Рішення № 80926981, 25.03.2019, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/867/18

2/579/10/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 березня 2019 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого - судді Моргуна О.В.

з участю секретаря Сергієнко Ж.М.,

позивача (відповідача

за зустрічним позовом) ОСОБА_1,

представника позивача

(відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2,

відповідача (позивача

за зустрічним позовом) ОСОБА_3,

представника відповідача

(позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кролевець цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні нею,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі договору дарування квартири від 11 липня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Солопун М.І. за реєстровим №1-1348, зареєстрованого в Конотопському МБТІ 15.11.2002 року в реєстрову книгу №25 за реєстровим №1, вона є власником квартири АДРЕСА_1.

З 1 березня 2002 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, який був зареєстрований в даній квартирі. Однак подружнє життя не склалось і рішенням Кролевецького районного суду від 5 травня 2017 року шлюб між ними розірвано.

Незважаючи на припинення подружніх відносин, розірвання шлюбу та окреме проживання, місце проживання відповідача залишається зареєстроване в належній їй квартирі. Вже три роки, як він в квартирі не проживає, не несе витрат по утриманню чи ремонту житла. 16 червня 2017 року відповідач забрав з квартири останні речі, які вони поділили між собою як спільне майно подружжя.

Вона неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням знятись з реєстрації в належному їй житлі. 10 квітня 2018 року вона надіслала йому листа, в якому висловила прохання стосовно того, щоб він знявся з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1. Лист відповідачем отримано 17.04.2018 року, але її прохання він проігнорував. На день звернення до суду ОСОБА_3 залишається зареєстрованим в належній їй квартирі, що створює для неї певні труднощі, вона змушена сплачувати надмірні комунальні послуги, не маючи змоги оформити субсидію на житлово-комунальні послуги, чим порушуються її права як власника. Угода щодо порядку користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 між нею та відповідачем не укладалась.

Враховуючи викладене, посилаючись на ч.2 ст.405 ЦК України, позивач просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою. В позові вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності його матері ОСОБА_6 1 березня 2002 року між ним та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Після укладення шлюбу його мати та ОСОБА_1 домовились про те, що квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6 подарує йому, як своєму сину, на тих умовах, що він буде перебувати в шлюбі з ОСОБА_1 та разом будуть її, ОСОБА_6, доглядати. Договір дарування мав бути укладений ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_1, як його представником. Таким чином, він вважав, що квартира належить йому на підставі договору дарування і лише у квітні 2018 року йому стало відомо, що фактично договір дарування було складено на ОСОБА_1, яка обманним шляхом спонукала ОСОБА_6 укласти даний правочин. У квартирі АДРЕСА_1 він фактично проживає з 1978 року, за виключенням навчання та служби у збройних силах, його місце проживання зареєстровано в квартирі до теперішнього часу. На даний час він не може проживати у квартирі у зв'язку з тим, що його колишня дружина ОСОБА_1 після розірвання шлюбу забрала у нього ключі від квартири та не впускає до житла і він не може вільно потрапити до квартири. Крім того, його мати ОСОБА_6 тяжко хворіє, потребує стороннього догляду і він доглядає за нею з 2014 року. Таким чином, він, як колишній член сім'ї, має право користуватись квартирою АДРЕСА_1, однак не може реалізувати своє право на користування у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 перешкоджає йому у користуванні житлом, разом зі своїм співмешканцем погрожує йому. Він не може втратити своє право на користування квартирою на підставі ст.405 ЦК України, оскільки не проживає в ній з поважних причин, а саме: ОСОБА_1 проти цього заперечує та не впускає його до квартири; він здійснює постійний догляд за ОСОБА_6 Неодноразові звернення до ОСОБА_1 про надання йому доступу до квартири та проживання в ній виявились безрезультатними, до теперішнього часу вона не передала йому ключі від квартири та категорично заперечує проти його проживання в ній. При цьому він користується послугами як інвалід війни, а тому комунальні послуги по квартирі ОСОБА_1 фактично не сплачує, її твердження про сплату надмірних комунальних послуг не відповідають дійсності, як і не відповідають дійсності її твердження про те, що він не робить ніякого ремонту, оскільки в 2017 році він ремонтував дах над квартирою у зв'язку з протіканням стелі. У зв'язку з тим, що він заселився у квартиру як член сім'ї, проживав у ній разом з сім'єю, іншого житла не має, а тому повинен бути вселений у квартиру за рішенням суду.

Просить вселити його в квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_1 передати йому ключі від вказаної квартири; заборонити ОСОБА_1 вчиняти йому перешкоди у користуванні вказаною квартирою та місцями загального користування в ній.

Позивачем за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 до суду подано відзив на позов (а.с.52-55), за змістом якого вона заперечує факти, викладені ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві. Так, з 1 березня 2002 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3, після реєстрації шлюбу вони проживали в АДРЕСА_1, у вказаному житлі вона була зареєстрована. З матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_6 вона перебувала в дружніх стосунках, допомагала їй по господарству, відвідувала її на вихідних за місцем проживання по АДРЕСА_3. З причин доброго, материнського ставлення до неї ОСОБА_6 повідомила їй, що хоче подарувати їй, ОСОБА_1, без будь-яких умов квартиру, розташовану в АДРЕСА_1. 11 липня 2002 року державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Солопун М.І. було посвідчено договір дарування, згідно якого ОСОБА_6 подарувала, а вона, ОСОБА_1 прийняла у дар квартиру за АДРЕСА_1. Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що вона обманним шляхом спонукала його матір підписати договір дарування є надуманими, неправдивими та не відповідають дійсності. Також, зазначені ОСОБА_3 в зустрічній позовній заяві факти того що, він не може проживати у даній квартирі у зв'язку з тим, що після розірвання шлюбу вона забрала у нього ключі від квартири та перестала впускати до житла, у зв'язку з чим він не може потрапити вільно до квартири є вигадкою останнього. Факт не проживання ОСОБА_3 в квартирі більше як три роки та те, що він самоусунувся від ведення спільного господарства підтверджується рішенням Кролевецького районного суду від 5 травня 2017 року, де зазначено, що відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов визнає, тобто визнає, що: спільного господарства не ведуть, вона, як позивач, самостійно несе витрати по оплаті житлово-комунальних послуг та витрати, пов'язані з ремонтом квартири. Доводи про те, що ОСОБА_3 в 2017 році ремонтував дах над квартирою у зв'язку з протіканням є неправдивими і нічим не підтвердженими. Починаючи з 2002 року ОСОБА_3 оплату за житлово-комунальні послуги не здійснював, за все платила вона особисто, про що нею будуть надані всі докази. Той факт, що ОСОБА_3 не міг проживати за місцем реєстрації у зв'язку з тим, що здійснює постійний догляд за хворою матір'ю і підтверджує те, що з 2014 року він як не проживав за місцем реєстрації, так і не приймав участі у ремонті, обслуговуванні квартири. Також після розлучення, за спільною згодою між ними було поділено все набуте за час шлюбу майно, що підтверджується наданою ОСОБА_3 розпискою від 16 червня 2017 року. Майно ОСОБА_3 забирав з квартири безперешкодно, і його доводи про те, що вона не впускала його в квартиру є неправдивими. Вона, ОСОБА_1, згідно вищевказаного договору дарування є єдиним власником квартири АДРЕСА_1 і має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно рішення Кролевецького районного суду від 5 травня 2017 року по справі № 579/479/17 шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано, рішення набрало законної сили 30.05.2017 року. З цього моменту ОСОБА_3 не є членом її сім'ї і вона не має до нього ніякого відношення. Той факт, що він зареєстрований в належній їй квартирі не дає йому абсолютно ніякого права на проживання, вселення, користування квартирою та іншими належними їй технічними та господарськими приміщеннями. Окрім того, ОСОБА_3 є інвалідом війни 3 групи, має неврологічні та психологічні захворювання. Вказані захворювання є прогресуючими, що підтверджується наданням йому 01.06.2017 року інвалідності 2 групи. Під час спільного проживання до 2014 року ОСОБА_3 проявляв агресію як до неї, так і до її дочки, часто перебував у стані алкогольного сп'яніння і тоді вів себе агресивно та неадекватно, бив у квартирі меблі та посуд, погрожував їй та її дочці, у зв'язку з чим вона боїться за власне життя та здоров'я, а також своїх рідних та близьких. Просить відмовити повністю у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Позивач за зустрічним позовом надав суду відповідь на відзив (а.с.104-105), в якій зазначає, що дружніх стосунків між його матір'ю ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не було, остання ввела ОСОБА_6 в оману та незаконно заволоділа квартирою. З приводу того, що він не сплачує коштів за комунальні послуги по квартирі, то він має пільги у розмірі 100 відсотків, у зв'язку з чим ОСОБА_1 не сплачувала кошти за комунальні послуги. Після розлучення з ОСОБА_1 стягнуто кошти за комунальні послуги лише за неї, однак основний платіж за комунальні послуги вираховується з нього, як особи, яка має пільги, і до теперішнього часу. Що стосується поділу майна, то він не заперечує, що забрав частину майна, зазначену у розписці, однак не забрав телевізор, кухонну стінку, половину мебльованої стінки із зали, про які була домовленість. Речі він забирав після розлучення і за вимогою ОСОБА_1, після чого вона до квартири його не впускала. По АДРЕСА_3 він проживає у зв'язку з тим, що доглядає свою матір, яка є інвалідом І групи та потребує стороннього догляду, а також він не може потрапити до квартири, оскільки ОСОБА_1 його не впускає. З приводу перешкоджання користування квартирою він звертався до поліції, однак йому повідомили, що ці питання вирішуються виключно в судовому порядку. Судження ОСОБА_1 про те, що він має психологічні та неврологічні захворювання, а тому може становити загрозу для її та інших осіб, нічим не підтверджені, він має повну дієздатність і загрози нікому не несе. Твердження про те, що він часто приходив у стані алкогольного сп'яніння та вчиняв сімейні сварки, бив меблі та посуд, нічим не обґрунтовані та не доведені, він ніяких правопорушень не вчиняє, веде звичайний спосіб життя і надані ним характеристики це підтверджують. Декілька разів на рік він знаходиться на лікуванні, а тому спиртні напої вживав раніше дуже мало, а зараз взагалі не вживає. Просить задовольнити його зустрічну позовну заяву про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні нею, в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

В судовому засіданні 17.10.2018 року задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про допит свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ще двох свідків, імена яких нею названі не були з підстав можливого тиску на свідків; відмовлено в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про допит свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, оскільки ОСОБА_1 не пояснено, що саме можуть зазначити заявлені свідки; відмовлено в задоволенні клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи розписки ОСОБА_3 від 16.04.2010 року, оскільки така подана з порушенням вимог ч.9 ст.83 ЦПК України. Судом ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому засіданні 06.11.2018 року задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про відкладення підготовчого засідання та проведення підготовчого засідання в режимі ВКЗ, підготовче засідання відкладено на 03.12.2018 року.

В підготовчому засіданні 03.12.2018 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 В судове засідання викликано в якості свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

В судовому засіданні 13.12.2018 року задоволено клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 26.12.2018 року.

В судовому засіданні 29.01.2019 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4, до матеріалів справи долучено виписку з медичної картки ОСОБА_3, задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про допит раніше заявлених свідків, відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про заміну свідків, які не можуть з'явитись в судове засідання.

В судому засіданні 06.02.2019 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надіслати докази протилежній стороні, судове засідання відкладено на 14.02.2019 року.

В судовому засіданні 14.02.2019 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 06.03.2019 року.

В судовому засіданні 06.03.2019 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи копії технічного паспорта на газифікований житловий будинок, копії договору про надання населенню послуг з газопостачання від 21.11.2015 р., копії акта повторного освідування вентиляційних каналів в житлових будівлях від 22.06.2011 р., копії акта повторного освідування вентиляційних каналів в житлових будівлях від 11.09.2014 р., копії договору про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення від 12.01.2007 р., копії акта повторного освідування вентиляційних каналів в житлових будівлях від 31.08.2015 р., копії акта повторного освідування вентиляційних каналів в житлових будівлях від 12.09.2013 р., копії товарних чеків №48 від 24.07.2009 р., №13 від 30.07.2009 р., копії акта від 11.09.2005 р., копії технічного паспорта на квартиру, копії будинкової книги, копії робочого проекту газопостачання житлового будинку, копії рішення Кролевецького районного суду від 05.05.2017 р., копії накладної №71 від 01.07.2017 р., копії висновку по матеріалам перевірки повідомлення від 09.11.2017 р., копії заяви від 30.01.2019 р., вказані документи долучені до матеріалів справи; задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про долучення до матеріалів справи копії витягів із медичних карток ОСОБА_3, вказані документи долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.03.2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Кролевецького районного суду від 04.03.2019 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним.

В судовому засіданні 25.03.2019 р. задоволено клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи письмового пояснення, письмові пояснення долучено до матеріалів справи.

Допитана в судовому засіданні 26 грудня 2018 року якості свідка ОСОБА_14 дала показання про те, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 1977 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживає сама без ОСОБА_3, всю роботи у квартирі робить сама. ОСОБА_3 вона не бачила більше трьох років, щоб він жив у квартирі. Вона не бачила ні ОСОБА_3, ні його речей у квартирі.

Допитаний в судовому засіданні 26 грудня 2018 року в якості свідка ОСОБА_8 дав показання про те, що він є близьким другом ОСОБА_7 і неодноразово приїздив до неї в гості в м.Кролевець. ОСОБА_3 він жодного разу не бачив, як не бачив і жодних чоловічих речей у квартирі

Допитана в судовому засіданні 26 грудня 2018 року в якості свідка ОСОБА_7 дала показання про те, що ОСОБА_3 протягом чотирьох років у квартирі по АДРЕСА_1 не проживає, з його особистих речей в квартирі нічого не залишилось.

Допитана в судовому засіданні 26 грудня 2018 року в якості свідка ОСОБА_15 дала показання про те, що працює вчителем, товаришує з ОСОБА_1, яку знає протягом тривалого часу. Близько трьох-чотирьох років ОСОБА_3 з ОСОБА_1 не проживає, його речі в квартирі відсутні.

Допитаний в судовому засіданні 29 січня 2019 року в якості свідка ОСОБА_16 дав показання про те, що він проживав по сусідству з подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2. ОСОБА_3 робив ремонт у квартирі за місцем свого проживання. Вони з ОСОБА_3 крили кришу над під'їздом будинку, близько п'яти років тому, потім чистили душники у 2017 році. ОСОБА_3 виконував всі роботи по господарству. У квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не проживає з серпня 2017 року, він переїхав проживати до своєї матері. Причина переїзду йому, ОСОБА_16, не відома. Він заходив до квартири два роки тому, до ОСОБА_3, після того до квартири не заходив. ОСОБА_3 йому не говорив, що не може потрапити до квартири.

Допитаний в судовому засіданні 6 лютого 2019 року в якості свідка ОСОБА_17 дав показання про те, що у 2017 році на прохання ОСОБА_3 перевозив речі з квартири по АДРЕСА_1 до будинку його матері по АДРЕСА_3. Він чекав ОСОБА_3 в машині, коли той вдруге виніс речі, підійшла ОСОБА_1 і почала на нього кричати, щоб той забирав одразу всі речі. Потім вони їздили за холодильником, коли вони вдруге приїхали за речами, речі стояли на площадці в під'їзді, ОСОБА_1 нікого в квартиру не пустила. Речі перевозили до матері ОСОБА_3, в якої він жив, оскільки вона потребувала стороннього догляду.

Допитаний в судовому засіданні 6 лютого 2019 року в якості свідка ОСОБА_18 дав показання про те, що він знайомий з ОСОБА_3 з 1985 року. У 2017 році вони разом виконували ремонтні роботи в будинку АДРЕСА_1, в якому проживали: він - на першому поверсі, ОСОБА_3 - на п'ятому. В 2016-2017 роках вони ремонтували дах в будинку. Коли він познайомився з ОСОБА_3, той проживав у квартирі з матір'ю, потім він проживав у квартирі зі своєю сім'єю. Востаннє він бачив ОСОБА_3 у квартирі у 2017 році, коли саме - не пам'ятає. Йому відомо, що ОСОБА_3 проживає у своєї матері, яка хворіє, має захворювання ніг, їй важко пересуватись. Востаннє він її бачив десь у вересні - на початку жовтня, у зв'язку з хворобою вона вже не виходила з будинку. До літа 2017 року ОСОБА_3 часто бував у будинку АДРЕСА_1, він точно проживав в квартирі до середини 2017 року. На Новий рік він був у квартирі ОСОБА_1, ОСОБА_3 у квартирі не було. У 2017 році він бачив, як ОСОБА_3 підіймався у квартиру.

Допитана в судовому засіданні 6 лютого 2019 року в якості свідка ОСОБА_12 дала показання про те, що з 2016 року вони приїздила до ОСОБА_1, однак ОСОБА_3 вона не зустрічала. Таку ситуацію вона бачила неодноразово. З ОСОБА_1 вони часто спілкуються по телефону, і та завжди сама. Зі слів останньої їй відомо, що з ОСОБА_3 вона не проживає з 2015 року. Вона проживає з іншим чоловіком.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові, та просили суд їх задовольнити, зазначаючи при цьому, що позивачем були надані належні, допустимі та достатні докази того, що вже три роки відповідач не проживає в квартирі позивача, не несе витрат по утриманню чи ремонту житла без поважних причин. Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх тверджень про те, що позивач чинить відповідачу перешкоди у користуванні квартирою, не надано жодного доказу на підтвердження того, що він звертався до ОСОБА_1 про надання доступу до квартири. Заява, подана ОСОБА_3 до правоохоронних органів від 05.09.2018 року щодо перешкод у користуванні квартирою підтверджує лише те, що він не проживав і не мав бажання проживати у квартирі позивача та до 05.09.2018 року не вважав, що його права якимось чином порушені. Більше того, ОСОБА_3 виїхав добровільно з квартири, забравши з неї належне йому майно, яке було добровільно поділене між ним та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу. Також ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів здійснення догляду за ОСОБА_6 та не вказано час, протягом якого від здійснював догляд. Проти зустрічного позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні. Так, вимога про вселення ОСОБА_3 в квартиру позивача на підставі ст.64 ЖК України є необґрунтованою та незаконною, законодавчі підстави вселення його до квартири відсутні.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечували в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованим, при цьому посилались на поважність причин не проживання ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання в АДРЕСА_1. Зокрема, він проживає у своєї матері ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 у зв'язку з тим, що доглядає свою матір, яка є інвалідом І групи та потребує стороннього догляду. Крім того, він не може потрапити до квартири, оскільки ОСОБА_1 його не впускає та не надає ключі від вхідних дверей, а тому він не може вільно потрапити до квартири. Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що він добровільно виїхав з квартири, забравши з неї все своє майно, не відповідають дійсності. Так, дійсно він забрав з квартири майно, яке було поділене між ним та позивачем після розірвання шлюбу, однак не тому, що мав на меті виїхати з квартири. Вказане майно, зокрема холодильник та мікрохвильова піч, йому було необхідне для користування у побуті за адресою: АДРЕСА_3 у зв'язку з доглядом за матір'ю.

Суд, заслухавши вступне слово сторін та їх представників, їх додаткові пояснення, показання свідків, вивчивши відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, дослідивши наявні в справі докази, приходить до наступних висновків.

Згідно договору дарування квартири від 11 липня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Солопун М.І. 11.07.2002 року та зареєстрованого в реєстрі за №1-1348, ОСОБА_1 належить двохкімнатна квартира за №34, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 03.05.2018 року №2179 в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3, 1966 року народження, та ОСОБА_1, 1975 року народження (а.с.18). Зазначені обставин також підтверджуються записами в будинковій книзі для прописки громадян, що проживають в АДРЕСА_1 та довідкою органу реєстрації апарату виконавчого комітету Кролевецької міської ради від 24.05.2018 року №459, згідно яких ОСОБА_3 зареєстрований за вказаною адресою з 21.01.1999 року року по теперішній час (а.с.13-14, 21).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 5 травня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Судом встановлено, що сторони два останні роки не підтримують подружніх відносин, спільного господарства не ведуть. Причиною розірвання шлюбу, як зазначає позивачка у позовній заяві, є втрата любові та поваги одне до одного, відсутність спільних планів на майбутнє (а.с.15).

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судом встановлено, що угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як власником квартири, щодо порядку користування вказаною квартирою не було.

Частиною 4 ст. 156 ЖК УРСР передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовується правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч. 2 ст. 405 ЦК України поширюється і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили сімейні відносини.

