Постанова № 80943059, 03.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

Апеляційний Суд

Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року

м. Черкаси

справа №711/8012/18 провадження № 22-ц/793/581/19

Категорія: 304080000

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

учасники справи:

позивач - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області;

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління про стягнення коштів.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2018 року у справі за позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

24 вересня 2018 року Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області звернулося в суд з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління про стягнення коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 з 2001 року знаходився у них на обліку, як потерпілий, якому була заподіяна травма на виробництві та отримував страхові виплати у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 21.05.2001, відділення Фонду перераховувало йому щомісячні страхові виплати на його особовий рахунок НОМЕР_1, відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Листом від 13.03.2014 № 2-166/02-02 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Черкаській області було повідомлено відділення Фонду про те, що ОСОБА_1 знятий з пенсійного обліку у зв'язку зі смертю.

У результаті відсутності відомостей про смерть ОСОБА_1 відділення Фонду продовжувало перераховувати йому грошові кошти, внаслідок чого відділенням Фонду за період з 23.03.2013 по 31.06.2013 було зайво перераховано на особовий рахунок померлого ОСОБА_1 5065,20 грн.

18.04.2014 Відділення Фонду звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про розкриття інформації, яка містить банківську таємниць про фізичну особу ОСОБА_1 Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.04.2014 зобов'язано ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління розкрити банківську таємницю щодо фізичної особи ОСОБА_1

Управління виконавчої дирекції Фонду звернулося до ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо надання інформації стосовно банківського рахунку ОСОБА_1 та в разі наявності на даному рахунку зайво перерахованих грошових коштів у сумі 5065,20 грн., повернути їх на надані реквізити позивача.

Листом від 20.06.2018 ПАТ «Державний ощадний банк України» інформував про залишок на рахунку НОМЕР_1 та вказав, що для повернення зайво сплачених коштів відсутні правові підстави.

Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області просило стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти в сумі 5065,20 грн. та судові витрати в сумі 1762 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління на користь Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області грошові кошти в сумі 5065,20 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що зайво виплачені кошти Фондом на поточний рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 в сумі 5065,20 грн., відкритий у Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк», підлягають стягненню на користь позивача, оскільки п. 2.2.3. договору № 92, укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 27.11.2017, банк зобов'язується здійснювати повернення Фонду сум страхового відшкодування (виплат), починаючи з дня наступного за днем смерті одержувача, за умови наявності цих сум на поточному рахунку одержувача.

21.01.2019 ПАТ «Державний ощадний банк України» звертався в суд із заявою про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2018.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.02.2019 у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 06.03.2019, ПАТ «Державний ощадний банк України» посилаючись на порушення Придніпровським районним судом м. Черкаси норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, просило скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.12.2019 і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправомірно здійснений заочний розгляд справи, оскільки АТ «Ощадбанк» 26.11.2018 направив до суду письмове клопотання за вих. № 19/7-07/1808/964, в якому виклав власні заперечення проти позову та в якому, зокрема посилався на порушення правил територіальної юрисдикції (підсудності) при пред'явленні позову.

На думку скаржника, даний спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі підлягало закриттю, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Зазначає, що позов подано до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління, проте, на їх думку, територіальне відокремлене без балансове відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління відповідно до Положення про Філію та в розумінні ст. 95 ЦК України не є юридичною особою, тому не може виступати стороною у судовій справі.

Враховуючи, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходженням АТ «Ощадбанк» є м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, то позов мав бути поданий враховуючи місцезнаходження АТ «Ощадбанк».

Вважає, що суд неправомірно посилався на договір, який укладений з відповідачем та особою, відмінною від позивача.

Окрім того, дане рішення порушує баланс прав між сторонами, оскільки спірні кошти стягнуті саме з Банку, а не списані з рахунку ОСОБА_1 Також судом не перевірена наявність спадкоємців ОСОБА_1, тобто судом не залучено до участі в справі коло осіб, на права та інтереси яких може впливати рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Згідно з актом № 2 про нещасний випадок на виробництві та особистою заявою ОСОБА_1 від 21.05.2001, він з 2001 року знаходився на обліку у позивача, як потерпілий, якому була заподіяна травма на виробництві та отримував страхові виплати у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, а саме відділення Фонду перераховувало йому щомісячні страхові виплати на його особовий рахунок НОМЕР_1, відкритий в Ощадному банку України м. Черкаси (а.с. 7-9).

Відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_1 помер НОМЕР_2 (а.с. 11).

Згідно з листом від 13.03.2014 № 2-166/02-02, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Черкаській області було повідомлено відділення Фонду про те, що ОСОБА_1 знятий з пенсійного обліку у зв'язку зі смертю (а.с.10).

Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 16 липня 2013 року № 1529/15/15/16 припинено виплату гр. ОСОБА_1, номер справи 15, щомісячної грошової суми в розмірі 1495,44 грн. у зв'язку із зняттям з обліку справи потерпілого, а саме - смертю потерпілого (а.с. 14).

У результаті відсутності відомостей про смерть ОСОБА_1 відділення Фонду продовжувало перераховувати йому грошові кошти, внаслідок чого відділенням Фонду за період з 23.03.2013 по 31.06.2013 було зайво перераховано на особовий рахунок померлого ОСОБА_1 5065,20 грн.

Управління виконавчої дирекції Фонду звернулося листом від 07.06.2018 за № 03/2561 до ПАТ «Державний ощадний банк України» щодо надання інформації стосовно банківського рахунку ОСОБА_1 та в разі наявності на даному рахунку зайво перерахованих грошових коштів у сумі 5065,20 грн., повернути їх на надані реквізити позивача (а.с. 21).

Листом від 20.06.2018 № 121.26/222/57628/2018-23/вих, ПАТ «Державний ощадний банк України» інформував про залишок на рахунку НОМЕР_1 станом на 20.06.2018 5985,69 грн. .що належать ОСОБА_1 та вказав, що для повернення зайво сплачених коштів відсутні правові підстави (а.с.22).

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. ч. 1-2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява N 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У поданому позові сторонами є Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого безбалансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління, тобто дві юридичні особи. Позивач просив стягнути з відповідача на їх користь грошові кошти в сумі 5065,20 грн. та судові витрати.

Крім того, до матеріалів справи судом приєднаний договір № 92 між Банком та Фондом соціального страхування України про надання послуг по зарахуванню та виплаті страхових відшкодувань через поточні рахунки фізичних осіб від 27 листопада 2017 року, який покладений в основу судового рішення.

Вказаний договір укладено між Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області в особі начальника управління та ПАТ Державний ощадний банк України» в особі заступника начальника філії - Черкаського обласного управління АТ «Ощадбанк».

Згідно п.1.1 Договору Фонд замовляє та оплачує, а Банк бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні рахунки Одержувачів, відкриті в Банку, на умовах та у строки, визначені цим договором, страхові відшкодування (виплати), передбачені ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2.2.3 визначено, банк зобов'язується здійснювати повернення Фонду сум страхового відшкодування (виплат), починаючи з дня наступного за днем смерті одержувача, не пізніше наступного операційного дня після надходження таких відомостей від Фонду у формі повідомлення згідно Додатку №4, за умови наявності цих сум на поточному рахунку одержувача.

Суми страхового відшкодування (виплат), зараховані на поточний рахунок одержувача на день його смерті включно, разом із відсотками є його спадщиною і розподіляються відповідно до чинного законодавства України про спадкування.

Аналізуючи приведений договір апеляційний суд дійшов висновку про наявність договірних відносин між сторонами, зокрема і у спірних правовідносинах.

Віднесення справ до юрисдикції господарських судів визначено ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Таким чином, у даній справі виник спір між двома юридичними особами, відносини та спір між яким склалися на підставі договору про надання послуг по зарахуванню та виплаті страхових відшкодувань через поточні рахунки фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі статей 255, 377 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області, у відповідності до ч. 13 ст. 141 ЦПК, підлягає стягненню 1/2 частина судового збору за подачу апеляційної скарги понесених ПАТ «Державний ощадний банк України», а саме 1321,50 грн. (2643 грн. : 2).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.

Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 грудня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10023/042 філії - Черкаського обласного управління про стягнення коштів закрити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 1321,50 грн. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03 квітня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак