Рішення № 80937484, 04.04.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 263/3721/17

Провадженя№ 2/266/65/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., за участю секретаря Широкової Г.К., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 263/3721/17 за позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією в сумі 61642 грн. 37 коп., суми інфляційних витрат в розмірі 3134 грн. 53 коп., 3% річних в сумі 1046 грн. 03 коп. та витрат зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 01.10.2005 року між ним та відповідачем було укладено договір №31 про відпуск теплової енергії, згідно з умовами якого ККП «Маріупольтепломережа» постачає теплову енергію до нежитлового приміщення в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполя, яке належить ОСОБА_3 Відповідно до умов договору споживач в особі ОСОБА_3 зобов’язаний проводити оплату у відповідності зі встановленими тарифами. Однак в порушення умов договору відповідач не сплачує постачальнику за надану теплову енергію, в результаті чого має заборгованість в сумі 61642 грн. 37 коп., яку добровільно не погашає. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за користування тепловою енергією в сумі 61642 грн. 37 коп., суму інфляційних витрат в розмірі 3134 грн. 53 коп., 3% річних в сумі 1046 грн. 03 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.

Представник позивача, ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Суду пояснив, що вказана сума заборгованості утворилась за опалювальний сезон з жовтня 2016 року по березень 2017 року. Теплову енергію позивач постачає до приміщення магазину, яке вбудоване в житловий будинок та має загальну опалювальну площу 427,9 кв.м., яке належить ОСОБА_3 та знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Миру, 111, на першому поверсі. 08.11.2017 року при огляді вказаного приміщення працівниками позивача було встановлено самовільне відключення від системи опалення, яка наявна в приміщенні та за допомогою якої ОСОБА_3 отримувала теплову енергію. Нарахування зроблені згідно показів будинкового тепломіру з урахуванням площі приміщення. ОСОБА_3 зверталась до позивача з заявою про розірвання договору на постачання теплової енергії, однак договір розірвано не було та він є чинним. Відключення було проведено з порушенням встановленого Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово – комунального господарства України 22.11.2005 року (далі – Порядок), за яким було можливо відключення всього будинку в період до 2006 року з обов’язковим зверненням до міжвідомчої комісії. Наказом від 06.11.2007 внесено зміни до Порядку, якими унеможливлено відключення від централізованого теплопостачання окремих приміщень та дозволено лише відключення будинку в цілому. Також заборона самовільного відключення закріплена в Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року (далі – Правила). Всі звернення ОСОБА_3 було розглянуто, надано відповіді. Акт про включення централізованого опалення в приміщення, належне ОСОБА_3 складався спільно позивачем та балансоутримувачем будинку, ЖКП «Житло Центр» 15.10.2016 року. Межею відповідальності між ККП «Маріупольтепломережа» та ЖКП «Житло Центр» є зовнішня стіна будівлі. ЖКП «Житло Центр» зазначило, що ККП «Маріупольтепломережа» теплоносій на будинок №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь подано. Також актом обстеження від 08.11.2017 року встановлено, що стояки системи опалення проходять крізь приміщення, належне ОСОБА_3 в кількості 8 штук та прогріті рівномірно. Враховуючи викладене просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, ОСОБА_2, позовні вимоги не визнав повністю. Суду пояснив, що до початку опалювального сезону 29.08.2016 року ОСОБА_3 надіслала на адресу позивача лист про припинення договору на постачання теплової енергії. На початок опалювального сезону 2016 – 2017 років вказаний договір припинив свою дію. Відповідь на свій лист про неможливість розірвання договору ОСОБА_3 отримала в лютому 2017 року в зв’язку із відмовою ККП «Маріупольтепломережа» виконувати зобов’язання згідно умов договору. Система центрального опалення в належному ОСОБА_3 приміщенні повністю демонтована в 2006 році. З 2006 року позивач рахунків на сплату теплової енергії ОСОБА_3 не виставляв. Теплову енергію ОСОБА_3 фактично не отримує, тому сплату за неї не проводить. Згідно п. 5.1 договору, укладеного між ККП «Маріупольтепломережа» та ОСОБА_3 остання мала право на розірвання договору, тому скористалась своїм правом перед початком опалювального сезону 2016 – 2017 років. В липні та серпні 2016 року ОСОБА_3 зверталась до позивача з заявами, однак питання, поставлені в них вирішено не було. Зазначив, що відключення від центральної мережі теплопостачання приміщення, належного ОСОБА_3 було проведено за участі працівників ККП «Маріупольтепломережа» в 2006 році. Акти від 15.10.2016 року, 04.09.2017 року складались в відсутності представника відповідача ОСОБА_3, тому вони є такими, що не відповідають положенням Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених спільним наказом №620/378 від 10.12.2008 року Міністерства палива та енергетики України та Міністерства з питань житлового - комунального господарства України. Також зазначив, що актами позивача від 31.01.2005 року та 24.10.2011 року підтверджено факт відсутності в належному відповідачу приміщенні системи центрального теплопостачання. Відсутність її також підтверджено актом, складеним 13.10.2017 року мешканцями будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь, яким зазначено, що ОСОБА_3 проведено роботи по відключенню від системи центрального опалення, та воно відсутнє в приміщенні з 15.03.2002 року. На підставі викладеного просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що працює контролером ККП «Маріупольтепломережа» з 1999 року. В її посадові обов’язки входить перевірка роботи систем опалення на наявність або відсутність постачання теплоносія та гарячої води. З ОСОБА_3 вона знайома. В 2016 році виписала ОСОБА_3 припис про відновлення системи централізованого опалення. Система опалення в приміщенні, належному ОСОБА_3 відсутня, однак не змогла уточнити з якого саме часу. На момент винесення припису опалення було присутнє. Однак вентилі було перекрито й опломбовані. Частина труб була обрізан, інша частина опломбована. Перевірку проводила в робочій час, була вказівка на поновлення системи опалення в приміщенні, належному ОСОБА_3 в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполя, де орендатором був магазин АМІ «Клік». Припис був винесений про поновлення системи опалення, яка на момент його винесення була повністю непрацездатною та виносилось з приводу поновлення системи опалення в другій частині приміщення, де було обрізано. Приміщення в цілому розділено на дві частини, в одній з яких знаходиться меблевий магазин, в іншій комп’ютерний. Припис складено в відношенні меблевого магазину, врізка знаходиться в приміщенні комп’ютерного магазину, де були опломбовані вентилі, пломби було знято нею та іншими працівниками ККП «Тепломережа», врізка була робочою.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з ОСОБА_3 знайома. Мешкає в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь. Вона відповідальна за зйомку показань теплового лічильника. В приміщенні, належному ОСОБА_3 система опалення відключена в 2002 році. Приміщення не отримує теплоносій, згодом там було демонтовано труби. Акт про відключення від центрального теплопостачання складався працівниками ККП «Маріупольтепломережа». Відключення проводили працівники позивача, які саме роботи вони робили – пояснити не може. Також зазначила, що рамки керування теплопостачанням в будинку наявні в 2 та 4 під’їздах.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що з ОСОБА_3 він знайомий, вона йому відома як власник нежитлових приміщень в будинку №111 по пр. Миру в Приморському районі м. Маріуполь. До виходу на пенсію, з 1989 року працював на посаді головного інженера ЗАТ «Маркомпрод», до 2012-2013 року контролював технічний стан приміщень та комунікацій в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь. Перший поверх будинку нежитловий та має окремі вводи для теплоносія. Всього чотири вводи. Два на нежитлові приміщення та два на житлові приміщення. Спільно з мешканцями будинку придбали один тепловий лічильник. Приміщення, належне ОСОБА_3 відключено з 01.10.2010 року, відключили обидва вводи. Всередині приміщенні рамки управління було відрізано, центральне опалення в нежитлові приміщення, належні ОСОБА_3 не надходить. Працівниками ККП «Маріупольтепломережа» було винесено припис про поновлення системи центрального опалення, однак опалення до приміщення не надходило. На початок опалювального сезону в жовтні 2016 року система не була придатна для прийому опалення в зв’язку із зносом. З 2010 року система опалення жодного разу випробування не проходила. В 2010 році звернулись до ККП «Маріупольтепломережа» з заявою про відключення системи центрального опалення. Відключення було здійснено працівниками ККП «Маріупольтепломережа», складено акт, про обрізку труб та вентилі опломбовано.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що орендував приміщення в ОСОБА_3 з 2014 року, фактично працював в приміщенні в якості працівника з 2012 року. Система опалення в приміщенні була присутня, але за часу його роботи та знаходження в приміщенні в якості орендаря не працювала. За умовами договору оренди сплачував комунальні послуги за електричну енергію та водопостачання, опалення було відсутнє, водопостачання – холодна вода. Збоку заводу на стіні були радіатори, вони не працювали. На даний момент радіатори демонтовано. Стояки опалення є за торгівельним обладнанням, вони ніколи не були теплими.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що орендує частину приміщення в ОСОБА_3 з 2014 року як приватний підприємець. Радіаторів опалення в орендованій нею частині приміщення не має, є стояки опалення, але вони холодні, заглушені. До укладення договору оренди була в приміщенні неодноразово, в ньому завжди було холодно, дані умови її влаштовують, оскільки орендна плата нижча. Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

01.10.2005 року між ОСОБА_3, якій на підставі договору купівлі – продажу, укладеного між нею та ЗАТ «Маркомпрод» 28.12.2004 року належить 24/100 частини житлового будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь, що складається з нежитлового приміщення, укладено договір №31 на відпуск теплової енергії (а. с. 7-9,150-151)

За умовами договору постачальник в особі ККП «Маріупольтепломережа» подає теплову енергію споживачу в особі ОСОБА_3

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що споживач проводить сплату за отриману теплову енергію на користь постачальника.

Пунктом 5.1 передбачено, що договір укладено строком на 2 роки, за умови якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде заява однієї зі сторін про відмову від вказаного договору або його перегляду.

08.10.2010 року представниками позивача спільно з ОСОБА_3 складено акт про включення центрального опалення в приміщенні комп’ютерного магазину в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь (а. с. 92)

ККП «Маріупольтепломережа» складено акт про те, що 15.10.2016 року проведено включення центрального опалення в низці будинків Центрального району м. Маріуполь, серед яких зазначено будинок №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь без зазначення конкретних приміщень вказаного будинку (а. с. 98)

Актом від 15.03.2002 року, складеним представниками ЗАТ «Маркомпрод» та будинковим комітетом будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь встановлено факт відключення від центрального опалення нежитлового приміщення магазину (а. с. 128)

18.06.2016 року ОСОБА_3 звернулась до ККП «Маріупольтепломережа» з заявою, в якій просила в зв’язку із відключенням в 2006 році від системи центрального опалення направити комісію для перевірки обставин, викладених в повідомленні (а. с. 70)

ККП «Маріупольтепломережа» в особі контролера підприємства ОСОБА_4 винесло 2016 році на адресу ФОП ОСОБА_3 припис 272-а/08, в якому вимагало усунення самовільного відключення від центральної системи опалення приміщення, належного ОСОБА_3 (а. с. 69)

Заявою від 25.08.2016 року ОСОБА_3 повторно звернулась з заявою на ім’я директора ККП «Маріупольтепломережа» в зв’язку із відсутністю відповіді на заяву від 18.06.2016 року (а. с. 71)

29.08.2016 року ОСОБА_3 звернулась з заявою на ім’я директора ККП «Маріупольтепломережа» направлено заяву про розірвання договору на відпуск теплової енергії №31 (а. с. 68)

Листом від 13.09.2016 року ККП «Маріупольтепломережа» повідомила ОСОБА_3 про те, що підстав для прийняття відмови від договору та розірвання договору №31 від 01.10.2005 року не має (а. с. 91)

31.05.2005 року представниками ККП «Маріупольтепломережа» складено акт про відключення від системи центрального теплопостачання нежитлового приміщення в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь (а. с. 112)

З розрахунку ККП «Маріупольтепломережа» вбачається, що ОСОБА_3 отримувала центральне постачання опалення лише в опалювальний сезон 2016 – 2017 років (а. с. 109-115)

Жодним доказом ККП «Маріупольтепломережа» не довела той факт, що ОСОБА_3 отримувала та споживала теплову енергію в опалювальні сезони з 2002 року по 2016 рік, тобто фактично не спростувала доводів відповідача про не надану послугу.

Актом від 13.10.2017 року, складеним ОСОБА_3, представником балансоутримувача ОСОБА_9 та мешканцями будинку підтверджено факт відключення від центрального постачання опалення нежитлового приміщення магазину в будинку №111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполя з 15.03.2002 р. (а. с. 127)

Також вказані відомості підтверджено фотозображеннями, з яких вбачається, що нежитлове приміщення було підключено окремою врізкою, труби постачання теплоносія відрізано, опломбовано (а. с. 119-126)

24.10.2017 року представником позивача надано фотографії нежитлового приміщення з наявними радіаторами центрального опалення (а. с. 218, 219)

Вказані фотографії не мають геоміток або інших ідентифікуючих приміщення ознак, що позбавляє суд можливості прийняти їх як належний доказ по справі. Також суд звертає увагу на те, що сам факт наявності в приміщенні радіаторів центрального опалення не може слугувати показником їх працездатності та отримання послуг з центрального опалення споживачем.

Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, а згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії,які регулюються законами України «Про теплопостачання»,«Про житлово – комунальні послуги» та Правилами надання послуг із централізованого опалення,постачання холодної та гарячої води і водовідведення,затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21липня 2005року №630,Правилам користування приміщеннями житлових будинків,затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від24січня 2006року №45

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено,що праваспоживача вважаютьсяв будь-якомуразі порушеними,якщо при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору

Згідно із ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 67, 68 ЖК України, п. п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005р. споживачі зобов'язані сплачувати кошти за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спірні правовідносини виникли в 01.10.2005 року, однак оспорюване відключення від мережі було проведено ЗАТ «Маркомпрод», минулим власником нежитлового приміщення в будинку 111 по пр. Миру в Центральному районі м. Маріуполь та регулювались Постановою Кабінету міністрів України №1497 від 30 грудня 1997 року Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-,теплопостачання та водовідведення, яка втратила чинність 21.07.2005 року на підставі Постанови Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005 року.

Пунктом 9 Постанови №1497 КМУ від 30.12.1997 року було передбачено, що у разі відмови споживача від користування послугами з водо-, теплопостачання та водовідведення він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж. При цьому заборгованість за отримані послуги та витрати, пов'язані з відключенням, повинні бути відшкодовані споживачем у добровільному або судовому порядку.

Пунктом 24 Постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Аналізуючи вказані положення, суд приходить до висновку, що Постанова №1497 КМУ від 30.12.1997 року передбачала можливість відключення від системи центрального опалення у разі відмови споживача, такі дії було проведено продавцем приміщення в особі ЗАТ «Маркомпрод» без порушення діючого на той момент законодавства.

Після придбання приміщення ОСОБА_3 скористалась своїм правом відмовитись від від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, також суд зауважує, що чинна редакція Постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року суттєво звузила права споживачів та фактично позбавила їх права відмовитись від централізованого постачання опалення та гарячої води.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В даному випадку Постанова КМУ №630 від 21.07.2005 року не має зворотної сили в часі, оскільки погіршує становище ОСОБА_3 а також звужує її права як споживача.

При цьому суд зауважує, що навіть у разі відключення споживачем від мережі теплопостачання з порушенням встановленого порядку, то у будь-якому випадку ним теплова енергія не споживалась, про що достовірно відомо стороні позивача, а від цього обов'язків сплачувати за неї споживач не має.

Керуючись ст.ст. 13,76,81-83,89,95,141,223,263-265,268 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

У позові Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» (87548 м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279) до ОСОБА_3 (87517 м. Маріуполь, вул. Кронштадтська, б. 1-в, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя: Пантелєєв Д. Г.