Той факт, що сторони вже не підтримують сімейних відносин не позбавляє ОСОБА_3 права на користування квартирою АДРЕСА_1 і позбавлення останнього права користування спірним житлом повинно відбуватися із урахуванням положень ст. 405 ЦК України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами 5 травня 2017 року ОСОБА_3 за місцем реєстрації - у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, що підтвердили свідки ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_15 та ОСОБА_8

Допитані судом свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_18, які мешкають в будинку по АДРЕСА_1, підтвердили, що ОСОБА_3 проживав у квартирі за місцем реєстрації до середини 2017 року, ОСОБА_18 неодноразово бачив, як той піднімається по сходах до квартири, також в 2017 році ОСОБА_3 приймав участь у ремонтних роботах з приводу ремонтування даху в будинку.

Таким чином, суд вважає доведеними доводи позивача за первісним позовом ОСОБА_1 про відсутність відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації - в квартирі АДРЕСА_1 подан один рік.

Відсутність відповідача у спірному житловому приміщенні - квартирі АДРЕСА_1 зумовлено поважними причинами вимушеного характеру.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_6, що сторонами не заперечується. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, є особою з інвалідністю І групи (а.с.36)

Згідно довідок Кролевецького районного ЦПМСД від 14 квітня 2017 року та 13 квітня 2018 року ОСОБА_6, жителька АДРЕСА_3, потребує постійного стороннього догляду та непридатна до самообслуговування (а.с.40, 41).

ОСОБА_3 за станом здоров'я постійно може надавати соціальні послуги особам з інвалідністю та людям похилого віку, про що зазначено у довідках Кролевецького районного ЦПМСД від 14 квітня 2017 року та 13 квітня 2018 року (а.с.40, 41).

За змістом довідки управління соціального захисту населення Кролевецької РДА Сумської області №4776 від 12.07.2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Кролевецької РДА і одержує компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на особу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8. Копменсація призначена з 04.06.2014 р. по 29.02.2016 року, з 18.04.2017 р. по 13.04.2018 року. Справа №670930 (а.с.39).

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 останній проживав у своєї матері ОСОБА_6 по АДРЕСА_3. Так, допитаний судом свідок ОСОБА_17 підтвердив, що у 2017 році на прохання ОСОБА_3 перевозив речі з квартири по АДРЕСА_1 до будинку його матері по АДРЕСА_3, де він жив та доглядав за матір'ю, яка потребувала стороннього догляду.

Допитаний судом свідок ОСОБА_18 дав показання про те, що йому відомо, що ОСОБА_6 хворіє, має захворювання ніг, їй важко пересуватись. Востаннє коли він її бачив, у зв'язку з хворобою вона вже не виходила з будинку.

Факт того, що ОСОБА_3 проживав у своєї матері ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 та здійснював за нею догляд не заперечується ОСОБА_1, яка у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначила, що ОСОБА_3 не міг проживати за місцем реєстрації у зв'язку з тим, що здійснював постійний догляд за хворою матір'ю (а.с.53).

В викладеного вбачається, що ОСОБА_3 не мав та не має можливості проживати за зареєстрованим місцем проживання по АДРЕСА_1 з поважних причин, а саме: у зв'язку зі здійсненням догляду за своєю матір'ю ОСОБА_6, яка потребує постійного стороннього догляду та непридатна до самообслуговування.

За змістом ч.2 ст.405 ЦК України обов'язковими умовами для визнання відповідача за первісним позовом, як колишнього члена сім'ї позивача за первісним позовом, таким, що втратив право користування спірним житлом, є: 1) його відсутність у цьому приміщенні понад один рік, 2) неповажність причин такої відсутності; 3) відсутість домовленості про користування житлом після спливу одного року.

Як вже зазначалось раніше, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ч.2 ст.405 ЦК України, які поширюється і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили сімейні відносини.

Однак суд вважає за необхідне прийняти до уваги також і роз'яснення, які містяться в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» - у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. Тобто поважними причинами відсутності особи у житловому приміщенні серед іншого, є перебування у осіб, які потребують догляду.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати ОСОБА_3 таким, що понад один рік без поважних причин не користувався спірним житлом, а також, відповідно, для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1.

Окрім того, слід зазначити, що ОСОБА_3 не міг вільно потрапити до спірного житла, оскільки після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 він віддав їй ключі від квартири, що останньою не заперечується.

Сторонам, зокрема позивачу ОСОБА_1, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їй законом, в тому числі надати докази.

На позивача покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України - позивач повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені нею обставини.

Позивачем за первісним позовом доведено належними та допустимими доказами відсутність ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем проживання - в квартирі АДРЕСА_1 подан один рік, однак доказів неповажності причин такої відсутності, що передбачено ч.2 ст.405 ЦК України не надано, навпаки вона погоджується, що ОСОБА_3 не міг проживати за місцем реєстрації у зв'язку з тим, що здійснював постійний догляд за хворою матір'ю.

Як на підставу своїх вимог позивач ОСОБА_1, серед іншого, посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 не несе витрат по утриманню житла. Однак зазначені доводи спростовуються наступним.

Так, з наданих ОСОБА_3 документів, а саме: довідок КП "Кролевецька житлово-експлуатаційна контора" від 18.06.2018 року, КП «Кролевецьводоканал» від 18.06.2018 року, ПАТ "Сумиобленерго", ТОВ "СУМИГАЗ ЗБУТ" вбачається, що ОСОБА_3, житель АДРЕСА_1, має пільги як інвалід війни по сплаті комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 75, 76, 77, 78, 79, 80).

Враховуючи викладе, в суду наявні підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_3 не втрачав інтересу до спірного житлового приміщення, мав намір проживати в ньому в подальшому, а його відсутність викликана поважними причинами вимушеного характеру.

Що стосується доводів ОСОБА_1 про те, що в 2017 році ОСОБА_3 забрав із квартири останні речі, які вони поділили між собою як спільне майно подружжя, то слід зазначити наступне.

Згідно розписки ОСОБА_3 від 16.06.2017 року, яка міститься в матеріалах справи, 16 червня 2017 року він отримав майно, набуте за час шлюбу, яке поділене за спільною згодою з ОСОБА_19, а саме: холодильник, мікрохвильова піч, стереомагнітофон (а.с.57). Зазначене майно було вивезене ОСОБА_3 до будинку матері по АДРЕСА_3, про що в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_17 Однак суд погоджується з доводами ОСОБА_3, що вказане майно, зокрема така побутова техніка як холодильник та мікрохвильова піч, було йому необхідне для використання у побуті за місцем його проживання у матері по АДРЕСА_3 у зв'язку з доглядом за нею, а тому підстави зробити висновок про те, що забираючи зазначені речі з квартири, він не збирався проживати в ній в подальшому, відсутні.

Всупереч ст.81 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 не надано беззапечених доказів відсутності відповідача у спірному житловому приміщенні без поважних причин понад один рік та відсутність його речей. ОСОБА_3 в судовому засіданні неодноразово зазначив про наявність у квартирі його взуття та змінного одягу - у кладовці, чого не спростовано позивачем ОСОБА_1

Таким чином, оцінивши надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень докази, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню. Судом не встановлено підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

ОСОБА_3 вселилився до спірного житлового приміщення в установленому законом порядку та набув прав і обов'язків, передбачених ст. 156 ЖК УРСР.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Угоди між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як власником квартири, щодо порядку користування вказаною квартирою не було.

Оцінюючи у сукупності досліджені докази та враховуючи, що позивач був вселений та проживав у будинку як член сім'ї власника квартири (до 11.07.2002 року - як син власника ОСОБА_6, з 11.07.2002 року - як чоловік власника ОСОБА_1), відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 створює йому перешкоди у користуванні житлом - не надає ключі від вхідних дверей та у добровільному порядку не вселяє позивача за зустрічним позовом у будинок, чим обмежує житлове право останнього, гарантоване ст.47 Конституції України, суд приходить до висновку, що порушене право позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 підлягає захисту шляхом вселення його у квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні вказаною квартирою.

Позивач за первісним позовом не позбавлена можливості звернутись до суду з позовом за наявності відповідних підстав про виселення ОСОБА_3 в порядку ст.ст. 116, 169 ЖК УРСР.

Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 покладаються на ОСОБА_1, які фактично нею сплачені. Оскільки позивача за зустрічним позовом звільнено від сплати судових витрат, суд стягує з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. ст. 15, 16, ч. 2 ст. 405 ЦК України, ст.ст. 9, 156 ЖК УРСР, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України,-

в и р і ш и в:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1, місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2, про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_3, зареєстроване місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2, до ОСОБА_1, місце проживання: поштовий індекс АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні нею задовольнити.

Вселити ОСОБА_3 у квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 4 квітня 2019 року.

Суддя О. В. Моргун