Рішення № 80943844, 22.01.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/2712/18

Провадження №2-а/760/461/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі судді Лазаренко В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 батальйону №4 полку №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Воротила Ярослава Олександровича про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2018 позивач звернувся в суд з даним позовом, вказавши в обґрунтування позовних вимог, що 14.12.2017 він керував автомобілем НОМЕР_1, по вул. Сверстюка в м. Києві, та був зупинений посадовими особами патрульної поліції, які без пояснень причин зупинки запропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння. Від огляду на стан сп'яніння він не відмовлявся, під час спілкування з працівниками поліції вказував, що не вживав алкогольних напоїв, перебуває в абсолютно тверезому стані, а їх підозри щодо перебування його в стані алкогольного сп'яніння є безпідставними. Дані пояснення були сприйняті працівниками поліції як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння та відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №106223 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), при чому не зазначену частину статті, за якою передбачена відповідальність. Вважає, що вказаний протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за інкриміноване правопорушення, що позбавляє його можливості реалізувати його право на захист.

З наведених підстав позивач вважає, що відповідач, складаючи відносно нього протокол про адміністративне правопорушення діяв неправомірно, у зв'язку з чим просить суд відповідні дії відповідача визнати незаконними.

Ухвалою судді від 26.02.2018 в справі відкрито провадження, прийнято рішення про проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів у відповідності до вимог ст. 174 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) надіслані відповідачу та вручені 10.05.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач відзив на позовну заяву та докази, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив.

Враховуючи вищевказане та положення ст.ст. 159, 162, 175 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази, та з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2017 о 22.42 позивач, ОСОБА_1, керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Сверстюка, 2-Б в м. Києві, де був зупинений посадовими особами патрульної поліції.

На місці зупинки відповідачем, інспектором роти №3 батальйону №4 полку №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Воротило В.Я., відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення від 14.12.2017 серія БД №106223.

Відповідно до вказано протоколу вбачається, що позивач 14.12.2017 о 22.42, керував автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вулиці Сверстюка, 2-Б в м. Києві, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Також відповідно до вказано протоколу слідує, що позивач від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Вказані дії позивача відповідач кваліфікував за ст. 130 КУпАП, якою у частині першій передбачено склад адміністративного правопорушення, об'єктивна сторона якого включає, в т.ч., відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Позивачем оспорюється правомірність дій відповідача щодо складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Позивач вказує серед іншого на те, що відповідачем у протоколі про адміністративне правопорушення складеному відносно нього не зазначено частину статті 130 КУпАП, за якою передбачена відповідальність, що позбавляє його можливості реалізувати його право на захист.

Надаючи оцінку аргументам позивача, а також наведеним вище обставинам справи суд виходить з наступного.

Статтями 6, 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно приписів ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод або законних інтересів.

Частина друга статті 5 КАС України встановлює, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, судовий захист права або інтересу здійснюється у спосіб, встановленим законом, зокрема, у відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, а також, у спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Згідно частини першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції Національної поліції, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи).

За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом частини першої ст. 254 КУпАП підставою складання протоколу уповноваженою на те посадовою особою є вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до статті 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені, зокрема, статтею 130 КУпАП.

У розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом на основі якого у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, протокол про адміністративне правопорушення є засобом фіксації його вчинення уповноваженою посадовою особою. Оцінка протоколу разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 КУпАП, здійснюється уповноваженим органом (посадовою особою) за правилами установленими ст. 252 КУпАП на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Пунктами 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно правил установлених ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою /рішення від 18 вересня 2015 року у справі «Ушаков та Ушакова проти України» п. 78, заява № 10705/12; рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series А заява №25/.

Суд констатує, що у його розпорядженні відсутні докази протиправності дії відповідача, які полягали у складанні відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з боку позивача суду не представлено, доказів того, що 14.12.2017 о 22.42, рухаючись по вулиці Сверстюка, 2-Б в м. Києві та керуючи автомобілем НОМЕР_1, він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.

Аналіз попередньо викладеного свідчить про те, що відповідач уповноважений складати протокол про зазначене адміністративне правопорушення та відповідно до вимог п. 5 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, зобов'язаний діяти у такий спосіб у разі його виявлення.

Що стосується доводів позивача про невідповідність оскаржуваного протоколу ст.256 КУпАП, то ці доводи не потребують перевірки судом, оскільки в межах даного провадження позивачем оскаржується правомірність дій відповідача, які полягали у складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, а не прийняте у справі рішення, у зв'язку з чим посилання позивача на зазначені обставини виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Як зазначено судом вище, оцінка протоколу разом з іншими матеріалами справи здійснюється уповноваженим органом (посадовою особою) на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, стаття 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, в тому числі чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. На цій же стадії провадження згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підстав позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними.

Право кожного, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження, гарантується ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як відзначено Європейським Судом з прав людини при вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), для цілей Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування.

Ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд констатує, що обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оспорювання дій правомірності дій відповідача не можна вважати ефективним, оскільки законом визначено іншу систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У зв'язку з цим, а також враховуючи попередні висновки суду про недоведеність підстав пред'явлених позовних, в задоволенні позову ОСОБА_1 належить відмовити.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 6-9, 19-20, 72-78, 90, 241-246, 286, 293 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 /адреса: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_2/ до інспектора роти №3 батальйону №4 полку №2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Воротила Ярослава Олександровича /адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9/ про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Лазаренко В.В.