених у первісному позові. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просили відмовити, в зв’язку з його безпідставністю та відсутністю належних та допустимих доказів. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що cпірна квартира за №48 в будинку №78А по вул.Пирогова в м.Вінниці була придбана за кошти від продажу його батьком ОСОБА_5 квартири, а також ще додатково було додано 70 тис.грн. Відповідачкою будь-яких коштів на придбання квартири витрачено не було. Оскільки кошти на придбання квартири було надано його батьком ОСОБА_5, тому частина квартири була оформлена на нього, а інша частина на його бувшу дружину ОСОБА_4 Кошти отримані від продажу своєї квартири відповідачка витратила на коштовності, продукти харчування, відпочинок та на придбання автомобіля. Щодо стягнення на користь ОСОБА_4 компенсації 1/2 вартості меблів та побутової техніки в сумі 53500 грн. заперечує, мотивуючи тим, що меблі дійсно були придбані за їх спільні з бувшою дружиною кошти, однак вартість меблів не відповідає дійсності і ні позивачка за зустрічним позовом, ні її представник в судовому засіданні не довели наявність та вартість вказаних у зустрічній позовній заяві меблів та побутової техніки.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, проте на електронну пошту суду за вхідним номером 160/19 від 11.02.2019 року від неї надійшла заява та письмові пояснення згідно яких просить розгляд справи провести за її відсутності, в задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити, з тих підстав, що частка квартири придбана за кошти, які належали їй особисто. Крім того, зазначила, що дохід ОСОБА_3 до придбання спірної квартири був значно меншим, ніж вартість 1/4 частки вартості квартири. Також звернула увагу на ту обставину, що автомобілі їй придбав батько ОСОБА_7 на підтвердження чого надала довідки про доходи останнього.

Третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, хоча про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07.08.2001 року. Шлюб розірвано на підставі рішення Вінницького районного суду Вінницької області №127/278/15-ц від 02.02.2015 року. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 залишено прізвище «Шлапак». Вказане рішення суду набрало законної сили 13.02.2015 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 26.07.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрованого в реєстрі за №535 у власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перейшло по 1/2 частці квартири під номером 48, що знаходиться в житловому будинку під номером 78 «А», розташованому по вул.Пирогова в м.Вінниця. Договір зареєстровано 26.07.2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_8 в Державному реєстрі правочинів про що свідчить ОСОБА_7 з Державного реєстру правочинів №10178182.

Відповідно до актового запису про шлюб №1663 від 18.07.2018 року, наданого Вінницьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Кірімова».

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України та ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (ч.1 ст.68 СК України).

Встановлюючи право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ч.1 ст.69 СК України визначає, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Зокрема, у відповідності з ч.1 ст.70 Сімейного Кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст.325 Цивільного кодексу України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім’я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно з положеннями п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст.69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Так, у п.23 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України звернуто увагу судів на те, що при вирішенні спорів між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Згідно п.25 цієї ж постанови, вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Як на підставу своїх заперечень за первісним позовом та вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 посилається на шлюбний договір, посвідчений нотаріально, укладений між нею та ОСОБА_3, згідно вимог якого, як зазначає остання, ОСОБА_3, у разі розірвання шлюбу, не претендуватиме на майно, яке набуто нею під час шлюбу та на ту обставину, що частка квартири придбана за її особисті кошти, одержані від продажу квартири за номером 65, що знаходиться в житловому будинку, який розташований в м.Вінниці по вул. 600-річчя за номером 64.

Згідно листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 №40/01-16 від 26.07.2018 року «Щодо надання інформації» 14.01.2015 року ОСОБА_8, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу за реєстром №12, було просвідчено довіреність від імені ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_3, строком на три роки на продаж земельних ділянок кадастрові номери: 0520688900:01:004:0095; 0520688900:01:004:0109. Також 02.03.2015 року було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:004:0109 за участю представника ОСОБА_6-ОСОБА_3, який діяв на підставі зазначеної довіреності. Інших договорів щодо відчуження ОСОБА_6 або від її імені нерухомого майна приватним нотаріусом ОСОБА_8 не посвідчувалось.

За таких обставин, суд критично оцінює доводи ОСОБА_4 з приводу того, що шлюбним договором, посвідченим нотаріально, укладеним між нею та ОСОБА_3, згідно вимог якого ОСОБА_3, у разі розірвання шлюбу, не претендуватиме на майно, яке набуто нею під час шлюбу, оскільки будь-які докази про укладення шлюбного договору відсутні, а відтак, в розумінні ст.70 СК України, розмір часток майна дружини та чоловіка є рівними. Факт відсутності та не укладення шлюбного договору підтвердив в судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_3

Також суд звертає увагу на ту обставину, що доводи ОСОБА_14 з приводу одержання ОСОБА_3 незначного доходу за час шлюбу суперечать вимогам ч.1 ст.60 СК України та ч.3 ст.368 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що спроможність ОСОБА_7 на придбання автомобілів не може свідчити про факт придбання останнім автомобілів для ОСОБА_4, оскільки це не підтверджено належними доказами.

За таких обставин судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо можливості відступу від засад рівності часток подружжя.

Крім того, суд вважає безпідставною вимогу ОСОБА_4 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 компенсації 1/2 вартості меблів та побутової техніки в сумі 53500,00 грн., оскільки дана вимога не підтверджена належними та допустими доказами, зокрема, відсутні докази, які б підтверджували кількість та вартість меблів в розумінні ст.ст.77, 80 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч.ч.1,5,6,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, встановивши правовий характер спірних правовідносин, шляхом дослідження всебічно, повно, безпосередньо та об’єктивно наявних у справі доказів, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв’язок у сукупності, з’ясувавши усі обставини у справі, які складають правову підставу позову, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_3 та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4

Питання розподілу між сторонами судових витрат суд вважає необхідним вирішити у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1400 грн. витрат по сплаті судового збору.

Крім того, витрати ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн. також підлягають стягненню з ОСОБА_4, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката визначений відповідно до вимог ст.137 ЦПК України.

Враховуючи прийняте судом рішення та на підставі 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_4

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.60, 69 СК України,368 ЦК України, ст.ст.70, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Поділити майно, яке належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_3 право приватної власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_7.

Визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_7.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_5 про поділ майна подружжя відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 1400 грн. витрат по сплаті судового збору та 13 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати за зустрічним позовом залишити за ОСОБА_4.

Повний текст рішення складено 3 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.

СУДДЯ: