Рішення № 80950186, 25.03.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/104/2019 Справа № 641/5696/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Григор’єва Б.П.,

за участю секретаря судового засідання – Вакуленко Л.І., (ОСОБА_1І), ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника позивача – ОСОБА_5,

представника відповідача- Березовського Є.В.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: АТ «ОСОБА_8 банк Аваль» в особі Харківської дирекції, про стягнення боргу спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулась до суду з вимогою до ОСОБА_9, про стягнення боргу спадкодавця в розмірі 3572800 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що до неї звернувся ОСОБА_10 з проханням допомогти отримати кошти на розвиток бізнесу, шляхом оформлення на неї кредиту в банку, а ОСОБА_10, в свою чергу зобов’язався погашати тіло кредиту і сплачувати усі відсотки. На себе оформити кредит ОСОБА_10 не мав можливості, оскільки мав борги.

На прохання ОСОБА_10, позивач 04.08.2008 року уклала кредитний договір з ПАТ «ОСОБА_8 Аваль» № 014/1742/82/101965 на суму 70 000 доларів США, зі сплатою 14 % річних, та строком погашення до 04.08.2018 року. В той же день, для забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним кредитним договором, між позивачем та «ОСОБА_8 Аваль» було укладено іпотечний договір № 014/1742/82/101965/1, предметом якого є нерухоме майно, а самеАДРЕСА_1 розташована по вул. Гв. Широнінців, 21-Б у м. Харкові, яка належить на праві власності позивачу.

04.08.2008 року, отримані позивачем грошові кошти за кредитним договором в розмірі 70000 доларів США, були передані ОСОБА_10, який зобов’язався укласти з ОСОБА_6 договір позики, однак не оформив позику нотаріально. Перші роки ОСОБА_10 сплачував відсотки за користування кредитом, але потім припинив, пояснюючи, що у нього відсутні кошти.

Через деякий час ОСОБА_10 повторно звернувся до позивача з проханням надати грошові кошти в борг, заначив, йому необхідні кошти для іншого бізнесу, прибуток з якого погасить всі борги за вищевказаним кредитом. 06.04.2011 року ОСОБА_6 надала ОСОБА_10 в борг грошову суму 5000 доларів США, строком повернення до 10.07.2011 року, про що останній склав розписку. За день до цього, тобто 05.04.2011 р. ОСОБА_10 склав ОСОБА_6 розписку, відповідно до якої зобов’язався надавати останній по 500 доларів США щомісяця до повного погашення кредитного договору укладеного між позивачем та банком 04.08.2008 року. Проте ОСОБА_10, борг у розмірі 5000 доларів США не повернув, і виплати по 500 доларів США щомісяця не здійснював.

У 2012 році ПАТ «ОСОБА_8 Аваль» було стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 99616, 53 доларів США. Вимоги позивача погасити борг перед банком, ОСОБА_10 не виконав.

ОСОБА_6 звернулась до Московського РВ ХМУ УМВС У в Харківської області з заявою, про відкриття відносно ОСОБА_10 кримінального провадження за ознаками шахрайства. Відомості було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220470002425 від 17.04.2013 року, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

ОСОБА_10 був допитаний слідчим Московського РВ ХМУ УМВС України в Харківської області 26.06.2014 року в рамках вказаного кримінального провадження, в якості свідка. В своїх свідченнях ОСОБА_10 визнав кредит в банку який ОСОБА_6, оформлювала для нього, передачу йому кредитних коштів в той же день, і несплату ним коштів за кредитним договором, розписку на 5000 доларів США, неспроможність сплачувати позивачу борги і, відповідно, визнав свою вину у тому, що лише через його противоправну поведінку, позивач має ризик втратити своє єдине житло.

25.12. 2014 року ОСОБА_10 склав власноруч розписку про обов’язок сплатити банку борг за кредитним договором укладеним між позивачем та «ОСОБА_8 банк Аваль» та отримати документ про відсутність боргу. Копію вказаної розписки було долучено до матеріалів кримінального провадження.

В той же день, 25.12.2014 року позивач звернулась до Московського РВ з проханням закрити кримінальне провадження, у зв’язку з тим, що ОСОБА_10 склав розписку, відповідно до якої узяв на себе зобов’язання сплатити борг за кредитним договором укладеним між позивачем та банком від 04.08.2008 року і отримати довідку про відсутність боргу, також зобов’язався сплатити борг за розпискою в розмірі 5000 доларів США.

Постановою слідчого від 25.12.2014 року кримінальне провадження було закрите. Однак, ОСОБА_10 банківський борг так і не сплатив, борг у розмірі 5000 доларів США не повернув.

04.04.2017 року, ОСОБА_6, дізналась, що ОСОБА_10 помер 06.01.2017 року.

Згідно листа надісланого ПАТ «ОСОБА_8 Аваль» від 11.07.2017 року, заборгованість за кредитним договором ОСОБА_6Ю, складає 135000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 3445200 грн., борг за розпискою від 06.04.2011 року складає 5000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ становить 127600 грн, а разом 3572800 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що зобов'язання на підставі укладених в простій письмовій формі розписок, грошові кошти за якими позичальнику ОСОБА_10, передані ще до моменту їх укладання, вона виконала у повному обсязі. Однак, у зв’язку зі смертю позичальника боргове зобов'язання станом на момент звернення до суду не виконано. Дружина спадкодавця ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла спадщину, до якої входять всі права та обов'язки померлого ОСОБА_10, в тому числі і боргові зобов’язання.

У зв’язку із зазначеним ОСОБА_6, звернулась до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_9, яка є спадкоємцем ОСОБА_11, грошові кошти в рахунок погашення боргу в розмірі 3572800 грн.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти позовних вимог.

Зазначив, що при зверненні до суду з позовною заявою пропущений строк пред’явлення вимог до спадкоємців, як передбачено ст. 1281 ЦК України, також до правовідносин щодо виконання зобов’язань за укладеними розписками необхідно застосувати строк позовної давності, встановлений ст. ст. 251, 261 ЦК України. Одночасно зазначив, що у розписах від 05.04.2011 року та 25.12.2014 року права та обов’язки, які в них зазначені, пов’язані особисто з особою ОСОБА_10, та не можуть бути виконані іншою особою, а в такому випадку вони припиняють свою дію в силу ст. ст. 528, 608, 1219 ЦК України, як такі що не допускають правонаступництво; також вищезазначені розписки, в силу ст. 520 ЦК України, не мають юридичного значення та не дають права на стягнення боргу за зобов’язаннями позивача перед банком, оскільки обов’язкової згоди останнього на заміну боржника в зобов’язанні (кредитному договору) надано не було.

У судовому засідання представник позивача просила позовні вимоги задовольнити, підтримала доводи викладені у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача з’явився, заперечував проти позовних вимог, вважав їх необґрунтованими.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.09.2017 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01.09.2017 року, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29.11.2017 року залишена без змін, заборонено четвертій Харківській нотаріальній конторі видавати будь-якому свідоцтво про право на спадщину за заповітом чи за законом на все спадкове майно після смерті ОСОБА_10, який помер 06.01.2017 року.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.09.2017 року витребувано з Четвертої Харкіської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_10

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 05.02.2018 року, яка ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.03.2018 року залишена без змін, замінено неналежного відповідача ОСОБА_9 на належного ОСОБА_7.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03.08.2018 року витребувано для огляду у судовому засіданні матеріали досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12013220470002425 від 17.04.2013 року за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, які знаходяться у Московському ВП ГУНП України у Харківській області.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.11.2018 року витребувано у позивача належним чином засвідчену копію рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ « Райфайзен банк Аваль» суми бору за кредитними договором.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 23.01.2019 року залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору АТ «ОСОБА_8 банк Аваль» в особі Харківської дирекції.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення сторін та їх представників, суд прийшов до наступного.

Відповідно до кредитного договору № 014/1742/82/101965 від 04.08.2008 року, позичальник ОСОБА_6 отримала кредит у розмірі 70000 доларів США від ВАТ «ОСОБА_8 Аваль» (а. с. 13-21)

Між ВАТ «ОСОБА_8 Аваль» та ОСОБА_6 укладений іпотечний договір № 014/174/82/101965 від 04.08.2008 року. (а.с. 22-27)

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 20.04.2012 року справа № 2-4063/11 стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «ОСОБА_8 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції «ОСОБА_8 Аваль» суму заборгованосіт за кредитним договором - 99616,53 доларів США , що в перерахунку на національну валюту за курсом НБУ становить 793784,36 грн.

З наданої позивачем розписки від 06.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_10 зобов’язується повернути ОСОБА_6 борг у розмірі п’ять тисяч доларів США не пізніше 10.07.2011 року. (а.с. 7)

З розписки від 05.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_10 зобов’язується виплачувати щомісячно грошову суму в розмірі 500 доларів США ОСОБА_6 до моменту повного погашення кредиту в банку «Аваль». (а.с. 8)

У розписці зазначено, що ОСОБА_12 зобов’язується погасити кредит банка «Райфайзен Аваль» щодо 4-х кімнатної квартири за адресою: вул. Гвардійців Широніців, б. 21 , кв. 10 згідно кредитного договору № 014/1742/82/101965 від 04.04.2008 року в повному обсязі, та отримати документ, про те, що банк не має претензій до ОСОБА_6. (а.с. 9)

ОСОБА_6 зверталась до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з заявою від 16.04.2013 року про вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення відносно неї. (а. с. 30-34)

З постанови старшого слідчого СВ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_13, від 25.12.2014 року вбачається, що кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220470002425 від 17.04.2013 року – закрите. В мотивувальній частині цієї постанови зазначено, що до Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області із заявою звернулась потерпіла ОСОБА_6 в якій просить кримінальне провадження закрити у зв’язку з тим, що ОСОБА_10 узяв на себе зобов’язання щодо погашення кредиту, на підставі вказаного заявник матеріальних претензій до ОСОБА_10 не має. (а. с. 11-12)

З повідомлення Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 11.07.2017 року вбачається, що після смерті ОСОБА_10, померлого 06.01.2017 року, була заведена спадкова справа № 352/2017 року на підставі претензій кредитора ПАТ «ВТБ ОСОБА_8» 06.07.2017 року до нотаріальної контори надійшла заява від сина спадкодавця ОСОБА_7, проте, що він спадщину після свого батька, ОСОБА_10 приймає. 06.07.2017 року до нотаріальної контори звернулись мати спадкодавця та дружина спадкодавця, з заявами про відмову від спадщини за законом на користь сина спадкодавця, ОСОБА_7. Інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від неї до нотаріальної контори не надходило.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 є єдиною особою який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_10.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 529 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 599 ЦК України зазначено що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошової суми (речей) із зобов'язанням її повернення та дати отримання грошей.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п.2 ч.1 ст.1046 ЦК).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій ст. 640 ЦК, в цій нормі зазначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Так з наданої позивачем розписки від 06.04.2011 року вбачається, що ОСОБА_10 зобов’язується повернути ОСОБА_6 борг у розмірі п’ять тисяч доларів США не пізніше 10.07.2011 року.

З аналізу заначено документа можна зробити висновок що між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_12 є боржником.

Від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Згідно ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ч. ч. 1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Розписка про повернення суми у розмірі 5000 доларів США від 06.04. 2011 року містить строк повернення коштів не пізніше 10.07.2011 року, тому саме з цього періоду починає відлік перебігу строку позовної давності, проте позивач звернувся до суду тільки 30 серпня 2017 року, чим пропустив трирічний строк позовної давності для звернення з вимогою до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості.

Крім того, у розписці позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності не має.

Суд ставиться критично до доводів позивача про те, що перебіг позовної давності розпочався з 25.12.2014 року, а саме з дня винесення постанови про закриття кримінального провадження, в рамках якої ОСОБА_10, визнав свої боргові обов’язки в повному обсязі.

Так у протоколі допиту і розписці ОСОБА_12 яка прийнята слідчим 25.12.2014 року, відсутні будь - які посилання про визнання боргу за розпискою від 06.04.2011 року. Зазначений документ містить виключно інформацію стосовно укладеного позивачем кредитного договору № 014/1742/82/101965.

Інших доказів на підтвердження переривання строку позовної давності позивачем не надано.

За таких обставин, строк 3-роки, в межах якого ОСОБА_6 могла звернутись до ОСОБА_10, з вимогою про повернення суми боргу 5000 доларів США сплинув 10.07.2014 року і відповідно до змісту статей 1216, 1218 ЦК України, обов’язок щодо повернення боргу в розмірі 5000 доларів США до складу спадщини не входить, оскільки на час відкриття спадщини у померлого цього обов’язку не було.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16-ц зазначено, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суд повинен виявляти їх справжню правову природу, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів зробити відповідні правові висновки щодо дійсної природи існуючих між сторонами правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року № 755/9283/15-ц зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У розписці від 05.04.2011 року зазначено, що ОСОБА_10 зобов’язується виплачувати щомісячно суму грошей в розмірі 500 доларів США до моменту погашення кредиту в банці «Аваль» ОСОБА_6.

Ця розписка не містить в собі відображення факту передачі позивачем грошових коштів ОСОБА_10 в борг, не зазначено отримання останнім грошей в борг від позивача. Не зазначено про обов’язок повернення боргу.

Зміст підписаної відповідачем розписки не містить зобов'язання, визначеного статтею 1046 ЦК України. Фактичні обставини зазначені у розписці, та юридична природа цього документа не свідчить про виникнення правовідносин позики між сторонами. З даної розписки не вбачається факту передачі грошових коштів позивачем у власність відповідача у борг.

Отже, з огляду на зміст розписки від 05.04.2011 року, суд приходить до висновку про відсутність між позивачем та ОСОБА_14, будь-яких грошових зобов'язань, які випливають саме із договору позики, інших доказів на підтвердження факту укладання договору позики позивачем не надано та судом не встановлено, а тому правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за розпискою – відсутні.

У розписці (а.с. 9) зазначено, що ОСОБА_10 зобов’язується погасити кредит банка «Райфайзен Аваль» щодо 4-х кімнатної квартири за адресою: вул. Гвардійців Широніців, б. 21, кв. 10 згідно кредитного договору № 014/1742/82/101965 від 04.04.2008 року в повному обсязі, та отримати документ, про те, що банк не має претензій до ОСОБА_6. (а.с. 9)

Аналізуючи вищевикладений документ, судом встановлено, що зобов’язання ОСОБА_10 погасити борг не направлено певній особі, тобто відсутній суб’єкт (кредитор) до якого це зобов’язання спрямовано. В документі відсутня дата його укладання та відсутня дата виконання ОСОБА_10 цього зобов’язання.

Окрім того ця розписка не містить факту передачі позивачем грошових коштів ОСОБА_10 в борг, відсутній факт отримання останнім грошей в борг від позивача.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_10 склав розписку, відповідно до якої узяв на себе зобов’язання сплатити борг за кредитним договором укладеного між позивачем та банком від 04.08.2008 року, суперечить вимогам ст. 520 ЦК, оскільки переведення боргу можливе лише за погодженням з кредитором (банком). Переведення боргу лише за заявою нового боржника не допускається.

З аналізу протоколу допиту встановлено, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 виникли правовідносини щодо здійснення сумісної підприємницької діяльності, від якої ОСОБА_6 отримувала дохід. Боргові відносини – не підтверджуються.

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Таким чином твердження позивачки стосовно виникнення між нею і ОСОБА_10 боргових зобов’язань щодо позики 70000 доларів США належними і допустимими доказами не доведено. Щодо боргової розписки від 06.04.2011 року на 5000 доларів США – строк пред’явлення вимоги до ОСОБА_10, закінчився 10.07.2014 року, і у ОСОБА_6 право вимоги до спадкоємців не виникло, оскільки цей обов’язок (повернення боргу) спадкодавця до складу спадщини не увійшов (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України)

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: АТ «ОСОБА_8 банк Аваль» в особі Харківської дирекції, про стягнення боргу спадкодавця.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,84, 89, 141, 258, 259, 264-265, ЦПК України, ст.ст. 11, 256, 261, 264, 267, 509, 520, 529, 599,608,611,1046, 1047, 1049, 1216, 11218, 1281, 1282, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: АТ «ОСОБА_8 банк Аваль» в особі Харківської дирекції, про стягнення боргу спадкодавця – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.2 ст. 354 ЦПК України.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 15.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, б. 21-б, кв. 10

Відповідач: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 2, кв. 9

Третя особа: «ОСОБА_8 банк Аваль» в особі Харківської дирекції, адреса: м. Харків, вул. Новгородська, 11

Повний текст рішення складений 04 квітня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_15