Рішення № 80952205, 25.03.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/28/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2019 Справа № 908/341/19

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: Суниця А.А., довіреність від 02.01.2019 № 405/20-19

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/341/19

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2А, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шаматріної Оксани Леонідівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

про стягнення 25370,15 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 12.02.2019 № 274 до Фізичної особи-підприємця Шаматріної Оксани Леонідівни про стягнення основного боргу в сумі 20771,78 грн., пені в сумі 3578,68 грн., інфляційних витрат у сумі 599,28 грн., трьох процентів річних в сумі 425,41 грн., за договором № 100949 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуг централізованого постачання гарячої води від 05.01.2015.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 18.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/341/19 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/28/19. Судове засідання призначено на 04.03.2019.

01.03.2019 на адресу суду від ФОП Шаматріної Оксани Леонідівни надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає вимоги безпідставні та не погоджується з ними з огляду наступне. Між позивачем і відповідачем дійсно існує договір № 100949 купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді. За період з листопада 2017 по квітень 2018 у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 20 771, 78 грн., однак ця сума була сплачена трьома платежами, а саме: 8 500,00 грн. сплачено 26.01.2019 (квит. №0.0.1251768977.1); 5 000,00 грн. сплачено 19.02.2019 (квит. № 0.0.1273152364.1) та 7 500,00 грн. сплачено 25.02.2019 (квит. № 0.0.1279567959.1). Тобто, вся сума заборгованості в розмірі 20 771, 78 грн. була сплачена до отримання ухвали господарського суду Запорізької області про відкриття провадження по справі № 908/341/19, а сума 8500,00 грн. навіть до тримання матеріалів від позивача. Також, позивач розрахував пеню за порушення строків оплати за теплову енергію не враховуючи строки позовної давності. Позов подано 13 лютого 2019 року, а тому сума пені повинна бути зменшена на наступну суму: з 20.12.2017 по 20.01.2018 сума боргу 2595,6 грн. - пеня 65,99 грн.; з 20.01.2018 по 13.02.2018 сума боргу збільшилася на 3005,78 грн. і становила 5601,38 грн. - пеня 120,01грн. Пеня в період з 20.12.2017 по 13.02.2018 за строками позовної давності повинна становити - 186,00 грн.

Ухвалою суду від 04.03.2019 вирішено справу № 908/341/19 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначити на 25.03.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 25.03.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.

Позивач оголосив про обізнаність прав та обов'язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Позивачем надана письмова згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 25.03.2019.

Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 100949 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, укладений між сторонами 05.01.2015, на виконання умов якого позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді на об'єкт споживання відповідача. Приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку по пр. Леніна, 216 у м. Запоріжжі та має загальну систему опалення з житловим будинком, технічної можливості відключення будинкових стояків від опалення окремо від житлового будинку немає. Подача теплоносія в опалювальні сезони на потреби опалення на приміщення відповідача здійснювалась разом з житловим будинком по пр. Леніна, 216. Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 р.р. у м. Запоріжжі. Позивач надіслав відповідачу рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії, надання послуг з централізованого постачання гарячої води за листопад 2017 року - квітень 2018 року. Відповідач у вказаний період не виконав своїх зобов'язань по сплаті за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 20 771,78 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 3 573,68 грн. пені, 425,41 грн. 3% річних та 599,28 грн. інфляції. В судовому засіданні 25.03.2019 позивач підтвердив факт оплати відповідачем суми основного боргу. Просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, в іншій частині позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 25.03.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.01.2015 між Фізичною особою - підприємцем Шаматріною Оксаною Леонідівною (Споживач) та Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (Теплопостачальна організація) укладений договір № 100949 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги центрального постачання гарячої води, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності з п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Підпунктом 3.2.6. п. 3.2. Договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно п. 6.1. Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, гарячої води, , а у випадку їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, гарячої води, розрахованих згідно законодавства та умов договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2. Договору).

У пункті 6.4 договору сторони обумовили, що споживач зобов'язаний до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно п. 6.7 договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді, послуги з централізованого постачання гарячої води (Акт), податкову накладну (платникам ПДВ).

Умовами п. 6.7.1. Договору передбачено, що отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі 5 днів з дати отримання.

Пунктом 6.7.2. Договору передбачено, що у разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договором, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. У разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.7.1. договору строк.

Згідно п. 10.1 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання сторонами письмової угоди про його розірвання. Умови договору застосовуються до відносин між Споживачем і Теплопостачальною організацією, які виникли до його укладання - з 01 жовтня 2014 року.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, системи опалення приміщень відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинків, в яких вони розташовані. Тож, факт наявності теплопостачання в приміщенні відповідача в спірному періоді є підтвердженим.

У зв'язку з тим, що об'єкти споживання теплової енергії відповідача мають спільне з будинками підключення до теплової мережі позивача, факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 рр., відповідно до яких Концерном "Міські теплові мережі" було розпочато і закінчено опалювальний сезон у м. Запоріжжі.

На виконання умов Договору № 100949 позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді на об'єкт споживання відповідача з відповідним розрахунковим тепловим навантаженням на опалення згідно Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до преамбули Договору об'єктом теплопостачання є нежитлові викуплені приміщення першого поверху № 1, 3 по пр. Леніна, 216.

Приміщення відповідача знаходиться у житловому будинку по пр. Леніна, 216 у м. Запоріжжі та має загальну систему опалення з житловим будинком, технічної можливості відключення будинкових стояків від опалення окремо від житлового будинку немає.

Подача теплоносія в опалювальні сезони на потреби опалення на приміщення відповідача здійснювалась разом з житловим будинком по пр. Леніна, 216.

Факт постачання теплової енергії підтверджується рахунками, актами приймання-передачі теплової енергії, рішеннями про початок та закінчення опалювального сезону 2017-2018 р.р. у м. Запоріжжі.

Позивач надіслав відповідачу рахунки та акти приймання-передачі теплової енергії за листопад 2017 року - квітень 2018 року, що підтверджується реєстрами відправлення рекомендованих листів по місту.

Також, позивач надіслав відповідачу претензію щодо погашення заборгованості за теплову енергію від 10.10.2018 № 2064/09/243, що підтверджується поштовим чеком від 16.10.2018 № 6906503735289.

Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі на адресу позивача у встановлений Договором строк не надав, належним чином оформлені акти приймання-передачі за спірний період на адресу Теплопостачальної організації не повернув, виставлені рахунки за фактично спожиту теплову енергію не сплатив. Також, будь-яких відповідей чи заперечень на надіслану претензію відповідач не надав.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шаматріної Оксани Леонідівни основного боргу в сумі 20771,78 грн., пені в сумі 3578,68 грн., інфляційних витрат у сумі 599,28 грн., 3% в сумі 425,41 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають, зокрема, з договорів.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 05.01.2015 № 100949, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

Статтею 526 ЦК України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період листопад 2017 року по квітень 2018 року, відповідно до умов Договору та в силу положень ст. 629 ЦК України (договір є обов'язковим для виконання сторонами) є погодженими. А отже, зазначені вище акти є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк передбачений Договором взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію за спірний період не здійснив, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 20 771,78 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 26.01.2019 (тобто до звернення позивача з даним позовом до суду) відповідачем сплачено 8 500,00 грн. за теплову енергію згідно договору від 05.01.2015 № 100949, що підтверджується дублікатом квитанції від 26.01.2019 № 0.0.1251768977.1

Отже, сума заборгованості у розмірі 8 500,00 грн. заявлено позивачем безпідставно, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволені позову в цій частині.

Після порушення провадження у даній справі, відповідач здійснив оплату за теплову енергію у повному обсязі, а саме: 5 000,00 грн. сплачено 19.02.2019 (квит. № 0.0.1273152364.1) та 7 500,00 грн. сплачено 25.02.2019 (квит. № 0.0.1279567959.1).

Таким чином, станом на день прийняття рішення по даному спору відповідачем у повному обсязі погашена сума основного боргу за договором від 05.01.2015 № 100949 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги центрального постачання гарячої води спожиту активну електричну енергію.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 цього Кодексу зобов'язання припиняються виконанням, проведеними належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи здійснену відповідачем після порушення провадження у справі оплату, провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 12 271,78 грн. підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога щодо стягнення пені заявлена позивачем на підставі п. 7.2.10. Договору, яким сторони обумовили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати теплової енергії за Договором, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 3 573,68 грн. за загальний період з 20.12.2017 по 31.10.2018.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведено, разом з тим вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Порядок застосування штрафних санкцій визначено ст. 232 Господарського кодексу України, за приписами якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Строки позовної давності встановлені нормами ст. ст. 257, 258 ЦК України.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Закон не встановлює якою саме стороною повинна надаватись заява про застосування строку позовної давності, але дана заява повинна бути зроблена під час розгляду справи судом до моменту винесення рішення по суті заявлених вимог.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені.

Враховуючи наведене вище, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково у сумі 2 941,13 грн. за загальний період з 19.02.2018 по 19.08.2018. В іншій частині вимоги відхиляються.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Судом перевірено розрахунки позивача 3% річних в сумі 425,41 грн. за загальний період з 20.12.2017 по 30.10.2018 та втрат від інфляції в сумі 599,28 за загальний період січень 2018 року - вересень 2018 року з урахуванням приписів законодавства. Вимоги в цій частині визнано обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В даному випадку позов задовольняється частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 229,49 грн. Решта судових витрат залишається за позивачем.

Також, враховуючи положення ст. 123 ГПК України, на відповідача покладаються витрати позивача з направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в сумі 26,92 грн., вартість яких підтверджується фіскальним чеком від 13.02.2019, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст. ст. 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шаматріної Оксани Леонідівни (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, на поточний рахунок №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) - 2 941 (дві тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 13 коп. пені, інфляційні втрати - 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 28 коп. 3 % річних - 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 41 коп. судовий збір - 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 49 коп. та 26 (двадцять шість) грн. 92 коп. - поштові витрати про направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.

Видати наказ.

У частині стягнення основного боргу в розмірі 12 271,78 грн. - провадження у справі закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 05.04.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян