Рішення № 80924947, 03.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року № 826/12895/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» доКиївського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з безпеки на транспорті провизнання незаконною та скасування постанови представники позивача - Лебідь О.В.;

сторін: відповідача-2 - Бєлічко Д.А.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2017 року Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес» (адреса: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121-В, код ЄДРПОУ 01200244 (далі - позивач або ПНВК «Інтербізнес») звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (адреса: 030833, м. Київ, пр-т Науки, 57, код ЄДРПОУ 39439980 (далі - відповідач-1 або КМУ Укртрансбезпеки), Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845 (далі - відповідач-2 або ДСУ з безпеки на транспорті), в якому просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.07.2017 АА № 0012350.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що транспортний засіб з державним номером НОМЕР_2 за позивачем не зареєстрований, а тому постанова про накладення стягнення є необґрунтованою. Крім того, позивач зазначає, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, чим були порушені його права.

Відповідач КМУ Укртрансбезпеки письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог суду не надав.

Представником ДСУ з безпеки на транспорті подано відзив, в якому зазначається, що постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.07.2017 АА № 0012350 винесена обґрунтовано, оскільки під час перевірки транспортного засобу, який належить позивачу, було виявлено, що транспортний засіб не обладнаний діючим та повіреним тахографом, а водіэм ОСОБА_3 не було надано індивідуально-контрольноъ книжки водія.

У відповіді на відзив представник позивача наголошує, що згідно оскаржуваної постанови порушення законодавства про автомобільний транспорт відбулося на автомобілі з державним номером НОМЕР_2, який немає жодного відношення до ПНВК «Інтербізнес». Крым того, транспортний засіб марки VOLVO FH ДНЗ НОМЕР_1 на час проведення перевірки знаходився в оренді у ТОВ «ЄВРОПА-ТРАНС ЛТД», а водій цього транспортного засобу не являється працівником позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представником Державної служби України з безпеки на транспорті подано клопотання про заміну неналежного відповідача - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на Державну службу України з безпеки на транспорті, оскільки територіальні органи Укратрансбезпеки є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2017 залучено Державну службу України з безпеки на транспорті до участі у справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.01.2018 витребувано у Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві інформацію щодо власника транспортного засобу з державним номером НОМЕР_3 та зобов'язано надати належним чином засвідчені копії документів на підтвердження витребуваної інформації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2018 витребувано у Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві інформацію щодо власників транспортних засобів з державним номером НОМЕР_1, НОМЕР_2 та зобов'язано надати належним чином засвідчені копії документів на підтвердження витребуваної інформації.

В судовому засіданні 16.05.2018 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі. Представник відповідача ДСУ з безпеки на транспорті проти позову заперечував.

Окрім того, представники позивача та відповідача-2 звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 КАС України, розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

07.06.2017 о 7 год 30 хв. при проведенні перевірки на участку а/д М-03 169км + 115м Хмельницької області, відповідно до направлення на перевірку від 06.06.2017 № 009024 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу марки VOLVO-FM-12, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ПНВК «Інтербізнес». За кермом транспортного засобу згідно посвідчення водія від 03.06.09 НОМЕР_4 перебував водій ОСОБА_3

На підставі перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.06.2017 ВХ № 0210695, відповідно до якого виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: управління транспортним засобом при здійсненні вантажних автомобільних перевезень без оформлення документів (не оформлена індивідуально-контрольна книжка водія), чим порушено вимоги ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій ОСОБА_3 з Актом проведення перевірки ознайомився, зауважень або заперечень щодо проведення перевірки та складання Акту не надав, в графі «Пояснення водія» поставив свій підпис.

На підставі Акту перевірки КМУ Укртрансбезпеки винесло постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.07.2017 АА № 0012350 за управління транспортним засобом при здійсненні вантажних автомобільних перевезень без оформлення документів, а саме: не оформлена індивідуально-контрольна книжка водія, та накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Не погоджуючись з цією постановою позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Відповідно до листа ДСУ з безпеки на транспорті від 04.09.2017 № 7158/03/15-17, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 31.07.2017 № 0012350 залишена без змін, а скарга без задоволення у зв'язку із пропуском строку адміністративного оскарження.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III). Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно частини 14 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 2 означеного Порядку державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписом пункту 3 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15 Порядку № 1567).

Статтею 48 Закону № 2344-III встановлені документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 6 означеного Закону, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно пункту 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 387/2011 (далі - Положення), Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління (пункт 7 Положення).

За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення Укртрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища автомобільним, залізничним транспортом; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку: у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення (підпункт 5 пункту 6 Положення).

Тобто, як вбачається з викладених норм, відповідач наділений повноваженнями щодо накладення стягнення за порушення вимог законодавства, зокрема, на автомобільному транспорті.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що його не було завчасно повідомлено про дату та час розгляду справи про застосування щодо нього адміністративно-господарських санкцій, що на думку позивача свідчить про порушення відповідачем положень Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача про протиправність оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. У відповідності до абзацу першого пункту 8 означеного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами державного контролю під час планових, позапланових та рейдових перевірок на підставі направлення на перевірку.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку № 1567).

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

З аналізу норм, зазначених в розділі «Рейдова перевірка» Порядку № 1567, вбачається, що рейдова перевірка проводиться на підставі затвердженого тижневого графіку на підставі направлення. При цьому даний розділ не містить у собі обов'язок контролюючого органу направляти на адресу суб'єкта господарювання графік проведення рейдових перевірок та направлення.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу посадова особа робить запис у дорожньому листі із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (пункт 22 Порядку № 1567).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 1567 акти, зазначені у пунктах 20, 21 і 23 цього Порядку, реєструються в журналі обліку.

Справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (пункт 25 Порядку № 1567).

Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

У разі оскарження постанови про застосування фінансових санкцій стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення (абзац 2 пункту 29 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання лише у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.

Суд звертає увагу на той факт, що відповідачем в якості додатку до заперечень проти позовних вимог ПНВК «Інтербізнес» подано копію сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про застосування щодо останнього адміністративно-господарських санкцій.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт відправлення та отримання ПНВК «Інтербізнес» вказаного повідомлення.

При цьому суд зазначає, що Порядком чітко передбачено надсилання повідомлення про розгляд справи суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Отже, відповідачем не було дотримано приписів вищевказаного Порядку № 1567 та Інструкції № 254 щодо дотримання процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення ним законодавства про автомобільний транспорт, що позбавило представника ПНВК «Інтербізнес» законного права бути присутнім під час розгляду справи, подати відповідні докази, висловити заперечення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Європейську Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), зокрема у пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04 повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ДСУ з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу від 31.07.2017 АА № 0012350 винесену Київським міжрегіональним відділенням Укртрансбезпеки.

3. Стягнути судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) на користь Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121-В, код ЄДРПОУ 01200244) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко