Рішення № 8093873, 01.03.2010, Маневицький районний суд Волинської області

Номер справи 2 - 136

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого – судді Покидюка М.В.

при секретарі Каращук В.С.

з участю: позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маневичіагробуд” про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2010 року ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маневичіагробуд” (далі Відповідач) про стягнення заробітної плати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що наказом Відповідача № 211 від 9 грудня 1987 року його було прийнято на посаду водія автокрана, з якої згідно наказу № 55 від 28 вересня 2009 року було звільнено за власним бажанням.

ОСОБА_4 вимог п. 1 ст. 116 КЗпП України в день звільнення Відповідач з січня по серпень 2009 року не провів з ним повного розрахунку.

Відповідач, посилаючись на те, що з березня по вересень 2009 року, крім 29 та 30 квітня, він, Позивач, був відсутній на роботі, на неодноразові його звернення провести з ним повний розрахунок відмовляв йому в цьому. Хоча згідно наказів № 1 - в та № 3 – в, відповідно від 9 січня та 2 лютого 2009 року, у зв”язку з відсутністю об'ємів виконання будівельних робіт, з 12 січня по до 28 лютого 2009 року ТзОВ “Маневичіагробуд” припинило роботу.

Безпідставна не виплата йому заробітної плати полягала в тому, що Відповідач, всупереч вимогам п. 1 ст. 113 КЗпП України, не виплатив заробітної плати за час простою не з вини працівника, оскільки з березня по серпень 2009 року він постійно ходив на роботу, прогулів не допускав, про що свідчить відсутність накладених на нього адміністративних стягнень і за цей період він також не отримав заробітної плати.

Крім того, перебуваючи у трудових відносинах з Відповідачем, він за 2009 рік не був у щорічній відпустці і за не використані дні відпустки, відповідно вимог п. 1 ст. 83 КЗпП України, не отримав грошової компенсації.

Через не виплату Відповідачем своєчасно йому заробітної плати і компенсації за не використану відпустку йому було заподіяно моральну шкоду. Вона полягає в тому, що він принижуючи свою честь та гідність, звертався до Відповідача та в інші органи з питанням виплати йому грошових коштів, що забирало значну кількість часу, змушений був відшукувати кошти для існування, внаслідок чого зазнав душевних страждань.

Моральну шкоду у грошовому вимірі оцінює у 1000 гривень.

Посилаючись на зазначені обставини, Позивач просив суд стягнути з Відповідача в його користь заробітну плату з січня по вересень 2009 року, компенсацію за не використану відпустку і 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги, з підстав викладених в позовній заяві, підтримав повністю, пояснив, що він з грудня 1987 року по 28 вересня 2009 року, часу звільнення за власним бажанням, працював у Відповідача на посаді водія автокрану. При звільненні його з роботи Відповідач не провів з ним повного розрахунку. Не виплатив йому заробітну плату з січня по вересень 2009 року, хоча він постійно виходив на роботу, про що свідчить відсутність, накладених на нього, дисциплінарних стягнень. Адміністрація ТзОВ “Маневичіагробуд” не надавала йому роботи, оскільки робота крановщика була відсутня, а тому Відповідач зобов”язаний виплатити йому не повний заробіток, а лише 2/3 його частини. В такому розмірі він і підтримує свої позовні вимоги. Визнає, що у 2009 році він на підприємстві працював лише два дні – 29 та 30 квітня. Відповідач не виплатив йому компенсацію за не використану відпустку, яку також просить стягнути в його користь. Йому заподіяна моральна шкода, яка ним обгрунтована у позовній заяві. З цих міркувань він підтримує її і в судовому засіданні. Розрахунку суми заробітної плати, яку просить стягнути в його користь, суду не представив. Просить суд стягнути в його користь 2/3 заробітної плати з січня по вересень 2009 року, компенсацію за не використану відпустку і 1000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовних вимог Позивача не визнали, вважають їх безпідставними. Пояснили, що Позивач з січня по вересень 2009 року, крім 29 та 30 квітня, допускав прогули, їздив на заробітки, а на роботу не виходив. На їх різного способу, в тому числі і письмові, повідомлення вийти на роботу він не реагував. Прогули були допущені з його вини, а тому оплаті вони не підлягають. Позивач як і інші працівники за два місяці повідомлявся що в січні – лютому 2009 року у зв'язку з відсутністю об'ємів виконання будівельних робіт буде припинено роботу товариства і запропоновано було йому знайти іншу роботу. Вважають, що в цій частині його вимоги теж є безпідставні. Всі розрахунки з ним проведено повністю, в тому числі проведено і виплату компенсації за всі дні не використаних ним відпусток, про що свідчать відповідні накази та платіжні документи, з якими він був згідний. Позивач не представив жодних доказів, які б свідчили про те, що діями Відповідача йому заподіяно моральну шкоду, навпаки стверджують, що він своїми неправдивими діями порочить репутацію підприємства. Крім того, вважають що позивачем порушено строки звернення з позовом в суд. Просять в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов безпідставний і до задоволення не підлягає.

Статтею 221 КЗпП України передбачено, що трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 233 цього Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного....суду у разі порушення законодавства про оплату праці – стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь яким строком.

Дослідженими судом, наказами Пересувної механізованої колони № 11 “Волиньагробуд” (нині ТзОВ “Маневичіагробуд”) № 211 від 9 грудня 1987 року та ТзОВ “Маневичіагробуд” № 55 – к від 28 вересня 2009 року підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 9 грудня 1987 року по 28 вересня 2009 року працював в даному товаристві на посаді машиніста крана автомобільного.

ОСОБА_4 вимог ч. ч. 1, 2 ст. 94 КЗпП України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи , професійно – ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Про те, що ОСОБА_1 з січня по 28 вересня 2009 року, крім 29 та 30 квітня, допускав прогули, їздив на заробітки, а на роботу не виходив та її не виконував, крім пояснень з цього приводу представників відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_3, часткового визнання цього факту самим Позивачем, доведено показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Дані свідки підтвердили, що ОСОБА_1 з січня по 28 вересня 2009 року, день його звільнення з роботи, крім 29 та 30 квітня, на роботу не виходив і її не виконував. Вони неодноразово самі, а також через адміністрацію товариства намагалися вплинути на ОСОБА_1, просили вийти на роботу, але він категорично відмовлявся це робити і до роботи не приступав. ОСОБА_7 доповнив, що він, як безпосередній керівник Позивача, був відповідальним за складання табелів виходу на роботу, а тому вимушений був постійно ставити в них ОСОБА_1 прогули. Свідок ОСОБА_6 суду підтвердила той факт, що коли Позивач на їх письмову вимогу з'явився до керівництва товариства, то щоб його не було звільнено з роботи за прогули, власноручно написав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням. Генеральний директор товариства ОСОБА_5, виходячи із гуманних спонукань, видала наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи за власним бажанням.

Об'єктивність пояснень сторін, показань свідків в цій частині підтверджується, дослідженими судом, табелями обліку робочого часу ОСОБА_1 за січень – вересень 2009 року, в яких зазначено, що він за вказаний період часу, крім 29 та 30 квітня, постійно був відсутній на роботі, а тому йому були проставлені прогули.

ОСОБА_4 № 130, фінансовим звітом ТзОВ “Маневичіагробуд” від 15 вересня 2009 року, поштовим повідомленням від 24 вересня 2009 року, актом від 25 вересня 2009 року, які також досліджено судом, підтверджується факт допуску ОСОБА_1 прогулів і неявки його на роботу, в період за який він оспорює заробітну плату.

Оскільки доведено, що ОСОБА_1 з січня по вересень 2009 року, крім 29 та 30 квітня, ніякої роботи в ТзОВ “Маневичіагробуд” не виконував і ніяких результатів праці не здобув, то суд вважає доведеним, що Відповідачем на законних підставах була не нарахована і не виплачена Позивачу, за вказаний період часу, заробітна плата.

Виходячи з наведених доказів, позов ОСОБА_1 в частині виплати йому заробітної плати за січень – вересень 2009 року не може бути задоволений.

Крім того, є також безпідставними його позовні вимоги в частині виплати йому грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки.

Його вимоги в цій частині спростовуються поясненнями представників відповідача, показаннями свідка ОСОБА_6, які наполягають на тому, що в день звільнення ОСОБА_1 була повністю виплачена заробітна плата за відпуск і проведено кінцевий розрахунок.

Дана обставина, крім цього, підтверджується, дослідженими судом, розрахунковим листом на виплату зарплати за відпуск і кінцевий розрахунок та платіжною відомістю № 40 на виплату авансу, зарплати від 28 вересня 2009 року, якими доведено, що в цей день Позивач повністю отримав всі розрахункові кошти, в тому числі і грошову компенсацію за відпуск кількістю 65 днів, про що власноручно розписався. ОСОБА_1 претензій з цього приводу до Відповідача не мав, що свідчило про його згоду з порядком і сумою виплаченої грошової компенсації.

З цих підстав, позов Позивача і в цій частині до задоволення не підлягає.

Оскільки до задоволення не підлягають основні позовні вимоги Позивача, то не має підстав і не можуть бути задоволенні його вимоги і в частині відшкодування моральної шкоди, так як така шкода ОСОБА_1 діями Відповідача заподіяна не була.

ОСОБА_4 вимог ст. 88 ЦПК України з Позивача підлягає стягненню 120 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: одержувач Держбюджет Маневицького району 22050000 код одержувача 21740422 номер рахунку 31213259700287 банк ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 призначення платежу за ІТЗ до Маневицького районного суду Волинської області (платник ОСОБА_1В.).

Позивач, як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи, підлягає звільненню від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 81, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 94, 116, 221, 233, 238 Кодексу законів про працю України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов до задоволення не підлягає.

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Маневичіагробуд” про стягнення заробітної плати відмовити із - за безпідставності.

Стягнути з ОСОБА_1 120 (сто двадцять) гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу: одержувач Держбюджет Маневицького району 22050000 код одержувача 21740422 номер рахунку 31213259700287 банк ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 призначення платежу за ІТЗ до Маневицького районного суду Волинської області (платник ОСОБА_1В.).

ОСОБА_1 від сплати судового збору звільнити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя: