Рішення № 80949358, 19.03.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14307/18

Провадження №2/523/843/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

за участю секретаря Круглікова О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі

за правилами загального позовного провадження, справу за позовом -

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно,-

Установив:

У жовтні 2018 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її прадід ОСОБА_3 . Після смерті прадіда відкрилась спадщина, в тому числі на домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , яке було побудовано за життя прадідом позивачки ОСОБА_3 відповідно до договору на право забудови від 15.11.1940 року.

На підставі договору на право забудови від 15.11.1940 року ОСОБА_3 було виділено у безстрокове користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку, загальною площею 642 кв.м. за цією ж адресою: АДРЕСА_3 , на якій згодом було побудовано житловий будинок. Будівництво дому було завершено в листопаді 1941 року.

Однак у зв`язку з Великою Вітчизняною Війною 1941-1945 років та окупацією території Одеської області німецько-фашистськими загарбниками, договір на право забудови ОСОБА_3 був втрачений.

Згідно відповіді директора державного архіву ОСОБА_4 , позивачці повідомлено, що в неповністю збережених документах Одеської обласної державної нотаріальної контори за 1940 р. договору на право забудови на ім`я ОСОБА_3 не мається (Договори за вересень-грудень 1940 року відсутні).

Рішенням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів № 199/4 від 18.05.1990 р. затверджено акт комісії та прийнято в експлуатацію побудований ОСОБА_3 . домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до інвентарної справи, домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . який належав спадкодавцеві складається з житлового будинку Літ. «А» з прибудовами літ. «а», літ. «аІ» загальною житловою площею 42 кв.м., літньої кухні під Літ. «Б» з тамбуром літ. «б», сарай під Літ. «В», цистерна - ІІ, №1 - огорожа, І - мостіння.

Спадкоємцями першої черги після смерті прадіда ОСОБА_3 за законом, була його дочка - ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) та внучка ОСОБА_3 . - мати позивачки - ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ), які проживали разом з прадідом та фактично прийняли спадщину після його смерті.

Позивачка зазначає, що її мати ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року так і не завершивши процедуру оформлення домоволодіння, яке було побудоване ОСОБА_3

На час смерті матері позивачка, мешкала у спірному домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 та фактично спадщину прийняла.

Після звернення до приватного нотаріуса позивачці було усно відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з втратою правоустановчих документів та рекомендовано звернутися до суду.

Враховуючи зазначене, позивачка просить її позовні вимоги задовольнити та визнати за нею право власності на власності на домоволодіння АДРЕСА_3 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18.10.2018 року позов ОСОБА_1 було залишене без руху. Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2018 року відкрито провадження по справі та прийнято справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 16.11.2018 року витребувано інформацію, чи звертався будь-хто із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 49, 51).

18.02.2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси задоволено заяву представника позивача та замінено неналежного відповідача Одеську міську раду на належного відповідача ОСОБА_2 та ухвалою суду від 18.02.2019 року прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно (а.с. 70, 72).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак надала на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову підтримала в повному обсязі та наполягала на його задоволенні.(а.с. 74).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, про розгляд справи повідомлялася належним чином, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечував проти задоволення позову. (а.с. 75).

Згідно до вимог ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання відповідачем позову.

Згідно до вимог ч.4 ст. 206 ЦПК України - у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Так встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер прадід позивача ОСОБА_3 , про що було зроблено відповідний актовий запис про смерть за № 1226 від 06.02.1981 року відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого відділом записів актів громадянського стану Жовтневого райвиконкому м. Одеси 06.02.1981 року. (а.с. 7).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , яке було побудовано за життя ОСОБА_3 відповідно до договору на право забудови від 15.11.1940 року.

На підставі договору на право забудови від 15.11.1940 року ОСОБА_9 було виділено у безстрокове користування земельну ділянку під будівництво та обслуговування житлового будинку, загальною площею 642 кв.м. за цією ж адресою: АДРЕСА_3 , на якій згодом було побудовано житловий будинок. Будівництво дому було завершено в листопаді 1941 року.

Однак у зв`язку з Великою Вітчизняною Війною 1941-1945 років та окупацією території Одеської області німецько-фашистськими загарбниками, договір на право забудови ОСОБА_3 був втрачений.

Як вбачається з відповіді директора державного архіву ОСОБА_4 , позивачці повідомлено, що в неповністю збережених документах Одеської обласної державної нотаріальної контори за 1940 р. договору на право забудови на ім`я ОСОБА_3 не мається (Договори за вересень-грудень 1940 року відсутні) (а.с. 23).

Рішенням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів № 199/4 від 18.05.1990 р. затверджено акт комісії та прийнято в експлуатацію побудований ОСОБА_3 . (померлим) домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідно до інвентарної справи, домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 . який належав спадкодавцеві складається з житлового будинку Літ. «А» з прибудовами літ. «а», літ. «аІ» загальною житловою площею 42 кв.м., літньої кухні під Літ. «Б» з тамбуром літ. «б», сарай під Літ. «В», цистерна - ІІ, №1 - огорожа, І - мостіння.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 за законом, була його дочка ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5) - бабуся позивачки та його внучка ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7) - мати позивачки, які проживали разом з ОСОБА_3 та фактично прийняли спадщину після його смерті.

Відповідно до положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції 2004 року правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.

Виходячи з положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції 2004 року суд приходить до висновку про необхідність застосування до даних правовідносин положень ЦК України у редакції 1963 року.

Згідно до положень ст. 524 ЦК України (у редакції 1963 року) спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 529 ЦК України, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках діти, дружина і батьки померлого.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 549 ЦК України (у редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1. якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2. якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правила УК України у редакції 2004 року щодо визначення додаткового строку на прийняття спадщини не застосовуються до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло до набрання чинності цім кодексом.

Згідно до положень ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 ст. 95 ЗК України передбачено право землекористувача самостійно господарювати на землі та в т.ч. споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 6).

За життя ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповіт не залишила.

Судом вставленню, що на час смерті ОСОБА_7 її дочка ОСОБА_1 , була зареєстрована з 1986 року і постійно мешкала у спірному домоволодінні за адресою АДРЕСА_3 . та фактично спадщину прийняла, що підтверджується довідкою - випискою із домової книги. (а.с. 18-20).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або проголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день проголошення її померлою.

Статтями ст. 1217, 1258 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкодавці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач стверджує, що після звернення до приватного нотаріуса їй було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з втратою правоустановчих документів та рекомендовано звернутися до суду.

Згідно з записами у домовій книзі ОСОБА_1 зареєстрована у спірному домоволодінні з 1986 року та оскільки на час відкриття спадщини постійно мешкала із спадкодавцем ОСОБА_7 , фактично спадщину прийняла.

Оскільки, отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальному порядку позивачка не в змозі, через те, що при житті прадідом ОСОБА_3 втрачено правовстановлюючі документи на домоволодіння та її бабусі і матері не вдалось відновити правоустановчі документи на спадкове майно, а саме спірне домоволодіння у встановленому законом порядку, та беручи до уваги відсутність інших спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, вважаю, що єдиним ефективним способом захисту її прав як спадкоємця є визначення права власності на домоволодіння.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правоустановчих документів на нерухоме майно, унеможливлює оформлення спадкових прав спадкоємця у нотаріальному порядку.

Керуючись ст.ст. 4-7,1-13,17- 18,109,131,137,200, 206, 211,223, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 від 25 лютого 2015 року, зареєстрована в АДРЕСА_3 , право власності на домоволодіння АДРЕСА_3 , яке складається з житлового будинку літ.»А» з прибудовами літ. «а», літ. «аІ», загальною житловою площею 42 кв.м., літньої кухні під літ. «Б» з тамбуром літ. «б», сарай під літ.»В», цистерна -ІІ, №1- огорожа, І - мостіння, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення (постанови) суду складається відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 26 березня 2019 року.

Суддя