Рішення № 80924087, 04.04.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5544/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Одеса

У залі судових засідань № 18

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

при секретарі судового засідання - Донець В.Р.

за участю сторін:

представника позивача - Коболєвої І.В. (за ордером)

представника відповідача - Захарченко А.О. (по довіреності)

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування наказів «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ» від 25.05.2018 року №995, №996, №997, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2018 року №0003124914, №0003114914, №0003104914, №0003144909, №0003134909, №0003174909, №0003164909.

За цією позовною заявою відкрито загальне позовне провадження у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позов обґрунтований тим, що відповідач здійснив перевірку позивача за наказами, які оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, зокрема, в наказах не визначений період, за який має бути проведена перевірка відповідачем, а аптека №6 взагалі не підлягала перевірці, оскільки позивачем не подавалася звітність з нульовими показниками, тобто, підстав для проведення перевірки не було. Щодо виявлених порушень позивач зазначив, що на підставі наказу по підприємству оприбуткування готівки в касі відокремлених підрозділів здійснювалося без застосування касових книг і ордерів із застосуванням РРО в книзі КОРО, а надані відповідачем касові книги і ордери не можуть бути взяті до уваги судом як належний доказ з підстав не засвідчення цих документів представниками підприємства та не підтвердження позивачем ведення таких документів.

Представник відповідача в судове засідання з'явився. З відзиву на позовну заяву (Том ІV, аркуші справи 131-147) вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки перевірка позивача проведена у відповідності до вимог законодавства з підстав подання ним обов'язкової звітності з нульовими показниками по аптеці №1, №2, №6, період за який проводилася перевірка зазначений з посиланням на ст. 102 Податкового кодексу України, тобто, за 1095 днів. Щодо висновків про не оприбуткування готівки відповідач зазначає, що позивач оформлював прибуткові касові ордери, які виявлені під час перевірки по аптеці №1, а по іншим аптекам наявні щоденні Z-звіти, проте суми коштів за ордерами та розрахунковими документами не оприбутковані в касовій книзі відокремлених структурних підрозділів, при цьому відповідачем виявлені під час перевірки касові книги за деякі періоди в аптеці №1. Також відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за не надання всіх книг обліку розрахункових операцій за період 1095 днів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ТДВ «ІНТЕРХІМ» підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

З доповідної записки начальника Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС №К31737/28-08-49-16 від 23.05.2018 року, направленої начальнику Офісу великих платників податків ДФС вбачається, що в ході здійсненого податковим органом аналізу бази даних ІС «Податковий блок» встановлено, що ТДВ «ІНТЕРХІМ» подавало податкову обов'язкову звітність про використання реєстраторів розрахункових операцій із нульовим показниками, зокрема, по аптеці №6, №1, №2 (Том ІV, аркуш справи 148).

Зазначені обставини стали підставою для винесення 25 травня 2018 року Офісом великих платників податків ДФС наказів №995, №996, №997 про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ»(аптеки №1, №2, №6) (Том І, аркуші справи 80-82).

Відповідачем направлений позивачу лист №22406/10/28-08-49-16 від 29.05.2018 року «Про проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, зняття залишків товарно-мастильних цінностей та надання документів», яким запропоновано ТДВ «ІНТЕРХІМ» надати документи для проведення перевірки щодо аптек за адресами: м. Одеса, вул. Люсдорфська дорога, 86, вул. Пушкінська, 37, вул. Генерала Петрова, 26 (Том IV, аркуші справи 155-156).

На цей лист позивачем надана відповідь 4 червня 2018 року за №4717, в якій зазначено, що податковий орган не зазначив періоду, за який потрібно надати документи та особи, які здійснюють перевірку постійно міняють вимоги щодо переліку документів, які необхідно надати, а тому в цьому листі позивач просив надати запит на вичерпний перелік документів та період, за який їх необхідно надати (Том І, аркуші справи 93-95).

Податковим органом 05.06.2018 року надано позивачу лист №23603/10/28-49-16, в якому зазначено про часткове надання документів та не надання всіх документів, однак періоду перевірки так і не визначено (Том V, аркуші справи 151-153).

Враховуючи не визначення періоду, за який мають бути надані документи, позивач 07.06.2018 року разом з листом за №4735 надав ті документи, які вважав за необхідне (Том І, аркуш справи 92).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року №996, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року №150, 151, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці Аптека №1 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86, яка належить суб'єкту господарювання ТДВ «ІНТЕРХІМ», за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки №0010/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Том І, аркуші справи 40-55).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 2.6 Глави 2, абзацу 3 п. 4.2 глави 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки №1 за період з 01.11.2017 року про 04.01.2018 року в загальній сум 730764,45 грн.; п. 11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки №1 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 1173974,88 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення №0003124914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 510 грн., податкове повідомлення-рішення №0003114914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 5869874,40 грн., податкове повідомлення-рішення №0003104914 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 3653822,25 грн. (Том І, аркуші справи 26-31).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року №995, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року №152, 153, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці Аптека №2 за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 37, яка належить суб'єкту господарювання ТДВ «ІНТЕРХІМ», за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки №0011/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Том І, аркуші справи 56-67).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки №2 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 2317805,70 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення №0003144909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1020 грн., податкове повідомлення-рішення №0003134909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 11589028,50 грн. (Том І, аркуші справи 32-35).

Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, на підставі наказу про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року №997, направлень на проведення перевірки від 25.05.2018 року №154, 155, в період з 29 травня 2018 року по 07 червня 2018 року проведено фактичну перевірку господарської одиниці Аптека №6 за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 26, яка належить суб'єкту господарювання ТДВ «ІНТЕРХІМ», за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки №0012/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року (Том І, аркуші справи 68-79).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення, а також фіскальних чеків за цей же період; п. 11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу - Аптеки №6 за період з 05.01.2018 року про 29.05.2018 року в загальній сум 874513,3 грн.

На підставі виявлених порушень, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби винесено податкове повідомлення-рішення №0003174909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1020 грн., податкове повідомлення-рішення №0003164909 від 05.07.2018 року, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 4372566,50 грн. (Том І, аркуші справи 36-39).

Позивач не погодився з правомірністю винесення податкових повідомлень-рішень за фактичними перевірками та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС, проте скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (Том І, аркуші справи 83-87), що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Позивач в позові просить визнати протиправними та скасувати накази Офісу великих платників податків ДФС №995, №996, №997 від 25 травня 2018 року про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ» (аптеки №1, №2, №6) з тих підстав, що накази не відповідають вимогам законодавства, зокрема не містять періоду, за який буде здійснюватися перевірка позивача.

Відповідно до п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80, п. п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З оскаржуваних наказів вбачається, що перевірка позивача проводиться на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. п. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками. Період діяльності який буде перевірятися: згідно ст. 102 Податкового кодексу України.

Проте, оскаржувані накази не містять конкретного періоду діяльності ТДВ «ІНТЕРХІМ», який буде перевірятися податковим органом, а посилання на ст. 102 Податкового кодексу України не є достатнім для ідентифікації цього періоду, оскільки ця стаття стосується строків давності і їх застосування, передбачає право на проведення перевірки в межах 1095 днів, однак посилання на цю статтю не означає проведення перевірки за 1095 днів. Направлення на перевірку також містять посилання на ст. 102 Податкового кодексу України без зазначення конкретного періоду, який буде перевірятися податковим органом.

Слід зазначити, що Верховний Суд в постанові від 11 вересня 2018 року у справі 826/14478/17 дійшов аналогічних висновків щодо невідповідності наказу вимогам Податкового кодексу України при зазначенні в ньому ст. 102 Податкового кодексу України без визначення періоду, за який буде проводитися перевірка, що є не достатнім для ідентифікації періоду.

Таким чином, оскаржувані накази є протиправними та підлягають скасуванню з підстав їх невідповідності положенням Податкового кодексу України.

Крім того, позивачем надані до суду докази, зокрема, Z-звіти, які підтверджують ту обставину, що по аптеці №6 були відсутні підстави для проведення перевірки цього структурного підрозділу, оскільки нульові показники по цій аптеці за 10.03.2018 року були відсутні (Том V, аркуш справи 107) та зазначені Z-звіти спростовують дані програми податкового органу щодо нульових показників за 10.03.2018 року ТДВ «ІНТЕРХІМ» по аптеці №6 (Том V, аркуш справи 150), а тому наказ про проведення фактичної перевірки від 25.05.2018 року №997 є також протиправним з підстав його винесення за відсутності підстав для проведення перевірки, передбачених Податковим кодексом України.

Враховуючи протиправність наказів про проведення перевірки позивач, всі подальші рішення за результатами перевірки, зокрема, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є також протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідач під час розгляду справи зазначав про те, що позивач допустив податковий орган до проведення перевірки, не скористався правом на не допуск посадових осіб ДФС до проведення перевірки у відповідності до ст. 81 Податкового кодексу України, а тому оскаржувані накази не можуть бути скасовані та в даному випадку предметом позову може бути тільки суть виявлених порушень податкового законодавства, що відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.02.2018 року (справа №804/5402/14), постанові від 13.03.2018 року (справа №804/1113/16).

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів, а недотримання встановлених Податковим кодексом України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Зокрема, в рішеннях Верховного суду від 17.01.2018 по справі №1570/7146/12, від 21.03.2018 року по справі 812/602/17, від 29.03.2018 року по справі 804/2719/17 зазначено, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Таким чином, суд вважає, що позивач може оскаржувати накази про проведення перевірки незалежно від допуску до проведення такої перевірки, а суд має надати оцінку правомірності таких наказів.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення №0003124914, №0003144909, №0003174909 від 05.07.2018 року стосуються не надання податковому органу під час перевірки витребуваних документів, зокрема, книг обліку розрахункових операцій за різні періоди з 2015 року по 2018 рік, що свідчить про відсутність таких документів у відповідності до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

При цьому, обов'язок зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом трьох років після їх закінчення передбачений п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а відповідальність у вигляді штрафу передбачена за таке порушення п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України.

Однак позивач зазначає, що у нього наявні всі книги розрахункових операцій за три роки та ним не порушені вимоги п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а не надання деяких книг обумовлено не визначенням в наказах про проведення перевірки, направленнях на перевірку та направлених позивачу листах податковим органом періоду, за який мають бути надані таки документи.

Суд звертає увагу, що акти про не надання документів не підписані будь-якою посадовою особи ТДВ «ІНТЕРХІМ» (ТомIV, аркуші справи 157-163), а тому не можуть підтверджувати не надання позивачем документів на вимогу податкового органу.

Враховуючи обставини, які зазначені судом вище щодо встановлення відсутності в наказах на проведення перевірку, направленнях на проведення перевірки та направлених позивачу листах періоду, за який проводиться перевірка та за який мають бути надані позивачем документи, а також наявність в листах позивача на адресу податкового органу прохання зазначити період, за який необхідно надати документи, суд вважає не можливим застосування до позивача штрафних санкцій за не зберігання книг обліку розрахункових операцій, які не надані податковому органу саме з підстав невизначеності періоду, а не за їх відсутності.

Щодо висновків податкового органу в актах перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ» (аптеки №1, №2, №6) про порушення позивачем вимог п. 2.6 Глави 2, абзацу 3 п. 4.2 глави 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637; п. 11 розділу 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

При цьому, відповідно до п. 4.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами,а також підприємці касової книги не ведуть.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що в відокремлених підрозділах підприємств, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО та веденням КОРО може не вестися касова книга за умови не проведення операцій з приймання (видачі) готівки з оформленням її прибутковими касовими ордерами.

Порушення зазначених вимог законодавства встановлені відповідачем під час перевірки аптеки №1 за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 86, яка належить суб'єкту господарювання ТДВ «ІНТЕРХІМ», за результатами якої складено Акт (довідку) фактичної перевірки №0010/28-08-49-16/РРО/14325705 від 08.06.2018 року.

Підставою для висновків про такі порушення стало надання під час перевірки податковому органу відривних квитанцій до прибуткових касових ордерів та касових книг (Том V, аркуші справи 6-101), які свідчать що в аптеці №1 здійснювалося оприбуткування готівки з оформленням касових ордерів і веденням касової книги.

Однак позивач зазначає в позові, що податковому органу під час перевірки не надавалися касові ордери та касові книги, ці документи були самостійно вилучені у позивача з шухляди, ці документи велися як особисті нотатки працівників структурного підрозділу аптеки №1 з власної ініціативи та тільки для себе на старих бланках касових книг та ордерів, які не є оригіналами документів, вони не підписані посадовими особами власноруч.

Крім того, позивачем наданий до суду наказ №115 від 11.01.2018 року (Том І, аркуш справи 91), відповідно до якого в аптеці №1 оприбуткування готівки в касі здійснюється на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків та веденням КОРО, а касова книга при цьому не ведеться.

Також в матеріалах справи містяться докази щодо наявності договору про інкасацію коштів, докази наявності в аптеках ТДВ «ІНТЕРХІМ» опломбованих та належним чином зареєстрованих РРО (Том І, аркуші справи 103-173), а також докази ведення позивачем книг обліку розрахункових операцій з Z-звітами по аптеці №1 (Том І, аркуші справи 174-255, Том ІІ, аркуші справи 160-239, Том IV, аркуші справи 66-107).

Суд вважає, що матеріалами справи доведено здійснення оприбуткування позивачем готівки із застосуванням РРО та веденням КОРО, що не потребує ведення касової книги.

