Рішення № 80952090, 28.03.2019, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" березня 2019 р. Cправа № 902/702/18

Суддя Господарського суду Вінницької області Колбасов Ф.Ф., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул.Північна, 17, м. Вінниця, 21011)

до: Фермерського господарства "Агро - Мрія" (село Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327)

про стягнення 59635,05 грн.

За участю секретаря судового засідання Вознюк К.В.

Представники сторін:

позивача: Войтович А.В. - керівник; Говор Д.І. - адвокат, діючий згідно договору про надання правової допомоги від 18.07.2018 р., згідно ордеру ВН № 072763 від 22.10.2018 р.

відповідача: Антощук В.Д. - за довіреністю № 3 від 24.11.2018 р.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство "Агрокомерс" звернулося до Господарського суду Вінницької області із позовом до Фермерського господарства "Агро - Мрія" про стягнення 59 635, 05 грн., з яких: 8954, 94 грн. - курсової індексації, 6709, 94 грн. - пені, 37148,96 грн. - штрафу, 1189, 44 грн. - 3% річних, 5631, 77 грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1808179 від 18.08.2016 р., в частині проведення вчасних розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою суду від 05.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/702/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 04.12.2018 р.

28.11.2018 р. відповідачем було подано відзив № 1/18 від 28.11.2018 р. на позовну заяву без підпису представника відповідача, тому останній не був прийнятий судом до розгляду.

Ухвалою від 04.12.2018 р. за клопотанням представників сторін було здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 22 січня 2019 року.

18.01.2019 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що п. 5.1 договорів поставки сформульовано в такій редакції: "Сторони домовились, що Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару згідно умов, наведених в Специфікаціях, але в будь - якому випадку не пізніше 31 грудня 2016 р.". Даний пункт повинен тлумачитися за правилами, визначеними ст. 213 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 зазначеної статті, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змiсту правочину значення слів i понять, а також загальноприйняте у вiдповiднiй сферi відносин значення термiнiв. Якщо буквальне значення слiв i понять, а також загальноприйняте у вiдповiднiй сферi вiдносин значення термiнiв не дає змоги з'ясувати змiст окремих частин правочину, їхнiй змiст встановлюється порiвнянням відповідної частини правочину зi змiстом iнших його частин, усiм його змiстом, намiрами сторiн. Щоб правильно витлумачити намiри сторiн, потрiбно п. 5.1 договору порiвняти з п. 2.1, який визначає: "Конкретний асортимент Товару, його кiлькiсть, цiна за одиницю та вартiсть всього Товару, умови оплати наведені у Специфiкацiях до Договору, якi є невід'ємними його частинами". Отже, пiдписуючи вiдповiднi Специфiкацiї на поставку партiй товару, вiдповiдач погоджувався, серед iншого, i на умови (в т.ч. строки i термiни) оплати, якi в них передбаченi.

Умови оплати згiдно п. 5.1 складаються з двох частин: 1) оплата здiйснюється згiдно умов, наведених у специфiкацiях; 2) оплата здiйснюється не пiзнiше 31 грудня 2016 року. При цьому було 6 явною помилкою вiдкидати першу частину та п. 2.1, заснувати свої мiркування тiльки на другiй частинi п. 5.1. При укладеннi договорiв сторони розумiли цей пункт наступним чином: покупець зобов'язується здiйснити оплату вартостi Товару згiдно умов, наведених у Специфiкацiях, а якщо Специфiкації таких умов не визначають, то не пiзнiше 31 грудня 2016 року. Практично це означало, що умова про " 31 грудня " повинна застосовуватися лише в тому разi, якщо Покупець не пiдпише чи не поверне специфiкацiю Постачальнику. Сторони не визначали б умов оплати у Специфiкацiях, якщо б не мали намiрiв їx застосовувати.

Щодо вимог про стягнення курсової рiзницi представник позивача зазначив наступне. Вiдповiдно до ч. 2 ст. 533 Цивiльного кодексу України, якщо в зобов'язаннi визначено грошовий еквiвалент в iноземнiй валютi, сума, що пiдлягає сплатi у гривнях, визначається за офiцiйним курсом вiдповiдної валюти на день платежу, якщо iнший порядок їi визначення не встановлений договором або законом чи iншим нормативно-правовим актом. Таким чином, хоча положення чинного законодавства i визначають нацiональну валюту України як єдиний законний платiжний засiб на території України, вони не мiстять заборони на вираження у договорi грошових зобов'язань в iноземнiй валютi, визначення грошового еквiвалента зобов'язання в iноземнiй валютi, а також на здiйснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку змiни курсу гривнi по вiдношенню до iноземної валюти.

Представник позивача у відповіді на відзив також зазначив, що вiдповiдно до ст. 632 ЦК України, цiна в договорі встановлюється за домовленiстю сторiн; змiна цiни пiсля укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом. Отже, сторонам надано право визначати у договорi, зокрема, грошовий еквiвалент зобов'язання в iноземнiй валютi, що дає можливiсть учасникам цивiльного обороту уникати впливу iнфляцiйних процесiв на суму їxнix грошових зобов'язань. Також пiдлягають врахуванню положення укладених сторонами договорiв, а саме, згiдно п. 5.5 покупець зобов'язаний самостiйно визначити суму платежу, здiйснивши його iндексацiю на коефiцiєнт, пов'язаний зi змiною курсу гривнi до долара США, сплативши таку суму в строки, передбаченi договором. У п.п. 5.5 - 5.8 встановлюється спосiб вирахування курсової рiзницi, застосований позивачем у розрахунку цiни позову.

Крiм того, згiдно п. 5.9, проiндексованi суми платежiв є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, яке покупець повинен виконати. Це означає i те, що прострочення курсової рiзницi є простроченням оплати товару i тягне за собою застосування заходiв вiдповiдальностi у виглядi штрафу, пенi незалежно вiд розумiння змiсту п. 5.1. Таким чином, yci податковi наслiдки та зобов'язання в галузi бухгалтерського облiку виникають лише пiсля надходження коштiв курсової iндексації.

13.02.2019 р. від представника відповідача до суду надійшов відзив № 2/19 від 21.01.2019 р., в якому останній просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. У вказаному відзиві представник відповідача зазначає, що п. 5.1. договору передбачає необхідність оплати отриманого товару не пізніше 31 грудня 2016 р. В той же час відповідач 46829,88 грн. сплатив до 31.12.2016 р., а частину суми - 77000,00 грн. сплатив 13.01.2017 р., тобто з простроченням лише на 13 календарних днів. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що товар було поставлено після його повної оплати.

Підготовче засідання призначене на 22.01.2019 р. не відбулося, в зв'язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному.

Ухвалою суду від 25.01.2019 р. було продовжено строк підготовчого провадження у справі № 902/703/18 на 30 днів та призначено підготовче засідання на 25.02.2019 р.

Ухвалою від 25.02.2019 р. було відкладено підготовче засідання до 04.03.2019 р.

04.03.2019 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті на 28.03.2019 р

28.03.2019 р. в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, зазначивши, що позовні вимоги незмінні та заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник позивача пояснив, що пеню було нараховано на підставі п. 8.1.3 Договору; що курсова різниця, яка є частиною вартості товару буде відображена в бухгалтерській звітності позивача після сплати її відповідачем та що відповідач порушив строк, визначений у Специфікації до Договору.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначив про те, що відповідачем допущена прострочка платежу на 12 календарних днів по сумі 77000,00 грн., оскільки платіж було здійснено 13.01.2017 р., а не до 31.12.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

18 серпня 2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 1808179 (в подальшому Договір), відповідно до умов якого, Постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати, у власність Покупця (відповідач) насіннєвий матеріал (надалі "Товар" або "Насіння") та пестициди і агрохімікати (надалі "Товар" або "Препарати"), а Покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов Договору (додаткових угод та Специфікацій до нього).

Згідно з п. 2.1. Договору конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість всього товару, умови оплати наведені в Специфікаціях до Договору, які є невід'ємними його частинами.

Вартість Договору складається із сум всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, та суми процентів за користування товарним кредитом (п. 2.3. Договору).

В п. 2.4. Договору сторони визначили грошовий еквівалент ціни Товару в іноземній валюті - долар США. Ціна Товару зазначається у сумі , що еквівалентна долару США за курсом на міжбанківському валютному ринку України, який існує на момент підписання даного Договору (Специфікації).

