Рішення № 80950291, 29.03.2019, Голованівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 386/802/18

Провадження № 2/386/30/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2019 року смт. Голованівськ

Голованівський районний суд Кіровоградської області

В складі головуючого судді Гарбуз О. С.

з участю: секретаря судового засідання Фенюшиної Ю.Ю.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 06.08.2018 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 12.12.1978 вона була прийнята на посаду медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ, а 15.05.1989 переведена на посаду головної медичної сестри. 11 грудня 2017 року вона була звільнена з посади головної медичної сестри за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до наказу №466-к від 11.12.2017. В позові зазначає, що з 01.01.2018 вона була прийнята ще на 0,5 ставки на посаду медичної сестри ЦСВ. Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2018 позивач була поновлена на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ з 12.12.2018. Однак, наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №316-К від 04.07.2018 вона була звільнена з посади головної медичної сестри з 10.07.2018 у зв’язку зі скороченням штату та неможливістю подальшого працевлаштування згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Позивач вважає наказ №316-К від 04.07.2018 незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем рішення про її звільнення з посади суперечить нормам діючого законодавства. Позивач зазначає, що відповідно до штатного розкладу ОСОБА_5 ЦРЛ вакантними посадами, що відповідають її професії та кваліфікації є наступні посади, які були запропоновані іншим особам або займаються особами понад однієї ставки: сестра медична по онкології поліклінічного відділення, медична сестра ендоскопії поліклінічного відділення, медична сестра стерилізаційного відділення ЦСО, старша медична сестра стерилізаційного відділення ЦСО, статистик медичний поліклінічного відділення, медична сестра офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення. Позивач вважає, що звільнення її з посади головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ було проведено з порушенням норм ст. 49-2 КЗпП України, так як їй не було запропоновано будь-якої вакансії при наявності таких в ОСОБА_5 ЦРЛ. Крім того, звільнення її з роботи завдало їй моральної шкоди, так як порушене її законне право на працю, звільнення відбулося повторно з грубим порушенням чинного законодавства, внаслідок неприязного відношення до неї з боку головного лікаря ОСОБА_6 Незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати життєвих зв’язків і вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя, також в неї погіршився стан здоров’я, а тому моральну шкоду вона оцінює в 20 тис. грн. Згідно довідки, виданої ОСОБА_5 ЦРЛ, нарахована заробітна плата за травень та червень 2018 року становила 863 грн. 22 коп. і з урахуванням 3-ох робочих днів у зазначений період, середньомісячна заробітна плата позивача становить 287 грн. 74 коп. Заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 10.07.2018 по 03.08.2018 становить 6905 грн. 76 коп. У зв'язку з наведеним, посилаючись на ст. 235 КЗпП України, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області №316-К від 04 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1І.»; поновити її на роботі на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області з 11 липня 2018 року; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів з 11.07.2018 по день ухвалення рішення суду; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн. та судові витрати.

Ухвалою суду від 08.08.2018 в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

31 серпня 2018 року від представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшов відзив на позов, в якому зазначили, що аргументи позивача є необґрунтованими, надуманими та такими, що суперечать як обставинам справи, так і нормам матеріального права. Вказують, що Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 02.09.2016 №928 визнано таким, що втратив чинність наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 №33 «Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров’я», яким керівникам закладів охорони здоров’я та їх власникам (головним розпорядникам коштів) надано більшої автономії в прийнятті рішення щодо формування та затвердження штатних розписів цих закладів, виходячи з їх функцій та обсягу медичної допомоги. Пунктом 4.5.27 Статуту ОСОБА_5 ЦРЛ, затвердженим рішенням сесії ОСОБА_5 районної ради від 15.12.2017 №243, передбачено, що головний лікар самостійно визначає організаційну структуру лікарні, граничну чисельність працівників, розробляє штатний розпис згідно з чинними нормативно-правовими актами та подає його в установленому порядку на затвердження головному розпоряднику коштів. Наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ від 29.12.2017 №186 «Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису ОСОБА_5 ЦРЛ» внесено зміни до штатного розпису ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018, а саме: виведено зі штатного розпису одну одиницю головної медичної сестри; введено до штатного розпису одну штатну одиницю сестри медичної - координатора, одну штатну одиницю дезінфектора. На виконання зазначеного наказу розроблений штатний розпис ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018 у кількості 237 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 716023,33 грн., який затверджений головою ОСОБА_5 РДА 02.01.2018. Зі змісту вказаного штатного розпису вбачається, що посада головної медичної сестри відсутня, таким чином, обставина скорочення штатної одиниці – головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ підтверджена належними і допустимими доказами та сторонами не оспорюється.

