Вирок № 80940026, 29.03.2019, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 531/557/18

Провадження № 1-кп/553/51/2019

В И Р О К

Іменем України

29.03.2019м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Новака Ю.Д.,

при секретарі Козицькому Т.Л.,

з участю прокурора Лифаря В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 О,О.,

захисника ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016170180000815 від 24.12.2016 рокупо обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, невійськовозобов’язаного, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченогост.246 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

24 грудня 2016 року, близько 10.00 години, обвинувачений ОСОБА_1, з метою незаконної порубки дерев на 69 - 70 км., пк 5 + 70 -3 + 50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна - ст. Куми виробничого підрозділу «Лубенської дистанції лісових насаджень» регіональної філії «Південної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» прибув до вказаної захисної смуги в с. Ланна, Карлівського району, Полтавської області.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_1, заручившись підтримкою для спільної фізичної праці знайомих ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, яким повідомив, що має дозвіл на спилювання деревини, будучи обізнаним, що на 69 - 70 км., пк 5 + 70 - 3 + 50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна - ст. Куми виробничого підрозділу «Лубенська дистанція лісових насаджень» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в с. Ланна, Карлівського району, Полтавської області у захисній лісосмузі, біля залізнодорожнього полотна ростуть дерева породи акація біла, клен, берест, ясен, вирушив до вказаної лісосмуги.

В подальшому, виконуючи свій злочинний умисел обвинувачений ОСОБА_1, прибувши на місце, з корисливих мотивів, діючи з прямим умислом, незаконно, не маючи відповідних дозволів на вирубку деревини, діючи всупереч вимогам ст. 69 Лісового кодексу України, п.п.2.3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007р. «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», згідно яких використання лісових ресурсів проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком/ордером, не маючи лісорубного квитка/ордера на здійснення лісорубних робіт, незаконно використовуючи бензопили «Goodluck» та «Saber» (без маркування), які заздалегідь взяв із собою, вчинив порубку 10 (десяти) стовбурів дерев породи клен та ясен різними діаметрами на пнях, при цьому повністю відділивши їх від кореня, чим спричинив істотну шкоду державним інтересам, оскільки внаслідок рубки дерев погіршилися захисні властивості лісонасаджень, зменшилась повнота насадження в межах площі порубки, зменшився відсоток участі головної породи в складі насадження, так як зрубані переважно дерева клена і ясена відносяться до основних лісоутворюючих порід, що призвело до зменшення повноти вказаного масиву, а також до знищення дерев.

Вказаними злочинними діями обвинуваченогоВершиніна О.О. було завдано державі в особі ПАТ «Українська залізниця», якій належить право на постійне користування лісозахисної смуги вздовж 69 - 70 км., пк 5 + 70 - 3 + 50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна - ст. Куми, істотної шкоди.

Відповідно до розрахунку виробничого підрозділу «Лубенська дистанція лісових насаджень» регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» розмір шкоди, що заподіяна державі в особі ПАТ «Українська залізниця» внаслідок незаконної порубки дерев становить 20634, 55 грн.

Своїми діями, які виразилися у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкоди, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.246 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати. Цивільний позов представника потерпілого визнав частково, а саме в сумі 20634, 55 грн., яка зазначена згідно обвинувального акту. Пояснив, що 24 грудня 2016 року, близько 10.00 години, він з метою незаконної порубки дерев на 69 - 70 км., пк 5 + 70 -3 + 50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна - ст. Куми прибув до вказаної захисної смуги в с. Ланна, Карлівського району, Полтавської області. Заручившись підтримкою для спільної фізичної праці знайомих ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким повідомив, що має дозвіл на спилювання деревини, будучи обізнаним, що на 69 - 70 км., пк 5 + 70 - 3 + 50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна - ст. Куми улісосмузі, біля залізнодорожнього полотна ростуть дерева, вирушив туди, використовуючи бензопили, які заздалегідь взяв із собою, та вчинив порубку 10 (десяти) дерев різних порід.

Представник потерпілого ПАТ «Українська залізниця» ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала цивільний позов, стосовно призначення виду та міри покарання обвинуваченому покладалася на розсуд суду.

Крім повного визнання вини, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України також підтверджується обставинами, встановленими в судовому засіданні, доказами, повністю дослідженими та перевіреними судом в процесі розгляду кримінального провадження:

-витягами з ЄРДР (а.с.163-164);

-рапортом ст. інспектора-оперативного чергового Карлівського ВП ОСОБА_7 Осіпенко від 24.12.2016 року (а.с.169);

-протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 24.12.2016 року (а.с.170-180);

-постановою від 24.12.2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів (а.с.181);

-зберігальною розпискою ОСОБА_8 про отримання на відповідальне зберігання дров твердих порід (ясен, акація біла, клен) об’ємом -6 м3, (шість), які вилучені в ході огляду місця події від 24.12.2016 року (а.с.182);

-постановою від 19.03.2018 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів (а.с.183);

-зберігальною розпискою ОСОБА_9 про отримання належних йому двох бензопил (а.с.184);

-листом начальника «Лубенської дистанції захисних лісонасаджень» виробничого підрозділу регіональної філії «Південна залізниця Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 24.01.2017 року та актом обстеження від 20.01.2017 року (а.с.186-187);

-листом начальника «Лубенської дистанції захисних лісонасаджень» виробничого підрозділу регіональної філії «Південна залізниця Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 13.03.2017року щодо розрахунку шкоди самовільної рубки на 69-70 км. пк 5+70-3+50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна –ст. Куми з розрахунковою відомістю (а.с.193-194);

-постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.04.2018 року (а.с.242);

-характеризуючими матеріалами на ОСОБА_1: копією паспорта (а.с248), свідоцтвом про шлюб серії І-КЕ №149128 від 01.10.2016 року (а.с.251), свідоцтвом про народження серії І-КЕ №174601 від 05.03.2013 року,що він є батьком малолітнього сина (а.с.252), вимогою про судимість(а.с.253), характеристикою Ланнівської сільської ради, Карлівського району, Полтавської області (а.с.250), відповіддю головного лікаря Карлівської центральної районної лікарні ім. Л.В. Радевича (а.с.249).

За таких обставин, в сукупності наведених доказів та їханалізу суд вважає, що вирішуючи питання про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 та даючи оцінку зібраним по справі доказам в їх сукупності дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за статтею 246 КК України, як умисні дії, які виразилися у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкоди, які йому вірно інкриміновані стороною обвинувачення.

Аналізом безпосередньо досліджених та перевірених судом доказів у їх взаємозв»язку між собою, в ході розгляду кримінального провадження встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні дії,які виразилися незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкодиза обставин, які викладені стороною обвинувачення. Дана сукупність доказів повністю підтверджує висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, які були встановлені в ході судового розгляду щодо часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.246 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 відповідно до ст. 91 КПК України. Сукупність досліджених доказів також узгоджується із показаннями даними в судовому засіданні самим обвинуваченим, представником потерпілого та із іншими матеріалами кримінального провадження, дослідженими та перевіреними судом в ході судового розгляду та підтверджують вчинення умисних дій,які виразилися у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкоди обвинуваченим ОСОБА_1, а саме: рапортом ст.інспектора-оперативного чергового Карлівського ВП ОСОБА_7 Осіпенко від 24.12.2016 року; протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 24.12.2016 року;постановою від 24.12.2016 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів; зберігальною розпискою ОСОБА_8 про отримання на відповідальне зберігання дров твердих порід (ясен, акація біла, клен) об’ємом -6 м3, (шість), які вилучені в ході огляду місця події від 24.12.2016 року; постановою від 19.03.2018 року про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів;зберігальною розпискою ОСОБА_9 про отримання належних йому двох бензопил;листом начальника «Лубенської дистанції захисних лісонасаджень» виробничого підрозділу регіональної філії «Південна залізниця Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 24.01.2017 року та актом обстеження від 20.01.2017 року; листом начальника «Лубенської дистанції захисних лісонасаджень» виробничого підрозділу регіональної філії «Південна залізниця Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 13.03.2017 року щодо розрахунку шкоди самовільної рубки на 69-70 км. пк 5+70-3+50 лівої сторони колії по перегону ст. Ланна –ст. Куми з розрахунковою відомістю; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.04.2018 року.

Вказані докази в сукупності з показаннями обвинуваченого, представника потерпілого, не довіряти яким у суду немає жодних підстав, повністю підтверджують дані про місце, час, спосіб, мотив та обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ст. 246 КК України.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до обгрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 246 КК України сукупністю доказів, які суд визнає належними, допустимими та достовірними, бере їх до уваги та кладе в основу обвинувального вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_1, який повинен нести кримінальну відповідальність за вчинений ним злочини.

Відповідно до ч.1, 6 статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Згідно ч.2 ст. 8 КПК України та ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при розгляді даного кримінального провадження враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, викладену в рішеннях ЄСПЛ по справах «Кобець проти України», «Коробов проти України» та «Ушаков проти України», щодо концепції доведення вини «поза розумним сумнівом» та вважає, що стороною обвинувачення в повній мірі доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину передбаченого ст. 246 КК України належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності – достатніми доказами по справі «поза розумним сумнівом», що також узгоджується із положеннями ст. 94 КПК України та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок щодо притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого.

Відповідно до ч.ч. 1,3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Проаналізувавши всі докази, досліджені в судовому засіданні, суд, з врахуванням вимог ст. 337 КПК України, вважає доказаною винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України.

Відповідно до ч.1 статті 368 КПК України ухвалюючи вирок суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи всі докази за даною кримінальною справою в їх сукупності, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права».

З урахуванням викладеного, оцінивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку, керуючись ст. 62 Конституції України, суд приходить до переконливого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.246 КК України є доведеною поза розумним сумнівом, що також узгоджується з положенням ст. 94 КПК України, та які в повній мірі дають змогу суду зробити переконливий висновок про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

Зважаючи на викладене, суд вважає правильною кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ст. 246 КК України, як умисні дії, які виразилися у незаконній порубці дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотної шкоди

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд, при вирішенні питання щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 враховує положення п. 1 ППВСУ № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ст.ст. 50 та 65 КК України, та виходить з того, що особі враховуючи ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Обставиною, яка пом’якшує покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було «свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України, обираючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, те що ОСОБА_1О вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, вину у вчиненні злочину визнав в повній мірі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, що свідчить про те, що особа усвідомила характер своїх протиправних діянь, зробила для себе відповідні висновки, розкаюється у вчиненому, має на утриманні малолітню дитину, а тому беручи до уваги обставини, які пом’якшують покарання обвинуваченого та відсутність тих які обтяжують покарання, зважаючи на позицію представника потерпілого по справі, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, у розмірі згідно санкції статті, яка була чинною на дату скоєння кримінального правопорушення, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову АТ «Українська залізниця»,суд приходить до висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення, а саме: щодо стягнення з обвинуваченого на користь АТ «Українська залізниця»суми матеріальних збитків в розмірі 20634 гривень 55 коп., яку визнав обвинувачений, яка відповідає шкоді завданій саме обвинуваченим ОСОБА_1 і є доведеною сукупністю встановлених в судовому засіданні доказів та беручи до уваги постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.04.2018 року за фактом вчинення невстановленою особою незаконної порубки дерев.

Щодо стягнення на користь АТ «Українська залізниця»решти суми яка вказана в позові в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, то суд приходить до висновку, що в даній частині позовних вимог необхідно відмовити у зв’язку з необґрунтованістю даних позовних вимог, оскільки представником потерпілого як в позовній заяві так і в судовому засіданні, не було зазначено з чого саме потерпіла сторона виходила, визначаючи розмір відшкодування шкоди яку повинен відшкодувати саме обвинувачений ОСОБА_1, та з урахуванням інших обставин, які були б пов’язані саме з діями обвинуваченого ОСОБА_1 Крім того, відмовляючи в частині позовних вимог потерпілому, що стосуються відшкодування матеріальної шкоди, суд бере до уваги як об’єктивні дані, встановлені в ході судового розгляду кримінального провадження, а також постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 16.04.2018 року за фактом вчинення невстановленою особою незаконної порубки дерев.

Відповідно до ст. 124 КПК України документальні підтвердження щодо процесуальних витрат по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів, які долучені до матеріалів кримінального провадження, суд вважає необхідним вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 369 -371, 373 та 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 (одна тисяча сімсот) грн.

Речові докази – дві бензопилки марки «Goodluck» та «Saber», які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_9; дрова твердих порід (об’ємом 6 м.куб.), які передані на відповідальне зберігання начальнику Полтавської дільниці захисних лісонасаджень ОСОБА_8 - повернути за належністю.

Цивільний позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь АкціонерногоТовариства «Українська залізниця» (п/р 26006304555199 у ТВБВ №10020/0450 ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823, Код ЄДРПОУ 40081216) 20634, 55 грн. у відшкодування шкоди завданої злочином.

Вирок може бути оскаржений сторонами судового провадження до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_10