Ухвала суду № 80948988, 02.04.2019, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/1142/19 Провадження 1-кс/505/355/2019

УХВАЛА

Іменем України

02.04.2019 року слідчий суддя Котовського міськрайонного суду Одеської області Вергопуло А.К., за участю секретаря судового засідання Попової Г.Є., прокурора Яремчука О.В., слідчого Шмігеля В.В., розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Шмігеля В.В., погодженого прокурором Котовської місцевої прокуратури Яремчуком О.В. у кримінальному провадженні № 12019160180000420, внесеного до ЄРДР 31.03.2019 року, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, про накладення арешту,-

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшло вказане клопотання.

Як вбачається з клопотання, 30.03.2019 року о 16 год. 50 хв., до чергової частини Подільського ВП ГУНП в Одеській області, надійшло повідомлення від чергової по станції Побережжя про те, що невідомі особи з вагону № 95828604 вантажного потягу № 2919 викрадають зерно. По прибуттю та подальшим оглядом місця події встановлено, що 30.03.2019 року близько 16 год. 50 хв., невідомі особи, знаходячись на території залізничної станції Побережжя Одеської залізниці (на території Подільського району), шляхом пошкодження ЗПП (запортно-пломбуючого пристрою), який блокував розвантажувальний штурвал, відчинили розвантажувальний люк вагону-зерновозу № 95828604, який перебував в складі вантажного поїзду № 2919, внаслідок чого сталось висипання вантажу - зерна пшениці на залізничну колію. В подальшому, невідомі зібрали зерно пшениці в білі поліетиленові мішки та приготували для вивозу зі станції, але з причин, які не залежали від їх волі, не змогли довести свої злочинні дії до кінця, оскільки були помічені працівниками залізниці.

В ході огляду місця події, було вилучено 38 білих поліетиленових мішків, які заповнені зерном пшениці.

Згідно накладної на вантаж, вагон № 95828604, слідував в складі вантажного поїзда 2919 зі станції Городенка - Завод Львівської залізниці до станції Чорноморськ Одеської залізниці з вантажем - зерно пшениці. Відправник вантажу - ПП «Полісадсервіс» Харківська область, Куп'янський район, с. Петропавлівка, вул. Студентська 65 за дорученням ТОВ Компанія «Меларгейн», згідно договору доручення 80218/01-псс на ТЕО від 28.02.2018 року.

В клопотанні слідчий просить накласти арешт на вилучені 38 білих поліетиленових мішків, так як вони є речовими доказами по кримінальному провадженню.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши слідчого та прокурора, приходить до слідуючого.

Частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В частині другій статті 170 зазначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 КПК України, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Слідчий суддя вважає, що особа, що подала клопотання про арешт майна, не довела необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а саме - можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Клопотання слідчого Шмігеля В.В. про арешт майна взагалі не містить посилання на обставини, які б свідчили про існування зазначених ризиків.

Крім того, клопотання слідчого не містить відомостей про власника зерна, на яке слід накласти арешт.

В частині 1 ст.22 КПК України зазначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Згідно ч.2 ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Частина 1 статті 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Таким чином, діючим кримінальним процесуальним законодавством передбачена самостійність сторін щодо визначення своєї правової позиції, в тому числі і щодо визначення підстав та мети арешту майна.

За таких обставин, на думку слідчого судді, недоліки клопотання про арешт майна позбавляють можливості його розгляду.

Керуючись ст.ст.22,26,171-172,369-370 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Шмігеля В.В., погоджене прокурором Котовської місцевої прокуратури Яремчуком О.В. у кримінальному провадженні № 12019160180000420, внесеному до ЄРДР 31.03.2019 року, щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, про накладення арешту - повернути прокурору для усунення недоліків.

Встановити строк для усунення недоліків - сімдесят дві години з дня отримання ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.К. Вергопуло