Рішення № 80948467, 03.04.2019, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.04.2019

Справа № 497/60/19

Провадження № 2/497/281/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Ковтун О.І.,

відповідача - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (надалі АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 15 088.44 гривен та суму судових витрат у розмірі 1 921.00 гривен судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б\н від 09.02.2016 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 500.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв`язку з чим у нього перед позивачем станом на 16.12.2018 року виникла заборгованість по кредитному договору у розмірі 15088.44 гривен. Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.42). Подав заяву про підтримання позовних вимог, задоволення їх у повному обсязі та розгляд справи у його відсутність в заочному порядку (а.с.33).

Відповідач позовні вимоги визнав частково. Не заперечував факт отримання кредитної карки, якою активно користувався у період з лютого 2016 року по грудень 2018 року. Однак, вважав безпідставною та не обґрунтовано завищеною суму пені, просив врахувати його важке матеріальне становище, відсутність постійної роботи, в зв`язку з чим не зміг належним чином виконати взяті на себе зобов`язання та зменшити розмір пені до суми основного боргу - 937.57 гривен. Крім того просив в задоволенні вимог позивача, що стосуються стягнення штрафів відмовити, оскільки не можуть бути застосовані подвійні санкції щодо нього, в зв`язку з непогашенням заборгованості (а.с.51).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з того, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу кредиту, які регулюються параграфами 1, 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору. При цьому відповідач, як сторона кредитного договору зобов`язаний повернути позивачу одержаний кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.02.2016 року відповідач ОСОБА_1 отримав банківські послуги, тобто кредит у розмірі 500.00 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві (а.с.5).

В матеріалах кредитної справи є в наявності копія паспорту відповідача серії НОМЕР_1 , виданий Болградським РВ ГУ МВС України від 31.05.2011 року, яка посвідчена особистим підписом цієї особи, який також є на кожній сторінці паспорту (а.с.24). Підпис на заяві відповідає підпису відповідача в його паспорті (а.с.7).

У відповідності до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, вбачається, що відповідач при укладенні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п.1.1.1.63 Договору) - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua) або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року на підставі діючого законодавства, публічно пропонував невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартами формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі (а.с.7)

Згідно ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Цією статтею не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-ресурс.

Частиною 2 ст.638 ЦПК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняти пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнав та погодився на запропоновані банком умови користування послугами банку.

Отже, підписавши заяву та ознайомившись з Умовами та Правилами надання послуг ПАТ КБ «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 таким чином приєднався до вказаних Умов та Правил, які по суті є публічною офертою (а.с.7).

На підставі підписаної сторонами заяви, що разом з Умовами та Правилами, а також Тарифами, які розміщені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» і з якими, відповідач ознайомлений та згодний, відбулося підписання між сторонами договору про надання банківських послуг.

Після цього Відповідачу було надано строковий кредит шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою відсотків в розмірі 36 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Вказані обставини свідчать про те, що 09.02.2016 року договір між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 дійсно був укладений і банк виконав передбачені договором зобов`язання перед позичальником.

В той час як позичальник після прийнятих на себе за договором зобов`язань, почавши виконувати покладені на нього договором зобов`язання, здійснив 88 платежів за 36 місяців користування кредитними коштами, а саме: 26.02.2016 року - 48.0 гривен, 28.02.2016 року - 50.0 гривен, 02.03.2016 року - 48 гривен, 08.03.2016 року - 148.0гривен, 09.03.2016 року - 607 гривен, 17.03.2016 року - 50.0гривен, 22.03.2016 року - 103.0 гривен, 09.04.2016 року - 103.0 гривен, 22.04.2016 року - 50.0гривен, 27.04.2016 року - 63.0 гривен, 28.04.2016 року - 305.0гривен, 03.05.2016 року 79.35 гривен, 04.05.2016 року - 0.38 гривен, 05.05.2016 року - 120.0гривен, 09.05.2016 року 10.69 гривен, 10.05.2016 року - 218.0 гривен, 14.05.2016 року 6.59 гривен, 03.06.2016 року - 50.0 гривен, 04.06.2016 року - 50.0 гривен, 05.06.2016 року - 50.0гривен, 23.06.2016 року 200.0 гривен, 25.06.2019 року - 200.0 гривен, 30.06.2016 року -300.0 гривен, 03.07.2016 року - 450.0 гривен, 06.07.2016 року - 120.0 гривен, 10.07.2016 року - 123.24 гривен, 11.07.2016 року - 0.07 гривен, 12.07.2016 року - 110.0 гривен, 13.07.2016 року - 3.15 гривен, 17.07.2016 року - 120.0 гривен, 04.08.2016 року 140.0гривен, 06.08.2016 року - 270.0 гривен, 23.08.2016 року - 120.0 гривен, 26.08.2016 року - 80.0 гривен, 27.08.2016 року - 450.0гривен, 03.09.2016 року - 174.0 гривен, 04.09.2016 року - 150.06 гривен, 07.09.2016 року - 17.47 гривен, 08.09.2016 року - 120.0 гривен, 11.09.2016 року 70.30 гривен, 12.09.2016 року 5.22 гривен, 19.09.2016 року 210.0 гривен, 20.09.2016 року - 7.87 гривен, 22.09.2016 року - 6.66гривен, 28.09.2016 року 56.61 гривен, 30.09.2016 року - 350.0 гривен, 07.10.2016 року - 120.0 гривен, 11.10.2016 року - 500.0 гривен, 14.10.2016 року - 28.70 гривен, 21.10.2016 року - 7.50 гривен, 31.10.2016 року - 107.50 гривен, 02.11.2016 року 50.0гривен, 03.11.2016 року - 1.40 гривен, 22.11.2016 року - 60.00 гривен, 12.12.2016 року - 145.30 гривен, 19.12.2016 року - 500.0 гривен, 21.12.2016 ороку - 3.84 гривен, 24.12.2016 року - 500.0 гривен, 26.12.2016 року - 210.0 гривен, 29.12.2016 року - 210.0гривен, 30.12.2016 року 12.52 гривен, 31.12.2016 року - 55.0 гривен, 02.01.2017 року - 8.45 гривен, 18.01.2017 року 195.0 гривен, 20.01.2017 року - 50.0гривен, 21.01.2017 року - 106.0гривен, 22.01.2017 року 10.0гривен, 23.01.2017 року - 16.88 гривен, 20.11.2017 року 500.0 гривен, 01.12.2017 року - 500.00 гривен, 05.12.2017 року - 495.0 гривен, 23.12.2017 року - 500.0 гривен, 05.02.2018 року - 1010.0 гривен, 14.02.2018 року - 119.92 гривен, 16.02.2018 року - 380.08 гривен, 05.03.2018 року - 500.0 гривен, 01.12.2018 року - 100.0 гривен (а.с.5-6).

Відповідач не заперечував факту укладання договору, користування кредитною карткою, та запевнив суд, що працевлаштувався на даний час, та намагатиметься найближчим часом сплати повністю заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Оскільки позивач АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконав, то станом на 16.12.2018 року виникла прострочена заборгованість відповідача перед АТ КБ «Приватбанк» по поверненню кредиту у загальному розмірі 15088.44 гривен, яка складається з наступного:

- 937.57 гривен - тіло кредиту;

- 3 150.87 гривен - відсотки за користування кредитом;

- 9 805.31 гривен - пеня;

а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500.00 гривен - штраф (фіксована частина);

- 694.69 гривен - штраф (процентна складова).

Як вбачається з представленого розрахунку (а.с.5-6), який до речі є простою калькуляцією, а не належно оформленим розрахунком заборгованості, відповідач ОСОБА_1 активно користувався коштами АТ КБ «Приватбанк», однак не у повній мірі виконував взяті на себе зобов`язання. У період з 26.02.2016 року по 01.12.2018 року платив заборгованість частково. Так, останній платіж по поверненню коштів ним був здійснений 01.12.2018 року в розмірі 100.00 гривен.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідач взяв на себе зобов`язання:

- на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору погашати заборгованість за Кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором;

- слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору, а у разі невиконання зобов`язань за Договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. на вимогу Банку виконати зобов`язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати Винагороди Банку.

Пунктом 2.1.1.12.1 Договору сторонами погоджено, що зобов`язання Клієнта з повернення тіла кредиту, процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальна заборгованість клієнта є борговими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору відповідач доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п.2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч. з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, сплату процентів за користування Кредитом Клієнт здійснює шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів (договірне списання).

Якщо на дату нарахування процентів Клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.1.12.2 Договору передбачено, що у разі непогашення Клієнтом боргових зобов`язань за Кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/kredit/, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.2.1. Договору Клієнт сплачує Банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування.

Положеннями ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, виходячи з викладених вимог закону та умов договору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість: тіло кредиту - 937.57 гривен, нараховані відсотки за користування кредитом - 3150.87 гривен.

Разом з цим, суд не погоджується з вимогою позивача, що стосується стягнення суми штрафів.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм сплата неустойки є єдиним видом відповідальності за порушення зобов`язання незалежно від виду неустойки (штраф або пеня).

Згідно з ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, головним критерієм в оцінці правомірності застосування штрафу та пені в межах одного договору є перевірка обставин щодо їх одночасного застосування саме щодо одного і того самого виду порушення.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено нарахування пені у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 гривен. Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Тобто, умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за прострочення (порушення строків виконання, несвоєчасне виконання) грошових зобов`язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення але не менше встановленого договором (наказів банку) розміру пені за місяць з можливістю збільшення такого мінімального розміру у разі виникнення прострочення за другий місяць поспіль.

У той самий час, згідно з п.2.1.1.7.6. Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500.00 гривен + 5 % від суми позову.

Тобто застосування і штрафу і пені пов`язано з порушенням позичальником строків виконання грошових зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання банком положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а відтак про безпідставність вимог банку в цій частині

Саме до такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України в даному випадку суд не вбачає.

Як слідує з розрахунку, представленого ПАТ КБ «Приватбанк» пеня в сумі 9805.31 гривен нарахована за період прострочення платежів по тілу кредиту та відсотках за користування кредитом.

Штраф фіксована частина - 500.00 гривен заявлено за фактом звернення Банку до суду з позовом про стягнення заборгованості, яка з складається з тілу кредиту 937.57 гривен, процентів (в тому числі прострочених) 3 150.87 гривен та пені 9 805.31 гривен.

З цієї ж суми також розраховано штраф 5% (процентна складова).

Суд зважаючи на наведене і приймаючи до уваги заперечення відповідача, доходить висновку, що вимоги про стягнення штрафу в сумі 1194.69 гривен (500.00 гривен фіксована частина + 694.69 гривен процентна складова) не можуть бути задоволені, а тому відмовляє у вимогах про стягнення штрафів, як різновиду неустойки у зв`язку з їх необґрунтованістю та невідповідністю вимогам ст.61 Конституції України (подвійна відповідальність за одне й те саме порушення).

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Грошовим зобов`язанням вважається зобов`язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Правила даної статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов`язання. Частина 1 статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов`язання у зв`язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов`язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов`язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені зазначеною статтею.

Разом з цим, на думку суду, вимога, щодо стягнення пені, підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч. 3 ст.551 вказаного Кодексу, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши складові розрахунку заборгованості та враховуючи ті обставини, що позивачем нарахована пеня у розмірі 9 805.87 гривен, що значно перевищує розмір збитків, а саме суму кредиту, що становить 937.57 гривен, тому у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України та виходячи із засад справедливості та розумності, враховуючи важке матеріальне положення відповідача по справі, який бажає погасити заборгованість, однак в зв`язку з відсутністю роботи не має такої фізичної можливості, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки (пені) до розміру збитків, тобто до 937.57 гривен.

Відповідно до ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

При таких обставинах, враховуючи, що обов`язок доказування покладається на сторони: однак позивач надав калькуляцію, яка не є належним і необхідним розрахунком заборгованості, проте суд враховує часткове визнання відповідачем позовних вимог.

Таким чином стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту в сумі 937.57 гривен, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами 3150.87 гривен, пеня - 937.57 гривен, а всього - 5026.01 гривен.

В решті заявлених вимог суд відмовляє з підстав та мотивів, наведених в цьому рішенні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз`яснено в абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК в редакції 01.01.2004 року) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом «Про судовий збір»).

Загальна сума заявлених вимог складає 15 088.44 гривен, судовий збір сплачений в сумі 1921.00 гривен (а.с.1). Згідно з цим рішенням суду задоволено вимоги на загальну суму 5026.01 гривен.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору з розрахунку пропорційно задоволених позовних вимог, що становить 75.39 гривен (5026.01 гривен х 1.5%).

Керуючись ст.ст.11, 16, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 607, 610, 625, 629, 1049,1054 ЦК України, ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 95, 133, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Болград Одеської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 31.05.2011 року Болградським РВ ГУ МВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,

на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, № 50 (МФО 305229, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_3) заборгованість станом на 16.12.2018 року за кредитним договором № б/н від 09.02.2016 року в розмірі 5 026.01 гривен (п`ять тисяч двадцять шість гривен одна копійка), у тому числі:

- 937.57 гривен - тіло кредиту;

- 3150.87 гривен - відсотки за користуванням кредитом;

- 937.57 гривен - пеня;

та судовий збір - 75.39 гривен.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.В.Кодінцева