Представники відповідача у відзиві зазначають, що Наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ від 07.05.2018 №232 «Про попередження про заплановане звільнення» доручено підготувати письмове повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантну позаду (за наявності) працівника ОСОБА_1 головній медичній сестрі ОСОБА_5 ЦРЛ. Пунктом 2 даного наказу доручено вручити працівнику, який підлягає звільненню, повідомлення про наступне вивільнення у строк до 10.05.2018. Листом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №423/01-24 від 08.05.2018 попереджено позивача про наступне звільнення з посади головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 10.07.2018, яке позивач отримала 10.05.2018, що не оспорюється позивачем, таким чином письмовими доказами, які містяться у матеріалах справи, підтверджено обставину персонального попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, що передбачено ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України та не оспорюється сторонами. Представники відповідача звертають увагу, що листом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №304/01-24 27.03.2018, позивачу запропоновано переведення на посаду дезінфектора ОСОБА_5 ЦРЛ, який позивач отримала 27.03.2018, про що свідчить її підпис на листі, однак позивач написала свою незгоду на переведення на дану посаду. У зв’язку з цим, наказом від 26.06.2018 №294-к ОСОБА_7 прийнято на роботу на 0,5 посади дезінфектора ОСОБА_5 ЦРЛ. Посада сестри медичної координатора ОСОБА_5 ЦРЛ на момент попередження про звільнення позивача та на момент її звільнення також була зайнята, оскільки наказом №51-к від 05.01.2018 на дану посаду прийнято ОСОБА_8 Згідно довідок головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №423/01-24 від 08.05.2018 та №587/01-24 від 04.07.2018 вакантні посади, які відповідають освіті та кваліфікації позивача, як на момент попередження про скорочення, так і на момент звільнення позивача були відсутні. Стосовно запропонованих посад позивач відмовилась та їй не було запропоновано іншу роботу у зв’язку із відсутністю наявних вакантних посад, про що надано роз’яснення. Таким чином, відповідач за відсутності вільних посад, які відповідають освіті та кваліфікації позивача, вимоги ст. 49-2 КЗпП України не порушив. На виконання приписів ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ 10.04.2018 направлено лист №348/01-24 «Про скорочення чисельності та штату працівників» на ім’я голови профспілкового комітету, яким повідомлено про планове скорочення штату та чисельності працівників на підставі наказу головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №186 від 29.12.2017, який отримано головою профспілкового комітету 10.04.2018. Листом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №513/01-24 від 11.06.2018 ОСОБА_5 районній профспілковій організації працівників охорони здоров’я направлено документи щодо позивача, як працівника, який підлягає звільненню, у зв’язку зі скороченням штату та для надання згоди на її вивільнення, який отримано організацією 11.06.2018. До вказаного листа додано подання №1 від 11.06.2018 про надання згоди профспілковим комітетом на звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, план-графік вивільненого працівника із зазначенням запланованої дати звільнення та список вивільнених працівників. Повідомленням №2 від 20.06.2018 профспілковим комітетом ОСОБА_5 ЦРЛ повідомлено про прийняте 20.06.2018 рішення про надання згоди на звільнення позивача за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та додано витяг з протоколу засідання комітету №97 від 20.06.2018, з якого вбачається, що позивач була присутня при розгляді даного питання, а рішення про надання згоди на звільнення позивача прийнято комітетом одноголосно. Разом з тим, головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ 15.05.2018 направлено на адресу Кіровоградської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я лист №441/01-24 про обставини скорочення штатної одиниці головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ та повідомлено про те, що станом на 10.05.2018 вакантні посади, які відповідають освіті та кваліфікації головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ в штатному розписі ОСОБА_5 ЦРЛ відсутні. Крім того, головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ 21.06.2018 на адресу Кіровоградської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я направлено подання №539/01-24 про надання згоди на звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, в якому зазначено, що вакантні посади, які відповідають освіті та кваліфікації головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ на момент її скорочення в штатному розписі ОСОБА_5 ЦРЛ відсутні. Постановою Президії Обласного комітету Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України №П-18-1 від 03.07.2018 надано згоду на звільнення позивача – голови ОСОБА_5 районного комітету Профспілки працівників охорони здоров’я, члена Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров’я України – за умови відсутності вакантної посади, яка відповідає освіті та кваліфікації позивача. Така постанова направлена на адресу ОСОБА_5 ЦРЛ листом №01-17/101 від 03.07.2018 та отримана лікарнею цієї ж дати. Таким чином, трудові, соціально-економічні права та інтереси позивача, як члена профспілки при звільненні на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не порушені, а ОСОБА_5 ЦРЛ дотримано усіх процедур, встановлених законом при звільненні позивача як члена профспілки.

Також, представники відповідача зазначають, що позивач у позовній заяві вказує конкретні посади, які на її думку, повинні були запропонувати їй для працевлаштування, а саме: сестра медична по онкології поліклінічного відділення; медична сестра ендоскопіст поліклінічного відділення; медична сестра стерилізаційного відділення ЦСО; старша медична сестра стерилізаційного відділення ЦСО; статистик медичний поліклінічного відділення; сестра медична офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення, однак вказані твердження позивача є неспроможними та спростовуються наступними обставинами. Назви посад, на які претендує позивач у позовній заяві, не в повній мірі відповідають штатному розпису ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018, згідно якого з 01.01.2018 дійсно наявні наступні штатні одиниці: медична сестра стерилізаційного відділення ЦСВ - 2 одиниці з обсягом роботи 0,5 ставки; статистик медичний – 2 одиниці з обсягом роботи 1 ставка; медична сестра ендоскопіст – одна одиниця з обсягом роботи 0,5 ставки; сестра медична офтальмологічного кабінету - одна одиниця з обсягом роботи 1 ставка; сестра медична по онкології - одна одиниця з обсягом роботи 0,5 ставки. Посади старшої медичної сестри стерилізаційного відділення штатним розписом з 01.01.2018 не передбачено, а тому твердження позивача у цій частині є надуманими. Усі посади, на які вказує позивач та які відповідають її освіті та кваліфікації, як на момент її попередження, так і на момент її звільнення були зайняті. Так, наказом №469-к від 12.12.2017 ОСОБА_9 прийнято на роботу на 0,5 ставки посади сестри медичної ЦСВ поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ; наказом №115-к від 01.02.2018 ОСОБА_8 прийнято на роботу на 0,5 ставки сестри медичної ЦСВ ОСОБА_5 ЦРЛ; наказом №110-к від 31.01.2018 ОСОБА_10 прийнято на роботу на 0,5 ставки посади сестри медичної ендоскопічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ; наказом №220-к від 30.04.2018 ОСОБА_11 прийнято на роботу на посаду сестри медичної офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ; наказом №8-к від 02.01.2018 ОСОБА_12 прийнято на роботу на 0,5 ставки посади сестри медичної онкологічного кабінету вищої кваліфікаційної категорії поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ. Отже, вище вказані посади на момент попередження про звільнення та на момент звільнення позивача були зайняті, а тому не могли бути запропоновані позивачу. Стосовно посади статистика медичного, то позивач не відповідає кваліфікації даній посаді, оскільки згідно п. 6.1. посадової інструкції Головної медичної сестри ОСОБА_1, затвердженої головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ 02.01.2015, передбачено кваліфікаційні вимоги для даної посади, а саме: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Сестринська справа», наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії цієї спеціальності. Пунктом 40 випуску 78 Охорона здоров’я «Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України №117 від 29.03.2002, передбачено вимоги до посади статистика медичного, а саме: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямком підготовки «Медицина», спеціальністю «Сестринська справа», «Лікувальна справа» або «Акушерська справа», спеціалізація за фахом «Медична статистика». Спеціальність «Медична статистика» є окремою спеціальністю згідно номенклатури спеціальностей молодших спеціалістів з медичною світою. Пунктом 2.6. Положення про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 №742, передбачено, що молодшим спеціалістам з медичною освітою, яким унаслідок атестації змінена кваліфікаційна категорія, видається нове посвідчення. Рішення про присвоєння кваліфікаційної категорії приймається атестаційною комісією. Однак, згідно даних особової справи позивача, останній не присвоєна кваліфікаційна категорії «Медична статистика». З огляду на імперативні вимоги для посади статистика медичного наявності кваліфікаційної категорії за спеціальністю «Медична статистика», при відсутності її у позивача, остання не відповідає кваліфікації даній посаді, а тому твердження позивача у позовній заяві про обов’язок відповідача працевлаштувати її на дану посаду є неспроможними. Крім того, вказані посади також були зайняті як на момент попередження позивача про звільнення, так і на момент її звільнення, а саме: наказом №4-к від 09.01.2013 ОСОБА_13 переведено на посаду статистика медичного поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ; наказом №272-к від 14.06.2018 ОСОБА_14 прийнято на роботу на посаду статистика медичного поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ.

Представники відповідача вказують на те, що підставою для поновлення на роботі є саме доведення відсутності законної підстави для звільнення, а не можливі порушення під час процедури звільнення, однак відповідач вимоги ст.ст. 40, 44, 49-2 КЗпП України виконав у повному обсязі, а тому трудові права позивача, зокрема як працівника - члена профспілки, не порушені. Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими пов'язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які посилається позивач, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визнання звільнення незаконним та поновлення її на роботі. Позовна вимога про поновлення на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ є безпідставною з огляду на відсутність вказаної посади у штатному розписі з 01.01.2018. Позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди у сумі 20 тис. грн. є безпідставною, оскільки звільнення позивача проведено у межах, на підставі та відповідно до Конституції України та законів України, а тому права позивача як працівника у даному випадку не порушені, що виключає підставу для стягнення моральної шкоди. У зв’язку з викладеним представники відповідача просять у задоволення позову відмовити повністю.

12.11.2018 за клопотанням представника позивача судом було постановлено ухвалу про витребування доказів, якою у відповідача витребувано копію посадової інструкції сестри медичного координатора ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області та копії наказів про преміювання працівників ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області з нагоди дня медичного працівника в 2018 році, на виконання якої, відповідач 19.11.2018 надав витребувані докази.

28.12.2018 за клопотанням представника позивача судом було постановлено ухвалу про витребування доказів, якою у відповідача витребувано копію наказу ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області від 10.04.2018 №92/1 та довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за березень 2018 року, на виконання якої, відповідач 04.01.2019 надав витребувані докази.

