Рішення № 80924116, 28.03.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/5855/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Тур Т.О.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача Жеребецького Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулась з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2018 року:

- №0227651311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 56636,26 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 45309,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11327,25 грн);

- №0227671311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 4719,69 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 3775,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 943,94 грн);

- №0227681311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 170,00 грн.

Посилається на те, що відповідачем протиправно визначено їй суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, та військового збору, оскільки в силу положень п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не вважається додатковим благом та не включається до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника сума, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням до закінчення строку позовної давності у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до положень цього пункту. Вказала, що у 2016 році позивачу було прощено заборгованість за фінансовим кредитом в іноземній валюті, яка, на її переконання, не являється додатковим благом. З огляду на викладене, вважає, що податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0227651311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» є протиправним, відповідно податкові повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0227671311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» та №0227681311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) теж є протиправними. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що за результатами проведеної податковим органом перевірки встановлено, що позивач у 2016 році отримала дохід (додаткове благо) внаслідок прощення їй УВЗ ПАТ ВіЕс Банк заборгованості за кредитом в розмірі 251716,68 грн; разом з тим, податкову декларацію про майновий стан і доходи не подавала, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2016 рік не сплачувала. Відзначив, що позивачу було прощено борг не у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеній за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, а основну суму кредиту. Саме на цю суму прощеної заборгованості контролюючим органом нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. А тому, покликаючись на правомірність спірних рішень та наявність підстав для їх прийняття, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Ухвалою судді від 21.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 28.02.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

08.07.2008 року між позивачем (позичальником) та ВАТ «Електрон Банк» (кредитором) укладено кредитний договір №KF 50647, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 58000,00 доларів США строком на 25 років.

25.03.2016 року між ПАТ «ВіЕс Банк», який є правонаступником ВАТ «Електрон Банк», укладено договір про погашення заборгованості. Згідно п.п.1.1, 1.2, 2.1, 2.2 договору, позичальник та Банк підтверджують, що Банк має право вимагати від позичальника повернення заборгованості по кредитному договорі №KF 50647 від 08.07.2018 року, яка станом на 25.03.2016 року становить 52924,85 доларів США та складається із: 50984,23 доларів США - заборгованість по тілу; 1940,62 доларів США - відсотки. Позичальник повністю визнає заборгованість вказану в п.1.1 договору. Позичальник бере на себе зобов'язання здійснити погашення заборгованості по кредитному договорі №KF 50647 від 08.07.2008 року в сумі 21450,00 доларів США. У випадку надходження коштів в сумі 21450,00 доларів США згідно умов, зазначених у п.2.1, за кредитним договором №KF 50647 від 08.07.2008 року Банк бере на себе зобов'язання звільнити позичальника від обов'язку погашення залишку заборгованості по кредитному договорі №KF 50647 від 08.07.2008 року.

02.08.2016 року ПАТ «ВіЕс Банк» надіслав на адресу позивачу лист №09-4/13025, в якому повідомлено: «відповідно до умов договору про погашення заборгованості по кредитному договорі №KF 50647 від 08.07.2008 року Банком частково анульовано Ваш борг в сумі 31492,14 доларів США. Суму анульованого боргу включено до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на Вашу користь, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, в сумі 251716,68 грн за офіційним курсом НБУ 7,993 станом на 01.01.2014 року. У зв'язку з цим, на основі ст.164.2.17 Податкового кодексу України, Вам необхідно самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації. Додатково повідомляємо: відповідно до чинного законодавства термін подання річної податкової декларації за звітний рік - до 01.05.2017 року, наступного за звітним».

Відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, результати якої оформлені актом від 26.04.2018 року №1046/13-01-13-11/3060122103 (далі - акт перевірки від 26.04.2018 року), за висновками якого позивачем порушено вимоги:

- підп.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2016 рік на загальну суму 45309,01 грн);

- п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України (в частині неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік);

- підп.підп.1.2, 1.3, 1.5, 1.6 п.16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, підп.підп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України (в результаті чого донараховано військовий збір за 2016 рік на загальну суму 3775,75 грн).

Зокрема, в акті перевірки вказано, що за інформацією ПАТ «ВіЕс Банк», викладеною в листі від 06.07.2017 року №03-1/10199, фізичній особі - платнику податків ОСОБА_3 прощено основну суму боргу за кредитом в сумі 251716,68 грн, що відображено в «Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» (форма 1ДФ) за ознакою доходу « 126», який відповідно до підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

На підставі висновків акта перевірки від 26.04.2018 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2018 року:

- №0227651311, яким встановлено порушення підп.164.2.10 п.164.2 ст.164, п.167.2 ст.167 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 56636,26 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 45309,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11327,25 грн);

- №0227671311, яким встановлено порушення підп.підп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 4719,69 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 3775,75 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 943,94 грн);

- №0227681311, яким встановлено порушення п.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 170,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірних рішень. Вважаючи у зв'язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з підп.підп.163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абз.абз.2, 3 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

За визначеннями, наведеними у підп.підп.14.1.54, 14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні; додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з підп.«д» підп.164.2.17 п.164.2 ст.162 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Законом України від 09.04.2015 року №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було доповнено п.8 такого змісту: «Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, суд приходить висновку, що зважаючи на підтвердження позивачем факту отримання кредиту в іноземній валюті та сплати платежів по ньому (тіла кредиту та відсотків), а також враховуючий суму достроково погашеної частини кредиторської заборгованості, що підтверджується також листом ПАТ «ВіЕс Банк» №09-4/13025 від 02.08.2016 року, контролюючий орган при визначенні позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору повинен був застосовувати положення п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Однак вказаного здійснено не було, що, в свою чергу, призвело до завищення грошових зобов'язань з вказаних обов'язкових платежів.

Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки від 26.04.2018 року, перевіркою було встановлено, що позивачу прощено (анульовано) борг згідно з договором про погашення заборгованості по кредитному договорі №KF 50647 від 08.07.2008 року в розмірі 31492,14 доларів США, що становить 251716,68 грн за офіційним курсом НБУ 7,993 станом на 01.01.2014 року.

Водночас, відповідно до п.1.1 цього договору, заборгованість по кредитному договору станом на 25.03.2016 року становить 52924,85 доларів США та складається із: 50984,23 доларів США - заборгованість по тілу; 1940,62 доларів США - відсотки.

Проте відповідачем не досліджено та не було встановлено правового статусу складових суми заборгованості позивача за кредитним договором №KF 50647 від 08.07.2008 року, укладеним між позивачем та ПАТ «ВіЕс Банк», які були анульовані кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб. Вказане не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що контролюючим органом належним чином не обґрунтовано свої висновки про необхідність сплати позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 56636,26 грн та грошового зобов'язання з військового збору в сумі 4719,69 грн саме у таких розмірах.

При цьому, слід звернути увагу, що повноваження щодо визначення суми грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є дискреційним повноваженням таких контролюючих органів. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності рішення передбаченим у Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, не може підміняти контролюючий орган - визначати об'єкт оподаткування та нараховувати суми грошових зобов'язань, які підлягають сплаті до Державного бюджету у спірних правовідносинах.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного суду, викладеними в постанові від 06.11.2018 року (справа №813/3274/17).

Між цим, суд враховує і те, що при складенні акта перевірки від 26.04.2018 року, на підставі якого винесені оскаржувані у даній справі рішення, відповідач допустив безліч описок.

По перше, в акті відповідач посилається на невідомий лист ПАТ «ВіЕс Банк» від 06.07.2017 року №03-1/10199 (сторінки 4, 7 акта), втім згадки про наявний у матеріалах справи лист від 02.08.2016 року №09-4/13025, який в дійсності стосується позивача, немає.

По друге, у висновках акта перевірки відповідач, як на порушення, посилається на одні норми Податкового кодексу України, натомість у спірних податкових повідомленнях-рішеннях - на інші (зокрема: підп.164.2.10 п.164.2 ст.164, який стосується доходу у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна; п.167.2 ст.167 щодо ставки податку; підп.підп.168.1.1, 168.1.2 п.168.1 ст.168 щодо оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом).

Відтак, прийняті на підставі даного акта перевірки податкові повідомлення-рішення не можуть вважатись правомірними.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, відповідно до ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідача від 15.06.2018 року №0227651311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування», №0227671311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» та №0227681311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2018 року №0227651311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 56636 (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять шість) гривень 26 копійок (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 45309 (сорок п'ять тисяч триста дев'ять) гривень 01 копійка та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11327 (одинадцять тисяч триста двадцять сім) гривень 25 копійок).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2018 року №0227671311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» в сумі 4719 (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять) гривень 69 копійок (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 3775 (три тисячі сімсот сімдесят п'ять) гривень 75 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями - 943 (дев'ятсот сорок три) гривні 94 копійки).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 15.06.2018 року №0227681311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування» в сумі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: вул.Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ: 39462700) на користь ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 08.04.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 04.04.2019 року.