Ухвала суду № 80940455, 01.04.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/620/19

провадження №1-кс/619/700/19

Ухвала

іменем України

01 квітня 2019 року Дергачівський районний суд

Харківської області

у складі: слідчого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участі секретаря судового засідання Мєщан І.О.

прокурора Сірик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області Пупань Л.С. про накладення арешту по кримінальному провадженню №42019221280000002 від 18.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, -

встановив:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області Пупань Л.С., погодженого з прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області Сірик В.В. про накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження, поділу, об'єднання та зміни кадастрових номерів земельних ділянок.

В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження за №42019221280000002 від 18.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Так, під час опрацюванням публічної кадастрової карти встановлено, що земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 відведені ОСОБА_3 у приватну власність, а саме: для будівництва та обслуговування жилого будинку; господарських будівель і споруд; для ведення особистого селянського господарства та для ведення садівництва.

В ходу досудового розслідування встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з власності держави на підставі рішень XL сесії V скликання Дергачівської міської ради від 19.03.2009 №8-10 ОСОБА_3 передано у власність три земельні ділянки, площею 0,1000, 0,1732 та 0,0589 га, а саме: для будівництва та обслуговування жилого будинку; господарських будівель і споруд; для ведення особистого селянського господарства та для ведення садівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, відповідно до інформації Відділу у Дергачівському районі Харківської області встановлено, що згідно Проекту формування території Дергачівської міської ради Дергачівського району, розробленого ХФ «УкрНИИ Земпроект» у 1992 році, вищевказані земельні ділянки розташовані на території Дергачівської міської ради за межами населених пунктів та представлені землями сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля.

Відповідно до ст.ст. 17, 122 ЗК України (в редакції на момент видачі спірних державних актів) повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів належали районним державним адміністраціям, у зв'язку з чим, Дергачівська міська рада не уповноважена на прийняття рішень щодо спірних земельних ділянок. Вказаними діями ,відповідно до висновку спеціаліста ПП «Перспектива-Земля» про вартість земельних ділянок, державі завдано збитків у розмірі 103 504, 00 грн.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. З огляду на викладене, в діях колишніх посадових осіб Дергачівської міської ради та Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 366 КК України.

Згідно з нормами ст.12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час передачі земельних ділянок) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

За ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч.6, 7, 8, 9, 10, 11 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Безоплатна приватизація вказаних земельних ділянок відбулася на підставі висновків управління Держкомзему у Дергачівського району.

Внаслідок зловживання службовим становищем колишніми посадовими особами відділу Держкомзему Дергачівського району, інтересам держави завдано тяжкі наслідки. Погодження документації із землеустрою та подальше призвело до заподіяння інтересам держави збитків внаслідок того, що вищевказані земельні ділянки незаконно вибули з власності держави.

Тобто, вказана земельна ділянка без згоди та правових підстав вибула з державної власності на користь третьої особи.

На даний час, відповідно до інформації Відділу у Дергачівському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, власником вищевказаних спірних земельних ділянок є ОСОБА_3, що також підтверджується державними актами на право власності.

Отже, на теперішній час досудовим розслідуванням встановлено та об'єктивними обставинами кримінального правопорушення підтверджується, що предметом злочину є три земельні ділянки площами, 0,1000, 0,1732 та 0,0589 га, з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, для будівництва та обслуговування жилого будинку; господарських будівель і споруд; для ведення особистого селянського господарства та для ведення садівництва, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, існує обґрунтована сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказані земельні ділянки набуті незаконно, є предметом злочину та може використовуватися, як доках у кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, метою накладення арешту на майно є запобігання можливості особами, які скоїли даний злочин та третіми особами, знищити або відчужити його, а також забезпечення цивільного позову.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи викладене, слідчим суддею прийнято рішення розглянути клопотання без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

В судовому засіданні прокурор Сірик В.В. просила задовольнити клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши докази, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.

Як зазначено вище 19.01.2019 відповідно до вимог КПК України внесено до ЄРДР за №42019221280000002 відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Таким чином, в разі звернення процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження, з клопотанням до слідчого судді про арешт майна, норми діючого кримінального процесуального законодавства, прямо встановлюють обов'язок цієї особи звертатися з таким клопотанням саме в рамках конкретного провадження, враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у зв'язку із розслідуванням якого подається клопотання та відомості щодо вчинення саме цього кримінального правопорушення.

В статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Слідчий суддя вважає, що слідчий довів необхідність арешту майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Дергачівського відділу поліції Головного управління Національної поліції Харківській області Пупань Л.С. по кримінальному провадженню №42019221280000002 від 19.01.2019 про накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, шляхом заборони їх відчуження, розпорядження, поділу, об'єднання та зміни кадастрових номерів земельних ділянок.

Зобов'язати Державного реєстратора невідкладно внести відомості щодо обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Роз'яснити положення, які закріплені в ч.1 ст.174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Н. Ю. Кононихіна