Рішення № 80931515, 20.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/5816/18

2/206/130/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Ажмяковій Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частку квартири,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИВ:

19 жовтня 2018 року позивачі звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на Ѕ частку квартири. З урахуванням уточненої позовної заяви позивачі посилаються на те, що вони зареєстровані та проживають за адресою: м. Дніпро, вул. 20-річчя ПеремогиАДРЕСА_1. Їй, ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.04.2005 року, належить Ѕ частка квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі. Ѕ частку вищезазначеної квартири вона успадкувала після смерті ОСОБА_4, який помер 18.05.2004 року. Інша Ѕ частка квартири належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1998р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживали однією сім’єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. 18.03.2000 року померла ОСОБА_5 Щодо отримання спадщини після ОСОБА_5 їм не відомо, за правовстановлюючими документами для оформлення спадкових прав до них ніхто не звертався, та по теперішній час власник спірної частки квартири відсутній та їм не відомий. В спірній квартирі з моменту смерті ОСОБА_5 залишився проживати ОСОБА_4, а в травні 2002 року вона - ОСОБА_1 разом зі своїм, на той час малолітнім, сином ОСОБА_2, вселилися в спірну квартиру та були в ній зареєстровані. Проживаючи в даній квартирі, вони з першого дня вселення сплачують комунальні та інші витрати пов’язані з утримання вищезазначеної квартири. Ними був проведений капітальний ремонт вищезазначеної квартири, була проведена заміна вікон, дверей та сантехнічного обладнання. Спірна Ѕ частка квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі немає власника з березня 2000 року. Просять ухвалити рішення, яким визнати за ними право власності на Ѕ частку квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі за кожним по ј її частки.

05.12.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження по справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.66-67).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що Ѕ частина спірної квартири належить їй, а Ѕ частина належала померлій ОСОБА_5, яка була цивільною дружиною їх родича. Родичів ОСОБА_5, вона не пам’ятає з дитинства. В спірній квартирі вони з сином мешкають з 2002 року, окрім неї та її сина в квартирі також мешкають її невістка та онук, а зареєстрованими є вона, її син та онук. Вони сплачують кошти за комунальні послуги та робили в квартирі ремонт, добросовісно володіли даною квартирою, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати за ними право власності на Ѕ частку квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі за кожним по ј її частки.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи, на адресу суду від нього надійшла письмова заява з проханням розглядати справу за його відсутності, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача – Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що позовна заява є необґрунтованою, оскільки власником спірної квартири є ОСОБА_4, тому немає підстав визнавати право власності за позивачами, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник третьої особи – Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з’явилися, на адресу суду від них надійшла заява з проханням розглядати справу за відсутності їх представника.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача,допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.04.2005 року, виданого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, належить Ѕ частка квартири №64 в будинки №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01.04.2005р., реєстровий №2-983 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8024200 від 10.08.2005 року (а.с.12-14).

ОСОБА_1 успадкувала Ѕ частку квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі після смерті ОСОБА_4, який помер 18 травня 2004 року (а.с.10).

Інша Ѕ частка спірної квартири належить на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25.12.1998р. ОСОБА_5 (а.с.11).

ОСОБА_5 померла 18 березня 2000 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.03.2000 року, актовий запис №354 (а.с.9).

Ринкова вартість 1-кімнатної квартири загальною площею 31,3 кв.м, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро (м. Дніпропетровськ), вул. 20-річчя Перемоги, буд.9кв.64 на дату оцінки (з ПДВ) складає 319000 грн., а ринкова вартість Ѕ частини квартири на дату оцінки (з ПДВ) складає 159500 грн. Відповідно до звіту про оцінку від 28.08.2018 року (а.с.39-65).

Як вбачається з відповіді від 12.02.2019 року Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори, спадкова справи після смерті ОСОБА_5, що померла 18.03.2000 року, не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.02.2019 року №55087106 (а.с.80-81).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 суду показала, що в березні 2002 року вона працювала в лікарні і тоді познайомилася з позивачем, вона до них проходила додому три рази в період з 2002 року по 2006 рік, коли син ОСОБА_1 хворів. Також вона бачила, що в квартирі з ними мешкав літній чоловік. Сьогодні вона також до них приходить, оскільки у позивача народився онук.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду показала, що знайома з ОСОБА_1 з 1996 року, оскільки вони є сусідами по під’їзду. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживала зі своїм сином ОСОБА_8 та дядьком ОСОБА_9 про якого вона піклувалася. До 2002 року дядько проживав разом з цивільною дружиною, коли вона померла, ОСОБА_1 проживала з дядьком. Наразі в квартирі, окрім ОСОБА_1 мешкає її син з дружиною та її онук. Їй невідомо з приводу того чи хтось претендує на спірну квартиру.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду показала, що вона є сусідкою ОСОБА_1. Їй відомо те, що в 2003 році коли вони повернулися з Росії, ОСОБА_1 проживала зі своїм сином та літнім чоловіком, її дядьком. Після поховання дядька вони в 2004 році, вони почали робити в квартирі ремонт. А в 2017 році її син ОСОБА_8 одружився і в нього народився син, вони зараз всі мешкають в квартирі. У спірній квартирі вона ніколи не була.

Таким чином, суд вважає встановленим, що з 2002 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживають у квартирі №64 будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги у м. Дніпрі, доглядають та утримують її, ними було проведено капітальний ремонт, була проведена заміна вікон, дверей та сантехнічного обладнання, вони сплачували комунальні послуги. З 2002 року будь-хто інший не претендували на спірну квартиру, нею не цікавилися та жодним чином не заявляли про свої права на неї.

Приймаючи рішення про необхідність задоволення позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п’яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Провівши аналіз наведеної норми права, слід дійти висновку, що при вирішенні спору, пов'язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід враховувати наступне: задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння; за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено; відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності; у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та не звернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред'явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

Як встановлено судом, спірна Ѕ частина квартири з 18.03.2000 року не має власника, відповідач не звертався у встановленому законом порядку із заявою про визнання її відумерлою спадщиною, інші особи також не пред’являли своїх претензій щодо прав на спірне майно, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на протязі більш ніж 10 років добросовісно, безперервно, вільно та відкрито володіють спірною часткою квартири, слідкують за нею, оплачують комунальні послуги, виконують ремонтні роботи, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 344 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10-13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 9/64, іпн.2712214867) та ОСОБА_2 (м. Дніпро, вул. 20-річчя Перемоги, 9/64, іпн.3491715050) до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ЄДРПОУ 26510514), третя особа: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора (м. Дніпро, вул. Космонавта Волкова, 3, ЄДРПОУ 05383454) про визнання права власності на Ѕ частку квартири – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на Ѕ частку квартири №64 в будинку №9 по вул. 20-річчя Перемоги в м. Дніпрі, за кожним по ј частці.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складно 03 квітня 2019 року.

Суддя О.П.Румянцев