Постанова № 80938479, 04.04.2019, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1003/19

Провадження №: 3/332/302/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 р. суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Андрюшина Л.А., розглянувши матеріали справи,що надійшли зЗаводського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, 12.09.1979року народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183-1ч.1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 як особа, яка є боржником у виконавчому провадженні ВП №32059821 з примусового виконання виконавчого листа,виданого 23.12.2005 року Заводським районним судом м. Запоріжжя на підставі рішення суду від 20.12.2005 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, допустив несплату аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. Загальний розмір заборгованості станом на 01.03.2019 року складає 72506,10гривень.

ОСОБА_1 у судовому засіданні факт вчинення адміністративного правопорушення визнав частково та суду пояснив, що до 2014 року аліменти на утримання дитини він сплачував у повному обсязі. У 2014 році розмір аліментів було зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини його доходу.Також у період 2014-2015 роки він сплачував аліменти, передаючи їх особисто колишній дружині ОСОБА_2 Але, з 2015 року по 2019 рік він аліменти не сплачував, оскільки сам перебував у скрутному матеріальному становищі внаслідок того, що у нього хворіли бабуся та батько. У 2016 році у нього народився син від іншого шлюбу та на його утриманні знаходилася дружина та двоє інших неповнолітніх дітей. Також хворів його тесть та батько, якому необхідно було робити операції, хворів син, а отже грошів на сплату аліментів дитини від першого шлюбу не вистачало.

ОСОБА_2 у судовому засіданніпояснила, що на підставі рішення суду у 2005 році з ОСОБА_1 на її користь були стягнуті аліменти на утримання дочки. Спочатку аліменти сплачувались своєчасно, оскільки ОСОБА_1 працював на заводі, але коли у 2010 році він звільнився, почалися проблеми зі сплати аліментів. У 2014 році розмір раніше стягнутих на її користь аліментів на утримання дочки було зменшено з 1/4 частини до 1/6 частини, але і цю суму батько дитини їй не сплачує. Дійсно до 2015 року декілька разів ОСОБА_1 передавав їй гроші у сумі по 400грн., але скільки разів вона зараз не пам’ятає. Після цього, вона аліменти жодного разу не отримала та сума заборгованості лише збільшується.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, у їх сукупності, вважаю, факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183-1 КУпАП, доведеним, та правопорушник підлягає притягненню до адміністративної відповідальності, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII(78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.2 ст. 51 Конституції України батьки зобов’язанні утримувати дітей до їх повноліття. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою(ч.3 ст. 51 Конституції України. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов’язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Судом встановлено, що 23.12.2005 року на підставі рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя видано виконавчий лист №2-1939 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини щомісячно від усіх видів його заробітку.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Згідно ч.1,2 ст.14 ЦПК України (в редакції чинній на час ухвалення вищевказаного рішення суду про стягнення аліментів) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.п.18 та 23 рішення Європейського суду з прав людини від 12 травня 2011 року у справі «Ліпісвіцька проти України» судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Тобто, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.04.2012 року ВП №32059821державним виконавцем Заводського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області відкрито виконавче провадження на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 від 06.04.2012 року про примусове виконання виконавчого листа № 2-1939/2005, виданого 23.12.2005 року Заводським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини щомісячно від усіх видів його доходу, починаючи з 20.10.2005 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до розрахунку заборгованості, у ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.03.2019 року становить 72506,10 грн., яка виникла за період з жовтня 2010 року по лютий 2019 року включно.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №32059821 від 15.03.2019 року, який є документом, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказування, підтверджуються обставини, місце та час вчинення адміністративного правопорушення. Факт несплати аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, також підтверджується розрахунками заборгованості у ВП №32059821 від 06.04.2012 року.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» № 2234-VIII від 07.12.2017р. главу 14 КУпАП доповнено статтею 183-1, яка набрала законної сили 06.02.2018 року, про встановлення адміністративної відповідальності за несплату аліментів. Тож, дана норма закону не має зворотної дії в часі. Тому період часу несплати аліментів ОСОБА_1 до набрання чинності норм статті 183-1 КУпАП, тобто, до 06.02.2018 року, не може бути прийнято до уваги при розрахунку заборгованості по аліментах.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 по аліментним зобов’язання утворилась в період з жовтня 2010 року по лютий 2019 року включно, тобто за вісім років чотири місяці. В цей період часу в рахунок сплати аліментівкошти не надходили, що підтверджується розрахунком заборгованості, що мається в матеріалах справи.

Відповідно до положень ч.2 ст. 197 СК України підставами для звільнення від сплати заборгованості за аліментами їх платника, є її виникнення у зв’язку з тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення, зокрема, заборгованість може утворитися внаслідок призупинення виконавчого провадження через перебування боржника на лікуванні в стаціонарній лікувальній установі. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести перебування в місцях позбавлення волі і пов’язані з цим труднощі із влаштуванням на роботу, призупинення виконавчого провадження у випадку визнання одержувача недієздатним, тощо. Таким чином, посилання ОСОБА_1 як на одну з обставин, що на його думку, мають істотне значення, відсутність у нього протягом тривалого періоду часу стабільного доходу внаслідок того, що він не працював, не може бути взято судом до уваги, оскільки ОСОБА_1, як на той період часу, за який утворилась заборгованість, так і на теперішній час є особою працездатного віку, а тому, суд вважає, що він не працевлаштовувався за власним бажанням, а не з будь-яких об’єктивних причин, які б позбавляли його можливості працювати, оскільки ним не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він за своїм станом здоров’я не мав змоги працювати, або мав статус безробітного. Посилання ОСОБА_1 на скрутне матеріальне становище внаслідок хвороби його інших родичів,не мають правового значення при вирішенні справи про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки наведені ОСОБА_1 обставини не звільняють його від виконання рішення суду та його батьківського обов’язку щодо утримання своєї неповнолітньої дитини.

Диспозиція ч.1 ст.183-1 КУпАП передбачає відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання. Санкцією статті передбачена відповідальність у виді виконання суспільно корисних робіт на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин.

При призначенні ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення суддя враховує характер скоєного ним правопорушення, особу правопорушника, ступень його вини, майновий стан, не знаходячи обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, та приходить до висновку,що з урахуванням обставин справи, особи правопорушника на нього необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді суспільно корисних робіт.

Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 183-1 ч. 1, 283-285КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1ч. 1КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді 160(сто шістдесят) годин суспільно корисних робіт.

Стягнути з ОСОБА_1 Олександровичана на користь держави судовий збір у розмірі 384,20 грн. (р/р 31219206008004, Банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ЄРДПОУ отримувача 38025372, одержувач: УК в Заводському районі м. Запоріжжя, код – 22030101, код бюджетної класифікації 22030101 – «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня винесення постанови.

Суддя Андрюшина Л.А.