Прийом товару по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Постачальника. Покупець зобов'язаний провести аналіз поставленого Товару на предмет його відповідності державним стандартам в строк не більше 15 календарних днів з моменту передачі Товару. Покупець має право заявити Постачальнику претензії по якості протягом 20 календарних днів з моменту отримання Товару. Документами, що підтверджують кількість та асортимент Товару, є видаткові накладні. Дата, що вказана у видатковій накладній, є датою прийняття Покупцем відповідної партії Товару (п.п. 3.3, 3.4, 3.5, 3.7 Договору).

Згідно п. 4.1. Договору, умови та місце поставки (передачі) Товару: CРТ (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - господарство Покупця, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Тиврівський р - н, с. Кобелецьке, якщо інше не буде визначено у Специфікаціях.

Поставка Товару здійснюється окремими партіями, згідно письмової заявки Покупця, протягом 3-х днів з моменту отримання заявки, в якій вказуються реквізити вантажоодержувача, строк поставки, конкретний асортимент та кількість Товару, що постачається (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару згідно умов, наведених у Специфікаціях, але в будь-якому випадку не пізніше 31.12.2016 року.

У зв'язку із тим, що Товар буде оплачуватись Покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, визначаються за курсом до долару США на міжбанківському валютному ринку.

Покупець зобов'язаний самостійно визначити суму платежу (вартості поставленого та неоплаченого Товару), здійснивши його індексацію на коефіцієнт, що пов'язаний зі зміною курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку, сплативши таку суму в строки, передбачені цим Договором. Проіндексована сума платежу визначається наступним чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті Покупцем Постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату здійснення такого платежу за Договором, К1 - курс гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку на дату укладення Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Під курсом гривні до долару США сторони розуміють курс гривні до долару США, що склався на міжбанківському валютному ринку України на банківський день, що передує дню платежу, за даними Інтернет - сторінки, www. minfin.com.ua, а в разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній - визначається як курс готівкового продажу долару США на початок відповідного дня у банку "Відкрите Акціонерне Товариство Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві. (п. 5.5. Договору).

У випадку прострочення Покупцем сплати платежу за Договором, сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором (п.5.7. Договору).

Згідно п.5.9. Договору проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням Покупця перед Постачальником з оплати Товару, які Покупець повинен виконати.

Згідно п. 6.1, 6.2, 6.3 та 6.5 Договору, Постачальник надає покупцю товарний кредит (відстрочення платежу), в тому числі, якщо останній не виконав свої зобов'язання із попередньої оплати, у розмірі ціни отриманого і не оплаченого Покупцем Товару на період: з дати отримання Товару Покупцем до дати його фактичної оплати. Процентна ставка по товарному кредиту до дати вказаної в п. 5.1. цього Договору становить "-" річних. Нарахування процентів за користування товарним кредитом, розмір яких встановлено в п. 6.2 цього Договору здійснюється Покупцем за весь період користування товарним кредитом та сплачується в строк, передбачений для кінцевої оплати товару. У разі дострокової оплати Товару Покупцем, проценти за користування товарним кредитом перераховуються за фактичну кількість днів користування товарним кредитом. У разі прострочення оплати Товару, процентна ставка за користування товарним кредитом після дати вказаної в п. 5.1. цього Договору дорівнює 25% річних, самостійно розраховується та сплачується Покупцем за весь період існування заборгованості за переданий Товар. Постачальник може відмовитись від нарахованих на його користь процентів, письмово повідомивши про це Покупця.

Відповідно до п. 7.1 Договору, Покупець зобов'язується оплатити Товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно із Договором, та у строки і в розмірах, згідно зі Специфікаціями.

Згідно п. 8.1.3, 8.1.4, 8.1.5, 8.2. Договору, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення. У разі порушення строків оплати визначених п. 5.1. даного договору понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов'язання. У разі якщо Покупець у встановлені строки не перерахує попередню оплату, він зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 20% зобов'язання із попередньої оплати, крім того Постачальник має право відмовитись від договору в односторонньому порядку. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3 (три) роки.

18 серпня 2016 року Сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію №1 до Договору № 1808179 від 18.08.2016 р., у відповідності до якої, Постачальник зобов'язався поставити Покупцю Рімон 10% к.е.(1 л) в кількості 87 л, ціна за одиницю, у.о., без ПДВ - 47,80, ціна за одиницю, грн., без ПДВ - 1186,11. Загальна вартість Специфікації складає: 123829, 88 грн., в тому рахунку, ПДВ - 20638,31 грн., що станом на 18.08.2016 р. за курсом долара США на міжбанківському валютному ринку України еквівалентно 4991,12 $. Курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України: $=24,81 грн.

Товар по даній Специфікації до Договору постачається на умовах 20 % оплати від загальної суми у розмірі 24765, 97 грн., в тому рахунку, ПДВ 20% складає: 4127,66 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця (разом або частками) до 1 вересня 2016 р., 80% оплати від загальної суми договору в розмірі 99063,91 грн., в тому рахунку, ПДВ 20% складає 16510,65 грн., шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця (разом або частками) до 01.11.2016 р.

Товар постачається на умовах СРТ (згідно Інкотермс у редакції 2000 року) - господарство Покупця, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Тиврівський район, с. Кобелецьке.

Позивачем було виписано рахунок на оплату товару № 179 від 18.08.2018 р. на суму 123829, 88 грн. із посиланням на договір поставки № 1808179 від 18.08.2016 р.

Як встановлено судом і зазначено представниками сторін в судовому засіданні, відповідачем проведено розрахунки за товар на суму 123829, 88 грн., а саме, 01.12.2016 р. відповідачем сплачено 36829,88 грн., 23.12.2016 р. - 10000,00 грн. та 13.01.2017 р. - 77000,00 грн. Вказане підтверджується банківськими виписками (а.с. 20 - 23).

Із матеріалів справи слідує, що товар зазначений в Специфікації був поставлений відповідачеві після проведення останнім оплати, а саме:

- 01.12.2016 р. відповідачем сплачено 36829,88 грн., позивачем по накладній №253 від 07.12.2016р. відпускається товар - Рімон в кількості 25л. на суму 36829,88 грн.,

- 23.12.2016 р. відповідачем сплачено 10000,00 грн., позивачем по накладній №258 від 23.12.2016р. відпускається товар - Рімон в кількості 7л. на суму 9963,32 грн.

- 13.01.2017 р. відповідачем сплачено 77000,00грн., позивачем по накладній №1 від 16.01.2017р. відпускається товар - Рімон в кількості 55л. на суму 78283,26 грн.

Таким чином, із вказаних видаткових накладних вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 123829,88 грн. після його попередньої оплати, при цьому не змінивши його вартість.

Додаткової угоди про зміну строку оплати за отриманий товар та його вартості сторони не укладали.

Судом встановлено, що відповідач частину суми - 46829, 88 грн. сплатив позивачу за товар вчасно, без прострочення в оплаті, не порушуючи кінцевого строку оплати та умов п.5.1. Договору, тобто до 31.12.2016 р.

Проте частину суми - 77000,00 грн. відповідач сплатив 13.01.2017 р., тобто з простроченням оплати за період з 01.01.2017 р. - 12.01.2017 р.

На підтвердження того, що товар, який поставив позивач, відповідачем було оприбутковано за ціною 123829,88 грн., представник відповідача надав оборотно-сальдову відомість по рахунку № 631 за грудень 2016 р. - січень 2017 р.

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період з березня 2015 р. по березень 2018 р. по договору поставки № 1808179 від 18.08.2016 р. у відповідача перед позивачем заборгованості не існує.

Позивач стверджує, що товар оплачений відповідачем без урахування курсової різниці, яка згідно розрахунку, становить 8954, 94 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення курсової індексації суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень пункту 5.5, Договору в зв'язку із тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим договором, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку.

Разом з тим, як зазначено в пункті 2.1. Договору, конкретний асортимент товару, його кількість, ціна за одиницю та вартість всього товару, умови оплати наведені у Специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами.

Згідно статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно положень розділу 2 Договору Специфікація до Договору є його невід'ємною частиною.

Таким чином, погоджуючи Специфікацію, сторони погодили вартість товару, як це встановлено умовами договору.

Як вказано вище, згідно п. 5.5. Договору, у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватись покупцем не в момент укладення Договору, то суми всіх платежів, що передбачені цим Договором, визначаються та сплачуються за курсом гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку.

У Специфікації сторони не обумовили стягнення курсової різниці.

Суд констатує, що у Специфікації уже була визначена остаточна ціна товару з урахуванням п.5.5. Договору.

Суд також бере до уваги і те, що сторонами без застережень і зауважень після оплати відповідачем товару, підписано видаткові накладні без зазначення в них курсової різниці, чим вчинено ряд дій на підтвердження фактичного виконання обома сторонами укладеного договору.

Як свідчать матеріали справи, курсова різниця у видаткових накладних не фігурує.

Отже, відповідачем оплачено товар за ціною, вказаною та погодженою сторонами у Специфікації та згідно виставленого рахунку.

Таким чином, сторони провели господарську операцію, у якій грошове зобов'язання було виражене в національній валюті України і у разі прострочення оплати повинні застосовуватись загальні правила частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо обов'язку боржника на вимогу кредитора компенсувати інфляційні втрати. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений товар.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідачем виконано в повному обсязі обов'язок щодо оплати вартості поставленого товару. А тому в частині стягнення курсової різниці слід відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

При прийнятті рішення судом враховані наступні положення законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 6709,94 грн. - пені за прострочення строків виконання грошових зобов'язань за період 01.09.2016 р. - 12.01.2017 р., 37148,96 грн. - 30 % штрафу за період 01.09.2016 р. - 13.01.2017 р., 1189,44 грн. - 3% річних за період 01.09.2016 р. - 22.10.2018 р., 5631,77 грн. - інфляційних нарахувань за період вересень 2016 р. - вересень 2018 р.

Відносно вказаних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.1.3, 8.1.4, 8.2. Договору, за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення. У разі порушення строків оплати визначених п. 5.1. даного договору понад 20 календарних днів Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від суми грошового зобов'язання. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає 3(три) роки.

Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача, відповідач допустив прострочення платежу на 12 календарних днів по сумі 77 000, 00 грн., оскільки платіж було здійснено 13.01.2017 р., а не до 31.12.2016 р., як зазначено в п.5.1.Договору.

Таким чином, оскільки відповідач прострочив оплату 77 000, 00 грн. на 12 календарних днів, а не понад 20 календарних днів (п.8.1.4. Договору) вимога про стягнення 37148,96 грн. - 30% штрафу задоволенню не підлягає.

Перевіривши розрахунок заявлених вимог щодо стягнення: 6709, 94 грн. - пені, 1189,44 грн. - 3% річних, 5631,77 грн. - інфляційних нарахувань, суд бере до уваги, що відповідач допустив прострочення платежу по сумі 77000,00 грн. починаючи з 01.01.2017 р. Тому періодом вказаних нарахувань є період з 01.01.2017 р. - 12.01.2017 р.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунки пені, 3% річних та інфляційних суд встановив, що з простроченої суми 77000,00 грн. за період з 01.01.2017р. по 12.01.2017р. пеня складає 708,82 грн., 3 % річних складають 75,95 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за цей же період складають 0,00 грн.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 708,82 грн. - пені, 75,95 грн. - 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 5000,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Розглядаючи зазначену вимогу, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст.1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як - от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вимоги в частині відшкодування витрат на послуги адвокатського бюро підтверджуються: договором про надання правової допомоги від 18.07.2018 р., рахунком-фактурою № 27 від 17.10.2018 р., платіжним дорученням № 670 від 18.10.2018 р., актом приймання - передачі наданих послуг від 22.10.2018 р., ордером серії ВН № 072763 від 22.10.2018 р.

Однак, враховуючи час на підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката в судовому засіданні, часткове задоволення позову на суму 784,77 грн., суд вважає, що заявлений до стягнення розмір у 5000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та задоволеними вимогами, а відтак суд вважає за можливе задовольнити зазначені вимоги частково, в сумі 1000 грн.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 13, 18, 42, 46, 73, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 238, 240 - 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Мрія" (село Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 23327, код ЄДРПОУ 36802321) на користь Приватного підприємства "Агрокомерс" (вул. Північна, 17, м. Вінниця, 21011) 708 грн. 82 коп. - пені, 75 грн. 95 коп. - 3% річних, 23 грн. 19 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору, 1000 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 05 квітня 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Північна, 17, м. Вінниця, 21011)

3 - відповідачу (село Кобелецьке, Тиврівський район, Вінницька область, 21011)