Рішення № 80946732, 03.04.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1254/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого - судді Глинської Д.Б.

при секретарі Івасюті А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третьої особи – Львівської митниці ДФС про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

20 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якій просив суд постановити рішення, яким зняти арешт та заборону на відчуження всього майна, що йому належить, які накладені постановою відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №100/М від 23 лютого 2000 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він, ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_1. З Інформаційної довідки №92626672 від 24 липня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта він дізнався про наявність арешту квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 4263372), який зареєстровано Першою львівською державною нотаріальною конторою на підставі постанови 100/М від 23 лютого 2000 року відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові на невизначене майно (все майно).

Вважає, що арешт та заборона здійснення відчуження всього майна, що належить йому, які накладені постановою відділу виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у Львові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 лютого 2000 року повинні бути зняті, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту постанови відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові №100/М від 23 лютого 2000 року підставою її винесення вказано постанову №1027/20003/99, яка видана 11серпня 1999 року в.о. начальника Західної регіональної митниці про стягнення з нього штрафу в сумі 4475 грн. 03 коп.

На звернення щодо надання копії постанови №1027/20003/99 від 11 серпня 1999 року йому повідомлено, що у зв'язку із закінченням строків зберігання, відповідно до акту №2 від 23 лютого 2004 року постанова Західної регіональної митниці №1027/20003/99 від 11 серпня 1999 року була знищена.

Зважаючи на вказані обставини, 19 грудня 2017 року він звернувся до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби м. Львова із проханням надати для ознайомлення матеріали виконавчого провадження, у межах якого ВДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції винесено постанову №100/М від 23 лютого 2000 року, якою накладено арешт на все його майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 та видати копію постанови ВДВС ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові №100/М від 23.02 2000 року а також виконавчого документа, на підставі якого прийнято вказану постанову.

У відповідь на вказане звернення 29 грудня 2017 року він отримав лист з ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про те, що виконавче провадження, в якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №100/М від 23лютого 2000 року, було завершене та після встановленого строку його зберігання в архіві знищене, проте виконавцем не вчинено дій щодо зняття накладеного арешту на майно при закінченні вказаного виконавчого провадження.

Вважає, що арешт та заборона здійснення відчуження всього майна, яке йому належить є безпідставним, оскільки у ОСОБА_2 ВДВС м. Львова відсутні документи які б стверджували наявність підстав для його накладення. У зв'язку з чим він звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

У процесі розгляду справи до участі в справі в якості третьої особи було залучено Львівську митницю ДФС.

В судовому засіданні 30 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судове засідання, яке було призначено на 03 квітня 2019 року о 16.00 год., позивач ОСОБА_1 не з’явився. Однак, від позивача ОСОБА_1 на адресу суду поступила заява, з якої вбачається, що він підтримує позовні вимоги та просить проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3 в судовому засіданні 30 січня 2019 року пояснив, що відповідно до відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних чи юридичних осіб, зокрема, постанови Західної регіональної митниці №1027/200003/99 від 11 серпня 1999 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4 475,03 грн.

Відповідно до номенклатури справ ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням.

В судове засідання, яке було призначено на 03 квітня 2019 року о 16.00 год., представник ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та дату розгляду справи. В матеріалах справи міститься лист начальника ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_4 з проханням проводити розгляд справи за відсутності їх представника.

Представник Львівської митниці ДФС в судове засідання жодного разу не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_3, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується Інформаційною довідкою №92626672 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (а.с.4).

З копії постанови державного виконавця Титли І.М. відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 лютого 2000 року вбачається, що при примусовому виконанні постанови №1027/20003/99, виданої 11 серпня 1999 року в.о. начальника Західної регіональної митниці про стягнення штрафу в сумі 4 475,03 грн. з гр. ОСОБА_1 було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь – якого майна, яке належить ОСОБА_1 (а.с.7).

З відповіді № 132/АДВ/13-7020/38 Львівської митниці ДФС від 29 серпня 2017 року на адвокатський запит вбачається, що відповідно до акту №2 від 23 лютого 2004 року постанова Західної регіональної митниці №1027/20003/99 від 11 серпня 1999 року була знищена.

З відповіді №В-2/22151 ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 30 травня 2018 року на запит суду вбачається, що відповідно до відомостей, які містяться в Автоматизованій системі виконавчих проваджень у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичних чи юридичних осіб, зокрема, постанови Західної регіональної митниці №1027/200003/99 від 11 серпня 1999 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 4 475,03 грн. Відповідно до номенклатури справ ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом 3-х років з подальшим їх знищенням (а.с. 27).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону).

Згідно з ч 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Скориставшись своїм правом, позивач просить зняти арешт з майна, оскільки це унеможливлює реалізацію його прав як власника.

Нормами ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що арешт майна був заходом виконання постанови Львівської митниці ДФС, а виконавче провадження на даний час на виконанні не перебуває, однак державним виконавцем не вчинено дій щодо скасування даних заходів, що обмежує права позивача як власника даного майна на володіння, користування та розпорядження ним, суд вважає правильним здійснити захист прав позивача як власника майна шляхом звільнення його з-під арешту.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12,13,76,80,81, 259,263,264,265 ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.59 Закону України " Про виконавче провадження ", суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Зняти арешт та заборону на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_1, які накладені постановою відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 районного управління юстиції у м. Львові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №100/М від 23 лютого 2000 року.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники процесу:

позивач: ОСОБА_1, ІПН – НОМЕР_1, проживає та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

відповідач: ОСОБА_2 відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, код ЄДРПОУ 35009321, адреса: м. Львів, вул. Котлярська, 6;

третя особа: Львівська митниця ДФС, адреса: м. Львів, вул. Костюшка,1, код ЄДРПОУ 39420875.

Суддя ОСОБА_5