Рішення № 80952379, 03.04.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

03.04.2019

Справа № 910/17289/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/17289/18

за позовом приватного підприємства «Хімпостачальник», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Проматом», м. Київ,

про стягнення 165 406,21 грн.,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.12.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного підприємства «Хімпостачальник» (далі – Підприємство) до товариства з обмеженою відповідальністю «Проматом» (далі – Товариство) про стягнення 5 733,58 грн. неустойки, нарахованої відповідачу у зв’язку з недовідпущенням електроенергії за договором купівлі-продажу електричної енергії від 07.08.2017 №16 (далі – Договір), та 159 672,63 грн. збитків, а всього 165 406,21 грн.

Підприємство обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 07.08.2017 Підприємством (споживач) і Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу за допомогою електроустановок товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання» (далі – ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання») за цінами, вказаними в додаткових угодах до Договору, які є невід’ємною частиною Договору, а споживач приймає і оплачує електричну енергію;

- з 11.04.2018 по 31.05.2018 Підприємство не отримувало електроенергію від Товариства;

- за 50 діб невідпущення електроенергії у квітні – травні 2018 року, позивач недоотримав 41 787,5 кВт/год. електричної енергії, за тарифом 2,94594 грн. кВт/год. складає у сумі 123 103,47 грн.;

- відповідно до Договору відповідальність відповідача перед позивачем за недовідпущену електроенергію є сплата неустойки у вигляді подвійної облікової ставки НБУ, що складає у сумі 5 733,58 грн.;

- для підтримання життєдіяльності Підприємства, на час неотримання електроенергії за Договором, Підприємство використовувало електрогенератор 1Д6БА; витрата пального на виробництво електроенергії генератором складає 241 г/кВт/год., витрата масла 12 г/кВт/год.;

- таким чином, використовуючи електрогенератор 1Д6БА, позивач поніс збитки у квітні 2018 року у сумі 76 186,75 грн. та у травні 2018 року – 83 486,07 грн., а всього 159 672,63 грн.;

- отже, Товариство зобов’язане відшкодувати Підприємству 165 406,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

21.01.2019 до суду надійшло клопотання Підприємства про долучення до матеріалів справи доказів надіслання позовної заяви відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 19.02.2019 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

У свою чергу, позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався і такий документ суду не подав.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 Підприємством (споживач) і Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник продає електричну енергію споживачу за допомогою електроустановок ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (електропередавальна організація) за цінами, вказаними в додаткових угодах до Договору, які є невід’ємною частиною Договору, а споживач приймає і оплачує електричну енергію (пункт 1.1 Договору);

- продаж електроенергії на адресу споживача здійснюється з оптового ринку електричної енергії України (ОРЕ) через мережі НЕК «Укренерго» і електропередавальної організації, використовуючи механізм ОРЕ в обсягах, які обумовлюються в щомісячних заявках, які є невід’ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2017 (пункт 9.1 Договору).

Згідно з частиною першою статті 714 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною другою статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі – ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 11.04.2018 по 31.05.2018 Підприємство не отримувало електроенергію від Товариства; за 50 діб невідпущення електроенергії у квітні – травні 2018 року, позивач недоотримав 41 787,5 кВт/год. електричної енергії, що за тарифом 2,94594 грн. кВт/год. складає 123 103,47 грн.; для підтримання життєдіяльності Підприємства, на час неотримання електроенергії за Договором, Підприємство використовувало електрогенератор 1Д6БА; витрата пального на виробництво електроенергії генератором складає 241 г/кВт/год., витрата масла 12 г/кВт/год.; таким чином, використовуючи електрогенератор 1Д6БА, позивач поніс збитки у квітні 2018 року у сумі 76 186,75 грн. та у травні 2018 року – 83 486,07 грн., а всього 159 672,63 грн.

Як зазначає позивач, останнім було надіслано відповідачу претензію від 18.06.2018 №287 та від 16.07.2018 №323 щодо відшкодування понесених позивачем збитків, а відповідач у свою чергу відповіді не надіслав позивачу, збитки не сплатив.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів надіслання вказаних претензій на адресу відповідача.

Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи – безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, для вирішення питання щодо покладення збитків на відповідача необхідно встановити наявність всіх елементів цивільного правопорушення.

Позивачем документально не доведено: понесення ним збитків на суму 159 672,63 грн.; наявність протиправної поведінки відповідача, що призвела до понесення позивачем збитків у сумі 159 672,63 грн.

Що ж до вимог про стягнення 5 733,58 грн. пені за 50 діб недовідпущення електроенергії, то слід вказати таке.

Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що при порушенні сторонами зобов’язань за договором, винна сторона сплачує на користь добросовісної сторони неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період нарахування, від суми простроченого платежу або вартості недопоставленої електроенергії за кожен день прострочки.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Оскільки позивачем документально не підтверджено факт порушення відповідачем зобов’язань за Договором, то підстав для нарахування і стягнення пені немає, а тому у позові в цій частині слід відмовити.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували позовні вимоги.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, документально непідтвердженими та такими, що не підлягають задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову приватного підприємства «Хімпостачальник» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10; поштова адреса: 93012, Луганська область, м. Рубіжне, а/с №47; ідентифікаційний код 13395997) до товариства з обмеженою відповідальністю «Проматом» (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Д; ідентифікаційний код 24932636) про стягнення 165 406,21 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на приватне підприємство «Хімпостачальник» (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Силікатна, 10; поштова адреса: 93012, Луганська область, м. Рубіжне, а/с №47; ідентифікаційний код 13395997).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.04.2019.

Суддя І.Д. Курдельчук