Ухвала суду № 80940499, 02.04.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3877/14-ц

Провадження № 6/638/47/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Соколенко Ю.О.,

за участю представника стягувача ОСОБА_1,

боржників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у приміщенні суду заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання такими, що не підлягають виконанню, визнання такими, що не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», визнання відсутності у матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності представника, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження по цивільній справі за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання, -

встановив:

Заявники звернулись до суду з заявою та з урахуванням уточнення просили виправити помилку у виконавчих листах по справі №638/3877/14-ц, зазначивши дату набрання законної сили рішення 28.02.2015 року, замість 28.11.2016 року, заначити строк пред'явлення до виконання один рік, замість трьох років, визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню та такими, що не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», визнати відсутність у матеріалах скарги належним чином завіреної копії довіреності представника стягувача ОСОБА_5, визнання довіреності видану стягувачем такою, що не має юридичної сили, заяви про прийняття виконавчого листа до виконання не поданими, визнання, що стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, визнання постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням чинного законодавства України, скасування постанов про відкриття виконавчого провадження, поновлення строку на оскарження дій та рішень державних виконавців (ст.449 ЦПК України).

В обґрунтування заявлених вимог зазначили, що рішення суду ухвалено 17.02.2015 року, в виконавчому документі зазначено про вступ в законну силу 28.11.2016 року, проте рішення суду не оскаржувалось, а відтак набрало законної сили 28.02.2015 року. Зазначена помилка призвела до безпідставного стягнення майже 8000 грн. Крім того не вірно зазначений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» необхідно зазначити один рік, замість трьох. Виконавчий лист не відповідає вимогам ст.4 зазначеного Закону, так як не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи стягувача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, не зазначено яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом. У матеріалах виконавчого провадження відсутні оригінали довіреностей представника КП «ХТМ», наявні ксерокопії які не засвідчені належним чином, не мають необхідних реквізитів оригінали довіреностей, та не мають юридичної сили, а отже представник не має повноважень на подання заяви про прийняття на виконання виконавчих листів. Стягувачем не додано до заяв квитанцію про сплату авансового внеску, у приєднаних до заяви платіжних дорученнях №654 та №655 від 16.01.2018 року відсутні печатки установи банку, підписи відповідальних осіб платника. Крім того, заявниками одночасно подано в межах вказаної заяви скаргу на дії державного виконавця із зазначенням того, що державними виконавцями в порушення п.2, п.6, п.8 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень стосовно боржників.

У судовому засіданні заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали свої доводи та просили їх задовольнити, представник стягувача заперечував у задоволенні та просив відмовити. ОСОБА_6 надав заяву про слухання справи за його відсутності, підтримав доводи викладені у заяві.

Суд, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи прийшов до наступного.

Частиною 1 ст. 432 ЦПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до абз.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25 квітня 2012 року повне виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом, про що звертає увагу Конституційний Суд України (абзац другий п. 3 мотивувальної частини рішення КС України).

Право на отримання кінцевого результату є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися, як складова частина судового розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року).

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 17.02.2015 року задоволено позовні вимоги Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання. Рішення ухвалено у відсутність сторін та 15.11.2016 року повернувся конверт з поштовим повідомлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а відтак в силу вимог ст. 223 ЦПК України (в ред. чинній до 15.12.2017 року) рішення набрало законної сили 28.11.2016 року.

За змістом положень частин першої, другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 р. виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду в цивільній справі, може бути пред'явлений до примусового виконання протягом одного року з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.

Таким чином, поширення дії норм вказаного Закону на правовідносини щодо пред'явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа.

05.10.2016 р. набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 р., відповідно ч. 1 ст. 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 р., виконавчі документи, видані до набрання чинності цим законом пред'являються у строки, встановлені цим Законом. Проте оскільки рішення суду набрало законної сили 28.11.2016 року та виконавчий документ виданий після 05.10.2016 року, суд приходить до висновку, що в виконавчому листі вірно зазначений строк пред'явлення його до виконання.

Відсутність у виконавчому листі коду за єдиним державним реєстром юридичних осіб може тягнути за собою повернення виконавчого листа в порядку ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» та відноситься до виключної компетенції державного виконавця.

До повноважень суду не входить в порядку ст.432 ЦПК України вирішення питання стосовно не відповідності виданої представнику стягувача довіреності та не відповідності платіжного доручення про авансовий внесок.

Постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №638/3877/14-ц винесена 08.02.2018 року. 07.03.2018 року заявники звернулись до суду зі скаргою із зазначенням про невідповідність вказаних постанов вимогам Закону, а відтак на час звернення до суду заявниками було достовірно відомо про існування виконавчого провадження.

Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вказані норми повністю кореспондуються із ст. 127 ЦПК України, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові.

Зі скаргою саме на постанову державного виконавця від 08.02.2018 року заявники звернулись 20.03.2018 року, тобто з пропуском десятиденного строку встановленого законом, оскільки в своїй же заяві від 07.03.2018 року просили зупинити виконавче провадження.

Таким чином, суд відмовляє у поновленні строку на оскарження дій та рішень державних виконавців, посилання на наявність інвалідності судом не приймається до уваги, оскільки зазначене не завадило сторонам подати суду змістовну заяву про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про виправлення помилки у виконавчому листі та визнанні його таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст.432, 449 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання такими, що не підлягають виконанню, визнання такими, що не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», визнання відсутності у матеріалах справи належним чином засвідченої копії довіреності представника по цивільній справі за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за теплопостачання – відмовити.

Вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – залишити без розгляду.

Поновити виконавчі провадження № № 55742406; 55742539; 55742642 з примусового виконання виконавчих листів № 638/3877/14-ц, виданих Дзержинським районним судом м. Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за послуги з теплопостачання, що перебувають в провадженні Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м.Харкова, починаючи з 04.04.2019 року

Головуючий