Ухвала суду № 80926406, 04.04.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1565/19

Провадження № 1-кс/591/1680/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2019 року м. Суми

Слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Янголь Є.В., за участю секретаря Бузової Т.І., прокурора Гладушка О.О., захисника ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, узгодженим з прокурором, про продовження підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке мотивував тим, що ним проводиться досудове розслідування зазначеного кримінального провадження зокрема за підозрою останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, строк тримання під вартою підозрюваного завершується а ризики, які існували при застосуванні запобіжного заходу до останнього, не зменшилися, однак у даному кримінальному провадженні необхідно виконати ряд слідчих дій. В клопотанні зазначає, що ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого злочину, обізнаний про місце проживання потерпілих та іншого підозрюваного, не встановлено місце зберігання викраденого майна, не має постійного джерела доходу, а тому останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити речові докази у кримінальному провадженні, незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, продовжити вчинення злочинів. З врахуванням всіх обставин справи вважає, що більш м’який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить існуючих ризиків.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з мотивів, наведених в ньому.

Захисник заперечив проти клопотання, вважає, що стороною обвинувачення не доведено наявність обгрунтованої підозри відносно його підзахисного, в матеріалах кримінального провадження маються ознаки фальсифікації, оскільки протокол допиту потерпілої ОСОБА_4 та слідчий експеримент за її участю проводилися одночасно, підозра грунтується фактично на протоколах пред’явлення для впізнання, які складені з істотними порушеннями, зокрема впізнання було за загальними рисами обличчя, існують сумніви щодо неупередженості понятих. Також просить врахувати, що згідно пояснень потерпілої ОСОБА_4 вона не бачила татуювань у особи, яка здійснила напад, а у його підзахисного руки майже повністю в татуюваннях. Крім того пояснив, що ОСОБА_2 не ухилявся від слідства та не впливав на хід досудового розслідування, просив застосувати до нього більш м’який запобіжний захід.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено що в провадженні СУ ГУНП в Сумській області знаходиться кримінальне провадження № 12019200440000357 за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України а саме у тому, що вони, діючи за попередньою змовою групою осіб, 01.02.2019, близько 17:45 год., застосовуючи насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілих, з метою заволодіння чужим майном здійснили напад на потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які знаходилися в АДРЕСА_1.

04.02.2019 ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 09:00 год. 02.04.2019.

Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчується 02.05.2019.

Під час розгляду клопотання суд повинен встановити, чи доводять надані стороною провадження докази обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України). Також суд повинен встановити, чи заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин. Про це наголошується в рішенні Європейського суду з прав людини від 13 серпня 1990 року по справі «Фокс та інші проти Сполученого Королівства».

На думку слідчого судді, слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що підтверджується наданими суду матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається наявність достатньої інформації щодо наведених обставин.

Доведеним слід вважати наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого корисливого злочину, обізнаний про місце проживання потерпілих та інших підозрюваних, не має постійного джерела доходу, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих та інших підозрюваних.

Наявність інших ризиків прокурором не було доведено в судовому засіданні, оскільки в їх обгрунтування не надано жодних доказів. Зокрема в клопотанні взагалі не зазначені свідки, на яких може вплинути обвинувачений, не надано доказів, що він має намір вчинити інший злочин чи знищити речові докази.

Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв'язків з державою, у якій його переслідують.

У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

ЄСПЛ під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Так, відповідно до п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Зенцов і інші проти Російської Федерації» до визнання винним обвинувачений повинен вважатися невинним, і мета даного положення, по суті, вимагає попереднього звільнення, якщо тривале утримання під вартою більш не являється обґрунтованим.

Особа, обвинувачувана у вчиненні злочину, має бути завжди звільнена до суду, за винятком випадків, коли Держава може довести, що існують «істотні і достатні» причини для обґрунтування безперервного утримання під вартою».

Згідно з п. 88 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2013 року у справі «Мхітарян проти Російської Федерації» на національній владі лежить обов'язок встановити існування конкретних фактів, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою. Перекладання на затриману особу тягаря доведення цих аргументів рівносильно скасуванню правила статті 5 Конвенції, яка оголошує взяття під варту винятком з права на свободу, яке допустимо тільки в суворо визначених обставинах.

Національні судові органи повинні розглядати всі факти, які свідчать за і проти наявності суспільного інтересу, що виправдовує, з належним урахуванням принципу презумпції невинуватості, відступ від принципу поваги свободи особистості, і викладати їх в своїх рішеннях про відмову в задоволенні клопотань про звільнення осіб з під варти.

Не може продовження терміну утримання обвинуваченого під вартою бути застосовано і з тієї причини, що у справі, на думку обвинувачення, очікується призначення покарання у вигляді позбавлення свободи - рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії», «Ілійков проти Болгарії», «Летіли проти Франції», «Худойоров проти Росії», «Рохліна проти Росії».

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ викладена у п. 60 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що такий ризик маловірогідний і необхідність в утриманні особи під вартою відсутня (рішення «Панченко проти Росії»).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»). Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання (рішення ЄСПЛ «Сулаоя проти Естонії»). При цьому, ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою (п. 64 рішення ЄСПЛ «Ноймайстер проти Австрії»).

У той час як серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув'язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У справі «Єлоєв проти України» від 06 листопада 2008 року, відповідно до якого зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою.

До того ж такі підстави мають бути чітко вказані національними судами.

Зазначена правова позиція також викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини по справах «Яблонський проти Польщі», «Іловецький проти Польщі».

Як вбачається з матеріалів клопотання відсутні докази про те, що підозрюваний мав намір ухилитися від слідства чи вчиняв будь-які дії з метою вплинути на хід досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на інших підозрюваних чи потерпілих може бути забезпечений шляхом покладення обов’язку на підозрюваного заборони спілкування із зазначеними особами.

Також на думку суду, враховуючи вимоги п.1 ч.1 ст. 178 КПК України, стороною обвинувачення не надано істотно вагомих доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.

В зв’язку з цим слідчий суддя доходить висновку, що прокурором не доведено, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш доцільним запобіжним заходом.

Тому, враховуючи обставини справи слідчий суддя доходить висновку про можливість застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в період доби за місцем постійного проживання підозрюваного, з покладенням обов’язків прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_8, повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання та роботи, носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, 193-197 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в:

Клопотання задовольнити частково.

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_2 відмовити.

Застосувати строком до 01.05.2019 включно відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а саме заборонити залишати житло за адресою Сумська обл., Сумський р-н, с. Косівщина, вул. Садова, б. 4, кв. 22 в певний період доби, а саме з 20.00 год. до 07.00 год. кожного дня, з покладенням обов’язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування з підозрюваними ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_8;

- повідомляти слідчого , прокурора, суд про зміну місця проживання та роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, негайно звільнити з під варти.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться зазначене кримінальне провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою – з моменту вручення.

Слідчий суддя Є.В. Янголь