Рішення № 80952091, 13.03.2019, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.03.2019 р. м. Ужгород Справа № 907/742/18

За позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком“, м. Київ в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком“, м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Закарпатській області, м. Ужгород

про стягнення суми 30 580 грн. 80 коп. заборгованості за послуги з надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

Секретар судового засідання – Тягнибок К.О.

представники:

Позивача – ОСОБА_2, довіреність № 4034 від 26.12.2018 року

Відповідача – ОСОБА_3, довіреність № 33/01/02-1134 від 19.12.2018 року

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством “Укртелеком“, м. Київ заявлено позов в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком“, м. Ужгород до відповідача ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення суми 30 580 грн. 80 коп. заборгованості за послуги з надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку.

Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Наголошує на тому, що підставою для звернення з даним позовом послужила несплата відповідачем коштів за використання кабельної каналізації електрозв’язку (ККЕ) ПАТ “Укртелеком” за період з 01.01.2016 року включно по 31.12.2017 року в розмірі 30 580 грн. 80 коп. Вказує на те, що після закінчення укладеного між сторонами у спорі Договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ “Укртелеком” № 46-13/120 від 25.02.2015 року, відповідачем свої кабелі з ККЕ не було демонтовано, при цьому останній їх продовжував використовувати протягом 2016-2017 років на ділянках, перелік яких зазначено в додатку до Договору № 1/1 “Умовний перелік ділянок та скорочені технічні дані на прокладення кабелю”. Факт продовження користування каналізацією ПАТ “Укртелеком”, на думку позивача, відповідачем не оспорюється, навпаки, підтверджується актами звіряння обсягів кабельної каналізації ПАТ “Укртелеком”, які використовувало ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у Закарпатській області для розміщення власних кабелів зв'язку з січня по грудень 2016 року та з січня по грудень 2017 року (Примірники № 2 актів, підписаних відповідачем 18.09.2018 року). Враховуючи те, що користування ККЕ є платною послугою за регульованим тарифом, то суб'єкти, які отримали відповідні послуги зобов'язані оплатити такі послуги за встановленим тарифом. Зважаючи на те, що сума, яка підлягає до сплати відповідачем, як оплата за фактичне користування ККЕ за регульованим тарифом, в період з 01.01.2016 року включно по 31.12.2017 року складає 30 580 грн. 80 коп. відповідачем не сплачена, позивач просить суд стягнути її в примусовому порядку.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, викладених у поданому суду відзиві на позовну заяву, зокрема, вказує на відсутність у ПАТ "Укртелеком" права власності або іншого законного володіння на кабельну каналізацію електрозв'язку в Закарпатській області та відсутність будь-яких укладених письмових договорів або інших законних підстав щодо користування ККЕ за вказаний період. Представник відповідача наголосила, що строк дії укладеного між сторонами у спорі договору № 46-13/120 від 23.02.2015 року про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку (далі – ККЕ) закінчився 31.12.2015 року, а зобов’язання за ним ОСОБА_1 повністю виконані. Звертає увагу суду, що в обґрунтування виникнення заборгованості у період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, позивач посилається на загальні положення Господарського та Цивільного кодексів України, конкретно не зазначаючи на підставі яких обставин такі зобов’язання виникли. Наголошує, що позивач жодним чином не підтверджує право власності або володіння кабельною каналізацією електрозв’язку, в якій прокладені мережі відповідача, що на його думку, суперечить пункт 2 розділу І Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку, затверджених рішенням НКРЗІ від 23.08.2012 року № 428 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12.09.2012 року за № 1571/21883 (надалі - Правила) у редакції, затвердженій рішенням НКРЗІ від 12.07.2016 року № 359, відповідно до якого послуги з користування ККЕ надаються на договірних умовах на певний строк, операторами, провайдерами телекомунікацій, що є власниками (володільцями) ККЕ. Договір же № 46-13/120, на який вказує позивач, як на доказ виникнення між сторонами зобов’язань, був укладений без надання позивачем жодних підтверджуючих документів щодо власності або володіння ККЕ. Зауважує, що ОСОБА_1 листами від 08.04.2016 року № 33/01/02-396, від 22.09.2016 року № 33/01/02- 756, від 27.02.2017 року № 33/01/02-228, від 14.12.2017 року № 33/01/02-9370 пропонувало позивачу підтвердити право власності на кабельну каналізацію електрозв'язку, на що не отримало відповідних документів, отже і не було правових підстав для укладання договору. Крім того, пояснила, що для взяття на облік органами Казначейства України бюджетного зобов’язання по сплаті послуг використання ККЕ на 2016 та 2017 роки необхідно було укласти договори про надання в користування ККЕ на кожний бюджетний рік та зареєструвати такі зобов’язання в органах Казначейської служби. В протилежному випадку, таке зобов’язання було б порушенням бюджетного законодавства та згідно з частинами 3, 4 статті 48 Бюджетного кодексу України розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов’язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов’язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов’язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов’язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов’язань не здійснюються.

Представник позивача відповіддю на відзив зазначає, що кабельна каналізація, про яку йдеться у позові, є складовою частиною управління мережами зв’язку, що передано Укртелекому згідно з Постановою КМУ від 04.01.1998 року № 1 “Про програми реструктуризації об’єднань “Укртелеком” та “Укрпошта”. Надалі на базі цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв’язку “Укртелеком” створено Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” у відповідності до наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 27.12.1999 року № 155 “Про створення ВАТ “Укртелеком” та затвердження його статуту”. Відповідно, засновником (державою) у власність створеного товариства передані всі основні засоби, які ввійшли до його статутного фонду і обліковуються на балансі. Твердження відповідача про те, що кабельна каналізація є нерухомим майном вважає помилковим, в тому числі, з огляду на висновки Верховного Суду, зроблені у постанові від 04.05.2018 року по справі № 910/10743/17. Просить суд також взяти до уваги чинне рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.03.2018 року у справі № 912/21/18, при прийнятті якого судом враховано відсутність доказів, які б свідчили про право власності на відповідні ККЕ інших осіб, включаючи право власності держави, а також доказів звернення відповідача з пропозицією щодо укладення договору про надання в користування ККЕ до інших осіб, включаючи орган, уповноважений управляти об’єктами державної власності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Між ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в Закарпатській області та Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” було укладено Договір № 6-13/120 від 25.02.2015 про надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку (далі - ККЕ), предметом якого є технічні, організаційні та економічні умови надання в користування ККЕ (кабельна каналізація електрозв’язку) Укртелекому (пункт 2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору, Укртелеком надає замовнику в користування ККЕ, що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання таких послуг, зокрема, використання ККЕ Укртелекому. Замовник зобов'язується оплачувати послуги відповідно до умов цього договору, додатків до нього та додаткових угод (п. 2.3. договору).

Згідно п. 3.2.1., 3.2.2. договору, замовник зобов’язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за договором на підставі виставлених Укртелекомом рахунків та підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг); повернути підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) протягом п’яти робочих днів з дня отримання акту або надати обґрунтовані причини його не підписання; у разі не повернення акту виконаних робіт (наданих послуг) в зазначений термін він вважається підписаним.

Ціна договору складається із сумарної вартості послуг, передбачених цим договором і визначається відповідними додатками до цього договору. Вартість послуг за цим договором визначається на підставі граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій (далі - граничні тарифи), затверджених рішенням НКР3І від 31.12.2013 року № 861, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.02.2014 року № 230/25007. Граничні тарифи застосовуються для здійснення розрахунків за цим договором з дня набрання ними чинності або внесення до них змін (п. 4.1. договору).

У відповідності до п. 4.8. договору, вартість послуг з використання ККЕ визначається відповідно до Граничних тарифів та встановлюється в додатках № 4/1-4/N до договору.

Оплату послуг з використання ККЕ замовник здійснює щомісячно не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі виставлених Укртелекомом розрахунків та підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 4.10. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року. Умови цього договору застосовувались до відносин між сторонами, які виникли з 01.01.2015 року.

Таким чином, договір припинив свою дію 31.12.2015 року.

Як зазначає позивач в період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року відповідач фактично отримав послуги з користування кабельною каналізацією електрозв’язку на загальну суму 30 580 грн. 80 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними 18.09.2018 року без зауважень відповідачем актами звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ “Укртелеком”, які використовувало ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Закарпатській області для розміщення власних кабелів з січня по грудень 2016 року, та з січня по грудень 2017 року. В цих актах, зокрема, був визначений і розмір плати за користування ККЕ.

ПАТ “Укртелеком” виставлено відповідачу рахунки – акти на оплату отриманих послуг за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року по кожному місяцю окремо, однак не оплатив, що і послужило підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За нормами Господарського кодексу України господарські зобов'язання, серед яких майново-господарські зобов'язання, можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання (ст. ст.173-175 Господарського кодексу України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України “Про телекомунікації” визначено, що кабельна каналізація електрозв'язку - це обладнання та споруди, призначені для прокладання, монтажу та експлуатаційного обслуговування кабелів телекомунікацій, що включають трубопроводи (канали кабельної каналізації), закладні та оглядові пристрої в колодязях, кабельних шафах, шахтах, колекторах, мостах, естакадах, тунелях, будівлях, а також приміщення для вводу кабелів і розміщення лінійного обладнання.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України “Про телекомунікації”, оператори телекомунікацій, незалежно від форм власності, в першу чергу надають у користування на договірних засадах ресурси своїх мереж державній системі урядового зв'язку, національній системі конфіденційного зв'язку, органам з надзвичайних ситуацій, безпеки, оборони, Національної поліції, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань у порядку, встановленому ЦОВЗ.

Згідно з п. 2 розділу І Правил надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ) від 23 серпня 2012 року № 428 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 вересня 2012 року за № 1571/21883 (далі за текстом - Правила), використання ККЕ - це послуга постачальника з надання замовнику у користування місця у каналі ККЕ на договірних умовах на певний строк. Замовник - це суб'єкт господарювання, який отримує у постачальника на договірних засадах послуги з надання в користування ККЕ. Постачальник - це оператор, провайдер телекомунікацій, що є власниками (володільцями) ККЕ і на договірних умовах надають в користування ККЕ замовникам для власних потреб або для надання телекомунікаційних послуг.

За змістом п. 8 розділу V цих Правил, замовник зобов'язаний демонтувати кабелі електрозв'язку протягом двадцяти робочих днів з дня розірвання договору або закінчення строку його дії, якщо договором не визначено інше. У разі, якщо замовник (крім бюджетних установ) не проведе демонтування кабелів зв'язку у вищевказані строки, постачальник має право демонтувати з ККЕ кабелі електрозв'язку замовника за власний рахунок та на ризик замовника з відшкодуванням збитків відповідно до законодавства.

При цьому, постачальник не має права самостійно демонтувати кабелі зв'язку замовника, якщо останній є бюджетною установою.

Відповідачем не заперечується надання та отримання послуг за договором № 6-13/120 від 25.02.2015 року в період його дії з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року. Тобто, обставини розміщення кабелів електрозв'язку відповідача в ККЕ, наданих в користування позивачем за договором, є підтвердженими.

Пунктом 3.2. розділу III Правил, в редакції станом на 31.12.2015 року, передбачалось, що строк дії договору на користування ККЕ має бути не менше трьох років. Сторони зобов'язані попередити одна одну про розірвання договору про надання в користування ККЕ не менше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії договору. Якщо сторони договору не повідомили одна одну про розірвання договору, договір вважається продовженим на один рік або на строк, обумовлений у договорі. Договір має бути укладеним до закінчення максимального строку резервування. У разі неукладання договору з вини замовника у зазначений строк ТУ втрачають чинність.

Згідно з редакцією пункту 2 розділу III Правил відповідно до рішення НКРЗІ від 12.07.2016 року N 359 строк дії договору на користування ККЕ визначається за згодою сторін. В договорі може бути передбачено його розірвання достроково за ініціативою постачальника у разі наявності у замовника заборгованості за надані постачальником послуги з надання в користування ККЕ понад три місяці. Сторони зобов'язані попередити одна одну про розірвання договору про надання в користування ККЕ не менше ніж за чотири місяці до закінчення строку дії договору. Якщо сторони договору не повідомили одна одну про розірвання договору, договір вважається продовженим на строк, обумовлений у договорі. Договір має бути укладений до закінчення максимального строку резервування місця в ККЕ. У разі неукладення договору з вини замовника у зазначений строк ТУ втрачають чинність.

По закінченню строку дії договору, що не заперечується відповідачем, останній не демонтував свої кабелі з ККЕ та продовжив їх фактичне використання на ділянках, перелік яких зазначено в додатках № 1/1 до договору.

Розділом VI Правил встановлено, що за надані постачальником послуги з надання в користування ККЕ замовник здійснює їх оплату згідно з договором про надання в користування ККЕ. НКРЗІ встановлює тарифи на надання в користування ККЕ, які передбачають надання замовнику послуг з: розробки та видачі ТУ; погодження робочого проекту; технічного нагляду постачальником ККЕ; бронювання місця в ККЕ; надання місця в каналі ККЕ; використання ККЕ. Надання в користування ККЕ здійснюється постачальником за тарифами, встановленими НКРЗІ, з дня набрання ними чинності або внесення змін до них.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 66 Закону України “Про телекомунікаці” визначено, що державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій.

Граничні тарифи на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій затверджені рішенням НКРЗІ від 30.12.2013 року N 861 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 06.02.2014 року за N 230/25007.

Таким чином, користування ККЕ є платною послугою за регульованим тарифом. Чинне законодавство не передбачає безоплатного користування ККЕ, а отже суб'єкти, якими отримано послуги з надання в користування ККЕ, зобов'язані оплатити такі послуги за встановленим тарифом. Припинення строку дії договору, за яким надано в користування ККЕ, саме по собі не може бути підставою для звільнення замовника від оплати фактично отриманих послуг.

Отже, обставини відсутності демонтажу та не видалення відповідачем кабелю із ККЕ, які було надано позивачем за договором згідно з додатком № 1/1, свідчить про фактичне використання відповідачем ККЕ.

За розрахунком позивача, відповідачеві нараховано плату за використання ККЕ за період з січня 2016 року по грудень 2017 року в розмірі 30 580 грн. 80 коп.

Факт користування ККЕ відповідачем протягом вказаного періоду підтверджують підписані відповідачем акти звіряння обсягів кабельної каналізації електрозв’язку ПАТ “Укртелеком”, які використовувало ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Закарпатській області для розміщення власних кабелів з січня по грудень 2016 року, та з січня по грудень 2017 року, які підписані сторонами 18.09.2018 року.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аргументи відповідача судом відхиляються із урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що право власності на кабельну каналізацію електрозв'язку не є законодавчою вимогою для укладення спірного договору.

Укладення договору про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку здійснюється не лише із власником, але і з володільцем та оператором відповідної інфраструктури або окремих її елементів. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 04.05.2018 року у справі № 910/10743/17.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про право власності на відповідні ККЕ інших осіб, в тому числі право власності держави.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на відсутності бюджетних асигнувань, не є підставою для звільнення відповідача від сплати заборгованості.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідні правові позиції узгоджуються із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

В порядку ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 762 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 – 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України у Закарпатській області, 88000, м. Ужгород, вул. О. Довженка, будинок 3 (код ЄДРПОУ 34747966) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Закарпатської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, 88005, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРПОУ 21560766) суму 30 580 (Тридцять тисяч п’ятсот вісімдесят гривень) грн. 80 коп. заборгованості за послуги з надання в користування кабельної каналізації електрозв’язку, а також суму 1 762 (ОСОБА_2 тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі – http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 03.04.2019 року

Суддя Пригара Л.І.