Рішення № 80926719, 01.04.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/1734/19

Провадження №2/592/1909/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що 26.06.2018 року його – ОСОБА_1 було звільнено з роботи в ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням відповідачем умов колективного договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України. При звільненні, внаслідок відсутності грошових коштів, відповідач не виплатив позивачу заборгованості по заробітній платі та вихідної допомоги, передбаченої наказом, у зв’язку з чим останній був змушений звернутися до суду. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.10.2018 року було стягнуто з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 109011,45 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 05.10.2018 року в розмірі 24576,30 грн. Однак, відповідно до виписки по картковому рахунку, заборгованість по заробітній платі позивачу виплачена 22.01.2019 року. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2018 року по 22.01.2019 року та упущену вигоду.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Представник відповідача, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.06.2018 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи в Публічному акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору, за ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.10.2018 року по справі №592/8104/18 з ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 109011 грн. 45 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.06.2018 року по 05.10.2018 року в розмірі 24576 грн. 30 коп. (а.с.10).

Зазначені суми були виплачені ОСОБА_1 22.01.2019 року, що підтверджується випискою по особовому банківському рахунку позивача (а.с.5).

З рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05.10.2018 року вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 585 грн. 15 коп., що також підтверджується довідкою Товариства №16-07/1077 від 31.08.2018 року (а.с.10-11).

Між сторонами склалися трудові правовідносини, що регулюються КЗпП України.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 20 постанови № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до в п. 6 вказаних роз’яснень, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно наказу ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» від 21.03.2014 р. №75 «Про встановлення режиму неповного робочого тижня» в Товаристві з 26.05.2014 р. встановлений режим неповного робочого тижня, а саме триденний робочий тиждень, де робочими днями є понеділок, вівторок, середа.

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2019 року ОСОБА_1 були виплачені заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в період з 30.06.2018 року по 05.10.2018 року.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 25161 грн. 45 коп., за період з 06.10.2018 року по 22.01.2019 року, що складає 43 робочих днів (враховуючи триденний робочий тиждень), при середньоденній заробітній платі позивача 585,15 грн. (43 роб.дн. х 585,15 грн. = 25161,45 грн).

Щодо вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, крім іншого, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з оглядового листа Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків» №01-06/20/2014 від 14.01.2014 року, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди, ОСОБА_1 посилається на довідку ПАТ «ПУМБ» про відсоткову ставку за депозитними договорами станом на 02.04.2018 року. Однак, суд вважає, що надані розрахунки упущеної вигоди є теоретичними та побудовані на можливих очікуваннях отримання доходу; позивачем, в обґрунтування вищевказаних вимог, не надано жодних доказів на підтвердження реальної можливості розміщення отриманих грошових коштів на банківський депозит, зокрема, доказів, які б свідчили про наявність відкритих депозитних рахунків на ім’я ОСОБА_1 Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди слід відмовити за необґрунтованістю.

У відповідності зі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 768,40 грн., оскільки позивача було звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 4, 76-83, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 06.10.2018 року по 22.01.2019 року в розмірі 25161 грн. 45 коп., з послідуючим утриманням всіх податків і обов'язкових платежів.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

В задоволенні позовних вимог у частині стягнення упущеної вигоди – відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ковпаківський районний суд м. Суми до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Фоменко