Рішення № 80929697, 28.03.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/17688/17

Провадження № 2/201/55/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С.,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності (а.с.3-8).

У подальшому позивач надав до суду уточнену позовну заяву, у якій просив скасувати рішення від 30 листопада 2016 року, індексний номер 32642722 про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, ательє № 3, загальною площею 60,5 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7. Зареєстрованого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17730170 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, ательє № 3, загальною площею 60,5 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7; скасувати рішення від 30 листопада 2016 року, індексний номер 32643283 про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 120,4 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7а, зареєстрованого приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_2; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17732354 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно запис № 17732354 про державну реєстрацію права власності ПАТ КБ «Приватбанк» на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 120,4 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7а; визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 120,4 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7а, а також на нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 60,5 кв.м., що розташоване за адресою: місто Дніпро, пл. Соборна, буд. 7 (а.с.30-36).

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що йому на праві приватної власності належали об’єкти нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення, ательє № 3, загальною площею 60,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 7 та нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 120,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, пл. Соборна, буд. 7а. Зазначені об’єкти були передані в іпотеку ПАТ КБ «Приватбанк» в забезпечення виконання умов кредитних договорів № DNDVGA00000395 від 12 вересня 2006 року та № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року. Так, 18 травня 2017 року позивач дізнався, що право власності на указане нерухоме майно на підставі рішень приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2 було зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк». Позивач вказує на те, що згоди на таку реєстрацію не надавав, а також вважає, що у випадку правомірності переходу права власності до ПАТ КБ «Приватбанк», останнє в силу Закону України «Про іпотеку» втратило право будь-якої вимоги за відповідними кредитними договорами.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.135).

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» також надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, проти позову заперечував (а.с.134).

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи міститься клопотання приватного нотаріуса про розгляд справи без її участі (а.с.124). Також, у матеріалах справи містяться пояснення приватного нотаріуса ДМНО ОСОБА_2, у яких остання зазначила, що реєстрацію переходу права власності було вчинено відповідно до всіх вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Крім того, зазначила, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ПАТ КБ «Приватбанк» передані нею не зберігання до Відділу реєстрації майнових прав Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур (а.с.67).

Згідно із приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

12 вересня 2006 року між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір № DNDVGA00000395 (а.с.13-14).

16 травня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки № DNDVGA00000395/1 (а.с.17-21).

Відповідно до умов Договору іпотеки від 16 травня 2007 року, предметом цього договору є надання ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 цього договору, в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором від 12 вересня 2006 року № DNDVGA00000395, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3

Відповідно до п. 33.3 Договору іпотеки від 16 травня 2007 року, в забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором та іпотекодавцем зобов’язань за цим договором, іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу (ВЕО № 881812), нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 41 поз, 1-4 Ательє № 3, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7.

18 липня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір № DNDVGA00000430 (а.с.10-12). Відповідно до умов договору, банк зобов’язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом видачі через касу на строк з 18 липня 2007 року по 18 липня 2017 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 68 180,00 доларів США на наступні цілі: споживчі цілі у розмірі 62 000,00 доларів США, а також у розмірі 6180,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених умовами даного договору.

18 липня 2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено Договір іпотеки № DNDVGA00000430 (а.с.15-16).

Відповідно до умов договору іпотеки від 18 липня 2007 року, предметом цього договору є надання ОСОБА_1 в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п. 33.3 цього Договору, в забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання позичальником зобов’язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.

Відповідно до п. 33.3 договору іпотеки від 18 липня 2007 року, в забезпечення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення – Ательє 3, в житловому будинку літ. А-6 на I поверсі нежитлове приміщення I поз. 3-13 – Ательє № 3, загальною площею 120,40 кв.м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Жовтнева, буд. 7а.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 32642722 від 30 листопада 2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк» зареєстровано право власності на нежиле приміщення, ательє № 3, загальною площею 60,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, буд. 7, про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 17730170. Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за № 2470 від 16 травня 2007 року (а.с.25-26).

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 32643283 від 30 листопада 2016 року за ПАТ КБ «Приватбанк» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення ательє № 3, загальною площею 120,4 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, площа Соборна, буд. 7а, про що в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно було внесено запис № 17732354 (а.с.27-28). Підставою виникнення права власності зазначено договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за № 1580 від 18 липня 2007 року.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 04 грудня 2017 року, сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року складає 50389,31 доларів США, а сума боргу ОСОБА_3 за кредитним договором № DNDVGA00000395 від 12 вересня 2006 року складає 545191,24 доларів США (а.с.23-24).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із відповідним позовом, з огляду на те, що не погоджується з залишком боргу за кредитними договорами № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року та № DNDVGA00000395 від 12 вересня 2006 року.

Відповідно до ст. 626, 627, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи той факт, що спірні правовідносини щодо набуття ПАТ КБ «Приватбанк» права власності на іпотечне майно виникли у грудні 2017 року, суд вважає за необхідне застосовувати норми Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, іпотека – вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об’єктів нерухомого майна за умови, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов’язання.

Згідно статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

В силу ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про іпотеку”, основне зобов’язання - зобов’язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов’язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

В силу ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку”, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання є недійсними.

Отже, судом встановлено, що після проведення реєстрації права власності на предмети іпотеки згідно договорів іпотеки за ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок задоволення основних зобов’язань за кредитними договорами № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, та № DNDVGA00000395 від 12 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», між сторонами відбулося позасудове врегулювання звернення стягнення на предмети іпотеки.

З огляду на викладене та враховуючи положення ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», суд доходить висновку, що будь-які вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», в тому числі облік заборгованості за кредитними договорами № DNDVGA00000430 від 18 липня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, та № DNDVGA00000395 від 12 вересня 2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», є недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що позивач оскаржував спірні рішення про перехід права власності до ПАТ КБ «Приватбанк» з підстав наявності заборгованості за вказаними вище кредитними договорами, а також зважаючи на те, що судом встановлено недійсність будь-яких вимог ПАТ КБ «Приватбанк» за відповідними кредитними договорами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 247, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев