Рішення № 80937702, 28.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/172/2019

Номер справи 243/10342/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 28 » березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Хорхордіної О.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 13 Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що 09.04.2015 року слідчим відділом лінійного відділу на ст. Слов’янськ УМВС України на Донецькій залізниці було відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.366 КК України.

02.04.2015 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.366 КК України. Вироком Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29.11.2017 року позивача визнано невинною у пред'явленому обвинуваченні за частиною 2 ст.366 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

З 05.04.2015 року по 29.11.2017 року, тобто 2 роки 7 місяців та 24 дні позивач незаконно перебувала під слідством та судом.

Слідчими за місцем проживання її родини в рамках кримінального провадження проводились обшуки, що вплинуло на її репутацію та на репутацію її родини.

Зазначає, що слідчі дії проводились з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства, внаслідок чого вона протягом 2 років 7 місяців 24 днів знаходилася у напруженому психологічному стані та постійних стресах, переживала за своє життя та життя своєї родини, особливо за життя своєї малолітньої дитини, яку вона виховує. Внаслідок переживань позивач неодноразово потрапляла до лікарні з підвищеним тиском, постійно втрачала свідомість, лікувалася від інших хвороб, які були спричинені незаконними діями та тиском зі сторони органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.

Враховуючи характер правопорушення, глибину та тривалість моральних страждань, з урахуванням принципу розумності та справедливості, позивач оцінила моральну шкоду, завдану їй, в розмірі 1 000 000 грн.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Державного бюджету України на її користь 1 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Позивач, ОСОБА_4, в судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 27.09.2018 року та ордеру серії АА №1108373 від 27.09.2018 року, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача - Прокуратури Донецької області, прокурор відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів держави в суді прокуратури Донецької області ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності від 23.08.2018 року за №05/2-424вих-18, в судовому засіданні позов визнав в частині стягнення з Держави Україна на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 115 636,38 грн., зазначив, що відшкодування такої шкоди має компенсувати моральні страждання особи, а не призводити до її збагачення.

Відповідач, Прокуратура Донецької області, надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили наступне.

За ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (далі - Закон № 266/94-ВР) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить 3 723 грн.

Оскільки ОСОБА_4 перебувала під судом та слідством 2 роки 7 місяці та 2 дні: з 28.05.2015 року (дата повідомлення про підозру) по 29.12.2017 року (дата набрання вироком законної сили), тому на відшкодування її моральної шкоди має бути стягнуто 115 636,38 грн. (3723 грн. х 31,06 місяців).

В зв’язку з викладеним, позов визнали в частині щодо стягнення на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у розмірі 115 636,38 грн.

Представник відповідача, Державної казначейської служби України, юрисконсульт Управління Державної казначейської служби України у м. Слов’янськ Донецької області, ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності №5-29/120-330 від 04.01.2018 року, в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем, крім того, позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди та немає розрахунку завданої моральної шкоди.

Відповідач, Державна казначейська служба України, надали відзив, в якому зазначили, що заперечують проти даного позову в повному обсязі з наступних підстав. Статтею 43 Бюджетного Кодексу України зазначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Пунктом 13 частини 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, визначено, що видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Відповідно до положень частини 2 ст. 2 Цивільного кодексу України - учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_5 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права, стаття 167 - Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, стаття 174 - Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення, частина 2 статті 176 - юридичні особи, створені державою, Автономною ОСОБА_5 Крим, територіальними громадами, не відповідають за зобов’язаннями відповідно держави, Автономної ОСОБА_5 Крим, територіальних громад. Згідно з Положенням про державну казначейську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, відповідно до якого - Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів, Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках. Таким чином Казначейство не є розпорядником коштів державного бюджету, визначених бюджетною програмою на виконання судових рішень, які знаходяться на єдиному казначейському рахунку. Кошторисом Казначейства не передбачено бюджетні асигнування (які б перераховувалися на рахунки ДКСУ) на виконання судових рішень.

Позивачем не надано будь-якого обґрунтування, розрахунку та доказів завдання моральної шкоди. Вважають, що наведені позивачем обставини та правові підстави суперечать положенням Бюджетного кодексу України, а позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За вироком Слов’янського міськрайонного суду від 29.11.2017 року ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину. Вказаним вироком також визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366, ч.2 ст.364, ч. 2 ст. 367 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину ОСОБА_6, визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України та виправдано за відсутністю в їх діях складу злочину ОСОБА_7, ОСОБА_8, визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та виправдано за відсутністю в його діях складу злочину ОСОБА_9 (а.с.7-62).

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення апеляційного суду Донецької області від 20.06.2017 року, апеляційні скарги прокурора та потерпілої залишені без задоволення, а вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 29.11.2017 року відносно ОСОБА_6 залишено без змін.

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_5 Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно з частинами першою та другою статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Частиною п'ятою статті 4 згаданого Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що кримінальним переслідуванням ОСОБА_4, а саме притягненням її як обвинуваченої за ч.2 ст. 366 КК України, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала, погіршення відносин із оточуючими людьми, позбавлення можливості реалізації нею своїх звичок та бажань, необхідності застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що тривале перебування під слідством та судом завдало позивачу душевних страждань, перебування під слідством та судом створювало у її оточення негативне уявлення про неї, як про правопорушника. Позивач змушена була докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації. Вказані обставини безумовно завдали додаткових душевних страждань позивачу.

Таким чином, позивач має право на відшкодування завданої їй моральної шкоди за рахунок держави.

За змістом частини другої статті 2 зазначеного Закону право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

Згідно із пунктом 1-1 частини першої статті 2 Закону встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів є підставою для виникнення права на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.

За приписами пункту 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

У частині першій статті 278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі № 1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання виправдувальним вироком законної сили.

В своєму відзиві прокуратура Донецької області зазначає, що вирок відносно ОСОБА_4 набрав законної сили 29.12.2017 року, що не відповідає дійсності. Вирок Слов’янського міськрайонного суду від 29.11.2017 року, яким ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу злочину, набув законної сили 20.06.2018 року (день постановлення ухвали апеляційного суду Донецької області від 20.06.2017 року). Отже, період для відшкодування моральної шкоди, визначений відповідачем – прокуратурою Донецької області, є помилковим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – 28.05.2015 року (дата вручення позивачу письмового повідомлення про підозру визнана позивачем та відповідачем, прокуратурою Донецької області) до набрання виправдувальним вироком законної сили – 20.06.2018 року.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Згідно із правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому при вирішенні цього питання необхідно виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2019 року становить 4173 грн.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди необхідно розраховувати, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, що на час розгляду справи становить 4 173, 00 грн.

Аналогічна позиція міститься у правових висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 489/2492/17 (провадження № 61-8890св18), від 13 червня 2018 року у справі № 464/6863/16 (провадження № 61-10293св18, від 21 червня 2018 року у справі № 205/119/17 (провадження № 61-24700св18), від 25 липня 2018 року у справі № 607/14493/16-ц (провадження № 61-12051св18).

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 визначається з мінімальної заробітної плати в розмірі 4173,00 грн. за період з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення – 28.05.2015 року до набрання виправдувальним вироком законної сили – 20.06.2018 року, що загалом становить: 4173,00 грн. * 36,74 місяців = 153 316,02 грн.

Щодо заперечень відповідача, Державної казначейської служби України, про те, що вони є неналежним відповідачем та що Державна казначейська служба України до суті спору не має жодного відношення, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави. Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної ОСОБА_5 Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною ОСОБА_5 Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Державна казначейська служба України.

Відповідно до покладених завдань Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Отже, належним відповідачем у спірних правовідносинах є держава Україна в особі відповідних органів, оскільки відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, здійснюється державою, у порядку визначеному законом, а Державна казначейська служба України є органом влади, яка здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до положень статей 3, 4 Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, передбачено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

З огляду на викладене, суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача необхідно стягнути з державного бюджету шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Таким чином суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, та вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 153 316,02 грн.

Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної ОСОБА_5 Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 355, 356 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, прокуратури і суду», суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у відшкодування моральної шкоди 153 316 (сто п’ятдесят три тисячі триста шістнадцять) грн. 02 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 04 квітня 2019 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_10