Рішення № 80929939, 26.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2837/18

Провадження № 2/211/207/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сарат Н.О.

секретаря Зоріної С.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10.12.2015 року приблизно о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи на території ВСП «Криворізькі магістральні мережі» ДП«Національна енергетична компанія «Укренерго», розташованого за адресою: м. Кривий Ріг вул. Нарвська,1, після проведеного інструктажу отримав наряд на проведення робіт по протипожежній розчистки трас 207-208 на лініях електроопор 48-52А. Після цього він разом з трактористом та електромонтером, яких ознайомив з об’ємом та місцем проведення робіт, направились на місце виконання робіт. Того ж дня, ОСОБА_4, приблизно о 13 годині 50 хвилин, перебуваючи по вулиці Лісового в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, разом з електромонтером ОСОБА_5, машиністом ОСОБА_6, виконували роботи з розчищення траси від парослі кущорізом КРЛ-2.0 на ділянці опор №48-52А ПЛ-330 кВ, при зрізі парослі за рахунок великої кінетичної енергії, створеної обертання ріжучої траверси, було допущено її травмування камінням, яке відскочило від твердої поверхні насипної дороги та потрапило їй у ліве око. У результаті травми вона, згідно висновку судово-медичної експертизи № 605 від 29.03.2016 року отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді крайньої тяжкої контузії з розтрощенням лівого очного яблука та тканин орбіт, травматична евісцерація, випадіння ретробульбарної клітковини, забійні рани повік з розривом ресничного краю, забійно-рвана рана надбровної дуги, синці повік та лівої скроневої області.

Провина обвинуваченого ОСОБА_4 встановлена обвинувальним вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2018 року, у відповідності до якого ОСОБА_4 засуджено до 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з дотриманням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, строком на два роки. На підставі пункту «г» ст.. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного йому покарання.

Внаслідок травмування їй присвоєно 3 групу інвалідності безстроково. Матеріальну шкоду станом на 22.05.2018 рік вона оцінює в сумі 200912,52 грн., яку просить стягнути з позивача.

Крім завдання матеріальної шкоди, їй завдана також моральна шкода, тому, що через свою інвалідність, вона не має можливості працювати на попередній роботі, отримувати достатню заробітну плату, внаслідок чого її родина перебуває у скрутному матеріальному становищі. Всі зазначені факти значно підірвали її здоров’я, внаслідок чого, майже щодня, вона вимушена вживати медичні препарати заспокійливої дії. Всі зібрані родиною заощадження витрачаються на її лікування, а не на сім’ю та потреби родини. Моральну шкоду вона оцінює в розмірі 100000,00 грн., яку також просить стягнути з позивача.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 серпня 2018 року про перехід зі спрощеного у загальне провадження постановлено проводи за правилами загального позовного провадження.

15.08.2018 року до суду надійшов відзив на позов представника відповідача ОСОБА_7, відповідно до якого позовну заяву вважають безпідставною, а вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню. Відповідач не заперечує ту обставину, що з позивачем дійсно стався нещасний випадок. Однак відповідач заперечує, що нещасний випадок стався саме внаслідок порушення правил безпеки виконання робіт працівником відповідача – майстром виробничої дільниці ОСОБА_8 внаслідок чого у відповідача виникає обов’язок відшкодувати завдану шкоду у відповідності до ст.. 1172 ЦПК України.

Аналогічний цивільний позов вже подавався позивачем до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в особі його відокремленого підрозділу «Криворізькі магістральні електричні мережі» в ході кримінального провадження Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 211/2908/17 відносно ОСОБА_4 В судовому засіданні з розгляду зазначеного кримінального провадження позивач, яка була потерпілою стороною ( цивільним позивачем) та її представник просили залишити цей цивільний позов без розгляду. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 27.03.2018 року цивільний позов ОСОБА_3 був залишений без розгляду.

Виходячи зі змісту позовної заяви, свої вимоги позивач не довів жодними належними та допустимими доказами, як в частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 200912,52 грн., так і в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн. З врахуванням вище наведеного, просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 на позовних вимогах наполягала. Суду доповнила, що вона втратила око, замість нього у неї протез. До травми зір у неї був нормальний. В лікарні чоловіку пропонували допомогу, але чоловік сказав, що не знає, скільки буде ще витрат. Вони збирали чеки. Відповідач частково надав кошти. В ОСОБА_9 проводили операцію, ціна за операцію, була майже така як Германії. В Харкові міняють протез.

Представник позивача адвокат ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Суду доповнив, що відповідачем добровільно відшкодовано 3000,00 ОСОБА_10 та 45200 грн. Провина ОСОБА_4 доведена вироком суду, судом був допитаний експерт, який підтвердив, що було порушено вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснив, що не заперечує проти того, що стався нещасний випадок, але щодо матеріальної шкоди заперечує, так як не надано доказів, не обґрунтовано лікування у Німеччині. Стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, з поданням позовної заяви повинні надавати докази, однак окрім вироку, нічого не надано. Не надано клопотання про визнання поважності пропуску строку надання доказів. Висновок експерта № 47/94-16 від 30.03.2017 року вказаний доказ повинен досліджуватись поряд з іншими доказами. У висновку містяться невідповідності, бралися до уваги лише докази з матеріалів кримінального провадження, та в основу покладалися лише покази ОСОБА_3 Копії чеків, не зрозумілі, не читабельні, що саме підтверджують обґрунтованість їх придбання. Відсутні докази направлення позивача дро Німеччини, саме з метою лікування. Надано докази, викладені німецькою мовою, без перекладу, не відомо, про що свідчать. Відповідач добровільно відшкодовано позивачу 3000 ОСОБА_10 та 45000 грн., що достатньо для покриття матеріальної та моральної шкоди. Підтримав відзив на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав. Вину у скоєнні кримінального правопорушення визнав, тільки тому, що допустив працівника в зону проведення робіт. З актом його знайомили, акт він не оскаржував, вирок відносно нього він також не оскаржував. В добровільному порядку позивачу відшкодовувалися кошти, яких достатньо для покриття витрат.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що працював в Криворізьких елекромережах у відділі охорони праці. Їм повідомили, що необхідно виїхати на місце, де зупинилися роботи, так як постраждала жінка. Проводилось службове розслідування, він був членом комісії. Винною була жінка, так як рухалась зі сторони будинків, її попереджували, але вона не послухала. Зі сторони бригади все було зроблено правильно, їх вини не було.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працював водієм автомобіля, по перевозці працюючих на об’єкти. Зранку взяв шляховий лист та повіз працюючих на об’єкт, почекали трактор, провели інструктаж. Він знаходився в автомобілі, коли до нього підбіг ОСОБА_5 та сказав, що жінку ударило. Він дав аптечку, зустрічав швидку допомогу. Від трактора до потерпілої було приблизно 60 метрів. Він не бачив, як все трапилось.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що працює електромонтером. Перед початком роботи був проведений інструктаж. Коли побачив, що потерпіла наближається, він почав кричати, щоб вона зупинилась, однак вона не зупинилась. Він побачив її в 80 метрах від трактора. Огородження було відсутнє.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він працював машиністом бульдозера. Перед роботою було проведено інструктаж. Потерпілу він не бачив, зупинив машину за жестом ОСОБА_4 та побачив жінку, яка трималась за обличчя. Вона була на відстані приблизно 50 метрів, він не бачив як вона травмувалась. Попередньо прибрали територію від каміння, гілок, не прибрану територію огородили флажками. ОСОБА_9 проведення робіт було не огороджено, так як від них ніхто не вимагав, а зараз після випадку огороджується.

Судовий експерт ОСОБА_10, суду пояснив, що в 2016 році була проведена експертиза по кримінальному провадженню. Травма була визнала не виробничою. Комісія визнала недбалість керівництва, що несвоєчасно повідомили про проведення робіт, та майстра. В зоні робіт, повинні були бути встановлені попереджувальні знаки, ближче 50 метрі, бути огороджені, та частина, де працював трактор огороджено, а місце слідування не огороджено. Якщо б була забезпечена зона, можна було б запобігти травмуванню.

Врахувавши позицію сторін та їх представників, вислухавши свідків, судового експерта, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що з 10.12.2015 року приблизно о 08 годині 00 хвилин ОСОБА_4, перебуваючи на території ВСП «Криворізькі магістральні мережі» ДП«Національна енергетична компанія «Укренерго», розташованого за адресою: м. Кривий Ріг вул. Нарвська,1, після проведеного інструктажу отримав наряд на проведення робіт по протипожежній розчистки трас 207-208 на лініях електроопор 48-52А. Після цього він разом з трактористом та електромонтером, яких ознайомив з об’ємом та місцем проведення робіт, направились на місце виконання робіт. Того ж дня, ОСОБА_4, приблизно о 13 годині 50 хвилин, перебуваючи по вулиці Лісового в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, разом з електромонтером ОСОБА_5, машиністом ОСОБА_6, виконували роботи з розчищення траси від парослі кущорізом КРЛ-2.0 на ділянці опор №48-52А ПЛ-330 кВ, при зрізі парослі за рахунок великої кінетичної енергії, створеної обертання ріжучої траверси, було допущено травмування ОСОБА_3 камінням, яке відскочило від твердої поверхні насипної дороги та потрапило їй у ліве око. У результаті травми ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи № 605 від 29.03.2016 року отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді крайньої тяжкої контузії з розтрощенням лівого очного яблука та тканин орбіт, травматична евісцерація, випадіння ретробульбарної клітковини, забійні рани повік з розривом ресничного краю, забійно-рвана рана надбровної дуги, синці повік та лівої скроневої області.

Провина обвинуваченого ОСОБА_4 встановлена обвинувальним вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.03.2018 року, у відповідності до якого ОСОБА_4 засуджено до 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з дотриманням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, строком на два роки. На підставі пункту «г» ст.. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році» ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного йому покарання ( а.с. 5-7 – копія вироку).

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні в порядку ст.128 КПК України позивачем подавався. Однак ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.03.2018 року за заявою потерпілої залишено без розгляду. Згідно пункту 7 цієї статті особа, особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 6ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, позивач ОСОБА_3, як потерпіла у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, має право звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

Внаслідок вчинення ОСОБА_4 злочину, окрім матеріальної шкоди, позивачу завдано значної моральної шкоди, наявність якої обґрунтована: 1) фізичним болем та стражданнями, яких позивач, зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я; 2) нервово-психологічним стресом, сильним душевним болем та стражданнями, пережитими нею у зв'язку з її безпорадністю, зміною звичного укладу життя; 3) психічними переживаннями, пов’язаними з втратою можливості матеріально допомагати родині.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження у виді крайньої тяжкої контузії з розтрощенням лівого очного яблука та тканин орбіт, травматична евісцерація, випадіння ретробульбарної клітковини, забійні рани повік з розривом ресничного краю, забійно-рвана рана надбровної дуги, синці повік та лівої скроневої області.

Внаслідок отриманих травм, позивач пережила значну фізичну біль та страждання, через які протягом тривалого часу не могла взагалі працювати, перенесла ряд операцій.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2ст.16цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового правата інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно дост.23Цивільного кодексуУкраїни кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини 3 цієї ж статті Кодексу моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до п. 3 цієї Постанови «...під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». В п.9 Постанови Верховний суд України звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. Згідно ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 4 ЦПК Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст.15 ЦК України).

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Частиною 2статті 16 ЦК Українивстановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема п.п. 8, 9 визначено такі способи, як відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові пояснення, вислухавши сторони свідків, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в звязку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобовязані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обовязки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннямист. 22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, у зв’язку з недоведеністю.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд прийшов висновку, що позивачу дійсно спричинена моральна шкода, та в цій частині позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом звільнений від сплати судового збору згідно Закону України «Про судовий збір», відтак останній має бути стягнутий з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1167, 1172, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд.

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» ( код ЄДРПОУ 00100227) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» ( код ЄДРПОУ 00100227) на користь держави судовий збір в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04.04.2019 року.

Суддя: ОСОБА_13