Рішення № 80924256, 27.03.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 березня 2019 р. № 820/5044/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Скубак Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, третя особа - начальник Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Сіроштан Галини Миколаївни про поновлення порушеного права на охорону здоров'я, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- поновити порушене право на охорону здоров'я ОСОБА_1,

- визнати дії посадових осіб Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації протиправними;

- зобов'язати посадових осіб Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації вчинити певні дії, а саме, виявити осіб, винних в ненаданні мені медичної допомоги, - співробітників та представників адміністрації медичних установ: КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 11", КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова", Харківська обласна стоматологічна поліклініка, КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №6" та притягнути їх до відповідальності;

- забезпечити ОСОБА_1 надання медичної допомоги медичними працівниками, окрім осіб, винних в ненаданні медичної допомоги до теперішнього часу;

- стягнути з відповідача спричинену ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що він звернувся до відповідача із відповідними заявами від 28.12.2016 року та від 26.02.2017 року, у відповідь на які було отримано відповіді, які, на думку позивача, є формальними та не містять доказів реагування на ненадання належної медичної допомоги, необхідної у зв'язку із гострим болем у щелепно-лицевому суглобі. Також позивачем вказано, що у відповідь на його заяву йому надано довідку за результатами проведення перевірки, в якій тільки перелічені його звернення до медичних установ та вказано на необхідність звернення до лікаря стоматолога-ортопеда КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка № 6". При цьому, відповідач ухилився від виявлення осіб, винних в ненаданні позивачу медичної допомоги, належної перевірки за заявами позивача. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 27.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача та третьої особи у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що відповідач та третя особа діяли в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим останніми здійснено усі заходи для всебічної та об'єктивної перевірки фактів, викладених у зверненнях ОСОБА_1, з одночасним наданням повних та ґрунтовних відповідей. З огляду на вказане, на думку відповідача позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Під час судового розгляду справи протокольною ухвалою суду, проголошеною без видалення до нарадчої кімнати у судовому засіданні замінено відповідача Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації на його правонаступника Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації.

Представник позивача та позивач в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Третя особа в судове засідання не прибула, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку по місцю мешкання в Харківській міській поліклініці № 11 з приводу вертеброгенної цервікомії, тораколгії, люмбалгії на фоні розповсюдженого остеохондрозу, хронічної аксономіелопатії нижніх кінцівок, деформуючого остеоартрозу великих суглобів, ПФС, дисциркуляторної енцефалопатії з астено-невротичним синдромом, органічного емоційно-лабільного порушення.

Під час судового розгляду справи з наданих позивачем та представником позивача пояснень судом встановлено, що 16.11.2016 року позивач звернувся до Харківської міської поліклініки № 11 з болем в правому щелепно-лицевому суглобі.

Однак, в період листопада-грудня 2016 року ОСОБА_1 не отримав належної медичної допомоги, оскільки після його звернення до Харківської міської поліклініки № 11, до якої він приписаний територіально, його тривалий час направляли без належного діагнозу та допомоги з одного закладу до іншого. Так, позивачем вказано, що лікарі спочатку не могли визначитись із тим, хто саме має ставити діагноз, а після визначення діагнозу, не знали, хто саме має лікувати. Як вказано позивачем, через два тижні було визначено, що лікування має бути здійснено стоматологічною поліклінікою № 6, з огляду на наявність в останній відповідних спеціалістів, проте таке лікування може бути здійснено лише за умови отримання спеціального завдання на лікування ортопедом-стоматологом від лікарів-стоматологів Харківської міської поліклініки №11. ОСОБА_1 зазначено, що оскільки лікарі Харківської міської поліклініки № 11 так і не склали завдання для лікаря 6-ї стоматологічної поліклініки, медична допомога так і не була надана.

Судовим розглядом справи з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.12.2016 року із викладенням обставин ненадання йому належної медичної допомоги та забезпечення комплексного лікування хвороби (т.1 а.с. 17-18).

Матеріали справи свідчать, що 25.01.2017 року заступником начальника Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Бондарчук Г.В. позивачу надано відповідь, в якій за зверненням позивача надано інформацію, що опрацьована головним позаштатним спеціалістом зі стоматології. У долученій до відповіді інформації головним позаштатним спеціалістом зі стоматології ОСОБА_8 зазначено, що у телефонному режимі 11.01.2017 р. заступником головного лікаря з медичної частини КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №6" з позивачем з'ясовано, що він не пройшов лікування в стоматологічній поліклініці №6, а також роз'яснено позивачу про необхідність повторного звернення до лікаря стоматолога-ортопеда КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №6" для ортопедичного лікування скронево-нижньощелепного суглобу (т.1 а.с. 19-20).

Під час судового розгляду справи встановлено, що 26.02.2017 року позивач, вважаючи відповідь заступника начальника Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Бондарчука Г.В. формальною відпискою та відсутністю реагування на ненадання йому медичної допомоги, повторно звернувся до начальника головного управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Сіроштан Г.М. із заявою, в якій із посиланням на обставини відсутності належного реагування зі сторони відповідача, не виявлення винних осіб, які при наявності двох медичних висновків, однозначно визначивши необхідність надання йому допомоги стоматологом-ортопедом, таку допомогу не надали. В заяві позивач звернувся із проханням надати відповідь щодо персональної вини та відповідальності за порушення його права на лікування.

Матеріали справи свідчать, що листом від 14.04.2017 року №Д-1030-07 за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що з метою перевірки фактів, викладених у зверненні, відповідачем була створена та працювала комісія та надано довідку за результатами проведення перевірки, в якій перелічені звернення ОСОБА_1 до медичних установ, а також зазначено, що згідно наказу МОЗ України № 566 від 23.11.2004 року "Про затвердження протоколу медичної допомоги за спеціальності ортопедична стоматологія, хірургічна стоматологія, дитяча стоматологія та ортодонтія", позивачу необхідно знову звернутися до лікаря стоматолога-ортопеда КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка № 6" для ортопедичного лікування скронево-нижньощелепного суглобу (т.1 а.с. 22-24).

Під час судового розгляду справи з наданих позивачем та представником позивача пояснень судом встановлено, що, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, останні посилаються на обставини того, що відповідачем не в повному обсязі розглянуто заяви позивача, а листи та довідка за результатами проведеної перевірки за заявою позивача, носять формальний характер та свідчать про ухилення відповідача від виявлення винних осіб. Також вказано, що відповідач не виконав свій обов'язок по забезпеченню реалізації державної політики у сфері медичної діяльності, додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, стандартів медичного обслуговування, передбачений п.1 ч.4, пп.1, 4, 7 ч.5 Положення про Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 337 від 04.08.2016 року, що призвело до порушення права на охорону здоров'я ОСОБА_1

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Згідно ст. 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Суд зазначає, що наказом Міністерства охорони здоров'я України 28.09.2012 № 752 затверджено Порядок контролю якості медичної допомоги (далі - Порядок №752).

Відповідно до положень пунктів 3, 4 Порядку №752 якість медичної допомоги - це надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров'я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров'я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров'я.

Згідно із п.6 Порядку №752 зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров'я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров'я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Як передбачено приписами пунктів 7, 8 Порядку №752 контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров'я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров'я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України та/або управлінь охорони здоров'я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Згідно із пунктів 1 та 3 Розділу 1 Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я України Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.02.2016 р. № 69, (далі - Положення №69) клініко-експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України (далі - КЕК МОЗ) є консультативно-дорадчим органом, діючим на постійній (без виїзду на місце конкретного випадку) або тимчасовій основі (у разі виїзду на місце конкретного випадку), що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ЗОЗ), а також фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність у сфері охорони здоров'я у відповідній адміністративно-територіальній одиниці України (далі - ФОП).

Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться після розгляду скарг КЕК Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Також клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування КЕК МОЗ проводиться у разі незгоди заявника з висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Відповідно до приписів Розділів 2, 4 Положення № 69 основним завданням КЕК є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров'я.

За результатами проведеної клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги наведеною у додатку до цього Положення, який затверджується висновком за результатами клініко-експертної оцінки КЕК за формою, наведеною у додатку до Порядку контролю якості медичної допомоги, затвердженого наказом МОЗ України від 28 вересня 2012 року № 752, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2012 року за № 1996/22308 (далі - висновок КЕО) та медичного обслуговування складається Експертний висновок згідно затвердженої форми.

КЕК проводить клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, а саме оцінює: структуру, процеси та результати медичної допомоги та медичного обслуговування; якість надання медичної допомоги та медичного обслуговування; дотримання Основ законодавства України про охорону здоров'я; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників ЗОЗ; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги та медичного обслуговування; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги та медичного обслуговування.

З аналізу вищевикладеного суд зазначає, що КЕК надає експертну оцінку надання медичної допомоги та медичного обслуговування та оцінює якість такої (допомоги, обслуговування), дотримання Основ законодавства України. Водночас, суд зазначає, що у випадку надання такої оцінки за результатами розгляду скарги особи, то вона проводиться в межах вимог звернення.

Суд зазначає, що розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 04 серпня 2016 року № 337 "Про затвердження Положення про Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме пп.1 п. 4 визначено, що основними завданнями Управління є забезпечення реалізації у Харківській області державної політики у галузі охорони здоров'я, а саме забезпечення реалізації державної політики у сфері медичної та фармацевтичної діяльності.

Згідно із пп. 1, 4 та 7 п. 5 Положення про Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації Департамент відповідно до покладених на нього завдань:

- організовує виконання в межах повноважень Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та здійснює контроль за їх реалізацією, у тому числі забезпечує виконання актів законодавства у сфері фармацевтичної діяльності, що відповідають державним стандартам, критеріям та вимогам, зміст яких спрямовано на збереження навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, а також додержання нормативів професійної діяльності в галузі охорони здоров'я, вимог Державної фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій;

- забезпечує у межах своїх повноважень захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб;

- здійснює контроль за дотриманням комунальними закладами охорони здоров'я та комунальними підприємствами правил, норм, стандартів у межах визначених повноважень.

Також суд зазначає, що розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 31.01.2019 року №49 "Про затвердження Положення про Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації" у зв'язку з перейменуванням Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації в Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації, відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 17 січня 2019 року № 4 "Про внесення зміни до структури Харківської обласної державної адміністрації", згідно з Типовим положенням про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 887 (зі змінами) затверджено Положення про Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації та визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови обласної державної адміністрації від 04 серпня 2016 року № 337 "Про затвердження Положення про Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації" з моменту державної реєстрації змін щодо найменування Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації.

Положення пп.1 п.4 та пп. 1, 4 та 7 п. 5 Положення про Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації відповідають відповідним приписам Положення про Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації.

З огляду на вищевикладене, суд також зазначає, що доводи представника відповідача стосовно відсутності повноважень для проведення контролю у відношенні закладів охорони здоров'я, підпорядкованих Харківській міській раді, не можуть вважатися судом належними, оскільки відповідно до Положення про Департамент охорони здоров'я Харківської міської ради (додаток 76 до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання" від 20.11.2015 року №7/15), що був чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин, вказаний Департамент не має повноважень для проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги в підпорядкованих закладах.

Водночас, п.1 Порядку № 572 такі повноваження надані саме відповідачу і у відношенні закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування.

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що саме до повноважень відповідача належить розгляд скарг особи та надання експертної оцінки надання медичної допомоги та медичного обслуговування. Результатом надання такої оцінки є складання відповідного висновку за формою визначеною додатком до Порядку № 572.

При цьому, суд наголошує, що першочерговою підставою для проведення такої експертної оцінки є саме звернення особи із відповідною скаргою в розумінні положень Порядку №752 та Положення №69.

Судовим розглядом справи встановлено, що позивачем було подано до відповідача заяви: від 23.12.2016 року із викладенням обставин ненадання йому належної медичної допомоги та забезпечення комплексного лікування хвороби (т.1 а.с. 17-18) та від 26.02.2017 року, в якій із посиланням на обставини відсутності належного реагування зі сторони відповідача та надання неналежної відповіді на первинне звернення від 23.12.2016 року, не виявлення винних осіб, які при наявності двох медичних висновків, однозначно визначивши необхідність надання йому допомоги стоматологом-ортопедом, таку допомогу не надали (т.1 а.с. 21).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно із положеннями ст.3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Як передбачено положеннями ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Зі змісту зазначених заяв позивача вбачається, що останні фактично не є скаргами в розумінні положень Закону України «Про звернення громадян», Порядку №752 та Положення №69, а є зверненнями. При цьому, заява позивача від 26.02.2017 року стосується неналежного розгляду заступником начальника управління заяви позивача від 23.12.2016 року.

Вказане спростовує доводи позивача та представника позивача стосовно наявності у відповідача при надходженні заяви позивача, датованої 26.02.2017 року, стосовно ненадання йому медичної допомоги з вимогою встановити винних осіб, підстав для проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги із складанням відповідного висновку за формою визначеною додатком до Порядку № 572.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про визнання дії посадових осіб Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації протиправними.

При цьому, суд зазначає, що приписами ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.

Під час судового розгляду справи судом встановлено обставини складення відповідачем та направлення позивачу у відповідь на заяву від 23.12.2016 року листа від 25.01.2017 №Д-6042-07 заступника начальника, в якому відсутні висновки стосовно порушених у заяві позивача питань та який фактично тільки повідомляє позивачу про направлення йому інформації, що опрацьована головним позаштатним спеціалістом зі стоматології, а також у відповідь на заяву від 27.02.2017 року листа від 14.04.2017 №Д-1030-07 заступника начальника, який також не містить жодних висновків стосовно питань, викладених позивачем у заяві, та фактично тільки повідомляє позивачу про направлення йому довідки комісійної перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_1, якими повідомлено позивача про необхідність повторного звернення до лікаря стоматолога-ортопеда КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка № 6" для ортопедичного лікування скронево-нижньощелепного суглобу.

Вказані обставини свідчать, що відповідачем порушено вимоги положень Закону України «Про звернення громадян» стосовно порядку розгляду звернення (заяви), а саме не дотримано обов'язків, що визначені положеннями ст.19 Закону України «Про звернення громадян».

Отже, судовим розглядом справи встановлено, що відповідачем не було здійснено належного розгляду заяв позивача та не надано оцінки доводам позивача, викладеним у заявах, датованих 23.12.2016 року та 26.02.2017 року, що свідчить про обставини здійснення розгляду таких заяв не у встановленому порядку, а також не забезпечення прав позивача як особи, яка звернулася із заявою.

Крім того, суд зазначає, що лист відповідача, направлений позивачу у відповідь на його заяву від 26.02.2017 року, датований 14.04.2017 року, що свідчить про порушення відповідачем строку розгляду заяви позивача, який визначено положеннями ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, з огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1, датованих 23.12.2016 року та 26.02.2017 року.

Водночас, враховуючи встановлення під час судового розгляду справи наявності порушеного права позивача на здійснення належного розгляду його заяв, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1, датовані 23.12.2016 року та 26.02.2017 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Щодо позовних вимог позивача про поновлення порушеного права на охорону здоров'я ОСОБА_1; зобов'язання посадових осіб Управління охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації вчинити певні дії, а саме, виявити осіб, винних в ненаданні йому медичної допомоги, - співробітників та представників адміністрації медичних установ: КЗОЗ "Харківська міська поліклініка № 11", КЗОЗ "Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. О.І. Мещанінова", Харківська обласна стоматологічна поліклініка, КЗОЗ "Харківська міська стоматологічна поліклініка №6" та притягнути їх до відповідальності, а також забезпечення ОСОБА_1 надання медичної допомоги медичними працівниками, окрім осіб, винних в ненаданні медичної допомоги до теперішнього часу суд зазначає, що фактично такі позовні вимоги прямо пов'язані та є наслідком здійснення відповідачем належного розгляду заяв позивача, а отже, враховуючи висновки суду щодо наявності підстав для виходу за межі позовних вимог та зобов'язання відповідача повторно розглянуті заяви позивача, такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача спричиненої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачем під час розгляду справи не доведено, в чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під., 5 пов., м. Харків, 61022), третя особа - начальник Управління Охорони здоров'я Харківської обласної Державної адміністрації Сіроштан Галини Миколаївни (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 9 під., 5 пов., м. Харків, 61022) про поновлення порушеного права на охорону здоров'я, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дій та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації щодо належного розгляду заяв ОСОБА_1, датованих 23.12.2016 року та 26.02.2017 року.

Зобов'язати Департамент охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяви ОСОБА_1, датовані 23.12.2016 року та 26.02.2017 року, з урахуванням висновків суду у даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 03 квітня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.