Рішення № 80931330, 18.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/3505/18

2/206/69/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

18.03.2019 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Румянцева О.П.

при секретарі Ажмяковій Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» про захист прав споживачів, визнання недійсними положень договору та стягнення коштів,

за участю: позивача ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року позивач звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «ОСОБА_2 Груп» про захист прав споживачів, визнання недійсними положень договору та стягнення коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.06.2018 року між ним та ТОВ «ОСОБА_2 Груп» було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0122, за яким сторони зобов'язалися у встановлений строк укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме автомобіля марки ВАЗ «Largus», 2014 року випуску, срібного кольору за ціною 87300грн., за умови внесення ним на рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 45000 грн. На виконання вказаних умов договору він перерахував відповідачу суму в розмірі 45000 грн., в якості авансу, тобто ним були виконанні повністю умови договору. Відповідач запевнив його, що в нього наявний зазначений автомобіль та він передасть його в день підписання попереднього договору, а решту суми він сплатить після огляду. Згідно з абз.2 п.1.5 Договору, якщо відповідач не встигне придбати автомобіль до 16.06.2018р., основний договір має бути укладений на 5-й день після придбання, однак не пізніше 31.12.2019 року. Після внесення ним авансу, відповідач відмовився виконуватися свою частину зобов’язань та укласти з ним основний договір та передати автомобіль. Купувати транспортний засіб у строк до 31.12.2019 р. він не бажає, оскільки його не влаштовує термін. Він розраховував на те, що відразу після внесення авансу, отримає авто. Відповідач не попередивши його перед підписанням попереднього договору про те, що в нього немає автомобіля, чим ввів його в оману. Просить визнати недійсним абзац 2 п.1.5 попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу №0122 від 16.06.2018 року в частині встановлення строку укладання основного договору та стягнути з відповідача на його користь 45000 грн. сплаченого авансу.

25.06.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська заяву позивача про забезпечення позову, було повернуто заявнику (а.с.11-12).

02.07.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська забезпечено позов, у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ОСОБА_2 Груп», які знаходяться на його поточному рахунку в АТ «Таскомбанк» №26004821493001 в розмірі 45000 грн. (а.с.18-19).

04.07.2018 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження (а.с.23).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що укладений між ним та відповідачем попередній договір купівлі-продажу автомобіля є не справедливим. Він сплатив аванс, але автомобіль не отримав. Також його повідомили, що автомобіль може бути придбано до грудня 2019 року, але це є не справедливим, оскільки автомобіль йому обіцяли в день укладення попереднього договору. Основний договір укладено не було, на телефонні дзвінки відповідач не відповідав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, повідомлялися про час та місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі. Від відповідача відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову на адресу суду не надходило, у зв’язку з чим суд вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.

Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.06.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ОСОБА_2 Груп», укладено попередній договір №0122 за умовами якого сторони зобов'язалися у встановлений строк укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах визначених у попередньому договорі (а.с.6-7).

Відповідно до п.1.2 попереднього договору ТОВ «ОСОБА_2 Груп» як продавець, зобов'язалося придбати у третіх осіб, для відчуження покупцеві за основним договором, автомобіль марки ВАЗ, модель Largus, 2014 рік випуску, срібний, 1,6 МТ. Вартість, за якою має бути продано автомобіль 87300 грн. (п. 1.6 попереднього договору) (а.с.6-7).

Згідно п. 1.5 попереднього договору сторони зобов'язалися укласти основний договір 16 червня 2018 за умови повного виконання п. 2.1 цього Попереднього договору.

Відповідно до п. 2.1 на підтвердження дійсних намірів сторін на укладення основного договору згідно якого в момент укладення попереднього договору покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок продавця кошти в розмірі 45000 грн., а продавець своїм підписом під попереднім договором підтверджує отримання таких коштів.

Абзац 2 пункт 1.5 попереднього договору містить умову, про те, що якщо станом на 16.06.2018 р. майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що основний договорів повинен бути укладений на 5 день після придбання Продавцем майна, про що останній зобов'язаний повідомити Покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визнали 31.12.2019р. (а.с.6-7).

Згідно п. 1.8. попереднього договору він вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до моменту укладення основного договору. Якщо укладення основного договору у визначений термін не відбулося, то попередній договір та передбачені ним зобов'язання втрачають чинність в день, коли мав бути укладений основний договір, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно з ч.3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», за всіма споживачами однаковою мірою визнається право на задоволення їх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати.

Відповідно до ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.2 ст.252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як слідує зі змісту п.1.5 попереднього договору, сторонами визначено термін укладення основного договору календарною датою 16.06.2018р., але у разі не придбання продавцем до вказаної дати майна з метою його відчуження покупцю, сторони обумовили інший термін укладення основного договору - 5 день після придбання продавцем майна, та кінцевий термін укладення основного договору - 31.12.2019р. (а.с. 6-7).

Вказаний пункт договору є досить чітко викладеним, зрозумілим. Текст попереднього договору, що містить вказаний пункт, підписаний позивачем без будь-яких зауважень. Будь-яких зауважень щодо вказаного пункту попереднього договору позивач не зазначає і в позові.

Оскільки відповідач на момент розгляду справи не придбав майно, яке має бути продане покупцю, та відповідно не запропонував укласти основний договір на умовах визначених абз.2 п.1.5 попереднього договору, а сторони обумовили в попередньому договорі кінцевий термін укладення основного договору календарною датою 31.12.2019р., то суд приходить до висновку, що термін укладення основного договору не настав, попередній договір №0122 від 16.06.2018р. є діючим, вимоги про його недійсність перед судом не заявляються, а отже зобов'язання, встановлені попереднім договором, не припинилися.

Позивачем було надано суду копію квитанції №16559464 від 16.06.2018 року про перерахунок на поточний рахунок продавця грошових коштів в розмірі 45000грн., однак суд не може враховувати дану квитанцію як доказ того, що позивачем були перераховані грошові кошти в рахунок авансу на виконання п.2.1 попереднього договору №0122, оскільки в квитанції призначенням платежу є «оплата за автомобіль згідно попереднього договору купівлі-продажу т/з №0170 від 16.06.2018р.».

Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України), згідно якого суд розглядає справи в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог позивача у зв’язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідно до п.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішення зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно до ч.10 ст.158 ЦПК України у такому разі заходу забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає за доцільне скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ОСОБА_2 Груп», які знаходяться на його поточному рахунку в АТ «Таскомбанк» №26004821493001 в розмірі 45000 грн., застосовані ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2018 року, з дня набрання рішенням законної сили.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд беручи до уваги відмову в задоволенні позову, звільнення позивача від сплати судових витрат в силу ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та керуючись ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 16, 627, 635 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10-13, 76-89, 141, 158, 223, 258, 259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (м. Дніпро, вул. Ладозька, 2-а/94, іпн.2959102235) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Груп» (м. Дніпро, вул. В. Мономаха, 6/318, ЄДРПОУ 42137307) про захист прав споживачів, визнання недійсними положень договору та стягнення коштів – відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ОСОБА_2 Груп», які знаходяться на його поточному рахунку в АТ «Таскомбанк» №26004821493001 в розмірі 45000 грн., застосовані ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02.07.2018 року, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.П.Румянцев