З урахуванням витребуваних доказів, представник позивача 01.02.2019 подала заяву про збільшення позовних вимог, яка ухвалою суду від 01.02.2019 прийнята до розгляду. В заяві представник позивача збільшуючи позовні вимоги просила, з урахуванням витребуваних судом доказів, окрім позовних вимог заявлених в позовній заяві, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.07.2018 по 01.02.2019 в сумі 40264 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позові, просила позов задовольнити. Пояснила, що її двічі було незаконно звільнено з посади у зв'язку з неприязними відносинами головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ. Після поновлення на роботі 26.03.2018 її фактично не допустили до роботи в ОСОБА_5 ЦРЛ з повноваженнями головної медичної сестри, а лише пообіцяли, що внесуть зміни в її посадові обов'язки, однак 27.03.2018 головний лікар в залі перед колегами повідомила про те, що її посада буде скороченою. Через три дні їй повідомили про змінені посадові обов'язки, в який було знято підпорядкованість їй медичних сестер та молодших медичних сестер, звужено ряд повноважень. 10.04.2018 юрист Голованівської ЦРЛ повідомила їй про наказ районної профспілки про її скорочення. Зазначила, що в травні 2018 року була наявна вільна посада сестри медичної офтальмологічного кабінету, на яку було призначено ОСОБА_11, також були вільні посади сестри медичної дитячого відділення, дві посади сестри медичної у палаті реанімації. 20 червня 2018 року на засіданні профкомітету ОСОБА_5 районної профспілкової організації вона повідомляла, що не згодна на звільнення, оскільки не була в штаті ОСОБА_5 ЦРЛ та повідомили про те, що засідання профкомітету буде продовжено пізніше. Через деякий час дізналася про те, що засідання профкомітету було продовжено 21.06.2018, на якому вирішено надати згоду на її звільнення. На час звільнення в ОСОБА_5 ЦРЛ були наявні вакантні посади, які їй запропоновані не були. Вважає, що фактично поновлення її на роботі за рішенням суду не відбулося, оскільки не була включена до штату ОСОБА_5 ЦРЛ, у зв'язку з цим, і повторне звільнення є незаконним. Після звільнення морально страждає, оскільки залишилась без улюбленої роботи, на якій пропрацювала 39 років, за час роботи до неї не застосовувались стягнення, має ряд нагород, тобто працювала добросовісно, тоді як незаконне звільнення потягнуло погіршення стану здоров'я, була змушена їздити в м. Кропивницький для проведення МРТ, на що понесла затрати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позові, просила позов задовольнити. Пояснила, що позивача 11.12.2017 було звільнено з посади головної медичної сестри наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ, однак таке звільнення судом було визнано незаконним та позивача поновлено на роботі. Наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ від 04.07.2018 позивача повторно було звільнено з посади головної медичної сестри, який також є незаконним, оскільки поновлення на роботі відбулося з порушенням чинного законодавства України, відповідач після винесення наказу про поновлення позивача від 26.03.2018 зміни до штатного розпису не вносив, тоді як посада головної медичної сестри була попередньо скорочена згідно наказу головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ від 29.12.2017. Вказала, що відповідач повинен був поновити позивача на посаді головної медичної сестри або на посаді, яка наближена до цієї посади та яка відповідала б її кваліфікації. Такою посадою могла бути посада медичної сестри координатора, на яку 10.01.2018 відповідачем прийнято ОСОБА_8. Будь-які інші вакантні посади позивачу при звільненні не пропонувались, але такі посади були наявні у відповідача, які займаються сумісниками та які могли б бути запропоновані позивачу, а саме: посади сестри медичного онкологічного кабінету, яка зайнята ОСОБА_12, сестри медичного центрального стерилізаційного відділення, яка зайнята ОСОБА_8, що відповідало б Положенню про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76 (далі - Положення). Зазначила, що звільняти позивача з посади, якої не було в штатному розписі, відповідач не мав права. Моральна шкода позивачу завдана відповідачем у зв'язку з незаконним звільненням її з роботи, причинно-наслідковий зв'язок пов'язується з тим, що позивач є людиною поважного віку, отримала моральний стрес, була позбавлена нормального життя та права на працю, у неї загострились хронічні хвороби, підвищився тиск, вона перебувала в нервовому, збудженому стані, крім того, незаконне звільнення відбулося повторно. Заявлена сума розрахована з витрат пов'язаних на лікування та з урахуванням середнього заробітку позивача.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позов, просили відмовити в задоволенні позову. Пояснили, що відповідач в межах своїх повноважень скоротив посаду головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ, у зв'язку з чим, відповідач, не порушуючи процедуру звільнення найманого працівника у відповідності норм КЗпП України, звільнив позивача з роботи. На час повідомлення позивача про звільнення з роботи в ОСОБА_5 ЦРЛ вакантних посад, які б відповідали її освіті та кваліфікації, не було, окрім посади дезінфектора, від якої позивач відмовилась. Посада головної медичної сестри у ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018 відсутня, у зв'язку зі скороченням штату лікарні, посадові обов'язки головної медичної сестри на іншого працівника покладені не були. На час поновлення позивача на посаді, зміни до штатного розпису не вносились. Вважають, що доводи позивача базуються лише на припущеннях, доказів на підтвердження наявності вакантних посад на час звільнення позивача суду не надано. Наявність спричинення позивачу моральної шкоди останньою не доведено. Скасування наказу про попередження про заплановане звільнення позивача не впливає на процедуру звільнення позивача з роботи, яка відповідачем була дотримана згідно норм КЗпП України.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12.12.1978 позивач прийнята на роботу ОСОБА_5 ЦРЛ на посаду медичної сестри, а з 15.05.1989 - переведена на посаду головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ, за час роботи до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, що підтверджується копією трудової книжки позивача, заведеної 10.03.1972 (а.с. 4-6).

Згідно копії посадової інструкції головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_1, затвердженої головним лікарем 02.01.2015, до завдань та обов'язків головної медичної сестри входило: здійснення управлінської та представницької діяльності; брати участь в організації лікувально-профілактичної та адміністративно-господарської діяльності лікарні; проведення заходів з поліпшення організації праці середнього та молодшого медичного персоналу та контроль оптимальності розподілу цього персоналу по робочих місцях, складання та виконання графіків роботи; організація та контроль виконання середнім та молодшим медичним персоналом правил внутрішнього трудового розпорядку та санітарно-протиепідемічного режиму лікарні; організація та контроль виконання посадових обов'язків медичними сестрами та молодшим медичним персоналом; забезпечення та контроль правильності отримання, обліку, зберігання та витрачання медикаментів і матеріалів; несення відповідальності за облік, розподіл, витрати і зберігання матеріалів і медикаментів, в тому числі отруйних і наркотичних лікарських засобів; контроль виконання медичними сестрами призначень лікаря, збирання біологічних матеріалів для аналізів, доставку їх у лабораторію; систематичне проведення обходів відвідувань та служб; контроль за своєчасністю і якістю проведення дезінфекції приміщень; розгляд випадків порушень трудової дисципліни середнім та молодшим медичним персоналом і внесення пропозицій про накладення стягнень; забезпечення безпечних умов праці для середніх та молодших медичних працівників; організація наставництва досвідчених працівників над молодими спеціалістами; брати участь у складанні планів підвищення кваліфікації та проходження атестації середніми медичними працівниками та контроль їх виконання, а також планів спеціальної підготовки на робочих місцях молодших медичних сестер; розроблення та здійснення заходів з підвищення кваліфікації медичних сестер та молодшого медичного персоналу; керування радою медичних сестер та організація її роботи; контроль правильності ведення та зберігання документації медичними сестрами; постійне підвищення свого професійного рівня; дотримання у роботі принципів медичної деонтології; надання у разі необхідності невідкладної медичної допомоги хворим у межах одержаної спеціальності; забезпечення виконання середнім та молодшим медичним персоналом інструкції з охорони праці та протипожежного захисту, правил користування апаратурою та обладнанням, заходів з профілактики внутрішньо лікарняних інфекцій та професійного зараження ВІЛ; аналіз показників роботи середнього медичного персоналу закладу, вжиття заходів щодо їх оптимізації; щорічно проходити профілактичні медичні огляди; працювати в спеціальному одязі. До кваліфікаційних вимог входили: неповна вища освіта (молодший спеціаліст) або базова вища освіта (бакалавр) за напрямком підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа"; наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності; стаж роботи за фахом не менше 5 років; підвищення кваліфікації (курси удосконалення, тощо (а.с. 58-61).

Як вбачається з копії рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2018 по цивільній справі №386/1197/17, яке набрало законної сили 02.05.2018, позивача наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ від 11.12.2017 було звільнено за прогул без поважних причин, яке судом визнано незаконним та скасовано; вирішено поновити позивача на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ з 12.12.2017; стягнуто з ОСОБА_5 ЦРЛ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 134-137).

Під час розгляду Голованівським районним судом Кіровоградської області цивільної справи №386/1197/17, 29 грудня 2017 року головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ з метою упорядкування штатної чисельності та підвищення ефективності управління винесено наказ за №186 "Про скорочення штату працівників та внесення змін до штатного розпису ОСОБА_5 ЦРЛ", яким вирішено внести зміни до штатного розпису ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018; вивести зі штатного розпису одну штатну одиницю головної медичної сестри; ввести до штатного розпису одну штатну одиницю сестри медичної-координатора, одну штатну одиницю дезінфектора (а.с. 69-70).

02 січня 2018 року головою ОСОБА_5 районної державної адміністрації затверджено штатний розпис ОСОБА_5 ЦРЛ з 01.01.2018, в якому відсутня посада головної медичної сестри (а.с. 223-229).

26 березня 2018 року наказом головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ №155-К на виконання рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 23.03.2018, позивача було поновлено на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ з 12.12.2017, допущено до виконання обов'язків з 26.03.2018 (а.с. 166).

27 березня 2018 року листом за №304/01-24 головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ позивача було повідомлено про наступне звільнення її з посади головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників та внесення змін до штатного розпису лікарні, яке відбудеться 30 травня 2018 року (а.с. 57).

10 квітня 2018 року листом за №348/01-24 головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ позивача було повідомлено про те, що у першій половині липня 2018 року планується провести скорочення штату та чисельності працівників (а.с. 51).

07 травня 2018 року головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ винесено наказ №232, яким вирішено підготувати позивачу письмове повідомлення про наступне вивільнення з пропозицією про переведення на вакантну посаду (за наявності); повідомлення про наступне вивільнення вручити працівнику до 10.05.2018 (а.с. 54).

10 травня 2018 року листом за №423/01-24 від 08.05.2018 головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ позивача було повідомлено про наступне її звільнення з посади головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату працівників та внесення змін до штатного розпису лікарні, яке відбудеться 10 липня 2018 року (а.с. 53).

Згідно копії довідки ОСОБА_5 ЦРЛ від 08.05.2018 за №428/01-24, вакантні посади, які відповідають освіті та кваліфікації позивача на момент попередження про скорочення згідно штатного розпису лікарні відсутні (а.с. 52).

11 червня 2018 року головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ винесено подання №1 ОСОБА_5 районній профспілковій організації працівників охорони здоров'я, в якому просить надати згоду про розірвання трудового договору з головною медичною сестрою ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України та направлено 11.06.2018 супровідним листом за №513/01-24 (а.с. 48-49).

Згідно витягу з протоколу засідання ОСОБА_5 районної профспілкової організації працівників охорони здоров'я за №97 від 20.06.2018, на якому були присутні ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_1 та ОСОБА_19, організацією надано згоду на розірвання трудового договору з головною медичною сестрою ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, про що головному лікарю ОСОБА_5 ЦРЛ направлено повідомлення (а.с. 44-45).

21 червня 2018 року за №539/01-24, головним лікарем ОСОБА_5 ЦРЛ винесено подання до Кіровоградської обласної організації профспілки працівників охорони здоров'я, в якому посилаючись на протокол ОСОБА_5 районної профспілкової організації працівників охорони здоров'я, у зв'язку зі скороченням посади головної медичної сестри та відсутністю вакантних посад, які відповідають освіті та кваліфікації позивача на момент скорочення, просить надати згоду на звільнення позивача з посади головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ (а.с. 201).

03 липня 2018 року постановою Президії Обласного комітету Кіровоградської обласної організації Профспілки працівників охорони здоров'я України №П-18-1, надано згоду на звільнення позивача - голови ОСОБА_5 районного комітету Профспілки працівників охорони здоров'я, члена обласного комітету, за умови відсутності вакантної посади, яка відповідає освіті та кваліфікації позивача, про що повідомлено головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ 03.07.2018 (а.с. 41-42).

Згідно копії довідки ОСОБА_5 ЦРЛ від 04.07.2018 за №587(1)/01-24, вакантні посади, які відповідають освіті та кваліфікації позивача на момент звільнення згідно штатного розпису лікарні відсутні (а.с. 31).

Наказом від 04 липня 2018 року за №316-К головного лікаря ОСОБА_5 ЦРЛ позивача звільнено з посади головної медичної сестри з 10 липня 2018 року у зв'язку зі скороченням штату та неможливістю подальшого працевлаштування, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 29-30).

Згідно з копії довідки про розширену заробітну плату ОСОБА_1 за квітень-липень 2018 року, заробітна плата останньої за квітень, з урахуванням 20 відпрацьованих днів, склала 5934,63 грн.; за червень, з урахуванням одного відпрацьованого дня - 297,76 грн.; за липень, з урахуванням одного відпрацьованого дня - 269,76 грн. В травні 2018 року відпрацьовані дні відсутні (а.с. 98).

Відповідно довідки ОСОБА_5 ЦРЛ від 04.01.2019 №2/06-19, заробітна плата позивача у березні 2018 року за відпрацьовані 5 днів складає 1413,05 грн. (а.с. 178).

Як вбачається з копії наказів ОСОБА_5 ЦРЛ від 24.04.2018 №163-В та від 25.06.2018 №319-В, позивачу було надано відповідно щорічну відпустку, додаткову відпустку за особливий характер праці з 02.05.2018 по 09.06.2018 та відпустку без збереження заробітної плати з 27.06.2018 по 09.07.2018 (а.с. 102-103).

Пунктами 4.5.8 та 4.5.27 Статуту ОСОБА_5 ЦРЛ, затвердженого рішенням ОСОБА_5 районної ради від 15.12.2017 №243, визначено, що головний лікар ОСОБА_5 ЦРЛ призначає та звільняє працівників лікарні відповідно до вимог чинного законодавства; самостійно визначає організаційну структуру лікарні, граничну чисельність працівників, розробляє штатний розпис згідно з чинними нормативно-правовими актами та подає його в установленому порядку на затвердження головному розпоряднику коштів (а.с. 71-80).

Як вбачається з наданих відповідачами копій наказів ОСОБА_5 ЦРЛ:

з 26 січня 2013 року на посаду статистика медичного поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ була прийнята ОСОБА_14 (копія наказу №4-к від 09.01.2013) (а.с. 202);

з 13 грудня 2017 року на посаду сестри медичної центрального стерилізаційного відділу поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки була прийнята ОСОБА_9 (копія наказу №469-К від 12.12.2017) (а.с. 40);

з 09 січня 2018 року на посаду сестри медичної-координатора ОСОБА_5 ЦРЛ була прийнята ОСОБА_8 (копія наказу №51-к від 05.01.2018) (а.с. 56);

з 02 січня 2018 року на посаду сестри медичної онкологічного кабінету вищої кваліфікаційної категорії (0,5 ст.) поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом була прийнята ОСОБА_12 (копія наказу №8-К від 02.01.2018) (а.с. 36);

з 02 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року на посаду сестри медичної ендоскопічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки була переведена ОСОБА_10 (копія наказу №110-К від 31.01.2018) (а.с. 38);

з 02 лютого 2018 року по 31 грудня 2018 року на посаду сестри медичної ЦСВ поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки була прийнята ОСОБА_8 (копія наказу №115-К від 01.02.2018) (а.с. 39);

з 03 травня 2018 року на посаду сестри медичної офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ була прийнята ОСОБА_11 (копія наказу №220-к від 30.04.2018) (а.с. 37);

з 18 червня 2018 року на посаду статистика медичного поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ була прийнята ОСОБА_14 (копія наказу №272-к від 14.06.2018) (а.с. 33);

з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року на посаду дезінфектора адміністративно-господарчого відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки була прийнята ОСОБА_7 (копія наказу №294-К від 26.06.2018) (а.с. 55).

Згідно копії посадової інструкції медичної сестри-координатора лікувально-профілактичного закладу ОСОБА_5 ЦРЛ, затвердженої головним лікарем 10.01.2018, до завдань та обов'язків медичної сестри-координатора входить: проведення заходів щодо раціональної організації праці середнього та молодшого медичного персоналу; розроблення і проведення заходів з підвищення кваліфікації середнього та молодшого медичного персоналу; складання перспективного плану підвищення кваліфікації та атестації медичних сестер; здійснення організаційних заходів щодо проведення практичного навчання студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації; складання планів санітарно-освітньої роботи у відділеннях закладу охорони здоров'я, контроль їх виконання; проведення підготовки молодших медичних спеціалістів до атестації; організація та проведення конференції середнього і молодшого медичного персоналу; надання методичної допомоги старшим медичним сестрам у проведенні санітарно-освітньої роботи з медичним персоналом, пацієнтами та їхніми родинами; контроль правильності і повноти ведення та зберігання документації медичними сестрами та організація навчальної роботи з ними; організація разом з громадськими організаціями конкурсів медичних сестер; організація заходів до дат, визначених Всесвітньою організацією охорони здоров'я; брати участь у реалізації комплексних планів розвитку та вдосконалення медсестринської служби; керування науково-дослідницькою роботою з фахових проблем в медсестринстві; надання пропозиції щодо поліпшення організації та підготовки, підвищення рівня кваліфікації та проведення атестації середнього медичного персоналу; брати участь у роботі ради медичних сестер; проведення заходів з обміну досвідом роботи, залучення досвідчених медичних сестер до наставництва; брати участь в розроблені правил внутрішнього трудового розпорядку та колективних договорів; здійснювати контроль за виконанням працівниками середньої медичної ланки правил внутрішнього трудового розпорядку; постійне підвищення свого професійного рівня; виконання додаткових вказівок та доручень головного лікаря; щорічне звітування перед головним лікарем про виконану роботу. До кваліфікаційних вимог входять: освіта за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа"; стаж роботи в медичній галузі не менше 5 років; підвищення кваліфікації (курси удосконалення, тощо) (а.с. 156-158).

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов’язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина 2 статті 16 ЦК України).

За частиною першою ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Норми ст. 43 Конституції України визначають, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені КЗпП України.

Частиною першою ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч. 2 ст. 2 КЗпП України).

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (абзац 7 ч. 1 ст. 5-1 КЗпП України).

Відповідно до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Пунктом четвертим ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено як одну з підстав припинення трудового договору - з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП України).

Нормами ст. 43 КЗпП України визначено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Порядок вивільнення працівників визначено статтею 49-2 КЗпП України, частинами 1-3 якої, передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівникові обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Суд, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує висновки щодо застосування ст. 49-2 КЗпП України, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.12.2018 по справі №487/2202/17, з урахуванням постанови ОСОБА_20 Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №800/538/17 про те, що "за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15.

Також судом, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховуються висновки щодо застосування ст. 49-2 КЗпП України, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2018 по справі №334/1939/16-ц, про те, що при вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Судом встановлено, що посаду позивача головної медичної сестри ОСОБА_5 ЦРЛ, після її незаконного звільнення 11.12.2017 було скорочено з 01.01.2018 у зв'язку зі скороченням штату працівників, тоді як введено дві нові одиниці: посаду сестри медичної-координатора та посаду дезінфектора.

Після поновлення судом позивача на посаді головної медичної сестри з 12.12.2017, яка з цієї дати і до повторного звільнення вважалась такою, що перебуває на посаді головної медичної сестри, в тому числі станом на 05.01.2018, відповідач на виконання вимог ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України не врахував переважне право на залишення на роботі позивача та прийняв на посаду сестри медичної-координатора ОСОБА_8

Крім того, з 01.01.2018 і до попередження позивача про повторне звільнення з роботи, що мало місце 10.04.2018 та 10.05.2018, відповідачем 02.01.2018 було прийнято на роботу на посаду сестри медичної онкологічного кабінету вищої кваліфікаційної категорії поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом ОСОБА_12, 02.02.2018 переведено на посаду сестри медичної ендоскопічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки ОСОБА_10, з 02.02.2018 прийнято на посаду сестри медичної ЦСВ поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом на 0,5 ставки ОСОБА_8, 03.05.2018 прийнято на посаду сестри медичної офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_11

Суд приходить до висновку, що у зв'язку з першим незаконним з вини відповідача звільненням позивача з роботи, остання не змогла реалізувати своє переважне право на залишення на роботі ОСОБА_5 ЦРЛ з урахуванням введення нової посади та за наявності перерахованих вакантних посад станом на 02.01.2018, 02.02.2018 та 03.05.2018.

Відповідач плануючи звільнення позивача з роботи за скороченням штату з середини липня 2018 року, про що вперше повідомив останню листом від 10 квітня 2018 року за №348/01-24, 03.05.2018 прийняв на посаду сестри медичної офтальмологічного кабінету поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_11 та не пропонував таку посаду позивачу, що приводить до висновку про незабезпечення відповідачем правильної організації праці позивача, створення умов праці, що також призвело до порушення права позивача на працю та її незаконного звільнення.

Крім того, як встановлено з досліджених доказів, відповідач з дня попередження позивача про повторне звільнення і до дня звільнення, з 18 червня 2018 року прийняв на посаду статистика медичного поліклінічного відділення ОСОБА_5 ЦРЛ ОСОБА_14 згідно наказу №272-к від 14.06.2018, тоді як не запропонував цю посаду позивачу, яка могла її займати, оскільки посада головної медичної сестри, як і посада статистика медичного, вимагає наявність у працівника спеціальності "Сестринська справа", що передбачено п. 43 "Статистик медичний" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78, Охорона здоров'я, затверджений та впроваджений в дію наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.03.2002 №117 та погоджений Міністерством праці та соціальної політики України.

Аргументи представників відповідача про те, що посада статистика медичного не могла бути запропонована позивачу суд відхиляє, оскільки частина третя ст. 49-2 КЗпП України не визначає як обов'язкові кваліфікаційні вимоги у вигляді спеціалізації на відмінну від спеціальності, вимоги до якої однакові як до посади статистика медичного, так і до головної медичної сестри.

Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, враховуючи зазначені норми законодавства, судом встановлено, що при звільненні позивача було допущено порушення вимог КЗпП України, оскільки з дня попередження позивача про звільнення і до дня її звільнення існували вакантні посади, які не були їй запропоновані, як працівнику, який підлягав скороченню, а тому приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 ЦРЛ не мала підстав для звільнення позивача на підставі п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України, а тому остання підлягає поновленню на роботі.

Разом з тим, суд не погоджується з аргументами представника позивача, які відхиляє, про те, що посади, які на момент звільнення позивача були зайняті в ОСОБА_5 ЦРЛ за сумісництвом мали бути запропоновані позивачу, а особи, які займали ці посади - звільненні, оскільки Положення поширює свою дію лише на державні підприємства, установи і організації, якими відповідач у справі не являється, так як згідно з п. 1.2 Статуту ОСОБА_5 ЦРЛ, остання є комунальним закладом охорони здоров'я, заснований на спільній власності територіальних громад сіл та селищ Голованівського району.

Суд вважає безпідставними посилання представника позивача, як на підставу позовних вимог, про те, що відповідач після поновлення позивача на роботі на посаді головної медичної сестри, зобов'язаний був внести зміни до штатного розпису ОСОБА_5 ЦРЛ, в який включити таку посаду, оскільки такі обставини не стосуються суті позову в даній справі; оскарження дій чи бездіяльності відповідача з цього приводу в позовних вимогах не ставиться, що не є предметом позову.

Однак, відхилені аргументи представника позивача не впливають на доведеність встановлених обставин незаконного звільнення позивача з роботи.

Визначаючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, судом обчислюється середньоденна заробітна плата позивача та кількість робочих днів за період з 10.07.2018 по день ухвалення рішення.

Середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці роботи позивача, що передують звільненню, з урахуванням відпрацьованого позивачем одного дня в червні 2018 року, за що відповідачем виплачено 296,76 грн. та з урахуванням відпрацьованих позивачем 20 днів у квітні 2018 року, за що відповідачем виплачено 5934,63 грн., становить 296,73 грн. (загальна виплачена сума в розмірі 6231,39 грн. поділена на загальну суму відпрацьованого 21 дня).

Кількість робочих днів за період з 10.07.2018 по день ухвалення рішення становить 182 дні, з урахуванням 15 днів в липні 2018 року, 22 днів в серпні 2018 року, 20 днів у вересні 2018 року, 22 днів у жовтні 2018 року, 22 днів у листопаді 2018 року, 20 днів у грудні 2018 року, 21 дня у січні 2019 року, 20 днів у лютому 2019 року та 20 днів у березні 2019 року.

А тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача складає 54004,86 грн., тобто 296,73 грн. (середньоденна заробітна плата) помножено на 182 (кількість робочих днів).

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить зі слідуючого.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, яке провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

На підтвердження моральної шкоди, позивачем надано виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №15839 неврологічного відділення Кіровоградської обласної лікарні, згідно якого, позивач з 17.09.2018 по 28.09.2018 проходила лікування з приводу хронічної двобічної полірадиколопатії на тлі остеохондрозу поперекового відділу хребта та кили, стато-динамічних порушень на поперековому відділі хребта (а.с. 114); мультизрізову комп'ютерну томографію від 11.09.2018, згідно якої позивач проходила обстеження поперекового відділу хребта в Медичному діагностичному центрі ТОВ "МДЦ Експерт-Кіровоград" (а.с. 115).

Суд вважає, що в даній справі є підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач незаконно звільнив позивача з роботи, що призвело до стресу та моральних страждань, тоді як позивач раніше не порушувала дисципліну та не притягувалась до дисциплінарної відповідальності; позивач втратила нормальні життєві зв'язку з колегами, незаконно залишилась без роботи та змушена в судовому порядку доводити порушене право на працю.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує ступінь вини відповідача, а саме: що незаконне звільнення позивача з роботи відбулося повторно; вдруге відповідач незаконно звільнив позивача менш ніж через чотири місяці з моменту поновлення її на роботі судом; враховується час, протягом якого позивач була змушена доводити незаконність свого звільнення та протягом якого позивач була позбавлена права на працю та отримання заробітної плати, а тому приходить до висновку про можливість стягнення 3000 грн., при цьому враховує вимоги розумності і справедливості, а також розмір втраченого заробітку.

З наведених підстав, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Враховуюче те, що позивача звільнено від сплати судового збору, у зв'язку із повним задоволенням трьох позовних вимог та частковим задоволенням позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, так як позов подано в 2018 році, з відповідача мають бути стягнуті 2819 грн. 20 коп. судового збору на користь держави.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Підстави для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області №316-К від 04 липня 2018 року «Про звільнення ОСОБА_1І.».

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді головної медичної сестри ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області з 11 липня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, обрахованого без утримання прибуткового податку та інших обов’язкових платежів з 11.07.2018 по день ухвалення рішення суду в розмірі 54004 (п'ятдесят чотири тисячі чотири) грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 (трьох тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області на користь держави судовий збір в сумі 2819 (дві тисячі вісімсот дев'ятнадцять) грн. 20 коп. на рахунок 31218206011111, отримувач коштів УК в ОСОБА_5 районі, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, Код ЄДРПОУ 37791599.

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1.

Місце проживання позивача ОСОБА_1: АДРЕСА_1, поштовий індекс 26500; РНОКПП НОМЕР_1.

Місцезнаходження відповідача ОСОБА_5 центральної районної лікарні Кіровоградської області: смт. Голованівськ Кіровоградської області, вул. Незалежності, буд. №2, поштовий індекс 26500; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 01995137.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Голованівський районний суд Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 03 квітня 2019 року.

Суддя Гарбуз О. С.