Постанова № 80944977, 04.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/465/19Головуючий по першій інстанції Русаков Г.С. Категорія: 305030000 Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.06.2017 р. Новосельцева В.П. призначено ліквідатором ФОП ОСОБА_3

З метою дослідження (аналізу господарської діяльності) та руху коштів по банківським рахункам банкрута на адресу Черкаської ОДПІ направлений запит арбітражного керуючого від 25.07.2017 р. № 02-27/1361.

Листом від 09.08.2017 р. № 176/23-25-10-013 Черкаською ОДПІ надано відповідь, а також інформацію про відкриті ФОП ОСОБА_3 рахунки.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.08.2017 р. зобов'язано Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надати інформацію про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта (ФОП ОСОБА_3.) за період з 23.06.2014 р. по 21.08.2017 р.

Відповідно до руху коштів по рахунку НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_3 встановлено, що 17.07.2014 р. банкрутом були сплачені кошти в сумі 37 800 грн., призначення платежу: «Зворотньо фінансова допомога». Вказані кошти сплачені на рахунки двох фізичних осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

В той же час, будь-які документи, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_3 як фінансова допомога від ОСОБА_5 відсутні, кошти на рахунки банкрута від вказаної фізичної особи не надходили. Відсутні також документи, які стали підставою для повернення коштів ОСОБА_5

Посилаючись на зазначені обставини, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно отримані кошти в сумі 10 000 грн. та судовий збір.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач правомірно отримала грошові кошти. Разом з цим, доказів про незаконність отримання відповідачем ОСОБА_5 грошових коштів або про наявність помилкового чи безпідставного отримання нею даних грошових коштів позивачем в судове засідання не надано. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідачем отримані дані кошти були 17.07.2014 р., а ліквідаційну процедуру щодо фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відкрито 22.02.2017 р., що свідчить про відсутність порушень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення враховуючи, що позивачем не надано достовірних доказів, що відповідач ОСОБА_5 помилково чи безпідставно отримала дані грошові кошти, вимоги є не доведеними.

В поданій апеляційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове, яким його позовну заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до руху коштів по рахунку НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_3 встановлено, що 17.07.2014 р. банкрутом були сплачені кошти в сумі 37 800 грн., призначення платежу: «Зворотньо фінансова допомога». Вказані кошти сплачені на рахунки двох фізичних осіб: ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

В той же час, будь-які документи, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_3 як фінансова допомога від ОСОБА_5 відсутні, кошти на рахунки банкрута від вказаної фізичної особи не надходили. Відсутні також документи, які стали підставою для повернення коштів ОСОБА_5

У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_5 вказує, що 17.07.2014 р. позивачем дійсно були перераховані грошові кошти на її банківську картку, однак це була допомога на лікування. Також зазначає, що позивач оформив перерахування грошей на її рахунок не повідомивши про те, з яким формулюванням проводився платіж і не вжив дій за весь минулий період, щоб запропонувати будь-які умови договору.

Також у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 звертає увагу суду на пропуск позивачем загального строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є факт безпідставного набуття або збереження майна, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 21 червня 2017 року у справі №925/1630/16 призначено арбітражного керуючого Новосельцева Володимира Петровича ліквідатором ФОП ОСОБА_3

З метою здійснення повноважень арбітражного керуючого (ліквідатора) на адресу Черкаської ОДПІ був направлений запит арбітражного керуючого від 25.07.2017 р. № 02-27/1361.

Листом від 09.08.2017 р. № 176/23-25-10-013 Черкаською ОДПІ надано відповідь, а також інформацію про відкриті ФОП ОСОБА_3 банківські рахунки.

На виконання ухвали господарського суду Черкаської області від 29.08.2017 р. по справі № 925/1630/16 Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» 05.09.2017 р. надано інформацію про рух коштів по рахунку НОМЕР_1, який відкритий на ім'я ОСОБА_3, за період з 23.06.2014 р. по 21.08.2017 р.

Відповідно до руху коштів по рахунку НОМЕР_1 відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_3 встановлено, що 17.07.2014 р. були сплачені кошти в сумі 10 000 грн. на користь ОСОБА_5, призначення платежу: «Зворотньо фінансова допомога».

Будь-які документи, які б підтверджували укладення між сторонами договору позики та договору поворотної фінансової допомоги, в матеріалах справи відсутні.

Однак, як вбачається з руху коштів по рахунку наданого банком при перерахуванні грошових коштів ОСОБА_5 зазначалось «Зворотньо фінансова допомога», й згідно з чим на рахунок відповідача перераховано суму в розмірі 10 000 грн.

В свою чергу, як передбачено положеннями п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Колегія суддів вважає, що договір поворотної фінансової допомоги за своєю природою є договором позики, а операції з надання в позику коштів оформляються відповідно до вимог глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Грошові кошти в сумі 10 000 грн. позивачем було перераховано на банківську картку відповідача, що підтверджується відповідним банківським документом.

В зв'язку з цим, суд вважає, що між сторонами склалися такі договірні відносини, які випливають зі змісту положень ч.1 ст. 207 ЦК України, згідно з якими правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторонни.

Згідно із частинами першою, другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тому, доводи позивача про отримання відповідачем ОСОБА_5 грошових коштів без достатньої правової підстави не доведені і відповідних доказів до суду не надано.

Щодо посилання ОСОБА_5 у поданому відзиві на апеляційну скаргу на пропуск строку позовної давності, то у відповідності до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В суді першої інстанції відповідач про застосування строку позовної давності не заявляла, а тому суд апеляційної інстанції вказані доводи відхиляє.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в особі ліквідатора Новосельцева В.П. - залишити без задоволення.

Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09 січня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Б.Б. Вініченко

О.М. Новіков

В.Д. Храпко