Відповідно до п. 85.2., 85.4, 85.5 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Суд критично ставиться до наданих відповідачем касових книг та касових ордерів, оскільки позивач зазначає, що не надавав цих документів відповідачу, вони велися для зручності працівниками аптеки як власні записи, ці документи не можуть бути прийняті судом як належні докази з підстав того, що вони не завірені жодною посадовою особою ТДВ «ІНТЕРХІМ», є копіями, оригінали цих документів відсутні на підприємстві.

Крім того, позивачем проведено службове розслідування щодо використання старих бланків касових книг і ордерів працівниками аптеки №1 та звернуто увагу працівників ТДВ «ІНТЕРХІМ» на неможливість ведення особистих записів на старих бланках документів, які містять факсиміле або печатки підприємства (Том V, аркуші справи 108-109).

Щодо тверджень відповідача в актах перевірки аптеки №1, №2, №6 про порушення позивачем положень п. 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 в частині не відображення в касовій книзі готівкової виручки, яка надійшла до каси відокремленого структурного підрозділу, суд звертає увагу на наступне.

Дійсно, відповідно до п. п. 18 п. 3, п. 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 (в редакції, яка діяла з 05.01.2018 року по 29.05.2018 року) оприбуткування готівки - проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат.

Готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/ застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Тобто, в період з 05.01.2018 року по 29.05.2018 року нормами п. 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» передбачалося здійснення оприбуткування готівки виключно шляхом її внесення до касової книги на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків

При тому, що п. 39 зазначеного Порядку передбачав, що відокремлені підрозділи установ/підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, касові книги не ведуть.

Однак, з 01.06.2018 року набрали чинності зміни до п. 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148, відповідно до яких оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, а також у касах фізичних осіб-підприємців, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та/або КОРО без ведення касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень на підставі даних розрахункових документів шляхом формування та друку фіскальних звітних чеків і їх підклеювання до відповідних сторінок КОРО/занесення даних розрахункових квитанцій до КОРО.

Крім того, залишилися не змінними положення п. 39 зазначеного Порядку щодо можливості відокремлених підрозділів підприємств не вести касові книги при здійсненні готівкових розрахунків із застосуванням РРО та веденням КОРО.

Таким чином, оскільки протягом всього часу дії «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 відокремленим підрозділам підприємств надавалося право не вести касові книги за умови не проведення операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами та здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО та веденням КОРО, висновки податкового органу щодо не оприбуткування готівки за відсутності касової книги суперечать положенням законодавства.

Посилання позивача на п. 11 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року №148 в редакції, яка діяла фактично тільки п'ять місяців з січня по червень 2018 року, при тому що, протягом всього часу з 2004 року та на сьогоднішній день діє норма щодо оприбуткування готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО шляхом здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО, а також при тому, що норми щодо можливості не вести касові книги за умови не проведення операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами та здійснення готівкових розрахунків із застосуванням РРО та веденням КОРО діяли з 2004 року та діють по сьогоднішній день безперервно, є такими, що суперечать нормам законодавства та можуть свідчить про порушення податковим органом принципу презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

Позивачем надані до суду докази, які свідчать, що структурні підрозділі позивача (аптеки №1, №2, №6) здійснювали облік готівки шляхом ведення КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО без застосування касових ордерів та касової книги, що відповідає вимогам законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003114914, №0003104914, №0003134909, №0003164909 від 05.07.2018 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року по цій справі позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позову в тій частині, яка ним не сплачена, до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи зазначені обставини, часткову сплату судового збору позивачем в розмірі 43000 грн. з позивача має бути стягнута недоплачена сума збору в розмірі 344603 грн.

При цьому, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 43000 грн. має бути стягнута з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 86, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 14325705) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування наказів «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ» від 25.05.2018 року №995, №996, №997, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2018 року №0003124914, №0003114914, №0003104914, №0003144909, №0003134909, №0003174909, №0003164909 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року №995 «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року №996 «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ».

Визнати протиправним та скасувати наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2018 року №997 «Про проведення фактичної перевірки ТДВ «ІНТЕРХІМ».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003124914.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003114914.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003104914.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003144909.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003134909.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003174909.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.07.2018 року №0003164909.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11 Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 86, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 14325705) сплачений судовий збір у розмірі 43000 грн.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» (вул. Люстдорфська дорога, буд. 86, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 14325705) судовий збір у розмірі 344603 грн. на рахунок: отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - 34310206084032; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (Товариства з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ») Одеський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2019 року.

Суддя Л.І. Свида

.