Ухвала суду № 80924670, 04.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1001/19

УХВАЛА

іменем України

04 квітня 2019 рокум. ХмельницькийСуддя Хмельницького окружного адміністративного суду Блонський В.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовом до відповідача, в якій просить:

1) поновити ОСОБА_1 строк на подання адміністративного позову про визнання дій протиправними;

2) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Кам'янець- Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Януля Володимира Юрійовича вчинені 03.01.2019 та 04.01.2019 року під час примусового виконання виконавчого листа №676/4409/17, виданого 03.05.2018 Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, про виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення;

3) поновити права ОСОБА_1 шляхом визнання неправомірними дій головного державного виконавця Кам'янець-Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Януля Володимира Юрійовича, вчинених 03.01.2019 року та 04.01.2019 року, які полягають у неправомірному виселенні ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_1, неправомірному описі та арешті її майна;

4) поновити права ОСОБА_1 шляхом визнання права користування та проживання ОСОБА_1 у будинку АДРЕСА_1.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 05.05.2018 року головним державним виконавцем Кам'янець-Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Янулем Володимиром Юрійовичем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 676/4409/17, виданого 03.05.2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, про виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

03 та 04 січня 2019 року головним державним виконавцем Кам'янець-Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Янулем Володимиром Юрійовичем були проведені виконавчі дії з примусового виселення ОСОБА_3, з будинку АДРЕСА_1, внаслідок яких були порушені права боржника, та права осіб, які не були зазначені у виконавчому документі, а саме: дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_1, тому позивач - ОСОБА_1 вважає такі дії протиправними.

Також вказує, що в даному випадку законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, ніж звернення із позовною заявою до адміністративного суду.

Ознайомившись з позовною заявою, виконуючи вимоги статті 171 КАС України (зокрема, з'ясовуючи, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства), суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 13.12.2017 року у цивільній справі № 676/4409/17 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення, вирішено в задоволенні позову ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового приміщення за АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення відмовити.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 16.04.2018 року у цивільній справі № 676/4409/17 вирішено апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити.

Виселити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, із будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

03.05.2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом видано виконавчий лист у зазначеній цивільній справі.

05.05.2018 року головним державним виконавцем Кам'янець-Подільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Янулем Володимиром Юрійовичем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 676/4409/17, виданого 03.05.2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, про виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Суд зазначає, що у заявленому позові існує спір між позивачем, який не є учасником виконавчого провадження, і органом ДВС як суб'єктом владних повноважень, який виник під час виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 676/4409/17, виданого 03.05.2018 року Кам'янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно із частиною 1 статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, необхідною умовою для реалізації позивачами права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Окремо порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця врегульовано статтею 447 ЦПК України, якою визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Аналізуючи положення статті 287 КАС України та статті 447 ЦПК України, суд вважає, що процесуальними законами передбачена можливість звернення до суду з такими позовами обмеженого кола осіб, однак не врегульовано питання порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавця особами, які не є учасниками виконавчого провадження.

За змістом частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, нормами частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII чітко передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами виконавчого провадження, іншими учасниками та особами незалежно від їх статусу виключно до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, у даному випадку законодавством передбачений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця під час виконання виконавчого листа виданого у цивільній справі.

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII набрав чинності 5 жовтня 2016 року. До набрання чинності вказаним законом був чинний Закон України "Про виконавче провадження" № 606-XIV, згідно частини 4 статті 82 якого рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення могли бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, з набранням чинності Закону № 1404-VIII було врегульовано питання щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця особами, які не є стороною виконавчого провадження.

Суд зазначає, що в даному випадку норми ЦПК України не підлягають застосуванню, оскільки ними не встановлено спеціального порядку оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця особою, яка не є стороною виконавчого провадження, оскільки положення частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII є спеціальними при визначенні кола осіб, які можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ.

Вказана правова позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16 (провадження № 14-13цс18), згідно якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, розгляд судом вимог про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби є за своєю правовою суттю формою судового контролю за виконанням постановленого судового акта, а тому має здійснюватись саме тим судом, який постановив рішення по справі та видав виконавчий документ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24-25 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та висновку Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 213/2012/16 (провадження № 14-13цс18), суд вважає, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддяВ.К. Блонський