Рішення № 80950370, 04.04.2019, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/170/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кельменці цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача ОСОБА_2 подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ „ПРИВАТБАНК” заборгованість у розмірі 11292 гривні 32 копійки за кредитним договором № б/н від 21.01.2013 року, яка складається з наступного: 2294 гривні 76 копійок – заборгованість за кредитом, 7083 гривні 64 копійки – заборгованість по процентам за користування кредитом, 900 гривень – заборгованість з пені, 500 гривень – штраф (фіксована частина) та 513 гривень 92 копійки – штраф (процентна складова). Судові витрати у розмірі 1921 гривня.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася.

Представник позивача в судове засідання не з’явився. В поданому до суду клопотанні представник позивача просить розглянути справу без участі представника позивача.

Враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” та відповідачкою ОСОБА_1 21 січня 2013 року був укладений кредитний договір. Згідно даного договору відповідачка ОСОБА_1 до 02 червня 2016 року отримала кредит в сумі 2401 гривня 54 копійки зі сплатою відсотків у розмірі 3,6% на місяць. Вказані обставини стверджуються копією заяви ОСОБА_1 від 21.01.2013 року, випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 21.01.2013 року по 31.10.2018 року, витягом з тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.

Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов'язання Згідно даного договору відповідачка зобов’язалася щомісячно сплачувати відповідні платежі за цим договором. Сторонами було визначено, що сплата відсотків здійснюється щомісяця до 25 числа. Розмір щомісячних платежів визначено сторонами як 5% заборгованості, , але не менше 100 гривень. Вказані обставини стверджуються витягом з тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна, 55 днів пільгового періоду”.

Згідно витягу з тарифів по картках „Універсальна, 55 днів пільгового періоду ”, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості розраховується як пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень. Пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 100 гривень щоразу , коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 гривень другий місяць поспіль і більше.

Відповідачка не виконала свої зобов’язання за договором, щодо оплати частки боргу у встановлений договором строк та не повернула позивачу основний борг в сумі 2294 гривні 96 копійок, а також прострочила заборгованість по відсотках. Відповідно до умов договору відповідачці нарахована пеня. Вказані обставин стверджуються розрахунками заборгованості.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. ОСОБА_1, відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов’язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов’язань за цим договором, порушила свої зобов’язання по поверненню суми позики за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З гідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, вимоги банку про стягнення процентів та пені після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої палати ВС, висловленою у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18.

У ст.1050 ЦК передбачено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у цій справі кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та пені, однак таких вимог банк не заявляв, у зв’язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів та пені, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.

Згідно до витягу з тарифів по картках „Універсальна, 55 днів пільгового періоду ”, відповідачка зобов’язалася погасити заборгованість за кредитом щомісячними платежами в розмірі 5% заборгованості, але не менше 100 гривень і не більше залишку заборгованості. Враховуючи, що відповідачка отримала кредит до 02 червня 2016 року, вона повинна була в повному обсязі погасити його протягом 20 місяців, тобто до 02 лютого 2018 року.

Відтак, у межах строку кредитування, тобто до 02 лютого 2018 року відповідачка мала, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами. Починаючи з 02 лютого 2018 року, відповідачка мала обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Така позиція також закріплена у постанові Верховного Суду по справі №444/9519/12 від 28 березня 2018 року, та у постанові Верховного Суду по справі №175/4753/15-ц від 06 лютого 2019 року.

Таким чином, враховуючи при застосуванні норм права до спірних правовідносин у відповідності до положень ч.4 ст.263 ЦПК України вищезазначені висновки, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог в частині нарахування процентів та пені відповідно до умов договору після закінчення строку кредитування, тобто після 02 лютого 2018 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Суд відхиляє як доказ розрахунок заборгованості за договором від 21.01.2013 року укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 року наданий позивачем в частині нарахування відсотків та пені після 02 лютого 2018 року. Зокрема нарахування процентів та пені здійснювалося після закінчення строку кредитування.

Крім того, згідно до пункту 1.1.7.12 Умов і правил надання банківських послуг ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК” договір дії на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонговується на такий же строк.

Таким чином, термін дії договору між сторонами, за умови його пролонгації, закінчився 21 січня 2015 року.

Визначаючи розмір заборгованості відповідачки по відсотках, суд враховує лише відсотки нараховані до 02 лютого 2018 року включно.

Таким чином, заборгованість відповідачки по відсотках, з урахуванням отриманих нею сум, за період до 02 лютого 2018 року, складає 2927 гривень 11 копійок. Заборгованість по пені станом на 02 лютого 2018 року відсутня.

Згідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь – якому із грошових зобов’язань передбачених дійсним договором більш, ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку судовий штраф в розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Таким чином 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених на 02 лютого 2018 року процентів становить 261 гривню 09 копійок.

У анкеті - заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка підписана відповідачкою зазначено, що остання згідна з тим, що ця заява разом із пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами складає між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв'язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі гривня копійки, в тому числі: основний борг в сумі 2294 гривні 76 копійок, заборгованість по відсотках в сумі 2927 гривень 11 копійок, штраф у фіксованій сумі 500 гривень та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з врахуванням нарахованих і прострочених на 02 лютого 2018 року процентів, який становить 5982 гривні 86 копійок.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 1017 гривень 79 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК”, яке розташоване в м. Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, до ОСОБА_1 , жительки с. Росошани Кельменецького району Чернівецької області, вулиця Лісова будинок 61, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк „ПРИВАТБАНК” 5982 (п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) гривні 86 (вісімдесят шість) копійок заборгованості за кредитним договором та 1017 (одну тисячу сімнадцять) гривень 79 (сімдесят дев’ять) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повне рішення суду складено 04 квітня 2019 року.

Суддя: