Рішення № 80924422, 03.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/953/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним рішення від 29.12.2018 року № 241 щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання прийняти рішення про перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 22.12.2018 року № 18-655/вих18 про заробітну плату на загальну суму 30429,28 грн. із застосуванням під час перерахунку пенсії відсотку її обчислення на рівні 80% заробітної плати без обмеження граничним розміром пенсії.

В обґрунтування позовних вимог стверджувала про наявність у неї права на перерахунок пенсії державного службовця у відповідності до розміру заробітної плати, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018, № 24 "Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році", та протиправність відмови відповідача у здійсненні такого перерахунку. Звертала увагу на те, що на момент набуття нею права на пенсію порядок та умови пенсійного забезпечення державних службовців були визначені Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", а тому вважала, що до спірних відносин мають застосовуватись саме положення даного закону.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/953/19. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

29.03.2019 року до суду надійшов відзив Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначив, що з 01.05.2016 року набув чинності Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну служу", згідно якого стаття 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" втратила чинність за винятком статті 37 цього Закону щодо призначення пенсій окремим категоріям осіб, а тому відповідач приймаючи спірне рішення діяв правомірно.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Позивачу з 27.02.2014 року призначена пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

22.12.2018 року позивач звернулась до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі статті 371 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 22.12.2018 року № 18-655/вих18. /а.с.10,11/.

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.12.2018 року № 241 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з посиланням на те, що у заявниці відсутнє право на перерахунок пенсії, оскільки з 01.05.2016 року набув чинності Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну служу", згідно якого стаття 37-1 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" втратила чинність за винятком статті 37 цього Закону щодо призначення пенсій окремим категоріям осіб /а.с. 12/.

Вважаючи рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.12.2018 року № 241 протиправним позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Основний Закон України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 371 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) було визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії.

За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим - п'ятим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.

Відповідно до пункту 5 названої Постанови, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником.

Таким чином, чинним на момент призначення позивачу пенсії за віком законодавством було передбачено право на перерахунок пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб", якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб.

Пунктом 1 згаданого порядку визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас системний аналіз положень даного нормативно-правового акта є підставою для висновку, що ним унормовано порядок призначення пенсії державним службовцям вперше та він не поширюється на осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.

Оскільки на момент призначення позивачу пенсії у відповідності до вимог статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" статтею 371 цього Закону було передбачено обов'язковість здійснення перерахунку пенсії у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, суд, керуючись наведеними вище приписами статті 22 Конституції України, дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії.

Крім того, суд зазначає, що з прийняттям Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" змінилися істотні умови праці державних службовців, зокрема, були встановлені нові категорії посад державної служби, тому норми нового Закону не можуть розповсюджуватися на державних службовців, які набули стажу державної служби та права на пенсію державного службовця під час дії Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Виходячи з цього принципу, суд вважає, що зворотна дія в часі закону чи іншого нормативно-правового акта полягає в тому, що його юридична обов'язковість поширюється на факти, які виникли до набрання ним чинності, причому саме з моменту їх виникнення. Санкції ж юридичних норм, котрі пом'якшують чи скасовують відповідальність особи, зворотну дію мають.

Верховний Суд України у постанові від 01 липня 2014 року в справі № 21-244а14 висловив правову позицію, відповідно до якої правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

За таких обставин, суд відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача про те, що з набранням чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" позивач втратила право на перерахунок пенсії.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1, у зв'язку з чим вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.12.2018 року № 241 про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 та на підставі довідки Прокуратури Полтавської області № 18-655/вих18 від 22.12.2018 року про складові заробітної плати державного службовця у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку - 30429, 28 грн. (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, щомісячної премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань), які передбачені чинним законодавством без обмеження граничним розміром пенсії.

Стосовно клопотання про встановлення судового контролю суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На даний час у суду відсутні підстави вважати, що Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Отже, клопотання позивача про встановлення судового контролю задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 40383769) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 29.12.2018 року № 241 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 40383769) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01.01.2018 року відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 № 24 та на підставі довідки Прокуратури Полтавської області № 18-655/вих18 від 22.12.2018 року про складові заробітної плати державного службовця у розмірі 80% від загальної суми складових місячного заробітку - 30429, 28 грн. (посадового окладу, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, щомісячної премії, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань), які передбачені чинним законодавством без обмеження граничним розміром пенсії.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36040, м. Полтава, вул. Івана Мазепи, 30, код ЄДРПОУ 40383769) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко