Рішення № 80924698, 04.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/222/19

РІШЕННЯ

іменем України

04 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Лабань Г.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 11989,11 грн.

Ухвалою від 28.01.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд звільнив позивача від сплати судового збору та відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 12.02.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. З 21.08.2018 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. З 01.07.2018 по 30.09.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виплатило йому пенсію в сумі 11989,11 грн. Вказав, що звертався до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області з заявою про виплату пенсії, проте отримав відмову з підстав, не передбачених статтею 49 закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У відзиві на позов відповідач в обґрунтування припинення виплати пенсії позивачу послався на постанову Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" (далі - Постанова №509), від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №637) та від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі - Постанова №365). Зазначив, що позивач перебував понад 60 днів на непідконтрольній території України. Інформацію про перебування позивача на обліку внутрішньо переміщеної особи управління соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації отримав 12.09.2018. Пенсія за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 11989,11 грн облікована та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України, тому права позивача не порушував, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач визнає заборгованість з пенсії, однак протиправно не виплачує її. Послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04.09.2018 в зразковій справі №805/402/18.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_1 отримує пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа.

Згідно з довідкою від 21.08.2018 НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є АДРЕСА_1.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не виплатило позивачу пенсію за період з 01.07.2018 по 30.09.2018.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою щодо виплати пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2018.

Листом від 12.11.2018 №2490/П-8 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у виплаті пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2018, зазначивши, що пенсія за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 11989,11 грн облікована та буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Пенсія за жовтень 2018 року в сумі 3996,37 грн перерахована на банківський рахунок позивача 17.10.2018.

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії неправомірними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною 1 статті 46 Конституції України.

Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом №1058-IV.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачене право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначені складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Отже, питання щодо припинення пенсійних виплат не можуть регулюватися підзаконними актами.

За змістом статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з пунктом 1 Постанови №637 призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою №509.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону №1706-VII та абзацом 6 цього пункту. Довідка, видана до 20.06.2016, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 вказаного Закону.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною 1 статті 49 Закону №1058-IV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Підставою для невиплати пенсії позивачу за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 слугував той факт, що позивач перебував понад 60 днів на непідконтрольній території України, а інформацію про перебування позивача на обліку внутрішньо переміщеної особи управління соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації відповідач отримав 12.09.2018.

Законом №1058-IV не передбачені такі підстави для припинення виплати пенсії.

Конституційний Суд України у рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території.

Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12.11.2018 №2490/П-8 не містить вказаних вище підстав для припинення виплати позивачу пенсії.

Посилання відповідача як на підставу для невиплати пенсії позивачу на відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, що регулює соціальні виплати за минулий період є необґрунтованим, оскільки припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 Закону №1058-IV.

Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Аналогічна правова позиція сформована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 по справі №805/402/18.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, здійснюючи невиплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України" питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом вчинення відповідачем дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що невиплата пенсії позивачу за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 здійснена з підстав, не передбачених Законом №1058-IV, тому позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виплатити пенсію за період з 01.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 11989,11 грн необхідно задовольнити.

Частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.07.2018 по 30.09.2018.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в межах суми стягнення за один місяць.

Судовий збір з відповідача не стягується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя Г.В. Лабань